16 листопада 2022 року Справа № 160/12131/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.08.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-1) (вул. Г. Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.04.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки від 05.10.1978 року НОМЕР_2 , який зараховується для призначення пенсії на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», та повторно розглянути заяву про призначення пенсії із зарахуванням періодів роботи згідно його трудової книжки від 05.10.1978 НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу протиправно відмовлено у зарахуванні періодів роботи, які зазначені в трудовій книжці, через помилки у оформленні трудової книжки ОСОБА_1 , з огляду на те, що відповідальність за оформлення трудових книжок несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2022 року, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
08.09.2022 року судом отримано відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необґрунтованими. Відповідач-1 зазначає, що коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування, довідки. Виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики. Письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. 11.04.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. До заяви про призначення пенсії позивачем надано, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_2 від 05.10.1978 року. Відповідно до положень п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2001 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 (далі - Порядок №22-1) після реєстрації заяви та скасування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 047150016988 від 15.04.2022 позивачу відмолено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 11.04.2022 у зв?язку з відсутністю необхідного стажу роботи 28 років, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV. До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки вона заповнена з порушенням Інструкції № 162, а саме, на титульній сторінці дата народження зазначена не повністю та відсутня печатка організації, що вперше заповнювала трудову книжку. Інших документів на підтвердження спірного періоду роботи, що передбачено Порядком № 637 позивачем надано не було. На підставі наданих документів та, враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 на момент звернення (11.04.2022) досяг віку 60 років, страховий стаж складає 07 років 11 місяців 23 дні.
16.09.2022 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами викладеними в позовній заяві та вважає їх необґрунтованими. Відповідач-2 зазначає, що 11.04.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та необхідним пакетом документів. Надаючи попередню оцінку пред?явленим позивачем документам, було встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (Інструкція № 58), зокрема, відсутня на титульному аркуші печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка та відсутня дата народження. Постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 затверджено бланки трудової книжки і вкладиша до неї. Пунктом 2 встановлено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов?язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім?я та по-батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Відповідно до п. 2.12 Інструкції, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Таким чином, під час звернення із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління ОСОБА_1 надав трудову книжку, яка не оформлена в установленому законодавством порядку. З огляду на зазначене, листом від 18.04.2022 року за № 0400-010216-8/41025 позивачу доведено до відома, що: «для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки від 05.10.1978 № 1618517 необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі перинних документів за час виконання роботи». Станом на теперішній час довідок про підтвердження роботи позивача у періоди, зазначені в трудовій книжці, як і будь-яких інших документів (виписок з наказів, особових рахунків та відомостей на видачу зарплати, посвідчення і характеристики з місця роботи, трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання, інших документів, що містять відомості про періоди роботи) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано не було, що, в свою чергу, виключає можливість здійснення зарахування періодів роботи згідно трудової книжки до загального страхового стажу позивача. Крім того, згідно п. 2.8 Інструкції, якщо підприємство, котре зробило неправильний або неточний запис, ліквідовано, відповідний запис робить правонаступник і засвідчує печаткою, а в разі відсутності організація, якій було підпорядковано підприємство, за її відсутності облархів. Тобто, Інструкція містить положення, що встановлюють певний порядок внесення змін до трудової книжки у випадку невідповідності її записів такій Інструкції. Викладене, на переконання відповідача-2, свідчить про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій/Дніпропетровській області, а вимога про підтвердження первинними документами відомостей, зазначених у трудовій книжці позивача є законною. За наданими до Головного управління документами, зокрема - військового квитка серії НОМЕР_3 та даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу, що наявні в Реєстрі застрахованих осіб, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 07 років 11 місяців 23 дні. Відповідно до статті 26 Закон № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Таким чином, рішенням від 15.04.2022 Головним управлінням відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV у зв?язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом НОМЕР_4 , виданим Широківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 27.02.1999 року.
05 лютого 2021 року ОСОБА_1 виповнилось 60 років.
08 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії та надав наступні документи: військовий квиток, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт та трудову книжку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.04.2022 року № 047150016988 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Підставою відмови у призначенні пенсії зазначено наступне: «Вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років. Страховий стаж особи становить 7 років 11 місяців 23 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки від 05.10.1978 № 1618517, оскільки виправлення дати народження на першій сторінці трудової книжки завірено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (дата народження заповнена не повністю та відсутня печатка організації, що вперше заповнювала трудову книжку).
Для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки від 05.10.1978 № 1618517 необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів за час виконання роботи.»
Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закону № 1788-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону № 1788-ХІІ).
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка НОМЕР_2 виписана на ім?я ОСОБА_1 , 1961 року народження, печатка підприємства (організація), що вперше заповнювало трудову книжку - відсутня.
Щодо дати народження, то паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Широківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 27 лютого 1999 року, підтверджено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже у трудовій книжці вказано не повну дату народження працівника, а зазначено лише рік його народження.
В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу передбачений пунктами 2.13- 2.14. Інструкції № 162.
Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17.08.1993 року за № 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Разом з тим, у силу пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлений відповідачем недолік оформлення трудової книжки, а саме неповне зазначення дати народження та відсутність печатки організації, що вперше заповнювала трудову книжку, не може вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Крім того суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв'язку із неправильним заповненням роботодавцем першої сторінки трудової книжки
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, суд зазначає, що у справі, яка розглядається відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці позивача через порушення порядку заповнення її титульної сторінки, передбаченого діючою Інструкцією № 58.
Як вже було зазначено вище, на виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Водночас, в трудовій книжці позивача наявні записи про роботу та відповідний стаж, записи зроблено чітко, без виправлень, підписи завірено відповідними печатками, під час перевірки поданих позивачем документів жодних недоліків у оформленні відповідних записів відповідачем не виявлено.
Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові № 307/541/17 від 19.12.2019.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 155/1180/17, на яку посилаються відповідачі, суд вважає безпідставними, оскільки у справі № 155/1180/17, крім відсутності печатки на титульній сторінці трудової книжки, печаткою не були завірені періоди роботи позивача, отже предмети спорів у справах № 155/1180/17 та № 160/12131/22 є відмінними.
Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
За викладених обставин, суд вважає, що рішення від 15.04.2022 № 047150016988 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії прийнято без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття.
Крім того, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає обгрунтованими й позовні вимоги щодо зобов'язання Пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки від 05.10.1978 № НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управління ПФУ в Дніпропетровській області області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії та призначення пенсії, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 11.04.2022 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.
Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як визначений суб'єкт призначення.
Отже, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід відмовити.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності не зарахування позивачу періодів його роботи згідно трудової книжки від 05.10.1978 № НОМЕР_2 до стажу, та відмовили у призначенні пенсії за віком, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією ІD8274-7632-3104-8905 від 04.08.2022 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у відповідності до задоволених позовних вимог.
У зв'язку з перебуванням судді Луніної О.С. у відпустці, рішення ухвалене в перший робочий день.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.04.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г. Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи згідно трудової книжки від 05.10.1978 року НОМЕР_2 , який зараховується для призначення пенсії на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г. Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 11.04.2022 року із врахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г. Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 992 грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна