16 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/5967/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Ковельської міської ради (далі - Ковельська м/р, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.04.2022 №21/33 “Про затвердження протоколу і актів комісії щодо обстеження земельних ділянок та розгляд заяв гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , учасників АТО” в частині відмови гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади (колишньої Ружинської сільської ради) та зобов'язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади (колишньої Ружинської сільської ради) у межах норм безоплатної приватизації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду поданої представником позивача в інтересах позивача заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади (колишньої Ружинської сільської ради), Ковельською міською радою прийнято рішення від 28.04.2022 № 21/33, яким позивачу відмовлено у наданні такого дозволу з підстав невідповідності експлікації земельної ділянки за видами угідь на теперішній час тій, що міститься в матеріалах схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель, іншій документації із землеустрою.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним та прийнятим з підстав, не передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Також вказує на недотримання Ковельською міською радою місячного строку розгляду заяви позивача. Крім того, наголошує на тому, що неодноразово звертався в усному порядку до відповідача щодо надання схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель, іншої документації із землеустрою, однак отримував відмову.
З наведених підстав просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є таким, що прийнято правомірно, в межах наданих повноважень та на підставі законодавства, що регулює спірні правовідносини. Зазначає, що підставою для відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади (колишньої Ружинської сільської ради) є невідповідність експлікації земельної ділянки за видами угідь на теперішній час тій, що міститься в матеріалах схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель, іншій документації із землеустрою. За результатами обстеження земельних ділянок на території Ковельської територіальної громади тимчасовою комісією актом №1 від 28.09.2021 встановлено, що земельна ділянка, яку позивач мав намір отримати, віднесена до сільськогосподарських угідь - ріллі, однак фактично вкрита лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю (самозалісеною). Вказане не дає можливості використовувати її за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача та просив позов задовольнити повністю.
Інші заяви по суті спору до суду не надходили.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
06.08.2021 представник позивача звернувся до Ковельської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Ковельської міської ради №11/54 від 26.08.2021 “Про створення тимчасової комісії щодо обстеження земельних ділянок на території Ковельської територіальної громади” створено комісію з обстеженням земельних ділянок за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади, якій доручено обстежувати земельні ділянки на предмет відповідності факту місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, відповідності експлікації на теперішній час тій, що зазначена в схемах землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель та можливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; після обстеження земельних ділянок готувати відповідні акти про результати розгляду та подавати їх, разом з пропозиціями, на розгляд чергової сесії міської ради.
За результатами роботи комісії було складено акт про обстеження земельних ділянок на території Ковельської територіальної громади від 28.09.2021.
Як слідує з цього акта, комісією, враховуючи звернення ОСОБА_1 та інших осіб про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території колишньої Ружинської сільської ради проведено обстеження бажаної земельної ділянки з виїздом на місце.
В результаті встановлено, що згідно планово-картографічного матеріалу «Проекту роздержавлення і приватизації земель колгоспу ім. Мічуріна Ружинської сільської ради» та «Проекту встановлення меж Ружинської сільської ради» 1994 р. дані ділянки віднесені до сільськогосподарських угідь - ріллі, а фактично - вкриті лісовою деревиною та чагарниковою рослинністю.
Заслухавши інформацію головного спеціаліста відділу земельних ресурсів ОСОБА_7 , виконуючи доручення Держгеокадастру, ці ділянки були включені до переліку малопродуктивних земель, які потребують поліпшення і на теперішній час не можуть використовуватись як сільгоспугіддя.
З огляду на це, члени комісії, присутні на огляді земельних ділянок, вважали за доцільне: з метою прийняття рекомендацій щодо подальшого використання земель, довести дану інформацію до всіх членів комісії, створеної рішенням Ковельської міської ради від 26.08.2021 за № 11/54; інформувати сесію Ковельської міської ради про прийняті комісією рекомендації; на основі пропозиції комісії, розглянути звернення, в тому числі гр. ОСОБА_1 про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2 га та прийняти по них відповідні рішення.
На засіданні комісії, яке відбулося 22.12.2021, складено протокол №1 засідання тимчасової комісії щодо обстеження земельних ділянок на території Ковельської територіальної громади від 22.12.2021, яким затверджено акти обстеження земельних ділянок на території ковельської територіальної громади від 28.09.2021 в кількості 2 шт. та відмовлено учасникам АТО в наданні дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади (колишніх Білинської та Ружинської сільських рад), у зв'язку із невідповідністю експлікації земельних ділянок за видами угідь на теперішній час тій, що міститься в матеріалах схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель та іншій документації із землеустрою і, як наслідок, неможливістю використання за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Даний протокол передано на розгляд чергової сесії Ковельської міської ради, яка рішенням від 28.04.2022 № 21/33 “Про затвердження протоколу і актів комісії щодо обстеження земельних ділянок та розгляд заяв гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , учасників АТО” відмовила в наданні дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства /код виду цільового призначення - 01.03/, з метою передачі безоплатно у власність, у зв'язку із невідповідністю експлікації земельних ділянок за видами угідь на теперішній час тій, що міститься в матеріалах схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель, іншій документації із землеустрою, таким громадянам, зокрема, гр. ОСОБА_1 , що розташована за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади (колишньої Ружинської сільської ради).
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктами “а”, “б” статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до підпункту “б” частини першої статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.
Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт “в” частини третьої статті 116 ЗК України).
Пунктом “б” частини першої статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, одержавши 06.08.2021 заяву представника позивача від 06.08.2021 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, прийняв оскаржуване рішення лише 28.04.2022, тобто у порушення місячного строку для прийняття такого рішення.
Разом з тим, суд зазначає, що предметом спору є оскаржуване рішення від 28.04.2022 № 21/33, а не дії (бездіяльність) відповідача під час його прийняття.
За приписами частин сьомої, дев'ятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Результатом розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування одного із рішень, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України - про надання такого дозволу або про відмову у його наданні.
Перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Вмотивована відмова про невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати особа, має бути пояснена у самому рішенні вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом, позивачу рішенням від 28.04.2022 №21/33 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади (колишньої Ружинської сільської ради) у зв'язку із невідповідністю експлікації бажаної земельної ділянки за видами угідь на теперішній час тій, що міститься в матеріалах схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель, іншій документації із землеустрою.
За змістом статей 19, 20 ЗК України кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне цільове призначення, під яким слід розуміти встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Тобто цільове використання земельної ділянки визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї ділянки.
Відповідно до Класифікації видів цільового призначення, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306), ділянки для ведення особистого селянського господарства є землями сільськогосподарського призначення.
Статтею 33 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Відповідно до статті 1 Закону України від 15.05.2003 №742-IV “Про особисте селянське господарство” особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту (частина третя статті 20 ЗК України).
З матеріалів справи слідує, що бажана для отримання позивачем земельна ділянка віднесена до сільськогосподарських угідь - ріллі, що підтверджується Картографічною схемою розташування земельної ділянки за межами населеного пункту с. Ружин.
Разом з тим, актом обстеження земельних ділянок на території Ковельської територіальної громади від 28.09.2021 встановлено, що вказана земельна ділянка фактично вкрита лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю, тобто на даний час є непридатною для використання за цільовим призначенням, а саме для ведення особистого селянського господарства.
Частиною 1 статті 23 ЗК України визначено, що землі, придатні для потреб сільського господарства (крім самозалісених земель), повинні надаватися насамперед для таких цілей: 1) ведення сільського господарства; 2) ведення лісового господарства; 3) створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Тобто, положення Земельного кодексу України визначають можливість надання земельних ділянок для потреб сільського господарства, крім самозалісених земель.
Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, бажана для отримання позивачем земельна ділянка орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади (колишньої Ружинської сільської ради), вкрита лісовою (деревною та чагарниковою рослинністю), а тому є самозалісеною, внаслідок чого є непридатною для ведення сільського господарства.
Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Ковельської міської ради від 28.04.2022 № 21/33 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади (колишньої Ружинської сільської ради) у зв'язку з невідповідністю експлікації земельної ділянки за видами угідь на теперішній час тій, що міститься в матеріалах схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель, іншій документації із землеустрою прийняте правомірно, тобто з підстав невідповідності місця розташування об'єкта (непридатної земельної ділянки для ведення сільського господарства) вимогам схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, що передбачено положеннями частини 7 статті 118 ЗК України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, відповідач відповідно до норм Земельного кодексу України прийняв оскаржуване у цій справі рішення та правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ковельської територіальної громади (колишньої Ружинської сільської ради) у межах норм безоплатної приватизації, то вона також до задоволення не підлягає, оскільки для того, щоб зобов'язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого в даному випадку немає.
Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк