17 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/5507/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького міського центру зайнятості про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцького міського центру зайнятості (далі - Луцький МЦЗ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 07.08.2005 по 22.06.2020 позивач працювала на посаді медичної cecтри у ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», наказом № 48 від 22.06.2020 була звільнена з займаної посади за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за згодою сторін.
Наказом Луцького МЦЗ від 23.06.2020 ОСОБА_1 був наданий статус безробітної, з 23.06.2020 позивачу призначено допомогу по безробіттю застрахованим особам відповідно до частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533-ІІІ) без врахування страхового стажу строком 360 календарних днів до 07.05.2021. Виплату допомоги припинено наказом Луцького МЦЗ від 07.05.2021.
22.06.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати їй допомоги по безробіттю з урахуванням періодів, визначених в рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 140/15612/20, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) зарахувати до її страхового стажу період роботи у ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», а саме січень 2010 року по грудень 2010 року, та з березня 2017 року по березень 2020 року, та по червень 2020 року.
Луцький МЦЗ листом повідомив про правові підстави виплати допомоги у мінімальних розмірах - відповідно до частини другої статті 22 та частини третьої статті 23 Закону № 1533-111, пункту 3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організацій безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 № 613, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2015 за № 821/27266 (далі - Порядок № 613). Цим листом також було повідомлено, що допомога призначена у мінімальному розмірі, оскільки не враховано стаж роботи позивача у ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» протягом 12 місяців, що передували її реєстрації як безробітної. У витязі з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування зазначено, що страховий стаж за останні 12 місяців, що передували реєстрації, становить 0 місяців.
Позивач вважає протиправними дії Луцького МЦЗ з нарахування і виплати допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі, без урахування страхового стажу, визначеного окремим рішенням суду, з огляду на таке.
Зі змісту листа - відповіді Луцького МЦЗ вбачається, що причиною відмови в здійснені перерахунку допомоги є неврахування відповідачем страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю за останні 12 місяців, тобто червень 2019 - травень 2020 року, тому допомога була призначена в мінімальному розмірі.
Разом з тим, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 140/15612/20 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» січень 2010 року по грудень 2010 року, та з березня 2017 року по березень 2020 року, по червень 2020 року.
Тобто, в судовому порядку вже було перевірено інформацію щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 , з якої нараховувались та не сплачувались страхові внески. Зазначеним рішенням суду встановлено, що порушення страховиком вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувались в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Таким чином, оскільки період з червня 2019 року по травень 2020 року підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , тому позивач відповідно має право на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону № 1533-ІІІ.
Позивач просить визнати протиправними дії Луцького МЦЗ з нарахування і виплати допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі та зобов'язати відповідача врахувати доходи (заробітну плату), що була нарахована за період з червня 2019 року по травень 2020 року при розрахунку розміру допомоги по безробіттю, відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1533-ІІІ, перерахувати розмір допомоги по безробіттю та здійснити виплату допомоги по безробіттю з урахуванням сум.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 44).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 09.09.2022 № 1494/08/22 (а. с. 52-54) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
23.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до Луцького МЦЗ з метою пошуку роботи. Позивач була звільнена з ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» 22.06.2020 за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. На підставі поданих заяв від 23.06.2020 про надання статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю, згідно із статтею 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2021 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI), 23.06.2020 їй надано статус безробітного та цього ж дня, згідно з частинами другою та четвертою статті 22 та частиною третьою статті 23 Закону № 1533-ІІІ призначено допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу строком 360 календарних днів.
Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю реєстрації особи в службі зайнятості як безробітної. У цьому випадку розрахунковим періодом для призначення допомоги по безробіттю є червень 2019 - травень 2020 року. За даними Державного реєстру, стаж позивача за останні 12 місяців, що передували реєстрації як безробітної, становить 0 місяців, оскільки відомості про сплату роботодавцем ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» страхових внесків за червень 2019 - травень 2020 року відсутні. Тому допомога по безробіттю була призначена в мінімальному розмірі.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням у справі № 140/15612/20 зобов'язав ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу період роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» з січня 2010 року по грудень 2010 року, з березня 2017 року по березень 2020 року, червень 2020 року, проте, у цьому рішенні відсутні зобов'язання роботодавця ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» сплатити страхові внески.
Луцький МЦЗ не проводить зарахування періоду роботи до страхового стажу та у своїй роботі керується даними Державного реєстру виключно для призначення допомоги по безробіттю. В той же час, у центру зайнятості відсутні повноваження щодо нарахування допомоги по безробіттю всупереч відомостям з Державного реєстру, оскільки відповідно до частини другої статті 21 Закону № 1533-ІІІ страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру. Тому, ОСОБА_2 правомірно не було враховано до страхового стажу період роботи позивача з червня 2019 року по травень 2020 року, за які відсутні відомості про сплату єдиного внеску у Державному реєстрі.
Твердження позивачки, що порушення страхувальником вимог закону щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку з чим і утворилася заборгованість із сплати страхових внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи, не стосується спору та не має законного відображення як фактор впливу на обчислення страхового стажу безробітного, оскільки реалізація передбаченого права застрахованої особи на допомогу по безробіттю безпосередньо пов'язана із наявністю у неї певного страхового стажу, при цьому обов'язковою умовою для визнання певного періоду страховим стажем є сплата страхових внесків самою застрахованою особою або страхувальником. Крім того, позивачка не позбавлена права вимагати відшкодування їй шкоди, заподіяної несвоєчасною сплатою страхових внесків, внаслідок чого вона була позбавлена права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі, від роботодавця, з чиєї вини така була заподіяна, у порядку цивільного судочинства.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Крім того, 12.09.2022 до суду надійшло клопотання відповідача Луцького МЦЗ (вих. № 1495/08/22 від 09.09.2022) про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду (а. с. 49-51).
Ухвалою суду від 14.09.2022 запропоновано позивачу ОСОБА_1 в десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали подати (надіслати) до суду додаткові письмові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, а саме щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом (у випадку пропуску такого строку - подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку, та надавши відповідні докази на їх підтвердження) (а. с. 63).
20.09.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено про дотримання строку звернення до суду з цим позовом з огляду на те, що позов подано до суду 17.08.2022, тобто в межах шестимісячного строку з моменту отримання відповіді Луцького МЦЗ від 06.07.2022 про відмову у перерахунку виплаченої допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу згідно з судовим рішенням у справі № 140/15612/20 (а. с. 69-71).
Ухвалою суду від 17.11.2022 в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено (а. с. 82-83).
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) цю справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 03.08.2005 по 22.06.2020 працювала на посаді медичної cecтри у ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», наказом № 48 від 22.06.2020 була звільнена з займаної посади за пунктом 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а. с. 34-37), наказами по ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» від 07.08.2005 № 93, від 22.06.2020 № 48 (а. с. 29-30).
23.06.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги по безробіттю (а. с. 60).
Згідно із витягом з наказу Луцького МЦЗ від 23.06.2020 № НТ200623 позивачу ОСОБА_1 було надано статус безробітної з 23.06.2020, призначено допомогу по безробіттю застрахованим особам без урахування страхового стажу відповідно до частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 23 Закону № 1533-ІІІ протягом 360 календарних днів з 23.06.2020 до 17.06.2021 та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 23.06.2020 (а. с. 59).
Відповідно до витягу з наказу Луцького МЦЗ від 07.05.2021 № НТ210507 припинено реєстрацію безробітної позивача ОСОБА_1 у зв'язку із поданням заяви про припинення реєстрації з 07.05.2021 (а. с. 8).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 (набрало законної сили 02.03.2021) у справі № 140/15612/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії позов задоволено повністю, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» (ідентифікаційний код 23251236), а саме: з січня 2010 року по грудень 2010 року та з березня 2017 року по березень 2020 року, червень 2020 року, та зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» (ідентифікаційний код 23251236), а саме: в період з січня 2010 року по грудень 2010 року та з березня 2017 року по березень 2020 року, червень 2020 року (а. с. 10-14).
22.06.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання інформації щодо розміру допомоги по безробіттю та її перерахунок з урахуванням судового рішення (а. с. 15).
Листом від 06.07.2022 № 1089/04/22 відповідач повідомив позивача про те, що провести перерахунок виплаченої допомоги по безробіттю неможливо, оскільки за період з червня 2019 року по травень 2020 року відсутня сплата страхових внесків (а. с. 16).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1533-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
За приписами частини першої статті 7 Закону № 1533-ІІІ видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю.
Згідно із частиною першою статті 22 Закону № 1533-ІІІ право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Частиною четвертою статті 22 Закону № 1533-III передбачено, що загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», - 180 календарних днів.
За приписами частини першої статті 23 Закону № 1533-III застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
Згідно із частиною третьою статті 23 Закону № 1533-III допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.
Порядок обчислення страхового стажу визначено статтею 21 Закону № 1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
За змістом статті 1 Закону № 1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем); страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Обов'язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску закріплений у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-VІ).
Частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку або на єдиний рахунок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону № 2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб. При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом (вказаний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі № 266/970/16-а, від 22.04.2021 у справі № 752/20612/17, від 11.08.2021 у справі № 367/6638/16-а).
Згідно із пунктом 1 розділу І Порядку № 613 (чинний на момент призначення позивачу допомоги по безробіттю) цей Порядок визначає процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу.
Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку № 613 було передбачено, що допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 613 якщо страховий стаж протягом 12 місяців, які передують реєстрації особи як безробітної, менший шести місяців або особа була звільнена з останнього місця роботи на підставах, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пункту 5) і 45 Кодексу законів про працю України, та в разі, якщо ця робота була її останнім видом зайнятості, допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).
Згідно із пунктом 9 розділу ІІ Порядку № 613 після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.
Станом на день розгляду справи є чинним Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 № 624, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2020 за № 537/34820 (далі - Порядок № 624). Пунктом 10 розділу ІІ Порядку № 624 передбачено, що після надходження необхідних даних про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, а в разі відсутності даних для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи.
З матеріалів справи вбачається, що публічно-правовий спір між сторонами фактично виник не щодо призначення допомоги по безробіттю у неналежному розмірі, а щодо відмови відповідача у здійсненні перерахунку раніше призначеної та виплаченої позивачу допомоги по безробіттю за період з 23.06.2020 по 07.05.2021 з урахуванням страхового стажу за період протягом 12 місяців, що передували реєстрації позивача як безробітної, щодо зарахування якого наявне судове рішення, що набрало законної сили (а саме рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 140/15612/20). При цьому, законодавством України, яке були чинним на момент призначення допомоги по безробіттю, та яке діє на цей час, передбачено перерахунок допомоги по безробіттю з дня її призначення після надходження необхідних даних про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 (набрало законної сили 02.03.2021) у справі № 140/15612/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії позов задоволено повністю, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» (ідентифікаційний код 23251236), а саме: в період з січня 2010 року по грудень 2010 року та з березня 2017 року по березень 2020 року, червень 2020 року (а. с. 10-14). Вказаним судовим рішенням також встановлено, що оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що з січня 2010 року по грудень 2010 року та з березня 2017 року по березень 2020 року, червень 2020 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період її роботи.
Тобто, протиправність не зарахування ГУ ПФУ у Волинській області до страхового стажу позивача зазначених періодів її роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» встановлено рішенням суду у справі № 140/15612/20, яке набрало законної сили, та яке виконано (а. с. 55-56).
Відповідно до частин першої, сьомої статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 460/5659/16-а, від 11.08.2021 у справі № 367/6638/16-а вказав про таке: враховуючи, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, але при цьому має страховий стаж, достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, суд дійшов висновку про необхідність звернутись до практики Європейського суду з прав людини. Згідно з пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (заява № 29979/04) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур.
Отже, оскільки, як встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 140/15612/20, з червня 2019 року по березень 2020 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 . З урахуванням зазначеного судового рішення у справі № 140/15612/20, страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передував реєстрації її як безробітної, становить не менше ніж шість місяців, що зумовлює висновок суду про наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону № 1533-ІІІ, тобто, у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу), оскільки така допомога відповідно до частини другої статті 22 вказаного Закону була призначена і виплачувалася позивачу у мінімальному розмірі.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, враховуючи також, що позивач фактично оскаржує дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку допомоги по безробіттю, суд відповідно до повноважень, визначених у статті 245 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправними дій Луцького МЦЗ щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу допомоги по безробіттю та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) позивачу допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1533-ІІІ за період з 23.06.2020 по 07.05.2021, з урахуванням страхового стажу та доходу (заробітної плати) за період 12 місяців, що передував реєстрації її як безробітної (тобто, того періоду роботи, який ГУ ПФУ у Волинській області було зобов'язано зарахувати до страхового стажу позивача згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 140/15612/20).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 992,40 грн, який сплачений квитанцію від 17.08.2022 № 29 (а. с. 7) та згідно з випискою зарахований до спеціального фонду Державного бюджету (а. с. 43).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Луцького міського центру зайнятості щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.
Зобов'язати Луцький міський центр зайнятості (43025, м. Луцьк, вул. Сергія Тимошенка, 2, ідентифікаційний код 13352315) провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) допомоги по безробіттю, відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ, за період з 23 червня 2020 року по 07 травня 2021 року, з урахуванням страхового стажу та доходу (заробітної плати) за період 12 місяців, що передував реєстрації її як безробітної.
Стягнути Луцького міського центру зайнятості (43025, м. Луцьк, вул. Сергія Тимошенка, 2, ідентифікаційний код 13352315) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх