17 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/5328/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (42)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про:
визнання протиправними дій щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 10.05.2018 по 31.03.2022;
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2018 по 31.03.2022, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнання протиправною бездіяльність щодо непроведения нарахування та виплати за виконання службових обов'язків в нічний час основного розміру премії з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час в травні 2018, в січні 2019, в січні 2020, в січні 2021, в січні 2022;
зобов'язання провести нарахування та виплату за виконання службових обов'язків в нічний час основного розміру премії з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час в травні 2018, в січні 2019, в січні 2020, в січні 2021, в січні 2022;
визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік в сумі 3651,18 грн.;
зобов'язання провести нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, включаючи посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мали постійний характер та на які позивач мав право та премію;
визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби за період з 10.05.2018 по 31.03.2022;
зобов'язання провести нарахування та виплату матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби в розмірі місячного грошового забезпечення, включаючи посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер та на які мав право та премію;
визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану» за період з 10.05.2018 по 31.03.2022;
зобов'язання провести нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану» за період з 10.05.2018 по 31.03.2022;
визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 10.05.2018 по 31.03.2022;
зобов'язання провести виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період 10.05.2018 по 31.03.2022 в сумі 7406,29 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 позов в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 10.05.2018 по 31.03.2022 та зобов'язання провести виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період 10.05.2018 по 31.03.2022 в сумі 7406,29 грн. залишено без розгляду на підставі частини п'ятнадцятої статті 171, пунктів 7,8 частини першої статті 240 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 10.05.2018 по 31.03.2022, а саме у ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)»; наказом ВК 42 №30/ОС-22 був звільнений та виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
На його звернення щодо нарахування і виплати, зокрема, індексації грошового забезпечення, збільшення премії з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за роботу в нічний час, допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, видачу довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та виплату даної компенсації, листом від 29.06.2022 №4/3164-22/Б-37 відповідач повідомив, що додаткова винагорода, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» не нараховувалась, грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна нарахована, проте невиплачена та надано довідку про нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, матеріальна допомога на соціально-побутові питання теж за спірний період виплачена нарахована та виплачена не була.
Однак позивач зазначає, що проаналізувавши дану довідку, встановлено, що індексація грошового забезпечення не нараховувалась, у зв'язку з невірним застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, матеріальна допомога на оздоровлення виплачувалась не у розмірі, передбаченому Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829, далі - Порядок №925/5), а збільшення премії з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за роботу в нічний час нараховані і виплачені у всіх місяцях проходження позивачем служби, крім травня 2018, січня 2019, січня 2020, січня 2021, січня 2022.
ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати вищезазначених виплат протиправною з наступних причин.
Так, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і проведення індексації грошового забезпечення у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця. Однак відповідач у межах спірних правовідносин не вірно застосував базовий місяць при нарахуванні індексації грошового забезпечення та безпідставно оминув норми абзацу третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим дійшов необгрунтованого висновку про відсутність підстав для перерахунку позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2018 по 31.03.2022. При цьому, позивача вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за спірний період повинна здійснюватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Постанова №44).
Крім того, зазначає, що відповідач допомогу на оздоровлення у 2018 році нарахував та виплатив позивачу у розмірі меншому, ніж передбачено пунктом 14 Порядку №925/5, щодо матеріальної допомоги на соціально-побутові питання, то вказана допомога за весь час спірного періоду нарахована та виплачена не була, чим порушено вимоги пункту 15 Порядку №925/5; доплата за роботу в нічний час нараховувалась та виплачувалась не у всіх місяцях, так у травні 2018, січні 2019, січні 2020, січні 2021, січні 2022 доплата за роботу в нічний час позивачу не нераховувалась та не виплачувались, хоча позивач ніс службу в нічний час у складі нарядів протягом місяців, в яких дана виплата не здійснювалась, чим порушено вимоги пункту 13 Порядку №925/5. Крім того, зазначає, що ненарахування додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно за період 24.02.2022 по 31.03.2022 є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану» (далі - Постанова №168).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. Відповідач вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення суду, визначений КАС України у справах щодо проходження публічної служби.
Щодо самих позовних вимог то зазначає, що за період проходження служби позивачем в ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» з 10.05.2018 по 31.03.2022 грошове забезпечення (в тому числі його індексація) розраховувалось згідно Закону України «Про Національну поліцію» (в редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських - частина п'ята статті 23 Закону України «Про Державну кримінально виконавчу службу України», Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV), Порядку № 925/5. Вказує, що статтею 2 Закону №1282-XII передбачена індексація саме грошового забезпечення, пунктом 2 № 1078 передбачена індексація саме грошового забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а не осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби. Поряд з тим, за інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України, за період з 10.05.2018 по 30.11.2018 та з 01.01.2019 по 28.02.2022 індекс споживчих цін не перевищував 103 відсотка, а тому індексація заробітної плати правомірно не здійснювалася за цей період. Щодо доводів позивача про те, що відповідач безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078, то зазначає, що позивач був прийнятий на службу в травні 2018, і його доходи збільшувалися після цієї дати, а не з березня 2018, як зазначено в позовній заяві, оскільки станом на цю дату (березень 2018) позивач на службі не перебував; при цьому позивач не зазначає та не дає відповідних розрахунків, як саме відповідач оминув норми абзаців третього, четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку № 1078. Відповідач правомірно встановив, що, коли відбувалось перевищення розміру підвищення грошового доходу позивача суми індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, яке слугувало та впливало на встановлення права позивача на отримання визначеної суми індексації, то індексація грошового забезпечення виплачувалась. Даний факт підтверджується тим, що індексація була виплачена в грудні 2018, оскільки були підстави для її виплати, враховуючи норми абзаців третього, четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку № 1078. У свою чергу, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з травня 2018 по листопад 2018, з січня 2019 по березень 2022 відсутні, оскільки у вказані періоди не відбувалось перевищення розміру підвищення грошового доходу позивача суми індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, а також беручи до уваги те, що з квітня 2018 індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Щодо вимог про нарахування та виплату за виконання службових обов'язків в нічний час основного розміру премії з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час в травні 2018, в січні 2019, в січні 2020, в січні 2021, в січні 2022, то зазначає, що відповідно до вимог пункту 3 глави 13 розділу П Порядку № 925/5 за виконання службових обов'язків ОСОБА_1 в нічний час основний розмір премії був збільшений з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час, та за травень 2018 оплачений у червні 2018 в сумі 168,29 грн., за січень 2019 оплачений у лютому 2019 в сумі 249,43 грн., за січень 2020 оплачений у лютому 2020 у сумі 243,95 грн., за січень 2021 оплачений у лютому 2021 року в сумі 123,34 грн., за січень 2022 оплачений у лютому 2022 року в сумі 300,64 грн.
Щодо вимог про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, включаючи посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мали постійний характер та премію, то зазначає главою 14 розділу II Порядку №925/5 передбачено, що виплата допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення здійснювалась згідно рапорту отримувача пропорційно кількості повних календарних місяців служби з дня призначення на посаду до кінця поточного року, відтак відповідачем ОСОБА_1 правомірно було виплачено допомогу на оздоровлення за 2018 рік в сумі 3651,18 грн. (6259,17 грн/12 міс. * 7 міс.). Щодо вимог, що стосуються виплати матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби за період з 10.05.2018 по 31.03.2022, то зауважує, що оскільки в 2018-2022 роках не було економії фонду грошового забезпечення, сам фонд був обмежений щодо виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, при цьому, позивачем не подавались мотивовані рапорти на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018- 2022 роках, а тому такі виплати не здійснювались, оскільки не були обов'язковими.
Щодо вимог, які стосуються виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно відповідно до Постанови №168, то вказує, що вказана додаткова винагорода в системному зв'язку Постанови № 168 (в редакціях, чинних на момент спірних правовідносин) та Постанови № 350 передбачалась лише діючим (не звільненим) особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно- територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Основною підставою виплати такої додаткової винагороди є наказ начальника установи; такий наказ за період 24.02.2022 по 31.03.2022 не видавався, жоден вищестоящий орган чи суд не зобов'язував приймати такий наказ у спірний період, що, у свою чергу, виключає протиправність дій установи щодо даних позовних вимог.
З урахуванням вищенаведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 10.05.2018 по 31.03.2022 проходив службу у ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)», що підтверджується витягами із наказів від 10.05.2018 №42/ОС-18, від 31.03.2022 №30-ОС-22 та записами №3, №4 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
14.06.2022 позивач звернувся до ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати за період проходження служби з 10.05.2018 по 31.03.2022, зокрема, індексації заробітної плати, за виконання службових обов'язків в нічний час основного розміру премії з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на соціально-побутові потреби, додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 31.03.2022.
Листом від 29.06.2022 №4/3164-22/Б-37 відповідач повідомив, що за період проходження позивачем служби в установі індексація грошового забезпечення здійснювалася до відповідно Порядку №1078; додаткова винагорода, що передбачена Постановою №168, не нараховувалась. Також було направлено позивачу довідку від 29.06.2022 №4/3165-22/Б-37 про додаткові види грошового забезпечення та індексацію грошового забезпечення за період з 10.05.2018 по 31.03.2022, з якої вбачається, що позивачу виплачено у 2018 допомогу на оздоровлення в сумі 3651,18 грн.; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2018-2022 не виплачувалась; доплата за службу в нічний час (20 % від посадового окладу) за період з травня 2018 по березень 2022 виплачувалась, за винятком таких місяців травень 2018, січень 2019, січень 2020, січень 2021, січень 2022; індексація грошового забезпечення була виплачена лише у грудні 2018 у сумі 69,16 грн.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною п'ятою статті 23 Закону № 2713-IV встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу) визначає Порядок №925/5 (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Поряду №925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється за місцем їх служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом відповідного органу або установи на грошове забезпечення (пункт 5 Розділу 1 Поряду №925/5).
Згідно із пунктом 1 глави 13 розділу ІІ Поряду №925/5 керівники органів і установ мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Пунктом 5 глави 13 розділу ІІ Поряду №925/5 передбачено, за виконання службових обов'язків особами рядового і начальницького складу в нічний час основний розмір премії збільшується з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час.
При цьому годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість робочих годин у цьому місяці, виходячи з норми тривалості службового часу в годинах на місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу службових обов'язків із 22:00 години до 6:00 години.
Під виконанням службових обов'язків у нічний час слід розуміти: несення служби у складі наряду чергової частини, караулу, зміни, патруля, контрольного пункту, поста, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування; виконання функцій з контролю за роботою органів та установ, а також сил і засобів, залучених для несення служби; участь у навчаннях та перевірках.
Підставами для несення служби в нічний час є: графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів та установ; письмові накази органів та установ про залучення окремих осіб рядового і начальницького складу до несення служби в нічний час. У наказі зазначаються причини, що викликали необхідність залучення осіб до служби в нічний час, та перелік таких осіб, тривалість служби.
Облік фактичного часу служби в нічний час шляхом оформлення довідки обліку несення особами рядового і начальницького складу служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
Позивач зазначає, що у травні 2018, січні 2019, січні 2020, січні 2021, січні 2022 залучався до служби в нічний час у складі нарядів, однак в порушення вимог пункту 5 глави 13 розділу ІІ Поряду №925/5 відповідач за вказані місяці не нараховував та не виплачував доплату за роботу в нічний час, тобто не збільшував основний розмір премії з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3 глави 13 розділу ІІ Поряду №925/5 премія виплачується разом iз виплатою грошового забезпечення в поточному місяці за результатами оперативно-службової діяльності за минулий місяць. Премія за результатами оперативно-службової діяльності у грудні місяці виплачується разом з грошовим забезпеченням за грудень місяць.
Як слідує з відзиву на позовну заяву та довідок ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 24.08.2022 №42/4306/4 та №42/4307/4, ОСОБА_1 за виконання службових обов'язків в нічний час основний розмір премії був збільшений з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час; при цьому, премію з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за травень 2018 оплачено у червні 2018 в сумі 168,29 грн., за січень 2019 оплачено у лютому 2019 в сумі 249,43 грн., за січень 2020 оплачено у лютому 2020 у сумі 243,95 грн., за січень 2021 оплачений у лютому 2021 в сумі 123,34 грн., за січень 2022 оплачений у лютому 2022 року в сумі 300,64 грн.
Отже, за вказані вище місяці, в яких позивач залучався до служби в нічний час, виплата за виконання службових обов'язків в нічний час основного розміру премії з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час, проводилась відповідно до пункту 3 глави 13 розділу ІІ Поряду №925/5.
Таким чином, оскільки в ході розгляду даної справи підтверджено факт виплати позивачу за травень 2018, січень 2019, січень 2020, січень 2021 та січень 2022 основного розміру премії з розрахунку 20 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час, тому взаємопов'язані позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 14 розділу ІІ Поряду №925/5 особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Виплата допомоги для оздоровлення особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі наказу органу або установи, а начальникам цих органів або установ - наказу відповідного органу управління вищого рівня згідно з рапортами цих осіб з урахуванням пункту 24 розділу I цього Порядку.
Пунктом 3 глави 14 розділу ІІ Поряду №925/5 передбачено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку.
Згідно із пунктом 5 глави 14 розділу ІІ Поряду №925/5 особам, прийнятим на службу з числа цивільних осіб (за винятком випускників навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, а також вищих навчальних закладів інших міністерств і центральних органів виконавчої влади відповідно до укладених угод про підготовку кадрів), яким присвоєні спеціальні звання, допомога для оздоровлення виплачується з дня присвоєння спеціального звання.
Розмір допомоги для виплати вказаним у цьому пункті особам визначається згідно з пунктом 3 цієї глави пропорційно кількості повних календарних місяців служби з дня призначення на посаду до кінця поточного року.
Матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 10.05.2018 №42/ОС-18 ОСОБА_1 призначено молодшим інспектором відділу охорони ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» з 10.05.2018, присвоївши первинне спеціальне звання рядовий внутрішньої служби.
Довідками ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 29.06.2022 №4/3165-22/Б-37, від 24.08.2022 №42/4306/4 та №42/4307/4 підтверджено факт виплати позивачу у грудні 2018 допомоги для оздоровлення у сумі 3651,18 грн.
При цьому, як слідує зі змісту довідок ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 24.08.2022 №42/4306/4 та №42/4308/4, до місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого визначено розмір допомоги для оздоровлення, включено посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавку за вислугу років та премію, розраховану відповідно до пункту 22 розділу І Порядку №925/5; місячне грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги для оздоровлення, становить 6259,17 грн. З урахуванням вимог пункту 5 глави 14 розділу ІІ Поряду №925/5, розмір такої допомоги визначено у сумі 3651,18 грн., тобто пропорційно кількості повних календарних місяців служби з дня призначення на посаду до кінця поточного року (6259,17 грн/12 місяців х 7 місяців).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано та виплачено позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення за 2018 рік в сумі 3651,18 грн., з дотриманням вимог пунктів 3, 5 глави 14 розділу ІІ Поряду №925/5, відтак взаємопов'язані позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 глави 15 розділу ІІ Поряду №925/5 особам рядового і начальницького складу один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Виплата матеріальної допомоги особам рядового і начальницького складу здійснюється за місцем проходження служби на підставі наказу органу або установи, а начальникам цих органів або установ - згідно із пунктом 24 розділу I цього Порядку.
Наказ видається на підставі мотивованого рапорту цієї особи, погодженого керівником структурного підрозділу та фінансовою службою відповідного органу або установи.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер та на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку.
Відповідно до пункту 8 глави 15 розділу ІІ Поряду №925/5 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується лише за наявності економії фонду грошового забезпечення.
Таким чином, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань нараховується та виплачується на підставі наказу органу або установи за наявності економії фонду грошового забезпечення. Визначальним для вирішення питання про виплату такої допомоги є факт звернення такої особи із відповідним рапортом про надання допомоги.
Як слідує з відзиву на позовну заяву та довідок ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 29.06.2022 №4/3165-22/Б-37 та від 24.08.2022 №42/4306/4, №42/4307/4, ОСОБА_1 у 2018-2022 роках не нараховувалась та не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у зв'язку із тим, що позивач не подавав рапорти на виплату допомоги та через відсутність економії фонду грошового забезпечення. Суд звертає увагу, що позивач не подав до суду відповіді на відзив та не заперечив доводи відзиву про те, що у 2018-2022 роках не подавав рапорти на виплату допомоги.
З урахуванням наведеного, оскільки главою 15 розділу ІІ Поряду №925/5 передбачено виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, на підставі мотивованого рапорту особи та за наявності економії фонду грошового забезпечення, при цьому, така допомога у 2018-2022 роках позивачу не була виплачена у зв'язку із неподанням ним відповідних рапортів на їх виплату, що не спростовано останнім в ході розгляду даної справи, тому відсутні фактичні та правові підстави для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог в цій частині.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог, які стосуються виплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон №1282-XII (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону №1282-XII).
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок №1078 (далі - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, яка набрала чинності 15.03.2018).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 5 Порядку 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, з аналізу положень Закону №1282-XII та Порядку 1078 слідує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Як встановлено судом вище, наказом начальника ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 10.05.2018 №42/ОС-18 ОСОБА_1 призначено молодшим інспектором відділу охорони ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» з 10.05.2018.
Згідно довідок ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 29.06.2022 №4/3165-22/Б-37 та від 24.08.2022 №42/4307/4 за весь період проходження служби у ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)», тобто з травня 2018 по березень 2022 включно, позивачу була нарахована індексація грошового забезпечення лише у грудні 2018 у сумі 69,16 грн. При цьому, для нарахування індексації грошового забезпечення за період з травня 2018 по червень 2018 відповідачем було застосовано базовий місяць травень 2018, за період з липня 2018 по грудень 2018 застосовано базовий місяць липень 2018, за період січень 2019 по червень 2019 застосовано базовий місяць січень 2019, за період з липня 2019 по грудень 2019 застосовано базовий місяць липень 2019, за період січень 2020 по грудень 2020 застосовано базовий місяць січень 2020, за період з січня 2021 по лютий 2021 застосовано базовий місяць січень 2021, за період з березня 2021 по червень 2021 застосовано базовий місяць березень 2021, за період з липня 2021 по грудень 2021 застосовано базовий місяць липень 2021 та за період з січня 2022 по березень 2022 застосовано базовий місяць січень 2022.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно з додатком 8.
Пунктом 4 Постанова №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу, зокрема, осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, з березня 2018 відбулося у зв'язку із прийняттям Постанови № 704, тому саме березень 2018 в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів, в якому значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків (базовим місяцем).
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що застосування березня 2018 як місяця підвищення доходу є безпідставним, оскільки позивач був прийнятий на службу у травні 2018, суд не бере до уваги, з огляду на те, що відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 для новоприйнятих працівників, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, у розглядуваному випадку для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 обчислення індексу споживчих цін повинно було здійснюватися з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) - березень 2018, за посадою, яку займав позивач. При цьому, підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.03.2018, що є підставою для встановлення іншого місяця підвищення доходу (базового) при проведенні індексації, не відбувалося.
Таким чином, суд зауважує, що відповідачем протиправно починаючи з 10.05.2018 не застосовано місяць підвищення доходів, в якому значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків (базовий місяць) - березень 2018.
Згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на веб-сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у березні 2018 становив 101,1%, у квітні 2018 - 100,8%, у травні 2018 - 100,0%, у червні 2018 -100,0%, у липні 2018 - 99,3%, у серпні 2018 - 100,0%, у вересні 2018 - 101,9%, у жовтні 2018 - 101,7%. Отже, лише у жовтні 2018 (опубліковано в листопаді 2018) було перевищено поріг індексації у 103% (100,8 % х 100,0 % х 100,0 % х 99,3% х 100,0% х 101,9% х 101,7%).
При цьому для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Так, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій пункту 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий пункту 5 Порядку №1078).
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).
При цьому, приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4 до Порядку №1078.
З урахуванням наведеного алгоритм дій такий: якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується; якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Але у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
При цьому, суд також враховує, що відповідач, вирішуючи питання про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з травня 2018 по березень 2022, не застосував місяць підвищення доходу (базовий місяць) - березень 2018, про що свідчать довідки від 29.06.2022 №4/3165-22/Б-37 та від 24.08.2022 №42/4307/4, крім того, з грудня 2018, тобто місяця, який є наступним після місяця, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації - 103% відповідач не почав здійснювати нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.
Відтак, на переконання суду, у межах спірних правовідносин відповідач оминув норми абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення та не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, як наслідок, суд констатує ту обставину, що відповідач безпідставно, за відсутності для цього правових підстав, передбачених законом, не перевірив наявність у позивача права на отримання індексації за період з 10.05.2018 по 31.03.2022.
Доказів правомірності ненарахування позивачу індексації грошового забезпечення у період з 10.05.2018 по 30.11.2018 та з 01.01.2019 по 31.03.2022 та правомірності нарахування такої індексації лише у грудні 2018 у виплаченому розмірі (69,16 грн.) відповідач не надав, з яких чітко вбачався б механізм розрахунку індексації з урахуванням вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги, що стосуються індексації грошового забезпечення, підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 10.05.2018 по 31.03.2022 та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за вказаний період із врахуванням абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до пункті 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, суд погоджується з позивачем, що нарахування та виплату індексації грошового забезпечення слід проводити з врахуванням пункту 2 Порядку №44.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 10.05.2018 по 31.03.2022, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Станом на дату розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено (Указ Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затверджений Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову № 168.
Пунктами 1, 3 Постанови № 168 (в первісній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №350) внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»,».
При цьому, у пункті 2 Постанови №350 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Отже, із набранням чинності Постановою №350 особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби набули право на отримання з 24.02.2022 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, за умови, що вони несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» (далі - Перелік) згідно з додатком, з якого слідує, що Волинська область включена у вказаний Перелік.
Не є спірною та обставина, що ДУ «Маневицька виправна колонія (42)» розташована на території Волинської області.
Проте, як встановлено в ході розгляду даної справи та не заперечується сторонами, позивачу за період проходження служби в ДУ «Маневицька виправна колонія (42)» під час дії воєнного стану з 24.02.2022 по 31.03.2022 не виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168, що призвело до порушення права позивача на отримання вказаної додаткової винагороди.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про допущену ДУ «Маневицька виправна колонія (42)» протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оскільки позивач у вказаний період проходив службу у вказаній установі Державної кримінально-виконавчої служби, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом прийняття рішення визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 31.03.2022. При цьому, взаємопов'язані позовні вимоги в частині нарахування та виплати такої допомоги за період з 10.05.2018 по 23.02.2022 є безпідставними та таким, що задоволенню не підлягають, оскільки згідно пункту 5 Постанови № 168 така постанова застосовується з 24.02.2022.
Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом та зазначає, що у даній справі спір виник щодо оплати праці та державних гарантій, встановлених законодавством.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати, якщо було порушено законодавство про працю, не було обмежено строком.
Однак, пунктом 18 частини першої розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 з №2352-IX (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Враховуючи наведене, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Водночас приписами частини першої статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 04.08.2022, тобто в місячний строк з моменту набрання чинності Законом №2352-IX, тому суд вважає, що останнім дотримано строк звернення до суду. При цьому, суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 31.10.2022 позов в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 10.05.2018 по 31.03.2022 та зобов'язання провести виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за вказаний період в сумі 7406,29 грн. залишено без розгляду.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 10 травня 2018 року по 31 березня 2022 року.
Зобов'язати Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» (44601, Волинська область, селище міського типу Маневичі, вулиця Андрія Снітка, будинок 25, ідентифікаційний код 08562660) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 10 травня 2018 року по 31 березня 2022 року, із врахуванням абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року.
Зобов'язати Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. О. Андрусенко