17 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/5864/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії; зобов'язання провести виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 19 січня 2022 року йому призначена пенсія за віком. Із розрахунку пенсії стало відомо, що відповідач не нарахував та не виплатив йому грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, передбачену пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), а листом від 23 червня 2022 року ГУ ПФУ у Волинській області у виплаті такої допомоги відмовило, покликаючись на відсутність спеціального стажу - 35 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).
Позивач вважає відмову ГУ ПФУ у Волинській області у виплаті грошової допомоги при призначенні пенсії протиправною. На думку позивача, його страховий стаж на посаді лікаря-нарколога становить більше 35 років, оскільки період роботи з 20 серпня 1993 року по 10 березня 1998 року відповідно до положень статті 60 Закону №1788-XII підлягає зарахуванню у подвійному розмірі, однак ГУ ПФУ у Волинській області цей стаж зараховано у календарному обчисленні, що суперечить чинному законодавству.
З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.29-31). В обґрунтування цієї позиції вказав, що за матеріалами пенсійної справи загальний страховий стаж позивача на час призначення пенсії становить 41 рік 7 місяців 20 днів, спеціальний стаж роботи - 34 роки 6 місяців 5 днів, тобто, підстави для нарахування та виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV відсутні, оскільки для виплати такої допомоги не виконується умова щодо необхідного спеціального стажу на день досягнення пенсійного віку (35 років для чоловіків).
Відповідач вважає, що зарахування у подвійному розмірі до спеціального стажу для призначення грошової допомоги періоду роботи позивача з 20 серпня 1993 року по 10 березня 1998 року на посаді лікаря-психіатра-нарколога суперечить пункту 4 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок №1191), відповідно до якого страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні.
У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позову й зауважив, що у цьому випадку при обрахунку спеціального стажу підлягають застосуванню норми Закону №1788-XII як акта, який має вищу юридичну силу, а не пункту 4 Порядку №1191. Відтак його спеціальний стаж, який дає право на виплату йому спірної допомоги при виході на пенсію, становить більше 38 років (а.с.36-37).
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 19 січня 2022 року отримує пенсію за віком, яка йому призначена відповідно до Закону №1058-IV (а.с.13).
07 червня 2022 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про нарахування грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. Позивач одночасно просив врахувати, що період його роботи з 20 серпня 1993 року по 10 березня 1998 року на посаді лікаря-нарколога загону має бути зарахований у подвійному розмірі (а.с.6).
Листом від 23 червня 2022 року №5888-4823/Л-02/8-0300/22 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що зарахування до спеціального стажу для призначення грошової допомоги періоду роботи з 20 серпня 1993 року по 10 березня 1998 року на посаді лікаря-психіатра-нарколога у подвійному розмірі суперечить пункту 4 Порядку №1191 (а.с.7).
Спір у цій справі виник у зв'язку із відмовою ГУ ПФУ у Волинській області виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 вказаного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Тлумачення зазначених норм в частині того, які саме вимоги мають бути дотримані особою задля отримання грошової допомоги, є ключовим правовим питання у цій справі.
Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.
Крім того, право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.
Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 червня 2022 року у справі №200/854/19-а сформулював такі висновки щодо умов, за яких виплачується установлена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошова допомога: станом день досягнення пенсійного віку особа повинна працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-XII; пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили); станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на зазначених вище посадах.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Не заперечуючи досягнення позивачем на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, та виходу на пенсію за віком саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, неотримання позивачем іншої пенсії, ГУ ПФУ у Волинській області вказує на те, що позивач не має спеціального стажу 35 років. Жодних інших підстав для відмови у виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ні лист ГУ ПФУ у Волинській області від 23 червня 2022 року №5888-4823/Л-02/8-0300/22, ні відзив на позовну заяву не містить.
Як передбачено пунктом 2 Порядку №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з розділом 2 «Охорона здоров'я» цього Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органів Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-ІV установлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вбачається із витягу за пенсійною справою позивача (а.с.14), ОСОБА_2 працював в закладах та установах державної та комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ. Станом на 19 січня 2022 року (на дату призначення пенсії) загальний страховий стаж позивача становить 41 рік 7 місяців 20 днів, а спеціальний - 34 роки 6 місяців 5 днів. При цьому період роботи ОСОБА_1 на посаді лікаря-психіатра-нарколога з 20 серпня 1993 року по 10 березня 1998 року зараховано до спеціального стажу в одинарному розмірі, що підтверджується витягом за пенсійною справою позивача (а.с.14).
Довідкою від 17 січня 2022 року №5/1/2-266 та архівною довідкою від 09 березня 2022 року №8/108/05/13-2022 підтверджено, що позивач з 20 серпня 1993 року по 10 березня 1998 року працював на посаді лікаря-психіатра-нарколога у ВІ-304/п-29 (а.с.17, 21).
Пунктом 4 Порядку №1191 встановлено, що страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У свою чергу статтею 60 Закону №1788-ХІІ установлено пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах. Так відповідно до положень цієї статті робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до статті 1 Закону України від 22 лютого 2000 року №1489III «Про психіатричну допомогу» заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
З наведеного слідує, що пункт 4 Порядку №1191 зобов'язує враховувати періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, в календарному обчисленні. Проте статтею 60 Закону №1788-ХІІ передбачено пільгове (преференційне) обчислення стажу роботи працівників медичних закладів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З урахуванням наведеного, а також виходячи із визначених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішені питання зарахування позивачу спірного періоду його роботи на посаді лікаря-психіатра-нарколога підлягають застосуванню положення Закону №1788-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не норми Порядку №1191, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, якими істотно звужено обсяг встановлених законом прав.
Більше того, спірним є період роботи позивача з 20 серпня 1993 року по 10 березня 1998 року, тоді як Порядок №1191 був затверджений постановою Кабінету Міністрів України лише 23 листопада 2011 року.
Отже, відповідно до приписів статті 60 Закону №1788-ХІІ період роботи позивача на посаді лікаря-психіатра-нарколога з 20 серпня 1993 року по 10 березня 1998 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу у подвійному розмірі.
Таким чином, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивач досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; на день досягнення пенсійного віку працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ; враховуючи те, що період роботи з 20 серпня 1993 року по 10 березня 1998 року на посаді лікаря-психіатра-нарколога повинен бути зарахований до спеціального стажу роботи у подвійному розмірі, він має страховий стаж понад 35 років; іншого виду пенсії раніше не отримував. А відтак слід дійти висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, й тому дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті такої грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є протиправними.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення взаємопов'язаних позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області нарахувати і виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджуються квитанцією від 01 вересня 2022 року №0.0.2660929600.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.3, 25).
З огляду на задоволення позовних вимог на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 992,40 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк