м. Вінниця
16 листопада 2022 р. Справа №120/4015/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2
до Агрономічної сільської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що за результатами розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено в надані Позивачу вищевказаного дозволу, оскільки зазначене місце розташування земельної ділянки знаходиться на землях промисловості згідно плану зонування с. Агрономічне.
Вважаючи, що Відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою Позивач звернувся до суду з цим позовом та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області за №1683 від 25.01.2022;
- зобов'язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області розглянути на черговій (позачерговій) сесії клопотання від 27.12.2022 та надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею: 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою, яка має кадастровий номер: 0520680200:01:010:0196 (суміжна земельна ділянка) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, із урахуванням правових висновків суду.
Ухвалою від 14.06.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
У встановлений строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Агрономічна сільська рада заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Серед іншого зазначає, що сільська рада, приймаючи спірне рішення, відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з огляду на те, що зазначене місце розташування земельної ділянки знаходиться на землях промисловості згідно плану зонування с. Агрономічне. Так, відповідно до плану зонування території с. Агрономічне, зона В - 5.1 (перспективна зона підприємств V класу шкідливості). Відповідно до п.6.14. ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території» територія ІВ - 5.1. призначаються для підприємств, що є джерелами забруднення навколишнього середовища і потребують встановлення санітарно - захисних зон до 50 м. Разом з тим, у зона В - 5.1 не передбачено території, яка може використовуватись для сільськогосподарських потреб та відповідно надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, було б прямим порушення містобудівної документації. Окрім того, представник відповідача звертає увагу на тому, що до юрисдикції суду в широкому розумінні не входить зобов'язання органу місцевого самоврядування приймати будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції, зокрема, органів місцевого самоврядування. За наведених обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив таке.
28.12.2021 ОСОБА_2 через свого законного представника звернулася із клопотанням до Агрономічної сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею: 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером: 0520680200:01:010:0196, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Рішенням 20 сесії 8 скликання за №1683 від 25.01.2022 відповідач відмовив в надані вищевказаного дозволу Позивачу. Відмову мотивував тим, що зазначене місце розташування земельної ділянки знаходиться на землях промисловості згідно плану зонування с.Агрономічне.
Однак, з такою відмовою Позивач не погоджується та зазначає, що вона суперечить положенню ст.118 ч.7 ЗК України.
Надаючи оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до пункту “в” частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у пунктах 2, 9 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Відповідно до статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
Частиною 1 статті 18 Закону №3038-VI визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону №3038-VI план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Так, в ході судового розгляду установлено, що за результатами розгляду клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га Агрономічна сільська рада своїм рішенням відмовила у наданні такого дозволу.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, зазначене місце розташування земельної ділянки знаходиться на землях промисловості згідно плану зонування с. Агрономічне.
Дослідивши надані відповідачем разом із відзивом документи, серед яких Генеральний план села Агрономічне та План зонування території села Агрономічне, суд встановив, що зазначене місце розташування земельної ділянки знаходиться на землях промисловості згідно плану зонування с. Агрономічне.
Так, відповідно до плану зонування території с. Агрономічне, зона В - 5.1 (перспективна зона підприємств V класу шкідливості). Відповідно до п.6.14. ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території» територія ІВ - 5.1. призначаються для підприємств, що є джерелами забруднення навколишнього середовища і потребують встановлення санітарно - захисних зон до 50 м. Разом з тим, у зона В - 5.1 не передбачено території, яка може використовуватись для сільськогосподарських потреб.
Відтак, земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність для ведення садівництва, відповідно до Генерального плану та Плану зонування села Агрономічного призначена для підприємств, що є джерелами забруднення навколишнього середовища і потребують встановлення санітарно - захисних зон до 50 м. та не може використовуватись для сільськогосподарських потреб.
Водночас, суд не бере до уваги посилання Позивача на справу №1128/2833/17, відповідно до якої, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду визнано протиправним та нечинним рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21.08.2015 прийняте на 42 сесії 6 скликання «Про затвердження генерального плану с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області», так як відповідно до рішенням №106, 8 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 18.05.2016 затверджено план зонування території села Агрономічне Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Таким чином, план зонування території села Агрономічне, затверджено окремим рішенням, яке є чинним.
Відтак, суд робить висновок про невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність для ведення садівництва, вимогам Плану зонування села Агрономічне, а тому відповідачем обґрунтовано відмовлено заявнику у наданні відповідного дозволу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, тому й відсутні підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер: відсутній).
Законний представник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Агрономічна сільська рада (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницького району, Вінницької області, 23227, код ЄДРПОУ:04525998).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар