м. Вінниця
16 листопада 2022 р. Справа № 120/6317/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просять суд:
- визнати протиправним дії Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого солдата ОСОБА_4 посвідчення на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379;
- зобов'язати Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Позовна заява мотивована тим, що у лютому 2022 року позивач, як мати загиблого ОСОБА_4 та законний представник його дітей звернулась із заявою до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просила вирішити питання про видачу посвідчення на право користування пільгами, передбаченими п. 13 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку та на умовах передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379. У відповідь на заяву, отримала лист від військового комісара, згідно якого, їй було відмовлено у видачі вказаного посвідчення. Підставою для відмови було визначено, що на неї не розповсюджуються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Вважаючи, що рішення про відмову у видачі вказаного посвідчення є протиправним та необґрунтованим, позивачі звернулися до суду.
Ухвалою суду від 16.08.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
05.09.2022 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2018 №48 солдата ОСОБА_4 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із смертю. У лікарському свідоцтві про смерть №236 від 05.06.2018 вказано, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 31.01.2019 №30 травма, одержана в результаті нещасного випадку та причина смерті, пов'язана з проходженням військової служби. Згідно з висновком експерта №213 від 05.06.2018 Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи в крові військовослужбовця знайдений вміст спирту етилового в кількості 4,5%, що свідчить про вживання спиртних напоїв незадовго до смерті. Окрім того, представник відповідача вказує, що відповідно до акту службового розслідування від 10.06.2018 проведеного заступником командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовців та подією, що трапилася є вживання спиртних напоїв солдатами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що стало причиною наїзду БРД-2 під керуванням солдата ОСОБА_5 на солдата ОСОБА_4 , внаслідок чого останній отримав травми несумісні з життям.
Таким чином, на переконання відповідача, оскільки виконання солдатом обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння стало однією з опосередкованих причин, що призвело до його загибелі, у видачі посвідчення на право користування пільгами, передбаченими п. 13 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку та на умовах передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379 було відмовлено.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частини 5 статті 250 КАС України).
Відповідно до статті 12 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Частинами першою, другою статті 26 цього Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.
З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи, суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення в цій адміністративній справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 28.11.1983.
ОСОБА_4 був батьком малолітніх дітей ОСОБА_2 свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 та ОСОБА_3 , свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 .
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2017 у справі № 138/1831/17 у ОСОБА_4 відібрано малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав.
Рішенням Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 28.02.2018 на підставі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2017 у справі № 138/1831/17 ОСОБА_1 призначено опікуном малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_6 полковником ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , 26.12.2017 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком 3 (три) роки.
02.06.2018 під час несення військової служби загинув солдат ОСОБА_4 , який був сином ОСОБА_1 та батьком малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок вчинення щодо нього злочину іншим військовослужбовцем.
Наказом командира 21 окремого мотопіхотного батальйону 56 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 02.06.2018 № 57-РС солдат ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку із смертю.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2018 № 48 солдат ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із смертю.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 05.06.2018 № 236, причиною смерті визначено гостру масивну крововтрату, розрив внутрішніх органів, закриті переломи ділянок тіла внаслідок наїзду всюдихідного транспортного засобу.
Відповідно до акту службового розслідування від 10.06.2018, смерть солдата ОСОБА_4 настала внаслідок необережності солдата ОСОБА_5 при перевірці справності БРДМ-2, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснив наїзд на солдата ОСОБА_4 чим заподіяв останньому пошкодження внутрішніх органів черевної порожнини, розтрощення кісток тазу та хребта, несумісні з життям. Внаслідок отриманих травм солдат ОСОБА_4 загинув під час виконання службових обов'язків.
Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.01.2019 № 30 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок травм одержаних в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК пов'язана з проходженням військової служби.
16.06.2022 ОСОБА_1 звернулася до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою щодо видачі пільгових посвідчень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Листом Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.06.2022 № 952/9/2143 відмовлено у видачі пільгових посвідчень. В обґрунтування зазначено, що керуючись Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» та поданими документами, на засіданні комісії Вінницького обласного військового комісаріату (протокол № 10 від 01.04.2019) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено у наданні статусу «Члена сім?ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби». Статтею 3 пунктом 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних, та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби, проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження. Рішенням суду №120/3838/20-а від 17.12.2020 зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити членам сім'ї загиблого військовослужбовця ЗСУ солдата ОСОБА_4 , одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 75 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата. Стосовно видачі пільгових посвідчень (довідок) в рішенні суду нічого не зазначено, тому підстав для його видачі немає.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, про відмову у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", позивачі звернулися до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України унормовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною другою статті 3 Закону №2011-ХІІ установлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Так, відповідно до частини третьої статті 1, частини третьої статті 24 вказаного Закону військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до матеріалів справи, а саме з лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 05.06.2018 № 236, причиною смерті визначено гостру масивну крововтрату, розрив внутрішніх органів, закриті переломи ділянок тіла внаслідок наїзду всюдихідного транспортного засобу.
Відповідно до висновку експерта Донецького бюро судово-медичної експертизи № 213, смерть ОСОБА_4 стоїть у прямому причинному зв'язку з ушкодженнями і настала внаслідок обширних крововиливів в підшкірній жировій клітковині, грудні і міжреберні м'язи, в перикардіальну клітковину, численних закритих переломів грудини, ребр справа і зліва, лівої ключиці, розривів плеври і тканини легенів, розтрощення капсули і тканини правої частки печінки з пошкодженням правої печінкової вени, яка ускладнилася об'ємними крововиливами в грудні і черевну порожнини, з розвитком гострої масивної крововтрати. Зазначена травма є не сумісною з життям.
Згідно витягу з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.01.2019 № 30 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок травм одержаних в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК пов'язана з проходженням військової служби.
Крім того, згідно вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.12.2018 по справі № 235/6124/18 (провадження № 1-кп/235/688/2018) за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
При цьому, згідно повідомлення екперта Донецького обласного бюро СМЕ в крові ОСОБА_4 виявлено спирт етиловий в кількості: в крові - 4,06%, в сечі- 4,50 %. Даним документом лише констатовано перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння, однак не знаходиться у причинному зв'язку з його смертю.
У Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №120/3838/20-а колегія суддів дійшла висновку, що смерть загиблого військовослужбовця, ОСОБА_4 , настала в результаті нещасного випадку під час проходження військової служби внаслідок одержання травм, заподіяних іншою особою.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, ОСОБА_4 загинув під час проходження військової служби в Збройних Силах України, та причина смерті, пов'язана з проходженням військової служби.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
За змістом статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється також на сім'ї військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки.
Відповідно до частини 13 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками N 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.
Враховуючи вищенаведене та зібрані докази, суд вважає, що позивач як мати загиблого під час проходження військової служби військовослужбовця, а також його діти, мають право на соціальний захист відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відмовляючи позивачу у видачі пільгового посвідчення, Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виходив із того, що дія Закону №2011-ХІІ не поширюється на позивачів, оскільки смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, суд таку позицію відповідача вважає необґрунтованою, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що смерть ОСОБА_4 пов'язана із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене вище, відповідно до приписів частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на позивачів поширюється дія вказаного закону, а тому наявні підстави для встановлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» та видачі відповідних посвідчень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у видачі пільгового посвідчення є протиправною, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у видачі їм, як членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , посвідчення на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей», форма і порядок видачі якого встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
Зобов'язати Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей», форма і порядок видачі якого встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 )
ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 )
ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9 )
Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Данила Галицького, 31, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 08362793)
Суддя Мультян Марина Бондівна