Справа № 199/8417/22
(1-кс/199/1282/22)
15.11.2022
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро клопотання дінавача ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна (кримінальне провадження №12022046630000658, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
Згідно з поданим слідчому судді клопотанням про арешт майна, в ході досудового розслідування встановлено, що 03.11.2022 р. до ВП №1 ДРУП надійшов рапорт працівників УПП про те, що за адресою: м. Дніпро, вул. Тургенєва, біля буд. 11 було виявлено гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка добровільно видала 8 сліп-пакетів з кристалічною речовиною білого кольору та мобільний телефон марки «Redmi» Note 118 (ЖЄО №25906 від 03.11.2022 р.). В ході огляду місця події дізнавачем був оглянутий мобільний телефон, поміщений в спец пакет та опечатаний. 03.11.2022 р. дізнавачем було винесено постанову про визнання вказаного мольного телефону речовим доказом.
Посилаючись у клопотанні на те, що є достатньо підстав вважати, що вилучене майно може бути використане, як доказ вчинення кримінального правопорушення, та є предметом кримінального правопорушення, крім того, виникла необхідність в проведенні ряду експертиз, в тому числі відносно вказаного майна, на переконання дізнавача, має бути накладений арешт на мобільний телефонмарки «Redmi» Note 118, який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розглянув клопотання дізнавача про арешт майна, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність підстав дляйого задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З огляду на вищенаведене встановлений КПК України порядок передбачає накладення арешту виключно з метою, яка зазначена у ч. 2 ст. 170 КПК України, та судова процедура повинна гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні дізнавача, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Як зазначено дізнавачем у клопотанні про арешт майна, вилучене майно може бути використане, як доказ вчинення кримінального правопорушення, та є предметом кримінального правопорушення, крім того, виникла необхідність в проведенні ряду експертиз, в тому числі відносно вказаного майна.
Зі змісту клопотання дізнавача про арешт майна слідчим суддею встановлено, що необхідність такого арешту обумовлена визнанням мобільного телефону речовим доказом, оскільки існує сукупність достатніх підстав вважати, що вилучене під час огляду майно, є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Втім, предметом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги. Поняття та ознаки названих предметів наводяться в Законі України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».
Мету арешту майна дізнавач визначив, переписав ч. 1 ст. 170 КПК України: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Таким чином, необхідність такого арешту дізнавачем не доведена.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ч. 3 ст. 26, ст. 94, ч. 1 та ч. 2 ст. 110, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 3 ст. 132, ст. 172, ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання дінавача ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна (кримінальне провадження №12022046630000658 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, відмовити повністю.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1