10 листопада 2022 року
м. Київ
справа №9901/453/21
адміністративне провадження № П/9901/453/21
Головуючої судді Коваленко Н.В.,
суддів: Стародуба О.П., Кравчука В.М., Бучик А.Ю., Чиркіна С.М.,
за участю секретаря судового засідання Буденка В.В.,
учасники справи:
позивач, представник відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі у тексті також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Верховної Ради України (далі у тексті також ВРУ, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України під час перевірки та розгляду його звернення від 30.08.2021, яка полягає в:
не проведенні об'єктивної перевірки звернення від 30.08.2021, зареєстрованого за №1254М-8-08.2021/273077;
невиконанні конституційного зобов'язання надавати обґрунтовану відповідь на звернення, що не відповідає вимогам статті 40 Конституції України;
- зобов'язати відповідача повторно провести перевірку та розгляд його звернення від 30.08.2021 відповідно до вимог законодавства України.
2. В обґрунтуванні вимог позовної заяви позивач наводить аргументи про те, що відповідачем проведено необ'єктивну перевірку та розгляд його звернення, а надана відповідь, на думку ОСОБА_1 , є необґрунтованою.
3. Мотивуючи підстави позову, ОСОБА_1 зазначає, що особисто був присутній при розгляді його звернення, переданого до Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин і викладав свої аргументи, особі, яка здійснювала перевірку викладених у зверненні обставин.
4. Разом з тим, як стверджує позивач, під час викладення ним своїх аргументів та розгляду заяви були присутні виключно співробітники Секретаріату Комітету (підрозділ Апарату Верховної Ради України) і не було жодного члена Комітету, тобто відповідач не забезпечив можливість викладення ним аргументів уповноваженим особам, які б мали право ініціативи створення тимчасової слідчої комісії і відповідну компетенцію щодо порушених у зверненні питань.
5. Позивач звертає увагу на те, що відповідь на звернення підписана головою вищевказаного Комітету, який, однак, як і члени цього ж Комітету, безпосередньої участі у розгляді звернення не приймали і це, на переконання ОСОБА_1 , не відповідає вимогам статті 15 Закону України «Про звернення громадян».
6. Такі дії з розгляду звернення позивач вважає неналежними і такими, що не узгоджуються з приписами статті 22 Закону України «Про комітети Верховної ради України», яка не передбачає можливості розгляду звернень, які надходять до Комітету, співробітниками Апарату Верховної ради України, а також можливості передоручення такого розгляду співробітникам іншого підрозділу.
7. ОСОБА_1 звертає увагу на приписи на норми статті 208 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» та Закону України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», якими регламентовано питання утворення Тимчасової слідчої Комісії та віднесено таке повноваження саме до компетенції Верховної Ради України (відповідача).
8. Проте, як відзначає позивач, у відповіді на його звернення, наданої Комітетом, надається лише довідкова інформація про відсутність на даний час внесених до Верховної Ради України уповноваженими суб'єктами відповідних ініціатив щодо звільнення ОСОБА_2 й не міститься обґрунтованих доводів та аргументів по суті порушених ним питань, зокрема, щодо вимог звернення про створення тимчасової спеціальної слідчої Комісії Верховної Ради України з питань порушення присяги Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, а також не наводиться жодних мотивів відхилення такої вимоги.
9. Тобто, на думку позивача, надана на його звернення відповідь не надає аргументованої та обґрунтованої відповіді на порушені заявником питання, а також не містить роз'яснень стосовно порядку оскарження прийнятого рішення за наслідками розгляду звернення, що суперечить статті 15 Закону України «Про звернення громадян».
Позиція інших учасників справи
10. У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що звернення громадянина ОСОБА_1 , було належним чином зареєстровано, опрацьовано, а за наслідками розгляду, з дотриманням вимог статей 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», підготовлено вмотивовану відповідь, яка у встановлений строк була направлена позивачу
11. Відповідач також наголошує, що законодавство України наділяє секретаріат Комітету Верховної Ради України повноваженнями за дорученням Голови Комітету реалізовувати організаційну функцію, зокрема щодо розгляду звернень, при цьому відповідь на звернення підписано Головою Комітету Верховної Ради України, що підтверджує належний розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 .
12. Окрім цього, відповідач зауважує, що конституційні та законодавчі приписи передбачають визначену процедуру створення тимчасових слідчих комісій Верховною Радою України, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу парламенту за виключних підстав, які складають суспільний інтерес, що оформлюється постановою Верховної Ради України. При цьому, звернення громадян не можуть бути підставою для прийняття на пленарному засіданні парламенту рішення щодо створення тимчасової спеціальної слідчої Комісії Верховної Ради України для вивчення, перевірки та узагальнення фактів порушення присяги Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
13. Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, підтверджені доданими до відзиву належними та допустимими доказами, відповідач стверджує, що Верховна Рада України не порушувала прав та законних інтересів позивача, при цьому відповідь на звернення громадянина ОСОБА_1 була підготовлена та направлена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
14. З огляду на вищезазначене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
15. Під час розгляду цієї справи представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження, в обґрунтуванні якого зазначено, що з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.07.2022 справі №160/2743/21 (провадження №11-432заі21) за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
16. Заявник вважає, що згідно з наведеними у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах після прийняття суб'єктом владних повноважень рішення за результатами розгляду звернення неправомірність його окремих дій чи бездіяльності під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову, що, на переконання представника відповідача, вказує на обґрунтованість викладених ним доводів у клопотанні про закриття провадження у справі на підставі приписів пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
17. Судом встановлено, що позивачем до Верховної Ради України та голови Верховної Ради України ОСОБА_3 , направлено заяву щодо необхідності вжиття заходів реагування по факту систематичного та умисного порушення вимог Конституції України та Законів України Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2, яка датована 30.08.2021.
18. У своєму зверненні позивач вказував, що Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 вчиняються утиски та обмеження його законних прав, а також наголошував, що безпосередньо ОСОБА_2 неодноразово в ході судових розглядів порушувала принципи верховенства права та звужувала зміст конституційних норм з метою приховування фактів своєї протиправної бездіяльності.
19. Заявник стверджував, що Уповноважена з прав людини порушує вимоги Конституції України, обмежує його Законні права, що вже неодноразово визнано судами України, й наводить посилання на судові справи, які, на його переконання, підтверджують наведені ним факти.
20. У зверненні наводились мотиви й про те, що Уповноважений умисно складає завідомо незаконні адміністративні матеріали, необґрунтовано затягує розгляд звернень з метою підтримання кругової поруки та забезпечення безкарності порушникам Конституційних прав заявника.
21. У зв'язку з цим заявник вважав, що систематичне порушення його прав Уповноваженою Верховної ради України з прав людини створює перешкоди у реалізації його Конституційного права згідно статті 55 Конституції України.
22. Протиправні дії та бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2, на думку заявника, суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
23. У прохальній частині звернення викладені такі вимоги:
1) всебічно та об'єктивно провести перевірку по суті звернення;
2) у випадку скерування цього звернення до іншого органу чи посадової особи для розгляду, в порядку статті 7 Закону України «Про звернення громадян» прошу про таке рішення повідомити мене в установленому Законом порядку, повідомлення надіслати до електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3) відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян» я заявляю та прошу реалізувати моє законне право бути присутнім під час розгляду цього звернення з метою захисту моїх законних прав та інтересів;
4) Відповідно до статей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» я заявляю та прошу реалізувати право особисто викласти аргументи особі, що буде перевіряти це звернення, та взяти безпосередню участь в перевірці звернення з метою захисту моїх законних прав та інтересів;
5) виклики (запрошення) на розгляд, безпосередню участь в перевірці звернення, надання аргументів особі що перевірятиме звернення прошу завчасно надіслати до моєї адреси: АДРЕСА_1 ;
6) створити тимчасову спеціальну слідчу Комісію Верховної Ради України для вивчення, перевірки та узагальнення фактів порушення присяги Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, та надання відповідних висновків тимчасової слідчої Комісії Верховної Ради України за результатами своєї діяльності. В разі відмови у створенні такої тимчасової слідчої Комісії Верховної Ради України прошу про це повідомити у відповіді та аргументувати таке рішення;
7) вжити інших заходів для вирішення порушеного мною у цій заяві питання;
8) повідомити мене в письмовому вигляді про результати розгляду звернення та про прийняті рішення, відповідь надіслати до адреси місця проживання.
24. Листом управління з питань звернення громадян Апарату Верховної Ради України від 31.08.2021 № 09/15-2021/273224 ОСОБА_1 повідомлено, що його звернення одержано і 31.08.2021 передано Голові Верховної Ради України ОСОБА_3 .
25. За дорученням Голови Верховної Ради України заяву ОСОБА_1 від 30.08.2021 «щодо необхідності вжиття заходів реагування по факту систематичного та умисного порушення вимог Конституції України та Законів України Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 » доручено розглянути Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин (далі також Комітет), що підтверджується листом за підписом голови цього Комітету від 09.09.2021 № 04-25/17-2021/281729.
26. У цьому ж листі заявнику запропоновано реалізувати його права, визначені статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» 16.09.2021 о 10.00 за адресою: АДРЕСА_2 . Прохання при собі мати паспорт.
27. У порядку опрацювання вищевказаного звернення Уповноваженій Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 направлено лист від 03.09.2021 № 04-25/17-2021/276466 за підписом голови Комітету Д.В. Лубінець у якому повідомлялось про надходження звернення ОСОБА_1 і висловлювалось прохання розглянути та поінформувати Комітет з даного питання.
28. До вказаного листа було додано, зокрема, копію звернення ОСОБА_1 .
29. У відповідь на лист Комітету від 03.09.2021 № 04-25/17-2021/276466 голові Комітету надіслано лист від 10.09.2021 № 113.6/Л/283.5/21/НД/30.1 за підписом Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2, у якому остання зазначає, що з аналізу змісту перелічених у зверненні рішень судів убачається, що вони стосуються забезпечення реалізації Уповноваженим прав ОСОБА_1 , передбачених статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» та розгляду Уповноваженим його звернень поза межами строку, визначеного статтею 20 цього Закону.
30. Таким чином, при наданні відповіді заявнику, ОСОБА_2 просила врахувати те, що Уповноважений в умовах карантинних обмежень забезпечує реалізацію прав громадян, у тому числі ОСОБА_1 , визначених статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», а також те, що Уповноважений вживає комплекс заходів, які спрямовані на поновлення прав людини, здійснюючи такі заходи у розумний строк.
31. ОСОБА_2 наполягала, що у контексті питання, порушеного у заяві ОСОБА_1 від 30.08.2021 до Комітету, також зазначаю, що у 2020 році до Уповноваженого надійшло 72 повідомлення ОСОБА_1 про порушення його прав на інформацію та звернення, у поточному році - 38 повідомлень.
32. Уповноважена також вказувала, що у межах здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина представником Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України і представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Західних областях проведено перевірку стану додержання прав і свобод людини і громадянина в діяльності місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування Львівської області при виконанні положень законодавства України про доступ до публічної інформації, про звернення громадян за повідомленнями громадянина, громадського активіста ОСОБА_1 , які стосуються стану довкілля, землекористування, правоохоронної діяльності у Львівській області.
33. ОСОБА_2 також наголошувала, що під час проваджень дійсно встановлено факти порушень окремими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у Львівській області вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» у частині своєчасності розгляду запитів ОСОБА_1 на інформацію та надання достовірної і повної інформації, а також вимог Закону України «Про звернення громадян» у частині строків розгляду звернень ОСОБА_1 , порушення заборони пересилати скаргу органу, на якого скаржиться заявник, забезпечення реалізації його прав, визначених статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», проведення особистого прийому.
34. На підставі викладеного та з метою усунення виявлених системних порушень прав і свобод людини і громадянина, обумовлених неправомірними діями посадових осіб місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування Львівської області, та недопущення їх у подальшому Голові Львівської обласної державної адміністрації відповідно до статті 15 Закону №776 направлено подання Уповноваженого (копія додається). Виконання цього подання перебуває на моєму контролі. Про його результати Комітет буде повідомлено додатково.
35. Таким чином, ОСОБА_2 висловила позицію, згідно з якою нею вжито вичерпних заходів з метою поновлення прав ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
36. Як вбачається з відповіді на запит позивача про отримання публічної інформації від 23.09.2021 № 18/07-1527 16.09.2021 у приміщенні Комітету відбулась зустріч з ОСОБА_1 під час якої були присутні працівники секретаріату Комітету: Шелудько Валерій Євгенович - керівник секретаріату Комітету; Надточій Лариса Іванівна - головний консультант секретаріату Комітету; Березюк Олена Пилипівна - консультант секретаріату Комітету.
37. Відповідно до змісту листа голови Комітету від 20.09.2021 № 04-25/17-2021/291557 на особистому прийомі в Комітеті з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин 16.09.2021 громадянин ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо долучення додаткових аргументів до його «заяви від 30.08.2021 щодо протиправних дій та бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2». Голова Комітету просив розглянути та про наслідки розгляду повідомити заявника і Комітет. До листа додано додатки на 52 арк., зокрема, заява щодо долучення додаткових аргументів до заяви ОСОБА_1 від 30.08.2021 щодо протиправних дій та бездіяльності Уповноваженого Верховної ради України з прав людини ОСОБА_2.
38. У вищевказаній заяві, поданій позивачем під час особистого прийому у Комітеті, заявник просив, долучити зазначені ним аргументи до матеріалів перевірки його звернення від 30.08.2021, а також створити тимчасову спеціальну слідчу Комісію Верховної Ради України, для вивчення, перевірки та узагальнення фактів порушення присяги Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, та надання відповідних висновків тимчасової слідчої Комісії Верховної Ради України за результатами своєї діяльності. В разі відмови у створенні такої тимчасової слідчої Комісії Верховної Ради України заявник просив про це повідомити у відповіді та аргументувати таке рішення.
39. За наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 від 30.08.2021 заявнику надана письмова відповідь за підписом голови Комітету Д.В. Лубінець від 20.09.2021 № 04-25/17-2021/ 291555 , у якій повідомлялось, що на попередні звернення ОСОБА_1 , які надходили до Комітету щодо діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у яких порушувались також і питання про звільнення ОСОБА_2 з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у листах Комітету від 16.01.2020 за № 04-25/17-80(10914), 14.04.2020 за № 04-25/17- 445(67968), 27.05.2020 за №№ 04-25/17-492(73592), 04.02.2021р. №-04-25/17- 32537 були надані відповіді та роз'яснення щодо порядку оскарження дій чи бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та представників Уповноваженого, а також щодо порядку звільнення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до закінчення строку його повноважень, в тому числі і у разі порушення присяги.
40. Заявнику повідомлено, що у зв'язку з заявою ОСОБА_1 від 30.08.2021 Комітет звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання інформації з порушених питань. За наслідками розгляду до Комітету надійшла відповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 (додається).
41. ОСОБА_1 проінформовано, що на даний час до Верховної Ради України суб'єктами права законодавчої ініціативи не внесено відповідних ініціатив щодо звільнення ОСОБА_2 з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до закінчення строку її повноважень, а також зазначено, що за процедурою щодо звільнення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до закінчення строку, на який його було обрано, у разі порушення присяги висновок щодо наявності підстав для звільнення з посади Уповноваженого повинна дати тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України.
42. Позивачу також повідомлено, що у зв'язку з його заявою щодо долучення додаткових аргументів до заяви від 30.08.2021 щодо протиправних дій та бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 Комітет звернувся до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини для надання пояснень із зазначених ним питань.
43. Судом встановлено, що у відповідь на лист від 20.09.2021 № 04-25/17-2021/291557 Уповноважена Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 надіслала Голові Комітету лист від 30.09.2021 № 1183.6/Л/З13.5/21/НД/30.1, у якому, проаналізувавши викладені ОСОБА_1 додаткові аргументи до його звернення від 30.08.2021, зазначила, зокрема, що при розгляді звернень громадян нею та посадовими особами Секретаріату Уповноваженого відповідно до вимог Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» вживаються належні заходи реагування, що спрямовані на досягнення мети парламентського контролю, а саме поновлення прав заявників. ОСОБА_2 також відзначила, що загалом ОСОБА_1 до Уповноваженого подано звернень: у 2019 році - 28, у 2020 - 74, з початку 2021 року - 72, за 2020-2021 роки подано позовів до суду - у 30 справах. Загалом за цей період, користуючись можливістю звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 подано 81 позов до різних органів державної влади та місцевого самоврядування.
44. За таких обставин, Уповноважена Верховної Ради України з прав людини зазначає, що, на її думку, заявник переслідує конкретні цілі, а саме - втручання у діяльність Уповноваженого та його представників шляхом дестабілізації роботи Секретаріату Уповноваженого, перешкоджання виконанню службових обов'язків та домагається прийняття незаконних рішень через зниження ефективності роботи Секретаріату Уповноваженого. Такий тиск на Уповноваженого, де головною метою є отримання інформації в інших державних органах та установах, викликає певне занепокоєння. ОСОБА_2 також вказувала, що ОСОБА_1 поінформовано окремим листом.
45. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
47. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян». Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення (преамбула до Закону).
48. За визначенням основних термінів, що вживаються у Законі України «Про звернення громадян» (стаття 3) під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
49. Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
50. За правилами частин першої, третьої, четвертої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
51. Розгляд скарг громадян регламентовано статтею 16 Закону України «Про звернення громадян» за приписами частини першої якої скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
52. Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги, за змістом якої громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
53. Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг визначені статтею 19 Закону України «Про звернення громадян».
54. За нормами вищевказаної правової норми органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
55. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (частина перша статті 20 Закону України «Про звернення громадян»).
Оцінка аргументів учасників справи
56. Зважаючи на те, що представником відповідача порушується питання про закриття провадження у цій справі з причин неналежності її розгляду за правилами адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне у першу чергу вирішити це клопотання й, у разі встановлення відсутності підстав для його задоволення, перейти до надання оцінки аргументам учасників справи щодо суті спору.
57. В основу позиції відповідача про необхідність закриття провадження у цій справі покладено висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.07.2022 справі №160/2743/21 (провадження №11-432заі21), відповідно до яких після прийняття рішення суб'єктом владних повноважень за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками розгляду звернення.
58. Вирішуючи заявлене представником відповідача клопотання про закриття провадження у цій справі, колегія суддів, ознайомившись із доводами заявника та вислухавши думку інших учасників справи з цього питання, виходить з такого.
59. Розглядаючи справу №160/2743/21 у правовідносинах, які є подібними до тих, що виникли й у справі, яка розглядається, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022, констатувала, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
60. У цій же постанові наведено висновок про те, що нормами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою саме ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
61. Відповідно до обставин, встановлених у вищезазначеній справі, Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин, надавши позивачу (також ОСОБА_1 ) відповідь листом, фактично повідомив ОСОБА_1 про розгляд його звернення, а тому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, у такому випадку належним способом захисту порушеного, на думку позивача, права є не оскарження окремих дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернення, а оскарження рішення цього суб'єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду звернення.
62. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 справі №160/2743/21 акцентувала увагу й на тому, що після прийняття рішення суб'єктом владних повноважень за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками розгляду звернення. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час розгляду звернення, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на обґрунтованість і законність прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення за результатами розгляду звернення.
63. З обставин справи, яка розглядається, вбачається, що розгляд поданого позивачем звернення від 30.08.2021 було завершено, а ОСОБА_1 надано відповідь за підписом голови Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин, оформлену листом від 20.09.2021 № 04-25/17-2021/ 291555 , у якому заявника повідомлено, що на його попередні звернення, які надходили до Комітету щодо діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у яких порушувались також і питання про звільнення ОСОБА_2 з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у листах Комітету від 16.01.2020 за № 04-25/17-80(10914), 14.04.2020 за № 04-25/17- 445(67968), 27.05.2020 за №№ 04-25/17-492(73592), 04.02.2021р. №-04-25/17- 32537 були надані відповіді та роз'яснення щодо порядку оскарження дій чи бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та представників Уповноваженого, а також щодо порядку звільнення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до закінчення строку його повноважень, в тому числі і у разі порушення присяги.
64. Заявника також повідомлено про вжиті Комітетом заходи щодо перевірки викладених у зверненні питань та їх результати, а також проінформовано про те, що на даний час до Верховної Ради України суб'єктами права законодавчої ініціативи не внесено відповідних ініціатив щодо звільнення ОСОБА_2 з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до закінчення строку її повноважень. Зазначено, що за процедурою звільнення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до закінчення строку, на який його було обрано, у разі порушення присяги висновок щодо наявності підстав для звільнення з посади Уповноваженого повинна дати тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України. Позивача проінформовано й про те, що у зв'язку з його заявою про долучення додаткових аргументів до заяви від 30.08.2021 щодо протиправних дій та бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 Комітет звернувся до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини для надання пояснень із зазначених заявником питань.
65. З вищевикладеного вбачається, що Комітет, надавши ОСОБА_1 відповідь листом, фактично повідомив про розгляд його звернення, який було завершено.
66. Отже, після прийняття рішення за результатами розгляду поданого позивачем звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який здійснював розгляд такого звернення, не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками розгляду звернення.
67. Предметом спору у справі, що розглядається, не охоплюється протиправність рішення, прийнятого відповідачем за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 від 30.08.2021, а оскаржується саме бездіяльність ВРУ, допущена під час розгляду цього звернення, яка, на думку позивача, полягає: в не проведенні об'єктивної перевірки звернення від 30.08.2021, зареєстрованого за №1254М-8-08.2021/273077; невиконанні конституційного зобов'язання надавати обґрунтовану відповідь на звернення, що не відповідає вимогам статті 40 Конституції України. Позовна заява містить й вимогу про зобов'язання відповідача повторно провести перевірку та розгляд звернення ОСОБА_1 від 30.08.2021 відповідно до вимог законодавства України.
68. Надана ж на звернення ОСОБА_1 від 30.08.2021 відповідь Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин, оформлена листом від 20.09.2021 № 04-25/17-2021/ 291555 , не є предметом оскарження у цій справі та не оскаржувалась позивачем попередньо.
69. Повертаючись до висновків щодо застосуванні норм права, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 справі №160/2743/21, колегія суддів підкреслює, що констатуючи неможливість розгляду позовних вимог щодо оскарження дій/бездіяльності ВРУ окремо від рішення, прийнятого за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 , апеляційний суд визнав неможливість розгляду у такому спорі й задоволених судом першої інстанції вимог позову про зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача відповідно до вимог Конституції України та Закону України «Про звернення громадян», закривши провадження у справі й у цій частині, в межах якої здійснювався апеляційний перегляд тієї справи.
70. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що оскільки дії/бездіяльність ВРУ, щодо яких подано цей позов (у цьому випадку: непроведення об'єктивної та всебічної перевірки звернення; розгляд звернення не уповноваженими на це особами; невиконання конституційного обов'язку надання обґрунтованої відповіді на звернення), не можуть бути предметом судового оскарження окремо від рішення, прийнятого за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , то такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
71. При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
72. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає обґрунтованим подане представником відповідача клопотання про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України й вважає, що таке підлягає задоволенню, оскільки такий спір взагалі не підлягає судовому розгляду за правилами будь-якого судочинства, у тому числі адміністративного.
Висновки за результатами розгляду справи
73. За змістом пункту 1 частини першої, частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
74. Беручи до уваги те, що цей спір не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду, а також зважаючи на наявність клопотання представника відповідача про закриття провадження у цій справі, яке визнано судом обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне таке клопотання задовольнити та закрити провадження у цій справі.
75. Керуючись статтями 2, 22, 238, 241-243, 248, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Клопотання представника Верховної Ради України про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, таке набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Коваленко
Судді: О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
А.Ю. Бучик
С.М. Чиркін