15 листопада 2022 року
м. Київ
справа №420/18032/21
адміністративне провадження №К/990/29478/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 420/18032/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №243-VIII від 10.09.2021 р. «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва»;
- зобов'язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області;
- зобов'язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення садівництва, комунальної власності, орієнтовною площею 0,12 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано противоправним та скасовано рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №243-VIII від 10.09.2021 р. «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва».
Зобов'язано Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.01.2021 р. (вх № Є-92 від 16.01.2021 та вх № Є-94 від 16.01.2021 р.) про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області та за цільовим призначенням для ведення садівництва, комунальної власності, орієнтовною площею 0,12 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року, апеляційні скарги Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року скасовано та ухвалено постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано противоправним та скасовано рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №243-VIII від 10.09.2021 р. в частині «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
Зобов'язано Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 05582159) надати дозвіл ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року в частині позовних вимог, у задоволенні яких судами відмовлено, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам КАС України суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною 3 статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Скаржником строк на касаційне оскарження пропущено, оскільки рішення апеляційного суду постановлено в порядку письмового провадження - 12 вересня 2022 року, а касаційну скаргу подано лише - 25 жовтня 2022 року.
У касаційній скарзі скаржник не просить поновити пропушений строк звернення до суду, не надає докази щодо дати отримання ним копії рішення суду апеляційної інстанції.
Також відповідно до частини четвертої статті 330 КАС до касаційної скарги додається, зокрема, копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
У порушення вказаної норми Закону скаржником не надано копій касаційної скарги для вручення учасникам справи.
Згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
З огляду на наведене, зазначену касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності.
Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні.
Відтак, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу мають вказувати особи, які подають касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.
Враховуючи, що зазначена справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення з урахуванням виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Також, як підстави оскарження судового рішення, яке зазначене у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником у касаційній скарзі вказано про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права з посиланням на не урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Вищого господарського суду України від 12 листопада 2015 року у справі № 915/393/15, Верховного Суду від 01 липня 2015 року у справі № 6-523це15.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд зауважує, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхиленні ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк не містить чітко зазначених підстав касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.
Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом зазначення обґрунтованих підстав касаційного оскарження судового рішення з урахуванням виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України; зазначення поважних причини пропуску строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів; надання копій касаційної скарги для вручення учасникам справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 420/18032/21 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Стрелець Т.Г.
Судді Стеценко С.Г.
Тацій Л.В.