02 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 902/1068/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників сторін: ОСОБА_1. - Грабік О.А.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" - Заматова Р.В.; розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. (особисто)
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр" ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.12.2021
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022
у справі № 902/1068/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр"
про визнання банкрутом
Короткий зміст обставин справи про банкрутство та заявлених вимог
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.02.2021 відкрито провадження у справі № 902/1068/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (далі - ТОВ "Агріі Україна", ініціюючий кредитор) про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр" (далі - ТОВ "Агростар центр", боржник); визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 4 650 517,24 грн; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю.
Ухвалою суду від 06.04.2021 визнано додаткові грошові вимоги ТОВ "Агріі Україна" до боржника в розмірі 688 627,36 грн.
Ухвалою попереднього засідання від 24.05.2021 встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (розпорядником майна) Бурцевою І.Ю. до реєстру вимог кредиторів боржника, а саме вимоги ТОВ "Агріі Україна" у розмірі 5 339 144,60 грн (четверта черга задоволення вимог кредиторів); 21 970,00 грн та 4 540,00 грн (перша черга). Призначено справу до розгляду в підсумковому судовому засіданні на 30.06.2021.
30.06.2021 від ТОВ "Агріі Україна" до суду надійшла заява" б/н від 30.06.2021, в якій ініціюючий кредитор просив суд на підсумковому судовому засіданні розглянути питання порушення керівником боржника вимог частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), про що зазначити у судовому рішенні.
Постановою суду від 30.06.2021, серед іншого, ТОВ "Агростар центр" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю.; призначено заяву ТОВ "Агріі Україна" б/н від 30.06.2021 до розгляду на 20.09.2021.
09.09.2021 до суду від ТОВ "Агріі Україна" надійшла додаткова заява б/н від 08.09.2021 (вх. № 01-36/683/21), в якій ініціюючий кредитор просив суд визнати керівника ОСОБА_1. такою, що допустила порушення приписів частини шостої статті 34 КУзПБ, та покласти на неї солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 902/1068/20 про банкрутство ТОВ "Агростар центр".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.12.2021, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022, задоволено заяви ТОВ "Агріі Україна" та визнано керівника ТОВ "Агростар центр" ОСОБА_1. такою, що допустила порушення приписів частини шостої статті 34 КУзПБ та покладено на керівника боржника солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 902/1068/20 про банкрутство ТОВ "Агростар центр".
Судові рішення мотивовані тим, що керівник боржника - ОСОБА_1 порушила свій обов'язок, встановлений нормами частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо подання у місячний строк заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар Центр" за наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника, що є підставою для застосування до неї солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у порядку абзацу 2 частини шостої цієї статті Кодексу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями, керівник боржника - ОСОБА_1 (скаржник) подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати з направленням справи про банкрутство для продовження її розгляду до суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяв ТОВ "Агріі Україна".
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальні норми щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду справи.
Вказані процесуальні порушення полягають, на думку скаржника, зокрема у не дослідженні судами наявних у справі доказів у підтвердження обставин щодо відсутності грошових коштів на рахунках боржника, достатніх для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство (Балансів (Фінансової звітності мікропідприємства) за 2019 та 2020 роки, виписки по рахунках ТОВ "Агростар Центр" за 2020 рік тощо).
Також скаржник стверджує, що при вирішення питання наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (керівника) боржника необхідно встановити склад такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони). Окрім іншого зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчити про те, що ОСОБА_1 приймала рішення, що спрямовані на зменшення активів підприємства; в матеріалах справи відсутні належні докази або обґрунтовані пояснення на підтвердження її вини в умисному доведенні ТОВ "Агростар Центр" до банкрутства. У питанні застосування частини другої статті 61 КУзПБ щодо покладення субсидіарної відповідальності скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) скаржником у касаційній скарзі (з урахуванням доповнень) зазначено, що підставою касаційного оскарження є обставини, визначені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, оскільки:
- апеляційним судом невірно враховано правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 34 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19;
- позиція апеляційного суду, зроблена з посиланням на постанови Верховн ого Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, у питанні доведення наявності форс-мажорних обставин саме для конкретного випадку виконання зобов'язання суперечить позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у Методичній інформації щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину від 22.04.2022;
- суд посилався на практику Верховного Суду, яка не може братись до уваги у подібних правовідносинах, оскільки сформувалась до встановлення постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020, дію якого, зокрема згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 500, було продовжено до 31.07.2020;
- суд апеляційної інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.08.2020 у справі № 924/688/19, згідно якої ГПК України не передбачає, аби положення щодо продовження процесуальних строків не застосовувались у разі послаблення чи введення адаптивного карантину;
- судами попередніх інстанцій не враховано, що частина п'ята статті 34 КУзПБ встановлює обов'язок боржника подати заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі. Натомість, матеріали цієї справи містять докази про відсутність у ТОВ "Агростар Центр" майна, достатнього для покриття таких витрат, зокрема для подачі боржником відповідної заяви до господарського суду, однак дана обставина судами попередніх інстанції не взята до уваги, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням № 1 від 06.02.2019 одноосібного учасника ТОВ "Агростар центр" ОСОБА_1., серед іншого, створено ТОВ "Агростар центр" (пункт 1), обов'язки директора товариства покладено на ОСОБА_1. (пункт 7).
Згідно Статуту ТОВ "Агростар центр", затвердженого рішенням одноосібного учасника № 1 від 06.02.2019, боржник діє згідно чинного законодавства України на підставі підприємницької ініціативи громадянки України ОСОБА_1
відповідно до наказу ТОВ "Агростар центр" б/н від 06.02.2019 ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків директора цього Товариства з 06.02.2019.
Ухвалою від 02.02.2021 було відкрито провадження у справі № 902/1068/20 про банкрутство ТОВ "Агростар центр", визнано вимоги ТОВ "Агріі Україна" до боржника в розмірі 4 650 517,24 грн.
Кредиторські вимоги заявника до боржника виникли у зв'язку з невиконанням останнім умов договору купівлі-продажу № 19 НХ 11 ВІВО від 12.04.2019, укладеного між ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" (в подальшому найменування змінено на ТОВ "Агріі Україна") та ТОВ "Агростар центр".
Розмір заборгованості підтверджений, зокрема, рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.10.2020 у справі № 902/661/20, яким, серед іншого, встановлено дату виникнення у боржника зобов'язань зі здійснення розрахунків за договором, а саме: з 15.04.2019 по 31.10.2019.
Ухвалою від 06.04.2021 у справі № 902/1068/20 визнано додаткові грошові вимоги ТОВ "Агріі Україна" до боржника в розмірі 688 627,36 грн (четверта черга задоволення), та 4 540,00 грн - витрат на сплату судового збору (перша черга задоволення).
Розмір зазначеної заборгованості підтверджений, зокрема, рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.11.2020 у справі № 902/662/20, яким, серед іншого, встановлено дату виникнення у боржника зобов'язань зі здійснення розрахунків за отриманий на підставі видаткових накладних товар: 18.10.2019.
Відтак, станом на 18.10.2019 та на 31.10.2019 у боржника -ТОВ "Агростар центр" були наявні зобов'язання зі сплати основної заборгованості перед кредитором - ТОВ "Агріі Україна" у загальному розмірі 4 208 346,85 грн (3 543 825,27 грн + 664 521,58 грн), строк виконання яких настав (що, на думку суддів, є одним із юридичних фактів, необхідних для встановлення факту наявності загрози неплатоспроможності боржника).
У матеріалах справи також наявні копії фінансової звітності мікропідприємства - ТОВ "Агростар центр" (баланси форма № 1-мс) на 31.12.2019 та на грудень 2020 року, відомості якої свідчать про те, що у розмір активів боржника очевидно є значно меншим, ніж розмір його зобов'язань, строк виконання яких настав. Відтак, такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку (що є ще одним із юридичних фактів, необхідним для встановлення факту наявності загрози неплатоспроможності боржника).
Крім того, в матеріалах справи також наявний Аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринках з метою виявлення наявності або відсутності однак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виходу з кризового стану ТОВ "Агростар центр" (далі - Аналіз), здійснений ПП "Центр антикризових технологій".
Згідно відомостей Аналізу суди з'ясували таке:
- аналіз проведено за період з 2019 року по 2020 рік;
- показники фінансової звітності (актив та пасив балансу) як за 2019 рік, так і за 2020 рік є повністю ідентичні, що може свідчити про порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві (Розділ 2 Аналізу);
- станом на 31.12.2020, тобто на останню звітну дату, що передувала відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар центр", показник поточної неплатоспроможності склав: - 8669,80 тис. грн (від'ємний результат) (пункт Б Розділу 2 Аналізу). Таке ж значення показника поточної неплатоспроможності вказано і на 31.12.2019.
Ураховуючи вимоги пункту 3.2.1 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 № 14, суди встановили наявність ознак поточної неплатоспроможності ТОВ "Агростар центр", що відповідає законодавчому визначенню його як боржника.
Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, так як за підсумками останнього звітного періоду, що передував прийняттю рішення щодо подальшої долі ТОВ "Агростар центр", мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показники покриття (Кп), забезпечення власними засобами та коефіцієнт автономії (Ка) у кінці звітного періоду менші його нормативного значення.
Показник покриття за проаналізований період (01.01.20 - 01.01.21) постійно менший за 1,0. За підсумками останнього (за обсягом всіх наявних звітних даних) звітного періоду, в якому було прийнято рішення про звернення до суду (станом на 31.12.2020) господарська діяльність збиткова, що дає підстави вважати неплатоспроможність ТОВ "Агростар центр" понадкритичною.
Судами з'ясовано, що за одночасного існування такого факту як настання строку виконання зобов'язань перед кредитором та факту перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів боржника, що в своїй сукупності свідчить про ознаки загрози неплатоспроможності боржника - обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку для обов'язку боржника звернутись з заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності, у даному випадку, необхідно обраховувати починаючи з 25.02.2020 (дата подання боржником фінансової звітності до податкового органу).
Водночас, починаючи з 25.02.2020 керівник боржника ОСОБА_1, будучи обізнаною про наявність зазначеної вище заборгованості перед кредитором та існування загрози неплатоспроможності боржника, у визначений кодексом місячний строк не звернулась до суду з відповідною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Будь-яких доказів щодо вжиття керівником ТОВ "Агростар Центр" ОСОБА_1., яка одночасно є його єдиним засновником, заходів стосовно ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство боржника до суду не надано.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди керівника боржника із висновками судів попередніх інстанцій про покладення на нього солідарної відповідальності в порядку частини шостої статті 34 КУзПБ та полягають у такому:
1) неправильному застосуванні частини шостої статті 34 КУзПБ, оскільки судами:
- належним чином не враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм;
- невірно обчислено визначений абзацом 1 цієї частини місячний строк (реалізації обов'язку боржника щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності) через неврахування обставин встановлення на території України карантину, що згідно до законодавства є форс-мажорною обставиною; помилково враховано правові висновки Верховного Суду у питанні доведення наявності форс-мажорних обставин;
2) помилковому застосуванні судами норм частини шостої статті 34 КУзПБ без врахування вимог частини п'ятої цієї статті щодо обов'язку боржника подати заяву до господарського суду за умови наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі; відсутності правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
3) невірному застосуванні судами частини другої статті 61 КУзПБ щодо покладення субсидіарної відповідальності та не врахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм;
Оцінивши доводи скаржника, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо доводів про неправильне застосування частини шостої статті 34 КУзПБ
Провадження у цій справі № 902/1068/20 про банкрутство ТОВ "Агростар центр" відкрито та здійснюється в порядку норм КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Предметом касаційного дослідження є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви ініціюючого кредитора про визнання керівника боржника таким, що порушив вимоги частини шостої статті 34 КУзПБ, та застосування до нього солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ визначено, що боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (абзац другий частини шостої статті 34 КУзПБ).
Підставами покладення солідарної відповідальності на керівника боржника відповідно до абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим частини шостої цієї статті обов'язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:
- виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини шостої статті 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;
- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;
- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов'язку;
- обсягу грошових зобов'язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.
Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:
- порушення визначеного абзацом 1 частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.
Загроза неплатоспроможності, відповідно до КУзПБ, настає у разі - якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:
(1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19 (зазначених скаржником в якості підстави касаційного оскарження), а також постановах від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20.
У цій справі судові рішення мотивовані тим, що керівником боржника порушено обов'язок, встановлений нормами частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо подання у місячний строк заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар Центр" за наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника, що є підставою для застосування солідарної відповідальності.
Водночас, відхиляючи доводи керівника боржника про те, що для встановлення щодо боржника факту загрози його неплатоспроможності необхідним є існування умов, серед яких є наявність щонайменше двох кредиторів, суди врахували, що у цій справі вимоги до боржника пред'явлено лише одним кредитором, однак це не спростовує факту наявності загрози неплатоспроможності боржника.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки цей висновок не відповідає вищезазначеній правовій позиції Верховного Суду та ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
Суд повторно зауважує, що загроза неплатоспроможності у розумінні абзацу 1 частини шостої статті 34 КУзПБ має місце у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Іншого визначення цього поняття норми КУзПБ не містять.
Відтак, з урахуванням наведених норм та правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення обставин (юридичного факту) загрози неплатоспроможності боржника.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність загрози неплатоспроможності боржника, попри пред'явлення вимог до боржника лише одним кредитором, зроблені без урахування правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм частини шостої статті 34 КУзПБ, викладеної, зокрема, у постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20.
Вказані обставини щодо неможливості встановлення юридичного факту загрози неплатоспроможності боржника у зв'язку з наявністю лише одного кредитора не були досліджені ні судом першої інстанції, ні господарським апеляційним судом.
При цьому колегія суддів зазначає, що від врахування цих обставин прямо залежить можливість встановлення судом моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника, обрахування місячного строку та, як наслідок, визнання керівника боржника таким, що порушив визначений абзацом 1 частини шостої статті 34 КУзПБ місячний строк на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника у разі загрози його неплатоспроможності, що, у свою чергу, є передумовою для покладення на керівника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Натомість суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково дослідили у спірних правовідносинах ознаки загрози неплатоспроможності та визначили місячний строк для звернення з відповідною заявою, що призвело до необґрунтованих висновків про порушення керівником боржника встановленого КУзПБ обов'язку щодо подання у місячний строк заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар Центр" за наявності ознак загрози його неплатоспроможності.
Дійшовши цих висновків, Верховний Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника, а тому визнає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у порядку частини шостої статті 34 КУзПБ.
З урахуванням наведених мотивів, колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій в межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 237, 269 ГПК України, не надали належної правової оцінки кожному вагомому аргументу сторін, не здійснили належним чином дослідження обставин справи та оцінки доказів.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають, оскільки судами допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також застосовано норми матеріального права без урахування висновку Верховного суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.
Касаційний суд вважає, що допущені процесуальні порушення є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи.
З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з'ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.
За таких обставин, обґрунтованими є аргументи касаційної скарги керівника боржника про порушення судами процесуальних норм щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду справи, а також доводи про неналежне урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм частини шостої статті 34 КУзПБ, викладеного, зокрема, у постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20.
Щодо доводів про помилкове застосування судами норм частини шостої статті 34 КУзПБ через не врахування вимог частини п'ятої цієї статті
Відповідно до частини п'ятої статті 34 КУзПБ боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Доводи скаржника в цій частині зводяться до того, що суди попередніх інстанцій, досліджуючи питання виконання керівником боржника свого обов'язку щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі наявності ознак загрози неплатоспроможності, не врахували вимоги частини п'ятої статті 34 КУзПБ, яка встановлює подання боржником вказаної заяви до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі. Скаржник стверджує, що судами не досліджено у контексті наведеного докази щодо наявності майна боржника, необхідного для покриття відповідних витрат.
Однак, Верховний Суд зазначає, що норми частини п'ятої статті 34 КУзПБ містять застереження, а саме: "якщо інше не передбачено цим Кодексом".
Водночас, норми абзацу 1 частини шостої статті 34 КУзПБ, що встановлюють обов'язок керівника боржника щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі наявності ознак загрози неплатоспроможності, на переконання касаційного суду, і є тим винятком, передбаченим вищевказаним застереженням, що міститься у частині п'ятій вказаної статті Кодексу.
Таким чином, Верховний Суд відхиляє з підстав необґрунтованості (внаслідок помилкового тлумачення скаржником норм права) доводи керівника боржника про неправильне застосування судами норм частини шостої статті 34 КУзПБ через не врахування вимог частини п'ятої цієї статті.
Щодо доводів про невірне застосування частини другої статті 61 КУзПБ щодо покладення субсидіарної відповідальності
У цій справі предметом судового розгляду в оскаржуваних судових рішеннях, як зазначалось, було питання застосування до керівника боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в порядку частини шостої статті 34 КУзПБ.
Верховний Суд зазначає, що солідарна та субсидіарна відповідальності керівника боржника є різними видами спеціальної цивільно-правової відповідальності, порядок застосування яких врегульовано окремими нормами КУзПБ та має відмінний предмет доказування, а саме:
1) порядок притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності визначено нормами частини шостої статті 34 КУзПБ, а застосування цього виду відповідальності потребує доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів: (1) порушення визначеного абзацом 1 частини шостої вказаної статті місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; (2) наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності;
2) порядок притягнення керівника, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника врегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ, а застосування цього виду відповідальності потребує встановлення обставин доведення до банкрутства боржника та вини особи, до якої заявлено відповідні вимоги про притягнення до субсидіарної відповідальності.
Відмінним у застосуванні зазначених видів відповідальності у справах про банкрутство є також момент звернення із відповідною заявою, зокрема щодо солідарної відповідальності таке звернення є можливим на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство боржника, натомість щодо субсидіарної - виключно у ліквідаційній процедурі за результатом встановлення розміру недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів (різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою).
Оскільки питання застосування до керівника боржника субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 КУзПБ не будо предметом судового розгляду, колегія суддів відхиляє з підстав необґрунтованості посилання скаржника на неправильне застосування цих норм.
У зв'язку з цим, інші доводи скаржника щодо неврахування судами в оскаржуваних рішеннях правових висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 61 КУзПБ колегія суддів відхиляє з огляду на нерелевантність зазначеної судової практики обставинам цієї справи.
Водночас, ураховуючи вищезазначені мотиви касаційного суду у сукупності, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також враховуючи обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень в цій частині з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, правовий висновок Верховного Суду, викладений зокрема у постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Розподіл судових витрат
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр" в особі керівника - ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 у справі № 902/1068/20 скасувати.
3. Справу № 902/1068/20 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді С.В. Жуков
Н.Г. Ткаченко