Постанова від 02.11.2022 по справі 913/266/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 913/266/20(433/241/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С., В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В. О.

за участю представника ПАТ "Українська інноваційна компанія" - адвоката Богушка О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021

у справі № 913/266/20 (433/241/20)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

до: 1) фізичної особи ОСОБА_1 ; 2) фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення 608 824,12 грн

в межах справи № 913/266/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл"

до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Луганської області в межах справи про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебувала справа за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитною угодою № 1840 від 12.06.2007 в розмірі 608 824,12 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання позичальником ОСОБА_1 умов укладеного із ПАТ "Український інноваційний банк" кредитного договору від №1840 від 12.06.2007, в забезпечення виконання якого між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ПАТ "Український інноваційний банк" був укладений договір поруки від 12.06.2007.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.07.2021 у справі №913/266/20 (433/241/20) (суддя Масловський С. В.) позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Українська інноваційна компанія" заборгованість за кредитною угодою №1840 від 12.06.2007 в розмірі 522 102,29 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 831,53 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 (колегія суддів: Россолов В. В. - головуючий, Слободін М. М., Шутенко І. А.) рішення Господарського суду Луганської області від 20.07.2021 у справі №913/266/20 (433/241/20) в частині задоволених позовних вимог скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Українська інноваційна компанія" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 20.07.2021 у справі №913/266/20 (433/241/20).

Заявник касаційної скарги вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 з огляду на не тотожність суб'єктного складу у справі №925/698/16 із справою, яка розглядається, що виключає преюдицію. Крім того, на думку ПАТ "Українська інноваційна компанія", Велика Палата Верховного Суду від 10.12.2019 в постанові у справі №925/698/16 не сформувала чітких та однозначних висновків щодо застосування норм права, а саме: ст. 104 та глави 50 ЦК України, ст. ст. 2, 15, 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а відтак не вирішили виключної правової проблеми. До того ж вказана постанова Великої Палати Верховного Суду не є остаточним судовим рішенням у справі № 925/698/16.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у справі № 913/266/20(433/241/20).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2022 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у справі № 913/266/20(433/241/20) до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи №913/266/20 про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2022 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у справі № 913/266/20(433/241/20).

17.08.2022 до касаційного суду надійшло клопотання ПАТ "Українська інноваційна компанія" про зупинення касаційного провадження у справі №913/266/20 (433/241/20) до розгляду і оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №910/6607/21, мотивоване тим, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2022 справу № 910/6607/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

В судовому засіданні 02.11.2022 представник ПАТ "Українська інноваційна компанія" просив суд не розглядати клопотання про зупинення касаційного провадження у справі №913/266/20(920/1228/17) до розгляду і оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №910/6607/21, оскільки прийняте судове рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №910/6607/21 оприлюднене у ЄДРСР 25.10.2022.

Крім того, 17.08.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання представника ПАТ "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку про заміну позивача ПАТ "Українська інноваційна компанія" процесуальним правонаступником - ПАТ "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що при зверненні з позовом у справі, яка розглядається, позивач діяв як правонаступник ПАТ "Укрінбанк". Проте права кредитора у спірних правовідносинах не перейшли до ПАТ "Українська інноваційна компанія". Таким чином, заявник вважає, що належним позивачем у справі №913/266/20(433/241/20) має бути ПАТ "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку.

Представник ПАТ "Українська інноваційна компанія" заперечував проти задоволення клопотання ПАТ "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку, вказуючи про відсутність в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення управління товариством, а також стверджував про відсутність юридичної особи із назвою ПАТ "Укрінбанк".

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

При цьому ГПК України не допускає здійснення заміни неналежного позивача у разі встановлення обставин, що позов поданий особою, яка не має право заявляти відповідні вимоги щодо предмету спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ПАТ "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку про заміну позивача у справі.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ "Українська інноваційна компанія", обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.06.2007 між Акціонерним товариством "Українська інноваційний банк" (банк за договором) та ОСОБА_1 (позичальник за договором) було укладено кредитну угоду № 1840, відповідно до умов якої банк надає позичальнику кредит в розмірі 350 000 доларів США на термін з 12.06.2007 по 11.06.2017 на придбання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатковою угодою №1 від 27.01.2009 сторони погодили в додатку 1 до кредитної угоди (графік погашення основної суми кредиту) змінити графік погашення основної суми кредиту.

Додатковою угодою №2 від 01.01.2013 сторони виклали п. 3.5.1 кредитної угоди в новій редакції: "Позичальник сплачує банку проценти в розмірі 15% річних, які нараховуються за період наявності позичкової заборгованості по обліку банку, починаючи з 01.01.2013 по 30.04.2013.".

12.06.2007 між ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_1 (позичальник) та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати в повному обсязі перед кредитором за виконання зобов'язань позичальником за кредитною угодою №1840 від 12.06.2007.

За доводами ПАТ "Українська інноваційна компанія", на виконання умов кредитної угоди, відповідно до видаткового касового ордеру №308 від 12.06.2007 та виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , банк перерахував позичальнику кредитні кошти в загальному розмірі 350 000,00 доларів США, однак останній грошове зобов'язання за договором щодо повернення кредиту виконав частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитною угодою в розмірі 16 781,02 доларів США, що еквівалентно 414 833,53 грн.

Крім того, у зв'язку з тривалим невиконанням позичальником грошових зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, позивачем відповідно до умов кредитної угоди, ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, пеня та щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 , та, перевіривши розрахунки заявленої до стягнення заборгованості, задовольнив позов частково.

Водночас у частині вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 місцевий господарський суд відмовив у їх задоволенні, посилаючись на обставини, які за висновком суду свідчать про припинення поруки відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України.

При цьому рішення суду першої інстанції мотивоване також тим, що ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою, а відтак ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним кредитором у спірних правовідносинах. При цьому місцевий господарський суд вказав про відсутність підстав для врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16, оскільки відповідна постанова не є остаточною у вирішенні справи; такі правові висновки не мають преюдиціального значення при розгляді даного спору.

Скасовуючи рішення місцевого господарського в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що правом на звернення з позовом про стягнення із відповідачів кредитної заборгованості наділений кредитор, яким за умовами договору є ПАТ "Укрінбанк".

Східний апеляційний господарський суд зазначив, що зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні ст. 108 ЦК України (ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні ст. 109 ЦК України (ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні ст. 106 ЦК України (ст. ст. 83 - 85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб'єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ, однак такого погодження апеляційним судом не встановлено.

Апеляційний суд виходив з того, що правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" щодо передачі прав та обов'язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої ст. 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія" не доведено.

Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.

Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", апеляційний суд дійшов висновку, що останнє не набуло прав банку, тому не є належними кредитором у спірних правовідносинах, а відтак не є належним позивачем у такому спорі, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Ухвалюючи вказану вище постанову, Східний апеляційний господарський суд керувався правовими висновками Великої палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Таким чином, в розумінні вищезазначених положень кредитного договору, договору поруки та законодавства, правом на стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням наділений кредитор, яким за умовами договору, як встановлено судами попередніх інстанцій, є ПАТ "Український інноваційний банк".

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Правлінням Національного банку України було прийнято постанову 01.10.2015 №659/БТ "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.12.2015 №934 "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згодом Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" прийнято постанову 22.03.2016 № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК", а Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

13.07.2016 наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту у редакції від 13.07.2016 ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 залишена без змін.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28.03.2017 змінено найменування акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03.04.2017 (реєстраційна дія №10701200000007396).

Відповідно до п. 1.1 статуту у редакції від 18.03.2017 ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №826/14033/17 визнано незаконними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 09.08.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №826/14033/17 залишено без змін.

За змістом ст. ст. 80, 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення глави 7 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з ч. ч. 1 і 7 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" реорганізація банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам. Ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Главою 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено порядок реорганізації банку. За змістом ст. ст. 26, 27 цього Закону банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

За змістом ч. ч. 1, 2, 4 ст. 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк: 1) найменування банку (повне та скорочене); 2) його місцезнаходження; 3) організаційно-правову форму; 4) види діяльності, які має намір здійснювати банк; 5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; 6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; 7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону; 8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; 10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків; 11) положення про аудиторську перевірку банку; 12) положення про органи внутрішнього аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

Отже, як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні ст. 108 ЦК України (ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні ст. 109 ЦК України (ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні ст. 106 ЦК України (ст. ст. 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що в результаті організаційних змін банку від 13.07.2016 та від 28.03.2017 нова банківська установа відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.

Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб'єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов'язків саме банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" згідно із законодавчо встановленою процедурою.

Права банку щодо його боржників комплексно пов'язані з його зобов'язаннями перед кредиторами. У зв'язку з цим не може процес виконання зобов'язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (ч. 6 ст. 38, ч. 1 та 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов'язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов'язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні - загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.03.2020 у справі № 905/1342/17.

Отже, перехід прав та обов'язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" не міг відбуватись без дотримання вимог банківського законодавства, лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова "банк" та виключення з видів своє діяльності "банківської діяльності".

Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", а відтак касаційний суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав банку та права вимог до фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.06.2007 № 1840 та фізичної особи ОСОБА_2 та договором поруки від 12.06.2007.

Водночас колегія суддів відхиляє аргументи ПАТ "Український інноваційний банк" щодо безпідставного посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, оскільки Східним апеляційним господарським судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/698/16 не як преюдиція, а як правозастосування у подібних правовідносинах.

До того ж за змістом статей 314, 315 ГПК України постанова, прийняттям якої завершується перегляд судових рішень у касаційному порядку, складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин; у мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначаються висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, а в резолютивній частині відповідний висновок суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог.

В ч. 2 ст. 315 ГПК України визначено, що у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

Враховуючи викладене, висновком щодо застосування норми права в подібних правовідносинах якраз і є висновок за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, та зазначенням у резолютивній частині, а також висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права, та який має міститися у мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції.

Решта наведених у касаційній скарзі доводів ПАТ "Українська інноваційна компанія" фактично стосуються незгоди із встановленими апеляційним судом фактичними обставинами справи та зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог ст. 300 ГПК України зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Разом з тим, вказавши у мотивувальній частині про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що позивач набув права вимоги за спірними договорами (кредитним та договором поруки), суд апеляційної інстанції у резолютивній частині постанови залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_2 . Тобто дійшовши протилежних із судом першої інстанції висновків щодо наявності/відсутності у позивача відповідного права або законного інтересу, зокрема за договором поруки, суд апеляційної інстанції помилково не відобразив відповідне рішення у резолютивній частині постанови.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно зі ст. 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, касаційна скарга ПАТ "Українська інноваційна компанія" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у справі №913/266/20(433/241/20) - зміні, шляхом викладення її резолютивної частини у новій редакції.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору, згідно з ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" - залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у справі №913/266/20(433/241/20) - змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

«Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 20.07.2021 у справі №913/266/20(433/241/20) скасувати.

Прийняти нове рішення, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний номер 05839888) на користь фізичної особи ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 11 747,30 грн.»

В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у справі №913/266/20(433/241/20) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Жуков С. В.

Огороднік К. М.