02 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 904/5429/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Лопатнікової А.В.,
відповідача - Кузьменка В.С.,
третьої особи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2022 (головуючий суддя - Білецька Л.М., судді: Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 (суддя Васильєв О.Ю.)
у cправі №904/5429/18
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза",
третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Місія-1",
про стягнення 1589623, 84 грн,
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" (далі - ТОВ "Алонза") про стягнення 1589623,84 грн заборгованості з орендної плати за жовтень 2018 року за договором оренди нерухомого майна від 31.03.2016 №4.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 31.03.2016 №4 щодо оплати щомісячних платежів за користування майном.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.31.03.2016 ТОВ "Місія-1" (за договором - орендодавець) та ТОВ "Алонза" (за договором - орендар) уклали договір оренди нерухомого майна №4 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого:
- орендодавець зобов'язався передати орендареві у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, яким є цілісний майновий комплекс торговельно-розважальний центр літ.А-5 з надбудовами літ.А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом під літ.А-5 загальною площею 32408,7 кв. м; в'їзди у паркінг літ.а1, а2; сходи літ.а4, ганки літ.а6, а7, а8, а10; ганок з козирком літ.а9; вхід на 1 поверх літ.а11-1; навіс літ.Б (далі - нерухоме майно) (пункт 1.1);
- предмет договору та всі його приналежності знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Боброва,1 (пункт 1.3);
- одним із обов'язків орендаря є сплата орендної плати за користування об'єктом нерухомості, розмір якої визначається сторонами у договірній ціні, яка є невід'ємним додатком до цього договору (пункт 4.9);
- орендна плата сплачується орендарем щомісяця до 10 числа відповідного поточного місяця строку оренди; орендар сплачує орендну плату на підставі письмових рахунків, що надаються орендодавцем не пізніше 5 числа місяця, в якому здійснюється оренда (пункт 4.12);
- орендар зобов'язується передати орендодавцеві грошові кошти у якості гарантії належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань; забезпечувальний платіж за цим договором становить 3000000,00 грн (пункт 4-1.1);
- орендодавець утримує забезпечувальний платіж на своєму рахунку протягом усього строку дії договору як гарантію забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань (пункт 4-1.2);
- забезпечувальний платіж вноситься орендарем протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця або ж іншим узгодженим сторонами способом (пункт 4-1.3);
- повернення забезпечувального платежу орендарю (за винятком можливих відрахувань) проводиться протягом 30 банківських днів після закінчення дії договору за умови підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення та виконання орендарем наступних умов: а) оплати орендарем усіх належних за цим договором платежів, включаючи будь-яку заборгованість по орендній платі, комунальним та експлуатаційним платежам; б) повернення всіх ключів; в) оплати всіх витрат на можливий ремонт і прибирання; г) оплати останнього місяця оренди (пункт 4-1.8).
2.2.31.03.2016 сторони підписали договірну ціну до договору оренди (додаток №1), в якій погодили певні розміри помісячної орендної плати за користування об'єктом оренди в період з квітня 2016 року по лютий 2019 року в загальному розмірі 53931925,74 грн.
2.3.01.04.2016 сторони підписали акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу до договору оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння і користування нерухоме майно, яким є цілісний майновий комплекс торговельно-розважальний центр літ.А-5 з надбудовами літ.А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом під літ.А-5 загальною площею 27831,55 кв. м; в'їзди у паркінг літ.а1, а2; сходи літ.а4, ганки літ.а6, а7, а8, а10; ганок з козирком літ.а9; вхід на 1 поверх літ.а11-1; навіс літ.Б.
2.4.Перелік та найменування майна відповідає тому, що вказаний у пункті 1.1 договору оренди, але загальна площа майнового комплексу в акті різниться від площі, вказаної у договорі (в акті - 27831,55 кв. м, в договорі - 32408,7 кв. м).
2.5.01.04.2016 ТОВ "Місія-1" та ТОВ "Алонза" уклали додаткову угоду №1 до договору оренди, якою виклали пункт 4.15 договору оренди в такій редакції: "Комунальні платежі (а саме: освітлення та забезпечення електричною енергією, забезпечення гарячою та холодною водою, кондиціонування, водовідведення тощо) входять в орендну плату згідно з додатком №1 до договору оренди" та виключили пункт 4.17.
2.6.07.06.2016 ТОВ "Місія-1" (за договором - іпотекодавець) та Банк (за договором - іпотекодержатель) уклали договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна (торговельний центр, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, 1; літ.А-5 з надбудовами літ.А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом під літ.А-5 загальною площею 32408,7 кв. м; в'їзди у паркінг літ.а1, а2; сходи літ.а4, ганки літ.а6, а7, а8, а10; ганок з козирком літ.а9; вхід на 1 поверх літ.а11-1; навіс літ.Б, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2013 у справі №904/2593/13) в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Місія-1" та інших позичальників перед іпотекодержателем за кредитними договорами, в силу чого іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальниками зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна у відповідності до умов цього договору (далі - договір іпотеки).
2.7.Відповідно до платіжного доручення від 30.06.2016 №832 ТОВ "Алонза" сплатило 3000000,00 грн ТОВ "Місія-1" з призначенням платежу "Обеспечительный платеж согл. Дог. Аренды №4 от 31.03.2016 в т.ч. НДС 500000,00 грн".
2.8.З 02.08.2016 власником переданого в іпотеку нерухомого майна став Банк. У цей же день ТОВ "Алонза" (орендар) та Банк (орендодавець) уклали додаткову угоду б/н до договору оренди, відповідно до якої у зв'язку із зміною власника приміщень сторони погодили замінити орендодавця, яким стає Банк та набуває всіх прав та обов'язків, визначених договором оренди.
2.9.01.10.2016 ТОВ "Алонза" (орендар) та Банк (орендодавець) уклали додаткову угоду б/н до договору оренди, відповідно до якої сторони погодили змінити розмір орендної плати за жовтень 2016 року (було 1589623,84 грн, стало 2950340,00 грн) та вирішили викласти додаток №1 "Договірна ціна" в новій редакції, змінивши в ньому розмір орендної плати за жовтень 2016 року та загальний розмір орендної плати (було 53931925,74 грн, стало 55292641,90 грн). Усі інші умови договору оренди залишили без змін.
2.10.28.02.2019 сторони підписали акт приймання-передачі до договору оренди, відповідно до пункту 3 якого, підписанням цього акту сторони підтвердили фактичну передачу (повернення) нерухомого майна орендарем орендодавцю 28.02.2019.
2.11.У грудні 2018 року Банк (з урахуванням уточненої позовної заяви) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Алонза" про стягнення 1589623,84 грн заборгованості з орендної плати за жовтень 2018 року за договором оренди.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 12.08.2021 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Стягнув з відповідача на користь позивача 1589623,84 грн заборгованості та 23844,36 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:
- усталеним у підприємницькій діяльності є зарахування платежів в рахунок погашення заборгованості за попередніми платежами за договором;
- відповідач стверджував про відсутність у нього заборгованості за попередніми періодами оренди (до жовтня 2018 року), позивач наполягав на наявності такої заборгованості; з метою встановлення цієї обставини суд призначив у справі судово-економічну експертизу; матеріали справи повернулися на адресу суду без відповідного висновку судової експертизи з причин неоплати відповідачем вартості робіт по виконанню експертизи;
- оскільки саме ТОВ "Алонза" стверджувало про відсутність у нього заборгованості зі сплати орендної плати за договором, суд призначив експертизу з метою перевірки обставин виконання орендарем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів; внаслідок ухилення відповідача від оплати вартості експертних досліджень, що перешкоджало їх проведенню, суд визнає встановленою обставину наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів станом на жовтень 2018 року;
- зі змісту наданих відповідачем платіжних доручень неможливо встановити, за який саме термін (місяць) та за який саме календарний рік здійснена ця оплата;
- в договорі оренди та у договірній ціні до нього розмір орендної плати не пов'язується із площею орендованих приміщень та кожного календарного місяця має інший розмір; підписуючи акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу до договору оренди, орендар не ініціював внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати чи зміни площі орендованих приміщень; підписуючи додаткову угоду від 02.08.2016, за якою змінювався орендодавець (між ТОВ "Місія-1" та Банк), орендар також не пропонував внести будь-які інші зміни стосовно розміру орендної плати (усвідомлюючи, що площа фактично переданих в оренду приміщень менша за їх загальну площу, наведену в договорі оренди); орендар не надавав пропозицій щодо зміни розміру орендної плати у зв'язку із невідповідністю площі орендованих приміщень і під час зміни договірної ціни внаслідок укладання між Банком та ТОВ "Алонза" додаткової угоди від 01.10.2016 до договору оренди, при цьому ця додаткова угода укладалася сторонам саме для зміни (збільшення) розміру орендної плати за жовтень 2016 року.
3.2.Центральний апеляційний господарський суд постановою від 19.01.2022 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове про відмову у позові.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- у зв'язку з ухиленням відповідача від оплати вартості експертних досліджень, суд першої інстанції визнав встановленою обставину наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів станом на жовтень 2018 року; водночас питання можливості оплати експертизи позивачем суд першої інстанції не досліджував;
- наявні матеріали справи є достатніми для встановлення фактичних обставин, які становлять предмет доказування, і без проведення експертного дослідження шляхом здійснення нескладних арифметичних дій щодо перевірки руху коштів по рахунку НОМЕР_1 ТОВ "Алонза" за період з 01.01.2016 по 27.11.2018;
- позивач не довів належними і допустимими доказами виконання ним вимог щодо повернення забезпечувального платежу в порядку, передбаченому пунктом 4-1.8 договору; враховуючи це, розрахунок заборгованості з орендної плати має проводитися з урахуванням наявності у позивача 3000000,00 грн забезпечувального платежу;
- колегією суддів визнаються як такі, що не потребують доказування дані щодо проведених по рахунку НОМЕР_1 ТОВ "Алонза" за період з 01.01.2016 по 27.11.2018 операцій по датах і розмірах платежів;
- у відповідача наявна переплата з орендної плати за жовтень 2018 року у розмірі 2823238,10 грн, що виключає можливість задоволення позовних вимог, які ґрунтуються на твердженні про невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати орендної плати;
- здійсненням перевірки руху коштів по рахунку НОМЕР_1 ТОВ "Алонза" за період з 01.01.2016 по 27.11.2018 та встановленням розмірів переплат помісячно, суд надав вичерпну відповідь на всі доводи сторін щодо фактичних обставин справи з усіх істотних питань.
3.3.Верховний Суд постановою від 22.06.2022 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі №904/5429/18 скасував. Справу направив на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що Банк правомірно здійснив зарахування коштів, сплачених на підставі платіжних доручень від 17.10.2018 №5179 та від 30.10.2018 №5215, на погашення заборгованостей за попередні періоди, оскільки на момент надходження коштів та їх зарахування в графі платіжного доручення "призначення платежу" були відсутні посилання на період, за який ТОВ "Алонза" здійснює оплату. Ці висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.12.2019 у справі №911/2630/18;
- ТОВ "Алонза" з 01.04.2016 розуміло, що реальна площа об'єкта, переданого в оренду, не відповідає тій площі, яка вказана у договорі, тим не менш, підписало акт приймання-передачі об'єкта без зауважень, до орендодавців (ТОВ "Місія-1" та Банку), з претензіями щодо порушення договору оренди чи про внесення змін до нього (виправлення помилки щодо площі приміщень чи зменшення ціни) не зверталося, сплачувало обумовлену договором орендну плату, відтак очевидно погодилося з її розміром, будучи обізнаним щодо площі орендованих приміщень. Таким чином, вимоги орендаря щодо зменшення оплати за користування ним за жовтень 2018 року на 14% були правильно відхилені судом першої інстанції, такі висновки були залишені без змін судом апеляційної інстанції, а наведені у касаційній скарзі відповідача доводи правильності цих висновків не спростовують;
- суд апеляційної інстанції не встановив чи дійсно мало місце виключення пункту 4-1 договору оренди до набуття Банком права власності на нерухоме майно, чи отримало ТОВ "Алонза" згоду на укладення цієї додаткової угоди від Банку. Також суд апеляційної інстанції, встановивши факт перерахування ТОВ "Алонза" на користь ТОВ "Місія-1" забезпечувального платежу, не встановив чи перераховувався цей платіж ТОВ "Місія-1" на користь Банку (після переходу до нього права та обов'язків орендодавця) чи ТОВ "Алонза" (у зв'язку з виключенням пункту 4-1 з договору оренди, про яке стверджує Банк).
3.4.Центральний апеляційний господарський суд постановою від 13.09.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 у справі №904/5429/18 залишив без змін.
Вказана постанова, окрім висновків місцевого господарського суду, які викладені в рішенні від 12.08.2021 у цій справі та з якими погодився суд апеляційної інстанції, мотивована безпідставністю врахування у спірних правовідносинах забезпечувального платежу, оскільки його було повернуто орендарю.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.ТОВ "Алонза" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 та прийняти нове рішення у справі №904/5429/18 про відмову в позові.
4.2.Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи що:
- при ухваленні оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не було враховано висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.06.2022 у справі №914/408/21, стосовно застосування статті 236 ГПК України;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 75 ГПК України при встановленні обставин відсутності заборгованості за попередні періоди оренди;
- судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не досліджено зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України).
4.3.Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує викладені в ній доводи та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
5.Позиція Верховного Суду
Щодо доводів про розмір орендної плати та про ненадання судами оцінки акту приймання-передачі від 28.02.2019
5.1.Частиною першою статті 627Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.2.У частині першій статті 284 ГК України вказано, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
5.3.Згідно зі статтею 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.
5.4.Як встановили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Місія-1" (орендодавець) та ТОВ "Алонза" (орендар) уклали договір оренди. Згодом, на підставі додаткової угоди до цього договору, Банк набув прав орендодавця.
5.5.Пунктом 4.9 договору оренди сторони передбачили, що одним із обов'язків орендаря є сплата орендної плати за користування об'єктом нерухомості, розмір якої визначається сторонами у договірній ціні, яка є невід'ємним додатком до цього договору.
5.6.Сторони підписали договірну ціну до договору оренди (додаток №1), в якій погодили певні розміри помісячної орендної плати за користування об'єктом оренди (зі змінами від 01.10.2016).
5.7.Оцінюючи обставини правомірності здійсненого позивачем нарахування орендної плати попередні судові інстанції правильно виходили з того, що:
- у договорі оренди нерухомого майна №4 від 31.03.16 між ТОВ "Місія-1" (орендодавець) та ТОВ "Алонза" (орендар) та у договірній ціні до цього договору (додаток №1 до договору оренди) розмір орендної плати не пов'язується із площею орендованих приміщень та кожного календарного місяця має інший розмір;
- підписуючи акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу до договору оренди нерухомого майна №4 вже після укладання цього договору 01.04.2016, орендар не ініціював внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати чи зміни площі орендованих приміщень;
- підписуючи додаткову угоду від 02.08.2016, за якою орендодавцем замість ТОВ "Місія-1" став Банк, орендар також не пропонував внести будь-які інші зміни стосовно розміру орендної плати (усвідомлюючи, що площа фактично переданих в оренду приміщень менша за їх загальну площу , наведену в договорі оренди);
- орендар (ТОВ "Алонза") не надавав пропозицій щодо зміни розміру орендної плати у зв'язку із невідповідністю площі орендованих приміщень і під час зміни договірної ціни внаслідок укладання між Банком та ТОВ "Алонза" додаткової угоди від 01.10.2016 до договору оренди; при цьому ця додаткова угода укладалася сторонами саме для зміни (збільшення) розміру орендної плати за жовтень 2016 року;
5.8.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки попередніх судових інстанцій про те, що розмір орендної плати сторонами був визначений без прив'язки до вартості 1 кв.м орендованого майна, тому орендна плата не залежала від конкретного розміру приміщень, переданих відповідачу.
5.9.Таким чином, вимоги орендаря щодо зменшення оплати за користування ним майном за жовтень 2018 року на 14% були правильно відхилені судами попередніх інстанції, про що також було зазначено й Верховним Судом у постанові від 22.06.2022 у цій справі.
5.10.Посилання скаржника на акт приймання-передачі від 28.09.2019 в обґрунтування своїх доводів про безпідставність заявленого позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний акт свідчить лише про незгоду зі здійсненим позивачем нарахуванням орендної плати на момент припинення орендних правовідносин сторін, однак не спростовує висновки попередніх судових інстанцій про те, що ТОВ "Алонза" з 01.04.2016 розуміло, що реальна площа об'єкта, переданого в оренду, не відповідає тій площі, яка вказана у договорі, тим не менш, підписало акт приймання-передачі об'єкта без зауважень, до орендодавців (ТОВ "Місія-1" та Банку) з претензіями щодо порушення договору оренди чи про внесення змін до нього (виправлення помилки щодо площі приміщень чи зменшення ціни) не зверталося, сплачувало обумовлену договором орендну плату, відтак очевидно погодилося з її розміром, будучи обізнаним щодо площі орендованих приміщень.
5.11.Колегія суддів також не приймає до уваги посилання скаржника на неврахування судами правового висновку, викладеного у пункті 6.1 постанови Верховного Суду від 24.06.2022 у справі №914/408/21, оскільки: по-перше, у вказаному скаржником пункті цієї постанови наведена не правова позиція Верховного Суду щодо застосування певної норми права, а сама норма права, яка є загальною, стосується всіх судових рішень та застосування якої є очевидним; по-друге, такі доводи зводяться до незгоди відповідача із встановленими судами фактичними обставинами справи та наданою судами оцінкою наявним у матеріалах справи доказам, що виходить за межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України.
Щодо доводів про коригування призначення платежу
5.12.ТОВ "Алонза" вважає, що у Банку були відсутні підстави для здійснення зарахування грошових сум, переведених на підставі платіжних доручень від 30.10.2018 №5215 та від 17.10.2018 №5179 в рахунок погашення заборгованості за періоди, що передували жовтню 2018 року, оскільки листи ТОВ "Алонза" вих. №232 від 19.03.2019 та вих. №233 від 19.03.2019 містили конкретний місяць призначення платежів, в погашення заборгованості за який ці кошти й мали бути зараховані.
5.13.Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, (далі - Інструкція,) платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
5.14.Згідно з додатками 3, 9 Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням установлених главою 3 Інструкції вимог.
5.15.Відповідно до пункту 3.7 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
5.16.Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах належить платнику.
5.17.Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач надав копії двох платіжних доручень: від 17.10.2018 №5179 (про сплату 700000,00 грн), платник ТОВ "Алонза", код 39054671, отримувач ТОВ "Алонза", код 14360570 (код Банку), призначення платежу "Оплата за оренду приміщення згідно дог.№4 від 31.0316 р. у сумі 583333,33 грн, ПДВ-116666,67 грн" та від 30.10.2018 №5215 (про сплату 700000,00 грн), платник ТОВ "Алонза", код 39054671, отримувач ТОВ "Алонза", код 14360570 (код Банку), призначення платежу "Оплата за оренду приміщення згідно дог.№4 від 31.0316 р. у сумі 583333,33 грн, ПДВ-116666,67 грн".
5.18.Таким чином, зі змісту цих платіжних доручень неможливо зробити висновок про те, за який саме термін (місяць) та за який саме календарний рік здійснена ця оплата.
5.19.Водночас, відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, а у третю чергу сплачується основна сума боргу.
5.20.З огляду на викладене вище, враховуючи, що платіжні доручення №5179 від 17.10.2018 та №5215 від 30.10.2018 містили загальне призначення платежів без чіткого визначення періоду оплати оренди за договором, позивач правильно, із дотриманням положень статті 534 ЦК України, здійснив зарахування сплачених за ними грошових коштів у рахунок погашення боргу ТОВ "Алонза" за попередні періоди договору.
5.21.Посилання скаржника на те, що таке зарахування є безпідставним з огляду на листи ТОВ "Алонза" вих. №232 від 19.03.2019 та вих. №233 від 19.03.2019, відповідно до яких відповідач повідомив позивача, що призначенням платежу за платіжним дорученням №5215 є "оплата за оренду приміщення за жовтень 2018 р. у сумі 665137,53 грн", а за платіжним дорученням №5179 - "оплата за оренду приміщення за жовтень 2018 р. у сумі 770000,00 грн", колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
5.22.Згідно з пунктом 2.19 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.
5.23.Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
5.24.Оскільки з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов'язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним, і такі кошти надійшли до позивача та були зараховані ним на погашення заборгованості орендаря за періоди, що передували жовтню 2018 року, в порядку статті 534 ЦК України, подальше повідомлення відповідача про зміну призначення платежу фактично є діями, спрямованими на розпорядження чужим майном у спосіб, не передбачений ні умовами договору сторін, ні нормами чинного законодавства, а отже зазначене повідомлення не створює правових наслідків для позивача щодо отриманих ним, за наявності правової підстави, грошових коштів та зарахованих в порядку, визначеному статтею 534 ЦК України.
5.25.Враховуючи викладене вище, а також те, що листи ТОВ "Алонза" вих. №232 від 19.03.2019 та вих. №233 від 19.03.2019 були надіслані відповідачем майже через пів року після виконання платіжних доручень №5179 від 17.10.2018 та №5215 від 30.10.2018 і завершення по ним розрахункових операцій за договором, колегія суддів відхиляє відповідні доводи скаржника.
Щодо розміру заборгованості
5.26.Скаржник посилається на неврахування попередніми судовими інстанціями обставин, встановлених судами під час вирішення спору у справі №904/6407/21, зазначаючи у зв'язку з цим про порушення судами статті 75 ГПК України та про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми як правової підстави для перегляду справи №904/5429/18 в касаційному порядку.
5.27.Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
5.28.Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.29.Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
5.30.У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 906/857/20, від 15.07.2021 у справі №910/19256/16, від 29.04.2021 у справі №920/1111/19, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 17.09.2020 по справі №904/4262/17.
5.31.Колегія суддів вважає, що оскільки спірні правовідносини у справі №904/5429/18 виникли, зокрема, внаслідок зарахування сплачених відповідачем орендних платежів в певних періодах у рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, встановлені судами у справі №904/6407/21 обставини відсутності заборгованості ТОВ "Алонза" щодо сплати орендних платежів за період з 01.07.2018 по 30.09.2018, не можуть однозначно підтверджувати ні сплату відповідачем орендних платежів за наступні періоди, ні те, що кошти сплачені за платіжними дорученнями №5179 від 17.10.2018 та №5215 від 30.10.2018, тобто до прийняття судами рішень у справі №904/6407/21, не могли бути зараховані у попередні періоди та мали б зараховуватися Банком лише за зобов'язаннями жовтня 2018 року.
5.32.Таким чином, попередні судові інстанції дійшли правильних висновків про те, що обставини відсутності заборгованості відповідача з орендної плати за жовтень 2018 року, мали б доводитись останнім в загальному порядку, визначеному нормою статі 74 ГПК України.
5.33.Разом з цим, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Алонза" не надало судам доказів належної та своєчасної оплати орендних платежів за договором за весь період його дії чи власного розрахунку заборгованості та, відповідно, не спростувало обґрунтованість зарахування позивачем орендних платежів, сплачених у жовтні 2018 року на погашення заборгованості за попередні періоди, та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів про безпідставну відмову у задоволення клопотання про відкладення розгляду справи
5.34.Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2022 відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи №904/5429/18, яке обґрунтовано тим, що станом на 12.09.2022 ухвала про призначення справи до розгляду на адресу ТОВ "Алонза" не надходила, а також тим, що позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, який станом на 12.09.2022 на адресу ТОВ "Алонза" також не надходив. З огляду на ці обставини, з метою підготовки необхідних письмових пояснень та/або клопотань, відповідач просив відкласти розгляд справи.
5.35.Відмова апеляційного суду в задоволенні зазначеного клопотання, на думку відповідача, порушує принципи рівності всіх учасників судового процесу та змагальності сторін.
5.36.Однак, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що апеляційне провадження здійснювалося саме за його апеляційною скаргою, а отже останній належним чином реалізував свої права щодо доведення суду своєї позиції відносно спірних правовідносин у тексті апеляційної скарги, та як вбачається з матеріалів справи, і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
5.37.Разом з цим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
5.38.Таким чином доводи скаржника про порушення апеляційним судом засад господарського процесуального судочинства не знайшли підтвердження.
5.39.Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвала апеляційного суду про відкриття провадження та призначення справи до розгляду була надіслана ТОВ "Алонза" 25.07.2022 автоматично через АСДС КП "ДСС" на електронну пошту.
5.40.Також, Банк, у строк встановлений судом, направив за визначеною ТОВ "Алонза" у справі адресою, відзив на апеляційну скаргу. Копія кур'єрської накладної №U000006449254 від 06.09.2022 є додатком до відповідного відзиву. Однак, указане відправлення було повернуто позивачу 09.09.2022 через неможливість вручення відправки 08.09.2022 за відсутності особи за вказаною адресою.
5.41.Отже, позивачем було належним чином виконано вимоги процесуального законодавства щодо надсилання копії відзиву на апеляційну скаргу відповідачу.
5.42.Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача 12.09.2022 ознайомився з матеріалами справи та, відповідно, з відзивом Банку на апеляційну скаргу, а 13.09.2022 брав участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.
5.43.Викладене вище додатково підтверджує безпідставність доводів скаржника про порушення апеляційним судом процесуального законодавства, оскільки відповідач не довів об'єктивних причин неможливості отримання зазначеного відзиву до 12.09.2022, а також, враховуючи, що відповідач був ознайомлений зі змістом цього відзиву та мав можливість висловлювати свої доводи та заперечення щодо нього під час судового засідання 13.09.2022.
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
6.1.Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
6.4.Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" залишити без задоволення.
2.Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 у справі №904/5429/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
Л.В. Стратієнко