58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
09 листопада 2022 року Справа № 926/3547/22
За позовом Керівника Вижницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради
до відповідача 1) Нижньо - Станівецького психоневрологічного будинку-інтернату
відповідача 2) Дочірнього підприємства "Калина-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Калина"
про визнання недійсним договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції та зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, шляхом звільненн земельної ділянки комунальної власності
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Паращук Д.В.
Представники сторін:
прокурор - Балицька Р.С.;
від позивача - Базюк Ю.Р.;
від відповідача 1 - Харина М.Я.;
від відповідача 2 - Шемчук М.В.
СУТЬ СПОРУ: Керівник Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради до відповідачів: Нижньо-Станівецького психоневрологічного будинку-інтернат та Дочірнього підприємства "Калина-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Калина" про визнання недійсним договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції та зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, шляхом звільнення земельної ділянки комунальної власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує про те, що Нижньо - Станівецькому психоневрологічному будинку-інтернату передано в постійне користування для обслуговування інтернату та для ведення підсобного господарства 13,3337 га. землі, а саме земельну ділянку, яка перебуває в комунальній власності в особі Чернівецької обласної ради за кадастровим номером 7322586000:01:002:0074.
Далі прокурор зазначає, що 19 травня 2022 року, без погодження з Чернівецькою обласною радою, між Нижньо-Станівецьким психоневрологічним будинком-інтернатом та Дочірнім підприємством "Калина-1" ТОВ "Агрофірма Калина" укладено договір про спільне вирощування сільгосппродукції № 82.
На думку прокурора, вказаний договір укладений з грубими порушеннями норм законодавства, а його дійсною метою є приховування сторонами фактичних відносин оренди земельної ділянки.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2022 року, судову справу № 926/3547/22 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18 жовтня 2022 року.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09 листопада 2022 року.
09 листопада 2022 року до канцелярії суду надійшла заява від Вижницької окружної прокуратури про закриття провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору.
У вказаній заяві прокурор зазначає, що у відповідності до акту обстеження земельної ділянки № 1, ДП “Калина-1” ТОВ “Агрофірма Калина” 26 жовтня 2022 року усунуло перешкоди в користуванні та звільнило від урожаю земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 7322586000:01:002:0074, заг. площею 13,3337 га., яку Дочірнє підприємство “Калина-1” займає на підставі Договору про спільне вирощування сільгосппродукції № 82 від 19 травня 2022 року.
Відтак, оскільки предметом спору є, в тому числі, зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради, шляхом звільнення земельної ділянки, то прокурор просить суд закрити провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору в цій частині.
Прокурор в судовому засіданні 09 листопада 2022 року підтримала подану заяву про закриття провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору та підтримала позовні вимоги в частині визнання договору недійсним.
Представник позивача в судовому засіданні 09 листопада 2022 року підтримав позовні вимоги та не заперечував проти задоволення заяви прокурора про закриття провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору.
В судовому засіданні 09 листопада 2022 року представник відповідача - 1 звернувся до суду із письмовим відзивом на позовну заяву.
У поданому відзив зазначено, що Нижньо-Станівецький психоневрологічний будинок-інтернат позовні вимоги прокурора визнає. При цьому, представник відповідача повідомляє, що 17 жовтня 2022 року ДП “Калина-1” ТОВ “Агрофірма Калина” усунуло перешкоди у користуванні майном та звільнило земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 7322586000:01:002:0074, площею 13,3337 га.
Представник відповідача - 2 у судовому засіданні 09 листопада 2022 року звернувся до суду із письмовою заявою про визнання позову в частині визнання договору № 82 не дійсним.
Так, подані відповідачами заяви про визнання позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає її.
Частиною 3 та 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалам.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 09 листопада 2022 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін та прокурора, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави.
Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам “Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції”, прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Відповідно до абзаців 1-2 частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, прокурором при поданні позовної заяви зазначено Чернівецьку обласну раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою на адресу Чернівецької обласної ради 10 серпня 2022 року скеровано лист щодо надання інформації про вжиті заходи на усунення порушень земельного законодавства при використанні земельної ділянки за кадастровим номером 7322586000:01:002:074.
Згідно листа Чернівецької обласної ради від 26 серпня 2022 року №01-11/11-673 Чернівецька обласна рада не заперечує проти звернення Вижницькою окружною прокуратурою до суду з відповідним позовом в інтересах держави.
Разом з тим, вказаним органом дотепер не вжито заходів до усунення вищевказаних порушень та повернення спірної земельної ділянки. Сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що відповідний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Подібний висновок викладено у п. 6.34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.
З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.
Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.
Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги аргументовано тим, що відповідачами грубо порушено вимоги земельного законодавства при укладанні договору про спільне вирощування сільгосппродукції № 82 та здійснення перешкод у користуванні майном, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради, що порушує права Держави в особі Чернівецької обласної ради, як власника та розпорядника земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
По суті спору.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 7322586000:01:002:0074 перебуває у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради та належать до земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства.
Згідно інформації з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, за Нижньо-Станівецьким психоневрологічним будинок-інтернатом внесено відомості про право постійного користування земельною ділянкою.
Таким чином, Нижньо - Станівецькому психоневрологічному будинку-інтернату передано у постійне користування для обслуговування внтернату та для ведення підсобного господарства 13,3337 га. землі, а саме земельну ділянку за кадастровим номером 7322586000:01:002:0074.
Відповідно до Положення про Нижньо-Станівецький психоневрологічний будинок-інтернат, затвердженого розпорядженням голови Чернівецької обласної ради № 329 від 06 вересня 2021 року, Нижньо-Станівецький психоневрологічний будинок-інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті.
Інтернат, згідно пунктів 1.3 та 1.5 вищевказаного Положення, є закладом заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Засновником Інтернату є Чернівецька обласна рада, власником майна - територіальні і громади сіл, селищ, міст області. Інтернат підпорядкований, підзвітний та підконтрольний Галузевому органу управління, який створює необхідні умови для його функціонування та Засновнику (Чернівецькій обласній раді) - щодо вирішення майнових питань.
Відповідно до пунктів 1.1, 11.3, 11.6 Положення, майно Інтернату складається з майна переданого Засновником та майна придбаного за рахунок власних надходжень та іншої діяльності і є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецькій області та належить Інтернату на правах оперативного управління, розпорядження яким здійснюється в порядку встановленому Засновником.
Розпорядження майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, здійснюється виключно за письмовим погодженням Засновника.
Майно Інтернату не може бути передано в оренду, безоплатне користування, заставу, не може бути внеском до статутного фонду інших юридичних осіб та не може бути проданим, переданим або відчуженим на інших підставах без письмового погодження Засновника.
19 травня 2022 року між Нижньо-Станівецьким психоневрологічним будинок-інтернатом (далі - Учасник-1) та Дочірнім підприємством “Калина-1” ТОВ “Агрофірма Калина” (далі - Учасник-2) укладено Договір про спільне вирощування сільгосппродукції № 82.
Як вбачається з письмових, усних пояснень прокурора та позивача, укладання зазначеного Договору відбулось без погодження з Чернівецькою обласною радою.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, учасники, уклавши Договір, зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, яке належить їм на законних підставах, співпрацювати задля досягнення спільної мети: вирощування сільгосппродукції; забезпечення потреб підопічних будинку-інтернату продуктами харчування; проведення заходів щодо збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки: запобігання забур'яненню, деградації, ерозії земельної ділянки, підвищення врожайності на ній тощо. Спільний обробіток землі є досягненням спільних цілей учасників договору. Вирощування здійснюватиметься на земельній ділянці сільськогосподарського призначення загальною площею 13,3337 га, яка належить Учаснику-1 на праві постійного користування згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового майна ЕКЕ №260354 від 06.11.2015 року за кадастровим номером: 7322586000:01:002:0074 та розташована у Чернівецькій області, Вижницький район, с. Нижні Станівці.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що внесок Учасника-1 у спільну діяльність за Договором виражається в наданні права доступу та оброблення земельної ділянки загальною площею 13,3337 га, яка належить Учаснику-1 на праві постійного користування згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового майна ЕКЕ №260354 від 06.11.2015 року за кадастровим номером: 7322586000:01:002:0074 та розташована у Чернівецькій області, Вижницький район, с. Нижні Станівці, наданні сільськогосподарської техніки та агрегатів, які належать Учаснику-1 та трудових ресурсів (працівників). Ця земельна ділянка використовується в інтересах спільної діяльності.
Відповідно пункту 2.3. Договору, внесок Учасника-2 у спільну діяльність за Договором виражається у наданні необхідної сільськогосподарської техніки, що належить йому на праві власності, матеріали для утримання такої техніки, паливно-мастильні матеріали, насіння, мінеральні добрива, засоби захисту, знання та навички, трудові ресурси (працівники).
Згідно пункту 2.4. Договору, відповідно до внесків, зазначених у п. 2.2 та 2.3 Договору, частки учасників у спільній діяльності розподіляються наступним чином: 30% (тридцять відсотків) Учасника-1 та 70% (сімдесят відсотків) Учасника-2.
Частиною 1 статті 1130 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Зі змісту статей 1130-1133 ЦК України вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб, які завдяки своїм вкладам досягають спільної мети.
Водночас оспорюваний Договір не передбачає досягнення сторонами певної спільної мети - кожна сторона договору є власником визначеного результату своїх дій, згідно пункту 2.4. Договору, що є гарантованими.
Разом з тим, питання користування земельними ділянками для вирощування сільськогосподарської продукції є предметом регулювання спеціальних норм законодавства, пов'язаного з орендою землі.
Крім цього, аналіз умов вищевказаного договору свідчить про те, що за своєю правовою природою укладений договір є договором оренди земельної ділянки.
Таким чином, правочин, який вчинено сторонами при укладенні договору про співробітництво, спрямований на приховання іншого правочину - договір оренди земельної ділянки, який сторони насправді вчинили, а тому спірний договір є удаваним правочином і до нього слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди землі.
Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України Про оренду землі.
Згідно положень статті 1 Закону України “Про оренду землі”, статті 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
Згідно частини 4 Закону України “Про оренду землі”, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Згідно частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до частини 1 статті 102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно статті 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Відповідно до частини 5 статті 16 вказаного Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 17 Закону передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Відтак, оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 7322586000:01:002:0074 перебуває у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернівецької області та може передаватись у користування Чернівецькою обласною радою, Нижньо-Станівецьким психоневрологічним будинком-інтернат неправомірно передав Дочірньому підприємству “Калина-1” ТОВ “Агрофірма Калина” земельну ділянку у користування, не маючи право розпоряджатись нею.
У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 № 9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають, зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».
У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року по справі № 6-1873цс16 зазначено, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняють фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде викопаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушення частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 2015 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до етапі 234 ЦК України.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Згідно частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини 1-5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на визнання позову відповідачами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання договору недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заяви прокурора про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки № 1, ДП “Калина-1” ТОВ “Агрофірма Калина” усунуло перешкоди в користуванні та звільнило від урожаю земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 7322586000:01:002:0074, заг. площею 13,3337 га., яку Дочірнє підприємство “Калина-1” займає на підставі Договору про спільне вирощування сільгосппродукції №82 від 19 травня 2022 року.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд роз'яснює сторонам, що згідно з частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Враховуючи вищевикладене, оскільки предметом спору є, в тому числі, зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, яке перебуває у комунальній власності шляхом звільнення земельної ділянки, суд дійшов висновку задовольнити заяву прокурора та закрити провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору в цій частині.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 129 ГПК України, у випадку задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2022 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 2 481,00 грн слід покласти на відповідачів пропорційно. При цьому, з огляду на те, що Нижньо-Станівецький психоневрологічний будинок-інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, суд дійшов висновку судові витрати в розмірі 2 481,00 грн покласти на Дочірнє підприємство "Калина-1" ТОВ "Агрофірма Калина" в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 191-196, 219, 222, 231-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву прокурора про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору - задовольнити.
2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області щодо зобов'язання Дочірнього підприємства “Калина-1” ТОВ “Агрофірма Калина” усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради, шляхом звільнення земельної ділянки кадастровий номер 7322586000:01:002:0074 площею 13,3337 га., яку Дочірнє підприємство “Калина-1” займає на підставі Договору про спільне вирощування сільгосппродукції №82 від 19.05.2022.
3. Визнати недійсним договір про спільне вирощування сільгосппродукції № 82 від 19.05.2022, укладений між Нижньо-Станівецьким психоневрологічним будинком-інтернатом та Дочірнім Підприємством “Калина-1” ТОВ “Агрофірма Калина”.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства “Калина-1” ТОВ “Агрофірма Калина” (59317, с. Кальнівці, вул. Буковинська, 20, Вижницького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 33330053) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, м. Чернівці, вул. М. Кордуби, 21, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 2 481,00 грн. судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано - 15 листопада 2022 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк