вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2022 р. м. Рівне Справа № 918/792/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі-Ленд" (35340, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Великий Житин, вул. Рівненська, 38, код ЄДРПОУ 41301184)
до відповідача Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (35500, Рівненська обл., Дубенський р-н, м. Радивилів, вул. Паркова, буд.5, код ЄДРПОУ 04057847)
про стягнення 192 880 грн. 00 коп.
учасники справи не забезпечили явку своїх повноважних представників
Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіволі-Ленд" (далі - ТОВ "Тіволі-Ленд", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (далі - Радивилівська міська рада, відповідач) про стягнення 192 880 грн. заборгованості за Договором №81 від 28.10.2021.
Ухвалою від 30.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/792/22, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 25.10.2022.
24 жовтня 2022 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті у зв'язку з тим, що представник відповідача Карапетян М.А. не зможе прийняти участь у даному судовому засіданні внаслідок своєї зайнятості у інших справах № 568/201/22 та № 568/628/16-ц, позаяк братиме участь у судових засіданнях у Радивилівському районному суді Рівненської області.
25 жовтня 2022 року від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі представника ТОВ "Тіволі-Ленд".
У судове засідання 25 жовтня 2022 року позивач та відповідач у справі не забезпечили явку повноважних представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується довідками про надіслання на їх офіційні електронні адреси ухвали від 25.10.2022..
Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою та зважаючи на наявність заяви позивача про проведення судового засідання без його участі, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.
При цьому, Радивилівська міська рада 30.09.2022 отримала ухвалу про відкриття провадження у справі на офіційну електронну пошту.
Відтак 17.10.202 був останнім днем процесуального строку на подання відповідачем відзиву.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
28 жовтня 2021 року між ТОВ "Тіволі-Ленд" (далі - Постачальник) та Радивилівською міською радою (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 81, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити Замовникові товар ДК 021:2015:37440000-4 інвентар для фітнесу (спортивні вуличні тренажери) (далі - товар) , що зазначено в специфікації, яка додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити визначені умовами даного договору товари (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2. Договору кількість товару - 14 шт.
Сторони обумовили між собою питання якості товарів, загальної суми договору, порядок та умови здійснення оплати, постачання товару (ів), права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спорів, строк дії Договору, інші умови.
Так, згідно з п. 3.1., 3, 3 Договору загальна сума Договору становить 192 880 грн 00 коп. в т.ч. ПДВ 32 146 грн 67 коп. Валютою Договору є українська гривня.
Сума Договору включає вартість пакування (якщо таке передбачається при здійсненні постачання предмету закупівлі його складових частин або окремих частин), їх завантаження, доставки і розвантаження (п. 3.5. Договору).
За умовами пункту 4.1. Договору оплата за поставлений товар постачальнику проводиться за фактом отримання замовником такого товару протягом 15 календарних днів з моменту отримання Товару.
Згідно з п. 5.1. Договору строк поставки товару до 10 грудня 2021 року.
Відповідно до п. 6.1.3 замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
У відповідності до п. 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2021 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Невід'ємною частиною Договору є специфікація (Додаток № 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтиском печатки замовника, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
29 жовтня 2021 року сторони уклали між собою Додаткову угоду № 1 до Договору, у якій дійшли згоди змінити кінцевий термін поставки товарів та викласти у новій редакції: до 10 грудня 2021 року.
Згідно з Додатковою угодою № 2 від 24.11.2021 сторони дійшли згоди Додаток № 1 (Специфікація) до Договору викласти у новій редакції, про що уклали Додаткову угоду № 3.
09 грудня 2021 року замовник та постачальник вирішили внести зміни в Додаток № 1 до Договору (Специфікацію) та викласти в новій редакції.
31 грудня 2021 року сторони уклали між собою Додаткову угоду № 4 до Договору, у якій дійшли згоди п. 10.1. розділу 10 Договору викласти у новій редакції, а саме: Договір діє з 28.10.2021 по 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з Додатковою угодою № 5 від 07.02.2022 сторони дійшли згоди змінити кінцевий термін поставки товарів та викласти в новій редакції: до 01.04.2022.
Окрім того, 03.08.2022 сторони уклали між собою Додаткову угоду № 6, у якій у зв'язку зі зміною реквізитів розрахунковий рахунок покупця викладено у новій редакції.
Судом встановлено, що свої зобов'язання за укладеним Договором ТОВ "Тіволі-Ленд" виконало, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними, а саме:
- № 22 від 15.08.2022 на суму 96 440 грн 00 коп. (в т.ч. ПДВ) (зі сторони покупця товар отримав Білевич Я.С.).
- № 22 від 16.08.2022 на суму 96 440 грн 00 коп. (в т.ч. ПДВ) (зі сторони покупця товар отримав Громовський М.С.).
З огляду на викладене та враховуючи п. 4.1. Договору строк оплати товару наступний:
- за видатковою накладною від 15.08.2022 розпочався з 16.08.2022 та сплинув 30.08.2022;
- за видатковою накладною від 16.08.2022 розпочався з 17.08.2022 та сплинув 31.08.2022.
Однак, позивач вказує, що в порушення умов договору, відповідач Товар прийняв, проте взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого за відповідачем із 31.08.2022 утворилася заборгованість у розмірі 96 440 грн 00 коп., а із 01.09.2022 у розмірі 192 880 грн 00 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
У матеріалах справи відсутні претензії, які направлялися для сторони замовника від постачальника, однак вбачається, що позивачем долучено відповідь Радивилівської міської ради № 1286/01.09.20 від 16.09.2022 на претензію директора ТОВ "Тіволі-Ленд" від 01.08.2022. У даній відповіді відповідач повідомляє, що платіжні доручення за поставлений товар за умовами п. 4.1. Договору зареєстровані УДКСУ у Радивилівському районі та очікують виконання з 22.08.2022 (платіжне доручення № 1 на суму 96 440 грн 00 коп. від 22.08.2022 та платіжне доручення № 2 на суму 96 440 грн 00 коп. від 22.08.2022).
Окрім того, як вбачається із відповіді на претензію від 16.09.2022 замовник звертає увагу на п. 8.1. Договору, яким передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (війна тощо). Відповідач акцентує увагу, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання було виконане належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отримання відповідачем товару за видатковими накладними № 22 від 15.08.2022 та від 16.08.2022 без заперечень на склад на загальну суму 192 880 грн 00 коп., свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції з поставки та прийняття товару, саме на виконання договірних зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 81 від 28.10.2021.
Також як свідчать матеріали справи, Замовник (покупець, відповідач) не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності Товару не має та у відповіді на претензію зазначив, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання було виконане належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства.
Щодо посилання відповідача у відповіді на претензію на п. 8.1. Договору, яким передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (війна тощо), суд зауважує наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст. 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, висновки якої враховуються відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).
Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "2102-ІХ від 24.02.2022 року.
Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.05.2022 № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Суд зауважує, що посилання відповідача у відповіді на претензію на п. 8.1. Договору, яким передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (війна тощо) - носить загальний характер.
При цьому для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини ( непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2022 у cправі № 927/25/21.
Відтак судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором у вигляді оплати за поставлений у товар у розмірі 192 880 грн 00 коп. відповідач не виконав, чим допустив прострочення виконання зобов'язання. Наявність форс-мажорних обставин, які призвели до об'єктивної неможливості виконання зобов'язання відповідачем суду не доведено.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 192 880 грн 00 коп., а відповідач не розрахувався за отриманий ним Товар.
Враховуючи, що відповідач в порушення вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд зазначити, що на суму боргу нараховується 3 проценти річних за формулою: ((3% *192 880,00 грн.) / 365) * N, де N - кількість календарних днів прострочення починаючи з 01 вересня 2022 року.
Стосовно суми стягнення 3 % річних суд зауважує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані на суму боргу 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Господарський суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач просить суд зазначити, що на суму боргу нараховується 3 проценти річних починаючи з 01 вересня 2022 року.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №686/21962/15?ц, вказала, що у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулюють окремі види зобов'язань.
Суд зазначає, що при розрахунку суми відсотків, який буде здійснюватись органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, необхідно врахувати, що на момент прийняття рішення заборгованість відповідача за договором становить 192 880,00 грн.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про зазначення в рішенні про нарахування 3 % річних за формулою починаючи з 01.09.2022 (що є другим днем прострочення виконання зобов'язання на суму 96 440 грн 00 коп. за видатковою накладною від 15.08.2022 та першим днем прострочення виконання зобов'язання на суму 96 440 грн 00 коп. за видатковою накладною від 16.08.2022) до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви було стягнення з відповідача на користь позивача 192 880 грн 00 коп.
А відтак, заявляючи вимогу про стягнення 192 880 грн 00 коп. позивачу належало сплатити 2 481 грн 00 коп. судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судом встановлено, що ТОВ "Тіволі-ленд" подано до господарського суду дану позовну заяву через систему "Електронний суд".
Враховуючи, що позовна заява подана в електронній формі, розмір судового збору за подання позовної заяви становить 1 984 грн 80 коп. (2481 грн 00 коп. х 0,8 = 1 984 грн 80 коп.).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем оплачено судовий збір у розмірі більшому, аніж необхідно, а саме: 2 393 грн 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1873 від 14.09.2022.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що даний спір виник у наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, що призвело до звернення позивачем з даним позовом до суду, а також зважаючи на те, що відповідачем не оплачено основний борг, то суд дійшов висновку, що судовий збір сплачений позивачем у розмірі 1 984 грн 80 коп. підлягає стягненню з відповідача у повному розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" господарський суд роз'яснює позивачу про можливість звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору у розмірі 408 грн 40 коп.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі-Ленд" до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області про стягнення 192 880 грн. 00 коп. задоволити.
2. Стягнути з Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (35500, Рівненська обл., Дубенський р-н, м. Радивилів, вул. Паркова, буд.5, код ЄДРПОУ 04057847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі-Ленд" (35340, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Великий Житин, вул. Рівненська, 38, код ЄДРПОУ 41301184) 192 880 (сто дев'яносто дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3 % річних на суму заборгованості 192 880 грн 00 коп. за період з 01.09.2022 і до моменту виконання рішення суду за формулою:
С х 3 х Д : КДР : 100,
де С - сума заборгованості,
3 - 3 % річних,
Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості,
КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано "15" листопада 2022 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич