вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"08" листопада 2022 р. м. Рівне Справа № 910/18376/20(918/339/22)
Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Росава"
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ"
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтакт"
про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів
В засіданні приймали участь:
від позивача: Забарін Антон Федорович (поза межами залу);
від відповідача: Лозицький Олександр Володимирович (в залі суду) - посвідчення № 3570 від 25 грудня 2008 року;
від відповідача: Щербак Євген Миколайович (в режимі ВКЗ);
Арбітражний керуючий: Григор'єв Валерій Васильович (в залі суду) - посвідчення № 1101 від 22.03.2019 року.
Описова частина:
13 червня 2022 року Приватне акціонерне товариство "Росава" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.
05 липня 2022 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/339/22 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Росава" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів. Визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05 липня 2022 року.
29 червня 2022 року через відділ канцелярії позивачем подано письмові пояснення в яких останній наводить додаткові правові обґрунтування щодо ґрунтовності позову.
01 липня 2022 року через відділ канцелярії відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає обставини справи та правові обґрунтування, щодо суті позову.
05 липня 2022 року через відділ канцелярії представник відповідача 1 та відповідача 2 подали клопотання в яких просили суд відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 05 липня 2022 року розгляд справи відкладено на 19 липня 2022 року.
19 липня 2022 року через відділ канцелярії представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів, в якому зазначає про необґрунтованість позову, просить суд в його задоволенні відмовити, крім того у відзиві на позовну заяву просить суд поновити пропущений строк на подання відзиву.
Ухвалою суду від 19 липня 2022 року розгляд справи відкладено на 30 серпня 2022 року.
02 серпня 2022 року через відділ канцелярії представник позивача подав письмові пояснення в яких зазначив, підстави нарахування та сплати судового збору.
29 серпня 2022 року через відділ канцелярії арбітражний керуючий відповідача 1, подав клопотання про розгляд справи без участі останнього.
30 серпня 2022 року через відділ канцелярії представник відповідача 1 подав письмові пояснення по справі в яких просить витребувати у відповідача 2 документи, також представником ТОВ "АПОГЕЙ" подано клопотання в якому останній просить суд витребувати у ТОВ "ФК "Фінтакт" оригінали документів, також витребувати у фізичних осіб, які не є учасниками процесу документи.
Ухвалою суду від 30 серпня 2022 року розгляд справи відкладено на 13 вересня 2022 року.
30 серпня 2022 року через відділ канцелярії представник відповідача 1 подано клопотання в якому останній просить суд витребувати у ТОВ "ФК "Фінтакт" оригінали документів, також витребувати у фізичних осіб, які не є учасниками процесу документи.
Ухвалою суду від 13 вересня 2022 року розгляд справи відкладено на 27 вересня 2022 року.
26 вересня 2022 року через відділ канцелярії представником позивача подано клопотання в якому останній просить суд поновити процесуальний строк на подачу доказу, а саме висновку експерта №14-09/22, обґрунтовує зокрема тим, що на момент звернення із позовною заявою даної експертизи ще не було проведено.
Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року відкладено підготовче засідання на 20 жовтня 2022 року.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження у справі № 910/18376/20(918/339/22) та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 листопада 2022 року на 11:00 год.
У судовому засіданні 08 листопада 2022 року позивач просив суд позов задоволити в повному обсязі, відповідачі просили суд в задоволенні позову відмовити як недоведеному та безпідставному.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Мотивувальна частина:
Між ТОВ "Апогей" та ТОВ "ФК "Фінтакт" були укладені наступні правочини: Договір про відступлення права вимоги від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019 - надалі Договір відступлення 1; Договір про відступлення права вимоги від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019 - надалі Договір відступлення 2; Договір про відступлення права вимоги від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 - надалі Договір відступлення 3.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.6. Договору відступлення 1 ТОВ "ФК "Фінтакт" відступило ТОВ "Апогей" право вимоги до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (код ЄДРПОУ 09807856), яке первісно належало фізичній особі ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) в сумі 26 650 195,75 грн. за ціною 22 395 000 грн. Це право вимоги ТОВ "ФК "Фінтакт" набуло від ОСОБА_1 за договором відступлення права вимоги №Ф/21/04/2017/19 від 21.04.2017.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.6. Договору відступлення 2 ТОВ "ФК "Фінтакт" відступило ТОВ "Апогей" право вимоги до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (код ЄДРПОУ 09807856), яке первісно належало фізичній особі ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_2 ) в сумі 23 937 548,68 грн. за ціною 22 360 000 грн. Це право вимоги ТОВ "ФК "Фінтакт" набуло від ОСОБА_2 за договором відступлення права вимоги № Ф/21/04/2017/19 від 21.04.2017.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.6. Договору відступлення 3 ТОВ "ФК "Фінтакт" відступило ТОВ "Апогей" право вимоги до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (код ЄДРПОУ 09807856), яке первісно належало фізичній особі ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_3 ) в сумі 258 932,41 грн. за ціною 135 000 грн. Це право вимоги ТОВ "ФК "Фінтакт" набуло від ОСОБА_1 за договором відступлення права вимоги №Ф/21/04/2017/19 від 21.04.2017.
Як свідчать матеріали справи що умови Договору відступлення 1, Договору відступлення 2 та Договору відступлення 3 є однаковими і відрізняються тільки предметом відступлення та ціною, яку мало заплатити ТОВ "Апогей" на користь ТОВ "ФК "Фінтакт" за таке відступлення.
Як стверджує позивач, права вимоги до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", які отримало ТОВ "Апогей" в 2019 році за всіма трьома договорами відступлення права вимоги були заздалегідь збитковими для боржника, не могли призвести до жодних економічних прибутків, що відповідно призвело до неможливості виконання ТОВ "Апогей" грошових зобов'язань перед іншими кредиторами, зокрема перед ПАТ "Росава".
Суд встановлює наявність доказів, щодо таких тверджень позивача, та зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, первісні кредитори - Фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були клієнтами ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідно розмістили свої грошові кошти на рахунках цього банку.
Відповідно до офіційної інформації, розміщеної на сайті Національного банку України (далі НБУ) https://bank.gov.ua/ua/news/all/pat-finansi-ta-kredit-vidneseno-do-kategorivi-neplatospromoinih та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - ФГВФО) https://www.fg.gov.ua/articles/3384-zaprovadzheno-timchasovu-administratsivu-ta-delegovano-povnovazhennva-timchasovogo-administratora-v-at-bank-finansi-ta-kredit.html на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Як зазначив НБУ, причиною неплатоспроможності банку стало кредитування бізнесу акціонера банку та не вжиття цим акціонером достатніх та адекватних заходів для підтримання фінансової стабільності банку.
Отже, з матеріалів справи судом встановлено, з 17 вересня 2015 року офіційними державними структурами України було підтверджено відсутність фінансової спроможності ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" виконувати взяті на себе зобов'язання перед своїми клієнтами у зв'язку із неплатоспроможністю останнього. ФГВФО запровадило тимчасову адміністрацію і ввело зовнішнє управління в банку через свого фахівця.
Оскільки фінансовий стан банку продовжував погіршуватись, було зрозуміло, що банк не може самостійно функціонувати на ринку та здійснювати банківські та фінансові операції, відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 р. № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Ця інформація підтверджується офіційними публікаціями ФГВФО на його сайті https://www.fg.gov.ua/articles/3392-rozpochato-protseduru-likvidatsii-at-bank-finansi-ta-kredit-ta-delegov ano-povnovazhennya-likvidatora-banku.html та НБУ на його сайті https://bank.gov.ua/ua/news/all/natsionalniv-bank-privnvav-rishennva-vidklikati-bankivsku-litsenziyu-ta-likviduvati-pat-bank-finansi-ta-kredit.
Відтак з 18 грудня 2015 року у банка була відкликана банківська ліцензія та розпочалась ліквідація ПАТ "Банк "Фінанси та кредит". Таким чином в банку почався процес виведення його з банківського ринку без можливістю поновлення його діяльності.
Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку регулюється Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативними актами ФГВФО.
Процедура ліквідації банку визначає процедури виявлення кредиторів банку, проведення інвентаризації, формування ліквідаційної маси та продаж активів банку відповідно до встановленої процедури.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в газеті "Голос України" від 23.12.2015 року № 242(6246) було розміщене оголошення про прийом кредиторських вимог до банку протягом 30 днів з дати його публікації. З цією метою кредитор має подати в письмовому вигляді заяву з його кредиторськими вимогами до банку у встановлений 30 денний строк.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено черговість погашення кредиторських вимог. Так, відповідно вказаної статті, кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в порядку черговості, згідно якої вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом задовольняються в четверту чергу.
Вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Судом встановлено кредиторські вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які в подальшому придбало ТОВ "АПОГЕЙ" віднесені до четвертої черги погашення вимог вкладників ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" і мають бути погашені виключно після задоволення вимог третьої черги.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 07.04.2016 року було затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що підтверджується публікацією ФГВФО https://www.fg.gov.ua/articles/29825-ogoloshennva-pro-zatverdzhennva-reestru-aktseptovanikh-vimog-kr editoriv-at-bank-finansi-ta-kredit.html.
Загальна сума акцептованих вимог кредиторів банку, яка затверджена Фондом, становить 30,9 млрд. грн., при цьому тільки сума гарантованих виплат Фонду, яка відшкодовується в третю чергу становить 9,9 млрд. грн.
Зазначена інформація відображена у позовній заяві, яка в свою чергу взята із сайту ФГВФО https://www.fg.gov.ua/articles/41086-aktivi-at-bank-finansi-ta-kredit-mavzhe-5-mlrd-grn-vivedeno-shlvak hom-nadannva-zavidomo-beznadivnikh-kreditiv-vurosobam-shche-113-mln-dol-ssha-spisano-z-korrakhun kiv-v-inozemnikh-bankakh.html та Мінфін https://minfin.com.ua/ua/2018/12/12/35965600/.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1153 від 07.07.2016 року затверджено ліквідаційну масу АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" станом на 01 травня 2016 року: Балансова вартість (без врахування резервів та переоцінки) - 45 065 424 363,41 грн.; Оціночна вартість - 9 943 777 530,78 грн.
Таким чином з наявної інформації вбачається, що ліквідаційної маси банку не вистачить на погашення третьої черги вимог кредиторів банку.
Відповідно до наявної на сайті ФГВФО інформації банком 04.05.2016 року почато погашення кредиторських вимог ФГВФО третьої черги, яка триває до цього часу.
Згідно звіту про виплати та надходження АТ "Банк "Фінанси та Кредит" станом на 01.04.2022р. реалізовано майна банку на суму 2 461 067 090 грн., задоволено вимоги третьої черги на суму 2 970 422 870 грн. із загальної суми кредиторських вимог по третій черзі 9,9 млрд. грн.
Крім того, матеріалами справи стверджено, що ТОВ "ФК "Фінтакт" всупереч Положенню про порядок складання та ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 21.08.2017 № 3711 не вжило заходів щодо заміни кредиторів - фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в реєстрі акцептованих вимог кредиторів після укладання з ними договору відступлення права вимоги № Ф/21/04/2017/19 від 21.04.2017.
Також вбачається, що ТОВ "АПОГЕЙ" за договорами відступлення права вимоги від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року було позбавлено можливості замінити таких кредиторів в реєстрі акцептованих вимог кредиторів на себе, що взагалі унеможливлює отримання останнім будь яких коштів навіть за умови, якщо б ліквідаційної маси банку вистачало на погашення вимог кредиторів четвертої черги.
Отже, з усього зазначеного вище, судом встановлено що у 2019 році, коли укладались оспорювані договори відступлення права вимоги до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", вже було відомо, що вимоги вкладників четвертої черги не будуть погашені взагалі, або не в повній мірі. Зважаючи на це, встановлені в договорах дисконти за договором відступлення 1 у розмірі 16%, за договором відступлення 2 у розмірі 7% та за договором відступлення 3 у розмірі 48% свідчать про заздалегідь збитковість цих договорів для боржника ТОВ "Апогей" та відсутність будь якого економічного сенсу в цих договорах.
Відповідно, виконання грошових зобов'язань ТОВ "Апогей" перед іншими кредиторами, зокрема перед ПАТ "Росава" у зв'язку із укладанням договорів відступлення права вимоги від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року стало повністю або частково стало неможливим та боржник здійснив придбав майнові права за цінами значно вищими від ринкових при цьому і в момент прийняття зобов'язання і внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Як підтверджується заявою ТОВ "ФК "Фінтакт", ним за договором відступлення права вимоги від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019 отримано грошові кошти від ТОВ "Апогей" всього 10 540 150 грн, а саме: 13.08.2020 - 173 150 грн.; 27.01.2020 - 2 500 000 грн.; 01.08.2019 - 30 000 грн., 08.07.2019 - 337 000 грн., 08.07.2019 - 7 500 000 грн.
Зазначені обставини перерахування коштів підтверджуються наданою ТОВ "ФК "Фінтакт" випискою від 21.04.2021 по рахунку НОМЕР_4 в ПАТ "КБ "Акордбанк".
З урахуванням наведених вище обставин, слід зазначити наступні норми права.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ньому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдані шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
З огляду на зазначені норми права, суд вказує на наступне, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання щодо відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якою вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Особа, яка з боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів з підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство, є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 42 КУзПБ встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.
Встановлений у статті 42 КУзПБ строк (три роки, що передували відкриттю провадження у справі при банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.
Крім того, зі змісту частини першої названої статті слідує, що правочини можуть бути визнані недійсними з наведених у ній підстав (у даному випадку позивачем визначено такою підставою те, що боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняті я зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів) за умови завдання збитків боржнику або кредиторам.
Аналогічна позиція підтверджується практикою Верховного Суду, а саме Касаційний господарський суд Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2021 р. по справі № 902/1023/19(902/508/20) в якій зазначено:
"...становлений у статті 42 КУзПБ строк (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника...
"...зі змісту частини першої названої статті слідує, що правочини можуть бути визнані недійсними з наведених у ній підстав (у даному випадку позивачем визначено такою підставою те, що боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів за умови завдання збитків боржнику або кредиторам".
Поняття правової презумпції сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника розкрито у правових висновках Верховного Суду (Постанова Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/6178/17).
З вищенаведеного вбачається, що будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна, вчинений у підозрілий період, є сумнівним і може бути визнаний недійсним на підставі спеціальної норми закону. Ліквідатор зобов'язаний перевірити наявність підстав для визнання недійсним сумнівного правочнну відповідно до статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства або норм Цивільного та Господарського кодексів України. Слід звернути увагу, що недійсними можуть бути визнані не всі без винятку правочини боржника, укладені у підозрілий період, а лише ті, підставність визнання недійсними яких передбачено частиною першою, другою от. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, судом при прийнятті рішення, враховано наданий позивачем доказ, а саме висновок експертизи.
Зокрема, на вирішення експертизи було постановлено наступні питання: 1. Чи було укладено ТОВ "Апогей" договори відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року з ТОВ "ФК "Фінтакт"? Якщо так то на яку суму? 2. Чи сплатив ТОВ "Апогей" по договорах відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року ТОВ "ФК "Фінтакт" грошові кошти в повному обсязі? 3. Чи була економічна доцільність для ТОВ "Апогей" в укладенні договорів відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року з ТОВ "ФК "Фінтакт", з урахуванням вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"? 4. Чи були ліквідними активи, право вимоги на які набуло ТОВ "Апогей" за договорами відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року з ТОВ "ФК "Фінтакт", з урахуванням вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”? 5. Чи були співмірними вартість придбаних активів за договорами відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року із сумою грошових коштів, сплачених ТОВ "Апогей" за їх придбання з урахуванням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"? 6. Чи було ефективним для господарської діяльності ТОВ "Апогей" використання оборотних активів підприємства на придбання права вимоги за договорами відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року з ТОВ "ФК "Фінтакт"?
Із висновку вбачається, по-першому питанню. Документально підтверджується, що ТОВ "Апогей" уклав договори відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року з ТОВ "ФК "Фінтакт" на загальну суму 44 890 000,00 грн.
По-другому питанню. На підставі банківських виписок встановлено, що ТОВ "Апогей" сплатив по договорах відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року з ТОВ "ФК "Фінтакт" грошові кошти в сумі 10 540 150,00 грн та має борг в сумі 34 349 850,00 грн по даним договорах.
По-третьому питанню. Документально встановлено, що укладення ТОВ "Апогей" договорів відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року з ТОВ "ФК "Фінтакт" не мали економічної доцільності для ТОВ "Апогей" у зв'язку із неможливістю стягнути заборгованість в повному обсязі з урахуванням вимог П(С)БО 10 та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За результатом укладення трьох договорів відступлення права вимоги та ціну самих договорів відступлення права-вимоги - набуття прав вимоги до ПАТ "Фінанси та Кредит" не мало економічної доцільності для ТОВ "Апогей".
По-четвертому питанню. ТОВ "Апогей" за договорами відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року придбав у ТОВ "ФК "Фінтакт" не ліквідні активи з урахуванням вимог П(С)БО 10 та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
По-п'ятому питанню. Придбані ТОВ "Апогей" за договорами відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року у ТОВ "ФК "Фінтакт" активи не були співмірними вартості із сумою грошових коштів, сплачених ТОВ "Апогей" за їх придбання в сумі 10 540 150,00 грн з урахуванням вимог П(С)БО 10.
По-шостому питанню. У господарській діяльності ТОВ "Апогей" використання оборотних активів підприємства на придбання права вимоги за договорами відступлення права вимоги - від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019 року у ТОВ "ФК "Фінтакт" не було ефективним для ТОВ "Апогей" з урахуванням вимог П(С)БО 10 та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Отже, позивачем надано суду доказ, який додатково підтверджує факт підозрілості (збитковості) вчинених правочинів.
Суд наголошує на тій обставині, що відповідачами не спростовано жодними доказами або твердженнями наведених позивачем обставин, всі пояснення відповідачів ґрунтуються на переоцінці фактів зазначених у позовній заяві.
Однак, слід зазначити, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Отже, саме відповідачам надано ГПК України право, а також обов'язок щодо подання доказів на спростування обставин та фактів наведених у позовній заяві та доведенні безпідставності позову, враховуючи зазначений вище принцип змагальності сторін, в свою чергу будь яких доказів безпідставності, недоведеності, або ж спростування зазначених обставин у позовній заяві, відповідачами не надано.
Також, приймаючи рішення, судом враховано наступне.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
За наведеного, суд зауважує, що більш вірогідним та доведеним є факт того, що оспорювані правочини вчинені у підозрілий період діяльності ТОВ "АПОГЕЙ", а також вчинені в супереч господарської діяльності останнього, направлені не на отримання прибутку, оскільки при укладенні вказаних договорів уже було відомо про їх завідому збитковість.
З огляду на зазначене, суд задовольняє позов в повному обсязі, в частині визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апогей" від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019.
Крім того, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" 10 540 150 грн 00 коп.
Щодо вказаної вимоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від божника, а вразі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що іменували на момент вчинення вчинення правочину.
Таким чином оскільки судом задоволено позов, в частині визнання недійсними правочинів від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019, то відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ як наслідок визнання цих правочинів недійсним до ліквідаційної маси підлягає стягнення з ТОВ "ФК "Фінтакт" 10 540 150 грн.
Відповідно позов в цій частині підлягає до задоволення.
Згідно частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
По справі в якості судових витрат заявлено оплату судового збору в розмірі 14 886 грн 00 коп., оскільки позов задоволено в повному обсязі, відповідно судовий збір підлягає до розподілу між відповідачами.
Відтак, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" на користь Приватного акціонерного товариства "Росава" слід стягнути 7 443 грн. 00 коп. судового збору, та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" на користь Приватного акціонерного товариства "Росава" 7 443 грн. 00 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 10.06.2019 № Ф/10/06/2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" (код ЄДРПОУ 41171897; адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус "В") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апогей" (код ЄДРПОУ 31604142, адреса 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-А, оф.401).
3. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 11.06.2019 № Ф/11/06/2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" (код ЄДРПОУ 41171897; адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус "В") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апогей" (код ЄДРПОУ 31604142, адреса 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-А, оф.401).
4. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 10.12.2019 № Ф/10/12/2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" (код ЄДРПОУ 41171897; адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус "В") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апогей" (код ЄДРПОУ 31604142, адреса 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-А, оф.401).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" (код ЄДРПОУ 41171897; адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус "В") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" (код ЄДРПОУ 31604142, адреса 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-А, оф.401) 10 540 150 (десять мільйонів п'ятсот сорок тисяч сто п'ятдесят) грн 00 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" (код ЄДРПОУ 41171897; адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус "В") на користь Приватного акціонерного товариства "Росава" (код ЄДРПОУ, адреса: 09108, Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91) 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп. судового збору.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" (код ЄДРПОУ 31604142, адреса 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-А, оф.401) на користь Приватного акціонерного товариства "Росава" (код ЄДРПОУ, адреса: 09108, Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91) 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн 00 коп. судового збору.
8. Видати накази після набранням рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 15 листопада 2022 року.
Суддя Вадим Торчинюк