65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1681/22
За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
До відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Лиманка, ж/м «Совіньон», Одеський бульвар, буд.5, код ЄДРПОУ - 37291741, електронна адреса: sovinyon.lustdorf@ukr.net)
про визнання недійсними та скасування рішень, визнання протиправною та скасування реєстраційної дії
Суддя Н.В.Рога
Секретар с/з В.С. Богомолова
Представники сторін:
Від позивача: Шевченко М.В. - на підставі ордера серії ВН №1159937 від 21.07.2022р.;
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивачка - ОСОБА_1 , звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив (далі - ОК ЖК) «Люстдорф» про визнання недійсними та скасування рішення уповноважених ОК ЖК «Люстдорф» від 26.09.2021р., оформленого протоколом №1, та рішення правління ОК ЖК «Люстдорф» від 27.09.2021р., оформленого протоколом №1; визнання протиправною та скасування реєстраційної дії щодо відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОК ЖК «Люстдорф» від 20.10.2021р. №1005431070013002852 «Державна реєстрація змін про юридичну особу», здійсненої приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною.
Ухвалою суду від 02.08.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.08.2022р.
Ухвалою від 25.08.2022р. відкладено підготовче засідання на 15.09.2022р.
Ухвалою суду від 15.09.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.10.2022р. Ухвалою суду від 04.10.2022р. відкладено судове засідання на 18.10.2022р. Ухвалою суду від 18.10.2022р. відкладено судове засідання на 03.11.2022р.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, у поясненнях, що надійшли до суду 08.09.2022р. та у додаткових поясненнях, що надійшли до суду 17.10.2022р.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав. Ухвали суду направлялися за юридичною адресою відповідача, але повернулися до суду неврученими, із зазначенням поштою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивачка у справі - ОСОБА_1 , зазначила, що вона є членом ОК ЖК «Люстдорф», що підтверджується реєстром членів кооперативу за №624.
26 вересня 2021р. було складено протокол №1 зборів уповноважених членів ОК ЖК «Люстдорф», відповідно до якого на зборах були присутні уповноважені у кількості 12 осіб, які зареєструвалися для участі у зборах уповноважених, що складало більше двох третин уповноважених, виходячи з кількості членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених. Згідно прийнятого на зборах рішення було обрано новий склад Правління ОК ЖК «Люстдорф»; припинено повноваження попереднього складу ревізійної комісії; доручено Правлінню підготувати зміни до Статуту кооперативу, оприлюднити нову редакцію Статуту, після публічного обговорення надати її на розгляд чергових зборів уповноважених ОК ЖК «Люстдорф»; доручено Правлінню замовити аудитору проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності ОК ЖК «Люстдорф» за період з 2015 по 2021 роки включно.
27 вересня 2021р. було складено протокол засідання Правління ОК ЖК «Люстдорф», відповідно до якого Правлінням було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади виконавчого директора ОК ЖК «Люстдорф»; призначення на посаду виконавчого директора ОК ЖК «Люстдорф» Євсєєва Сергія Кіровича ; уповноваження члена Правління Шаповалова В.Ж. на вчинення дій, пов'язаних із проведенням державної реєстрації змін до відомостей про керівника (підписанта) ОК ЖК «Люстдорф», що містяться у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
Позивачка зазначає, що вона не згодна з вказаними вище рішеннями зборів уповноважених членів ОК ЖК «Люстдорф» та Правління ОК ЖК «Люстдорф» та вважає, що вони були прийняті не уповноваженими на це особами, з порушенням порядку, встановленого Статутом та Законом.
Зокрема, позивачка зазначає, що п.3.4 Статуту ОК ЖК «Люстдорф», який кореспондується з ст.12 Закону України «Про кооперацію», передбачено, що члени кооперативу мають право участі у діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, мають право голосу у загальних зборах; мають право обирати та бути обраними в органи управління; мають право знайомитися з протоколами загальних зборів та фінансовими звітами.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про кооперацію» загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.
За положеннями п.5.3.2 Статуту ОК ЖК «Люстдорф» уповноважені обираються членами кооперативу за нормою представництва один уповноважений від тридцяти трьох членів кооперативу. Повноваження уповноваженого підтверджуються довіреністю, яка зберігається у Голови Ревізійної комісії. Підписи довірителя засвідчуються Головою Правління кооперативу.
Позивачка зазначає, що з наданих ОК ЖК «Люстдорф» копій доручень вбачається, що всього оформлено 12 довіреностей, за якими кожний уповноважений є представником тридцяти трьох членів кооперативу. Але, зазначені довіреності не містять засвідчення Головою Правління кооперативу підписів довірителів. Натомість, містять підпис виконавчого директора Євсєєва C.К., який на дату складання довіреностей ще не був обраний на цю посаду. Крім того, згідно відповіді ОК ЖК «Люстдорф» на адвокатський запит підписи довірителів у дорученнях на представництво інтересів з правом участі та голосуванні на зборах уповноважених осіб в.о. голови Правління не завірялись.
Також, позивачка зазначає, що згідно реєстру членів кооперативу до нього входить 961 особа. Враховуючи оформлення 12 довіреностей, за якими кожний уповноважений є представником тридцяти трьох членів кооперативу, кількість членів які надали доручення становить 396.
Таким чином, виходячи з положень ст.15 Закону України «Про кооперацію», позивачка вважає, що загальні збори уповноважених від 26.09.2021р. не були правомочними, що, на думку позивачки, є підставою для визнання цих рішень недійсними.
Враховуючи неправомочність зборів уповноважених членів ОК ЖК «Люстдорф», за результатами яких було прийнято рішення щодо обрання Правління кооперативу, позивачка вважає, що і рішення Правління, які були прийняті 27.09.2021р. та оформлені протоколом №1, зокрема, щодо звільнення ОСОБА_2 з посади виконавчого директора ОК ЖК «Люстдорф» та призначення на цю посаду Євсєєва С.К. , були прийняті неуповноваженими особами, у зв'язку із чим мають бути визнані судом недійсними.
Позивачка також звернула увагу суду на те, що наказом №4501/5 Міністерства юстиції України від 15.12.2021р. задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 20.10.2021р. №1005431070013002852 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. щодо ОК ЖК «Люстдорф».
В обґрунтування порушення своїх прав, за захистом яких ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, позивачка зазначає, що у даному випадку порушено її право на участь у діяльності кооперативу, як його члена, адже, відповідно до ст.15 Закону України «Про кооперацію» та п.5.1.3. Статуту ОК ЖК «Люстдорф» про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.
Положення Статуту ОК ЖК «Люстдорф» не визначають конкретного механізму повідомлення члена кооперативу про проведення загальних зборів, у зв'язку із чим позивачка вважає, що посадові особи ОК ЖК «Люстдорф», які скликали загальні збори, повинні були вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. При цьому, позивачка вважає, що спосіб повідомлення про проведення загальних зборів повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення.
Натомість, як зазначає позивачка, вона не була будь-яким способом повідомлена про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів, що були проведені 26.09.2021р., не отримувала будь-якого повідомлення, жодних оголошень в загальнодоступних місцях не розміщувалося, довіреність про уповноваження іншої особи на представництво на загальних зборах не підписувала.
За таких обставин, позивачка зазначає, що не змогла взяти участь у загальних зборах, взяти участь у обговоренні питань порядку денного та прийняти участь у голосуванні.
Порушення порядку повідомлення членів ОК ЖК «Люстдорф», у тому числі позивачки, про проведення загальних зборів (зборів уповноважених), які відбулися 26.09.2021р., позивачка вважає підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на цих зборах та оформлених протоколом №1 від 26.09.2021р.
Відповідач своїм правом на захист не скористався.
Виходячи з матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
При цьому, із змісту ст.16 Цивільного кодексу України та завдання господарського судочинства, викладеного у ч.1 ст.2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує: 1) чи існує у позивача право або законний інтерес; 2) чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; 3) чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
В іншому випадку у позові слід відмовити.
Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.
Близькі за змістом висновки: постанови ВП ВС, 30.01.2019, справа №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18); 11.09.2019, справа №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19); 19.02.2020, справа №210/4458/15-ц (провадження №14-354цс19); 04.04.2020, справа №610/1030/18 (провадження №14-436цс19); 16.06.2020, справа №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19); 15.09.2020, справа №469/1044/17 (провадження №14-317цс19) та інших.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Отже, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспорюванню суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні правовідносини так, що кожен із учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права та інтереси інших учасників, зокрема, передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших учасників.
Застосування такого юридичного наслідку, як визнання недійсними рішень зборів, саме через порушення порядку їх проведення, відповідає означеним засадам цивільного законодавства, адже спрямоване на захист прав осіб, які набули право на частку у статутному капіталі підприємства внаслідок її спадкування.
Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема у контексті застосування приписів ст. 61 Конституції України та ст. 3 Цивільного кодексу України, слід керуватися визначеним ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи ( постанова ВП ВС від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).
Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними необхідно оцінювати виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанови ВП ВС від 22.09.2020р. у справі №910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19 (п. 6.13), від 26.01.2021р. у справі №522/1528/15-ц (п. п. 71, 82), від 02.02.2021р. у справі №925/642/19 (п. 50), від 06.04.2021р. у справі №910/10011/19 (п. 94)).
Суд вважає за необхідне також зауважити, що корпоративні права, як і будь-які інші права, мають цінність та значення для особи, яка ними володіє, тоді, коли вони можуть бути захищені як діями самої особи, так і інших осіб. Захист корпоративних прав здійснюється у передбаченому законом порядку, тобто за допомогою застосування належних форми і способів захисту.
У постанові від 17.12.2019р. у справі №904/4887/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що члени обслуговуючого кооперативу, незалежно від напрямку його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
З матеріалів справи вбачається, що ОК ЖК «Люстдорф», згідно Статуту в редакції, затвердженій загальними зборами кооперативу від 04.04.2015р., утворено фізичними особами, які об'єдналися на основі членства для сприяння членам кооперативу в утриманні житлових будинків, господарських будівель, інженерних комунікацій та інших об'єктів та споруд, що належать їм на праві власності, а також для обслуговування інженерних мереж і комунікацій та інших об'єктів загального користування кооперативу, надання комунальних та експлуатаційних послуг членам кооперативу, створенні сприятливих умов проживання на території житлового масиву «Совіньйон».
ОСОБА_1 є членом ОК ЖК «Люстдорф», що підтверджується реєстром членів кооперативу за №624 та довідкою, виданою ОК ЖК «Люстдорф».
Статтею 12 Закону України «Про кооперацію» визначено, що основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.
За приписами ст.8 зазначеного Закону Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Пунктом 3.4. Статуту ОК ЖК «Люстдорф» встановлено, що правами члена кооперативу є, зокрема, участь у діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на загальних зборах; право обирати та бути обраним в органи управління; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.
Відповідно до п.5.1 Статуту ОК ЖК «Люстдорф» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема затвердження статуту кооперативу та внесення змін до нього, прийняття інших рішень що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу( п.5.1.1).Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік (п.5.1.2). Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення (п.5.1.3).
Положення п.5.1 Статуту повністю узгоджуються зі ст.15 Закону України «Про кооперацію».
Згідно п.5.2 Статуту у разі, коли з організаційних причин проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, можуть бути скликані збори уповноважених кооперативу.
Порядок делегування повноважених для участі у зборах уповноважених передбачено п.5.3 Статуту ОК ЖК «Люстдорф», згідно якого уповноважені можуть бути постійними або призначеними на певний строк Уповноважені обираються членами кооперативу за нормою представництва один уповноважений від тридцяти трьох членів кооперативу. Повноваження уповноваженого підтверджуються довіреністю, яка зберігається у голови ревізійної комісії. Підписи довірителя засвідчуються Головою правління кооперативу. Члени кооперативу вправі у будь-який час змінити свого уповноваженого на іншу особу. Наявність представника не позбавляє члена кооперативу права участі у загальних зборах особисто.
При цьому, загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів ( п.5.1.6 Статуту). Кожний член кооперативу має один голос, і це право може бути передано іншій особі лише на підставі довіреності (п.5.1.7). Рішення загальних зборів членів кооперативу про прийняття, внесення змін до Статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього, та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75% членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів кооперативу, присутніх на його загальних зборах.
За матеріалами справи, 26.09.2021р. відбулися загальні збори уповноважених членів ОК ЖК «Люстдорф», на яких розглядалися питання про : обрання нового складу Правління ОК ЖК «Люстдорф» та ревізійної комісії; підготовку нової редакції Статуту кооперативу; проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності ОК ЖК «Люстдорф» за період з 2015 по 2021 роки включно; організаційні та інші питання діяльності кооперативу.
Згідно прийнятих на зборах рішень було обрано новий склад Правління ОК ЖК «Люстдорф»; припинено повноваження попереднього складу ревізійної комісії; доручено Правлінню підготувати зміни до Статуту кооперативу, оприлюднити нову редакцію Статуту, після публічного обговорення надати її на розгляд чергових зборів уповноважених ОК ЖК «Люстдорф»; доручено Правлінню замовити аудитору проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності ОК ЖК «Люстдорф» за період з 2015 по 2021 роки включно.
Рішення зборів було оформлено протоколом №1 зборів уповноважених членів ОК ЖК «Люстдорф» від 26.09.2021р.
При цьому, про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів ОСОБА_1 , як член кооперативу у визначений п.5.1.3 Статуту строк не була повідомлена, і матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів повідомлення позивачки про проведення загальних зборів уповноважених Кооперативу 26.09.2021 (фіскальний чек та опис вкладення про направлення позивачу повідомлення про проведення зборів, телефонограма, направлення позивачу повідомлення засобами електронного зв'язку з використанням ЕЦП, тощо), як і не містять доказів повернення не отриманої позивачкою кореспонденції щодо повідомлення її про час, місце та порядок денний загальних зборів уповноважених, призначених на 26.09.2021р.
Дійсно, положеннями Статуту ОК ЖК «Люстдорф» не визначено певного порядку повідомлення членів кооперативу, але відповідачем до матеріалів справи не надано доказів вчинення будь-яких дій, направлених на інформування членів кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів.
У постанові від 06.02.2020р. у справі №906/307/19 Верховний Суд зазначив, що обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі №904/6983/17.
У випадку заперечення учасником факту повідомлення його з боку товариства про проведення загальних зборів, обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.05.2018р. у справі №910/807/17.
Відповідно до правової позиції, наведеної Верховним Судом у постанові від 06.08.2020р. у справі №918/636/19 підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) рішенням загальних зборів.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Висновок щодо неможливості обмеження права учасника товариства бути обізнаним з питаннями включеними до порядку денного загальних зборів такого товариства і мати обґрунтовані сподівання, що у випадку, якщо він не братиме участі у загальних зборах, інші питанні, ніж ті, що включені до порядку денного відповідно до повідомлення про їх проведення, без його згоди ними не прийматимуться, наведені також в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №912/3133/16.
Суд зазначає, що права члена кооперативу можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При цьому позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами членів рішень, оскільки вплив члена на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.
Таким чином, корпоративні права позивачки було порушено у зв'язку із неповідомленням її про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів уповноважених Кооперативу, призначених на 26.09.2021р.
Крім того, суд враховує, що відповідно до інформації, зазначеної у протоколі №1 зборів уповноважених членів ОК ЖК «Люстдорф» від 26.09.2021р., на зборах були присутні уповноважені у кількості 12 осіб, які зареєструвалися для участі у зборах уповноважених, що складало більше двох третин уповноважених, виходячи з кількості членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених.
Як вже зазначалося вище, згідно п.5.3 Статуту ОК ЖК «Люстдорф» уповноважені обираються членами кооперативу за нормою представництва один уповноважений від тридцяти трьох членів кооперативу. Повноваження уповноваженого підтверджуються довіреністю, яка зберігається у голови ревізійної комісії. Підписи довірителя засвідчуються Головою правління кооперативу. Члени кооперативу вправі у будь-який час змінити свого уповноваженого на іншу особу. Наявність представника не позбавляє члена кооперативу права участі у загальних зборах особисто.
Отже, по-перше, у будь-якому випадку ОСОБА_1 , як член кооперативу мала бути повідомлена про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів.
По-друге, ОСОБА_1 не уповноважувала будь-яку особу на представництво своїх інтересів на зборах уповноважених.
Крім того, за наявним у матеріалах Реєстром членів кооперативу «Люстдорф» станом на 11.03.2018р. кількість членів кооперативу становить 961 особа.
З наявних у матеріалах справи копій довіреностей вбачається, що всього оформлено 12 довіреностей, за якими кожний уповноважений є представником тридцяти трьох членів кооперативу. Але, зазначені довіреності не містять засвідчення Головою Правління кооперативу підписів довірителів. Згідно відповіді ОК ЖК «Люстдорф» на адвокатський запит підписи довірителів у дорученнях на представництво інтересів з правом участі та голосуванні на зборах уповноважених осіб в.о. голови Правління не завірялись.
Також, враховуючи оформлення 12 довіреностей, за якими кожний уповноважений є представником тридцяти трьох членів кооперативу, кількість членів які надали уповноважили інших доручення становить 396.
Таким чином, враховуючи все викладене вище, наявні підстави для визнання недійсними рішень уповноважених ОК ЖК «Люстдорф», прийнятих на загальних зборах уповноважених, що відбулися 26.09.2021р., що оформлені протоколом №1.
Рішення правління ОК ЖК «Люстдорф», прийняті на засіданні 27.09.2021р., оформлені протоколом №1, були похідними від рішень уповноважених ОК ЖК «Люстдорф», прийнятих на загальних зборах уповноважених, що відбулися 26.09.2021р., адже, на засіданні правління розглядалися питання щодо звільнення з посади виконавчого директора ОК ЖК «Люстдорф» ОСОБА_2 ; призначення нового виконавчого директора; визначення уповноваженої особи на подання документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про ОК ЖК «Люстдорф».
За таких обставин, враховуючи визнання судом недійсними рішень уповноважених ОК ЖК «Люстдорф», прийнятих на загальних зборах уповноважених, що відбулися 26.09.2021р., наявні підстави для визнання недійсними рішень правління ОК ЖК «Люстдорф», прийнятих на засіданні 27.09.2021р., оформлених протоколом №1.
Що стосується вимоги позивачки про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії щодо відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОК ЖК «Люстдорф» від 20.10.2021р. №1005431070013002852 «Державна реєстрація змін про юридичну особу», здійсненої приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Наказом Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 15.12.2021р. №4501/5 скаргу виконавчого директора ОК ЖК «Люстдорф» Цуркана Б.В. від 29.10.2021р. задоволено у повному обсязі. Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 20.10.2021р. №1005431070013002852 «Державна реєстрація змін про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною щодо ОК ЖК «Люстдорф».
Таким чином, предмет спору- реєстраційна дія щодо відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОК ЖК «Люстдорф» від 20.10.2021р. №1005431070013002852 «Державна реєстрація змін про юридичну особу», проведена приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною, перестала існувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адже була скасована.
Отже, станом на дату розгляду справи таких предмет спору відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі у частині зазначеної позовної вимоги на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Враховуючи все викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 236 - 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» у частині позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішення уповноважених Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» від 26.09.2021р., оформленого протоколом №1, та рішення правління Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» від 27.09.2021р., оформленого протоколом №1- задовольнити.
2. Визнати недійсними рішення уповноважених Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» від 26.09.2021р., оформлені протоколом №1.
3. Визнати недійсними рішення правління Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» від 27.09.2021р., оформлені протоколом №1.
4. У частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування реєстраційної дії щодо відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОК ЖК «Люстдорф» від 20.10.2021р. №1005431070013002852 «Державна реєстрація змін про юридичну особу», здійсненої приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною - провадження у справі закрити.
5. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Лиманка, ж/м «Совіньон», Одеський бульвар, буд.5, код ЄДРПОУ - 37291741, електронна адреса: sovinyon.lustdorf@ukr.net) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 962 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 14 листопада 2022 р.
Суддя Н.В. Рога