"03" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1223/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників:
від позивача: Куценко Т.В. - самопредставництво, адвокат Линдюк С.С. - ордер,,
від відповідача: адвокат Скалов С.Ю. - ордер,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1223/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» (03126, м. Київ, вул. Качалова, № 5-Д)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» (55632, Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка)
про стягнення 1 527 856,00 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
20.06.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» заборгованості в розмірі 776078,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» посилається на порушення відповідачем умов договору на виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної сплати за виконані позивачем роботи по подрібненню, просіюванню підірваної гірської маси, по технічному замовленню відповідача.
Так, позивач зазначає, що 13.01.2022 між ТОВ «Гнейс-С» та ТОВ «Агронерудпром» був укладений договір на виконання робіт №13/01, згідно умов якого замовник - відповідач доручає, а виконавець - позивач зобов'язується виконати роботи по подрібненню, просіюванню підірваної гірської маси, по технічному завданню замовника.
Як стверджує позивач, згідно Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані сторонами, та виставленими позивачем рахунками-фактури, позивачем були виконані роботи на загальну суму 3 676 078,51 грн.
При цьому, відповідачем сплачено роботи на суму 2 900 000,00 грн, а тому сума боргу, за ствердженням позивача, складає 776078,51 грн, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.02.2022, підписаного сторонами.
Позивач наголошує, що на день подачі позову термін сплати вищевказаної суми закінчився, проте кошти відповідачем на користь позивача не сплачені, що є порушенням положень Договору № 13/01 від 13.01.2022, вимог чинного законодавства та стало підставою для звернення позивачем до суду з вимогами про стягнення заборгованості.
Крім того, позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 17734/22 від 29.08.2022) про збільшення позовних вимог, в обґрунтування якої зазначив, що за змістом п. 2.3., абз. 1 п. 4.5., п. 5.2., 5.3. сторони договору домовилися про порядок та об'єм нарахування штрафних санкцій у випадку порушення виконання зобов'язання, та перерахунку суму зобов'язання в разі зміни курсу долару США.
Використовуючи своє право, позивач надав суду розрахунки 3% річних, індексу інфляції, пені, а також зміни грошового зобов'язання внаслідок зміни курсу долара США та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022 у загальному розмірі 1 527 856,00 грн. В подальшому, позивач зазначив, що при написанні прохальної частини було допущено технічну описку та замість вірної загальної суми позовної вимоги у розмірі 1 527 910,00 грн вказано 1 527 856,00 грн.
19.09.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.. № 20088/22), де останній зазначив, що підтверджує наявність договірних відносин з позивачем за договором №13/01 від 13.01.2022 та погодився із наданими позивачем в первісному позові актами виконаних робіт, а також актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.02.2022 та із розміром бухгалтерського сальдо за вказаним актом звірки в сумі 776 078,51 грн.
Проте, на переконання відповідача, позитивне бухгалтерське сальдо на користь позивача, само по собі не є підставою для задоволення позивних вимог, тому відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
Так, не заперечуючи розмір заборгованості у сумі 776 078,51грн., в контексті бухгалтерського сальдо, відповідач не визнає права позивача на стягнення заборгованості станом на момент звернення із позовною заявою.
Зокрема, відповідач вказує, шо п. 4.5. договору встановлює оплату робіт згідно виставленого виконавцем рахунку в продовж 3 банківських днів, які повинні направлятись на електронну пошту бухгалтера замовника, а передачу оригіналів рахунків, сторони погодили шляхом їх направлення листом через відділення Укрпошти.
Відповідач, пояснив, що здійснюючи сплату за виконанні роботи згідно платіжного доручення №1994 від 28.01.2022 на загальну суму 400 000,00 грн, послався на договір №13/01 від 13.01.22 та зокрема на рахунок №СФ-0000006 від 22.01.22. Фактично відповідач на той момент сплатив як суму за виставленим рахунком так і поточну заборгованість. Інші платежі відповідача, проведені згідно платіжних доручень №2010 від 01.02.22 на суму 1 000 000,00 грн, та №2105 від 16.02.22 на суму 1 500 000,00 грн були здійсненні із посиланням у графі призначення платежу як сплата за виконанні роботи згідно договору №13/01 від 13.01.22.
Водночас, відповідач не заперечує отримання рахунку №СФ-0000006 від 22.01.22, проте заперечує отримання інших рахунків у встановленому договором порядку, матеріали справи не містять відповідних доказів отримання відповідачем рахунків, а відтак посилання позивача, про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, на його думку, є передчасним оскільки, за такими вимогами ще на настало право вимоги.
Окрім того, відповідач наголошує, що не повне виконання ним своїх грошових зобов'язань перед позивачем обумовлене безпідставною відмовою останнього виконувати власні договірні зобов'язання, зокрема, встановлені пунктом 2.2.8. та 5.6. договору.
За ствердженням відповідача, невиконання/порушення позивачем обов'язку реєструвати податкові накладні в ЄРПН, передбачає згідно умов договору застування штрафних та оперативно-господарських санкцій, зокрема, п. 5.6. договору передбачає право відповідача зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка підлягає сплаті на суму ПДВ за невчасно зареєстрованими/заблокованими податковим накладним, та не сплачувати її до моменту їх реєстрації в ЄРПН, вимагати сплати штрафних санкцій у розмірі 10% від суми ПДВ за несвоєчасно зареєстрованим/заблокованим податковим накладним та не сплачувати наявну заборгованість виконавцю у випадку відсутності реєстрації податкової накладної впродовж строків її реєстрації, встановлених ПК України, а також у випадках реєстрації не вірної/не повної суми.
Як вказує відповідач, відповідно до відомостей Єдиного реєстру податкових накладних, позивачем безпідставно допущено порушення договірного зобов'язання реєструвати податкові накладні в ЄРПН (п. 2.2.8.) у строки встановлені п. 5.6. Договору, отже позивач всупереч вимог податкового законодавства та умов договору здійснив несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних (за виключенням актів виконаних робіт від 18.01.22 та 19.01.22) за період з 20.01.22 по 31.01.22. За актами виконаних робіт, оформлених за період з 01.02.22 по 23.02.22 реєстрація податкових накладних позивачем не здійснювалась.
Відтак, несплата відповідачем поточної (бухгалтерської) заборгованості, за його твердженням, обумовлена застосуванням до позивача, передбачених договором оперативно-господарських санкцій.
Підсумовуючи, відповідач наголосив, що відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, обумовлена двома чинниками:
-не настанням права вимоги станом на момент розгляду справи, оскільки договір передбачає сплату впродовж 3 банківських днів, проте матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення та отримання відповідачем рахунків;
- втратою позивачем права вимоги виконання зобов'язань відповідачем як частини основного зобов'язання так і в частині застосування відповідальності за його невиконання, оскільки закон і договір передбачає можливість застосування оперативно-господарської санкції, зокрема у вигляді як зменшення суми, яка підлягає сплаті так і взагалі не сплати такої заборгованості.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2022 позовна заява вх.№ 1273/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2022 прийнято позовну заяву (вх.№1273/22) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1223/22. Справу №916/1223/22 постановлено розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "14" липня 2022 року о 12:00 год.
14.07.2022 ТОВ «Агронерудпром» надано до суду клопотання (вх. № 13186/22) про приєднання до матеріалів справи № 916/1223/22 письмових доказів, зокрема, витягу з ЄДРПОУ стосовно відповідача, яке судом було задоволено та долучено до матеріалів справи
14.07.2022 в судовому засіданні по справі №916/1223/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "28" липня 2022 року об 11:20 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 14.07.2022, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
26.07.2022 позивачем через систему «Електронний суд» було подано до Господарського суду Одеської області клопотання ( № 14436/22), де ТОВ «Агронерудпром» повідомило, що у зв'язку із розірванням договору про надання правничої (правової) допомоги № 13/07/2022 від 13.07.2022, він не є недійсним та зупинено право Кравченку О.М. представляти інтереси позивача та подавати будь-які документи до Господарського суду Одеської області.
28.07.2022 на електронну адресу суду надійшла від відповідача заява (вх. № 14561/22), яка містить КЕП, відповідно до якої ТОВ «Гнейс-С» просило суд відкласти розгляд справи на іншу дату та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання. В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що на території Миколаївської області відбуваються активні бойові дії, підприємство не має можливості здійснити бухгалтерський аналіз позовних вимог та підтвердити або спростувати розмір позову, оскільки всі бухгалтерські документи знаходяться у виробничих приміщеннях, які розташовані безпосередньо на лінії вогню.
Окрім того, 28.07.2022 позивачем надано суду клопотання (вх. № 14667/22) про ознайомлення з матеріалами справи № 916/1223/22, яке судом було задоволено та того ж дня надано матеріали справи представнику позивача для ознайомлення та отримання необхідних фотокопій.
28.07.2022 в судовому засіданні, за участю представника позивача, проголошено судом протокольну ухвалу про розгляд справи № 916/1223/22 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі та призначення підготовчого засідання суду на "29" серпня 2022 року о 12:00 год.
Ухвалою суду від 01.08.2022 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С», зокрема про те, що підготовче засіданні у справі № 916/1223/22 відбудеться "29" серпня 2022 року о 12:00 год., у зв'язку з тим, що Господарським судом Одеської області 28.07.2022 проголошено протокольну ухвалу про розгляд справи №916/1223/22 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі та призначення підготовчого засідання суду.
03.08.2022 позивачем через систему «Електронний суд» було подано до суду клопотання ( № 15281/22), відповідно до якого ТОВ «Агронерудпром» повідомило, що у зв'язку із розірванням договору про адвокатської допомоги від 27.07.2022, він не є недійсним з 03.08.2022 та зупинено право Калініченко Л.І. представляти інтереси позивача та подавати будь-які документи до суду.
05.08.2022 від ТОВ «Агронерудпром» надійшло до суду інформаційне повідомлення (вх. № 15440/22), згідно якого позивач зазначив про дезінформацію щодо місця проведення бойових дій та здійснення господарської діяльності ТОВ «Гней-С». В подальшому, до суду від позивача надходило інформаційне повідомлення № 2 (вх. № 17644/22 від 19.08.2022), інформаційне повідомлення № 4 (вх. № 17872/22 від 30.08.2022) та інформаційне повідомлення № 3 (вх. № 17939/22 від 31.08.2022) тотожного змісту.
10.08.2022 року ухвалою Господарського суду Одеської області було внесено виправлення до ухвали Господарського суду Одеської області від 01.08.2022 року у справі № 916/1223/22, замінивши невірно зазначену дату підготовчого засідання: « 29.08.2022 о 12:00 год.» на вірну: « 30 серпня 2022 року о 12:00 год.».
29.08.2022 ТОВ «Агронерудпром» на електронну адресу суду надіслало заяву (вх. № 17734/22), яка містить КЕП, про збільшення позовних вимог, яка судом була прийнята до розгляду та разом із доданим до неї документами долучена до матеріалів справи. Примірник даної заяви в подальшому, 30.08.2022, надійшов до Господарського суду Одеської області поштою.
Того ж дня, ТОВ «Агронерудпром» направило на електронну адресу суду клопотання (вх. № 17770/22) про долучення доказів до матеріалів справи, яке було судом долучене разом із доданими до нього документами до матеріалів справи. Вказане клопотання також надійшло до суду поштою 30.08.2022.
03.08.2022 у підготовчому засіданні по справі № 916/1223/22 проголошено протокольну ухвалу про перерву до "20" вересня 2022 року о 14:20 год., про що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» було повідомлено ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 в порядку ст. 120 ГПК України.
01.09.2022 позивачем на електронну адресу суду надіслано заяву (вх. № 18103/22) про уточнення позовних вимог, яка судом долучена до матеріалів справи.
19.09.2022 відповідачем подано до суду через систему «Електронний суд» заперечення (вх. № 20071/22) на заяву про збільшення позовних вимог, де останній зазначив, що збільшення позовних вимог у частині нарахування відповідачу пені, 3% річних та індексу інфляційних втрат не були предметом позовної заяви, тобто фактично йдеться про нові вимоги, які можуть бути заявлені шляхом подання іншого позову.
Того ж дня, через систему «Електронний суду» до суду надійшов відзив відповідача (вх. № 20089/22) на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами, у зв'язку із поновленням строку на його подання.
20.09.2022 до Господарського суду Одеської області ТОВ «Агронерудпром» подано до суду клопотання (вх. № 20201/22) про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання (вх. № 20205/22; вх. № 2020722) про долучення доказів до матеріалів справи. Вказані клопотання були розглянуті судом в підготовчому засіданні 20.09.2022, протокольною ухвалою задоволені в повному обсязі, поновлено позивачу строк на подання доказів та долучено додані до клопотання документи до матеріалів справи.
20.09.2022 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі № 916/1223/22 на 30 днів за ініціативою суду та оголошено протокольно перерву в підготовчому засіданні до 04.10.2022 о 14:40 год.
27.09.2022 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» надійшла заява (вх.№ 20951/22) про участь представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
Окрім того, через систему «Електронний суд» відповідачем до суду подано клопотання (вх. № 20953/22 від 27.09.2022) про повернення заяви про збільшення позовних вимог.
29.09.2022 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» про стягнення штрафу в сумі 56707,88 грн за невиконання/порушення обов'язку реєструвати податкові накладні в ЄРПН, оскільки умовами п. 5.6. договору на виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022 передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі 10% від суми ПДВ за несвоєчасно зареєстрованим податковим накладним.
30.09.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області постановлено, зокрема, здійснити проведення підготовчого засідання по справі №916/1223/22 "04" жовтня 2022 року о 14:40 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua).
04.10.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви у справі № 916/1223/22 та зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» (вх. № 2632/22 від 29.09.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» про стягнення 56707,88 грн повернуто позивачу без розгляду.
04.10.2022 позивачем надано суду клопотання (вх. № 21574/22), де останні просив суд визнати поважною причину неподання разом із позовом доказів, приєднати до матеріалів справи документи, долучені до даного клопотання та поновити строк на їх подання.
04.10.2022 у підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою відмовив в задоволенні клопотання позивача щодо долучення доказів, відмовив в задоволенні клопотання відповідача щодо повернення заяви про збільшення позовних вимог та задовольним клопотання відповідача про участь у наступному засіданні суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Того ж дня, в підготовчому засіданні, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/1223/22 до судового розгляду по суті. Судовий розгляд по суті призначено на 20 жовтня 2022 року о 14:20 год. Призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/1223/22 по суті на 03.11.2022 о 14:20 год.
07.10.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» надійшла заява (вх.№ 22027/22) про повернення судового збору з державного бюджету в розмірі 2481,00 грн. у зв'язку з повернення без розгляду зустрічної позовної заяви.
11.10.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» (вх. № 22027/22 від 07.10.2022) про повернення судового збору в сумі 2481 грн 00 коп, сплаченого згідно квитанції № 10814 від 29.09.2022.
20.10.2022 судом, у зв'язку із неможливістю завершити розгляд справи по суті в даному судовому засіданні, була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви до 03.11.2022 о 14:20 год.
27.10.2022 ТОВ «Агронерудпром» через систему «Електронний суд» подано до суду заяву (вх. № 2-957/22) про відвід судді на підставі п. 3, 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, яка ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 була визнана судом необґрунтованою та передана для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
В той же час, 31.10.2022 засобами поштового зв'язку на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» надійшла заява (вх. № 2-967/22) про відвід судді Цісельського О.В., що була датована 26.10.2022.
31.10.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» (вх. № 2-967/22 від 31.10.2022) про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи №916/1223/22 залишено без розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №114 від 31.10.2022 відповідно до ч.3 ст.39 ГПК України призначено повторний автоматичний розподіл заяви за вх.№2-957/22 від 27.10.2022, за результатами якого останню було розподілено судді Щавинській Ю.М.
01.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Щавинська Ю.М.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» у задоволенні заяви за вх.№2-957/22 від 27.10.2022 про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи №916/1223/22.
03.11.2022 ТОВ «Агронерудпром» за вх. № 24741/22 подано до суду додаткові письмові пояснення.
В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, учасники справи виступили у судових дебатах.
Представники позивача - ТОВ «Агронерудпром», заявлені позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача - ТОВ «Гнейс-С», проти позову заперечував у повному обсязі, просив в його задоволені відмовити з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі належні та допустимі докази, наявні в матеріалах справи.
Також в судовому засіданні, 03.11.2022 господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» (виконавець) укладено договір на виконання робіт № 13/01, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати роботи з дроблення, просіювання підірваної гірської маси 75%, розмір якої не перевищує 950х650 мм, на промисловому майданчику замовника за технічним завданням замовника до розміру 0-40 мм, 0-70 мм. Виконавець зобов'язується завантажити в надані замовником самоскиди для подальшого використання замовником на власний розсуд або відвантажити цю продукцію на склад тимчасового зберігання (СТЗ), який має знаходитись безпосередньо на робочому майданчику замовника або на відстані 10 м від місця виконання робіт.
Згідно п. 1.3. договору об'єкт, на якому будуть виконуватись роботи за цим договором, знаходиться за адресою: с. Софіївка, Новобузький р-н, Миколаївська область - Софіївський гранітний кар'єр.
Відповідно до підпункту 2.1.4. п. 2.1. договору замовник зобов'язується приймати роботи, виконані належним чином, згідно з умовами цього договору та своєчасно їх сплачувати.
При цьому, виконавець зобов'язаний, серед іншого, своєчасно виставляти Акти виконаних робіт та рахунки на оплату, реєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Податковим кодексом України (п.п. 2.2.8. п. 2.2. договору № 13/01 від 13.01.2022).
З пунктів 3.2., 3.3. договору вбачається, що кількість всієї виготовленої продукції за кожну зміну вказується в Акті виконаних робіт (Додаток № 1), який підписується на підставі довіреності представниками обох сторін. Продукція, завантажена в самоскиди, яка пройшла через ваги та зафіксована в Акті виконаних робіт, є прийнятою та підлягає оплаті згідно з виставленими рахунками від виконавця.
Акт виконаних робіт підписується уповноваженими представниками обох сторін на підставі довіреностей підприємств із зазначенням зразка підписів уповноважених представників, що видані керівниками підприємств. Акт виконаних робіт підписується наприкінці кожної робочої зміни із зазначенням повного обсягу переробленої продукції окремо за зміну та окремо за весь період робіт на об'єкті (пункти 3.5., 3.6. договору).
Умовами п. 4.1. договору сторони погодили, що для початку виконання робіт замовник зобов'язується сплатити платіж заставної суми у розмірі 1 000 000,00 грн на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку. Ця сума знаходиться на рахунку виконавця у вигляді гарантійного зобов'язання замовника проводити оплату за виставленими рахунками.
Відповідно до умов п. 4.3., 4.4. договору оплата за виконану роботу з урахуванням пального та роботи операторів здійснюється за вартістю 4,275 долара США з ПДВ за 1 тонну всієї переробленої гірничної маси, зваженої та зафіксованої сторонами у щозмінних актах виконаних робіт, що у гривневому еквіваленті становить 119,70 грн за курсом до 28,00 грн за 1 долар США. У разі підвищення курсу валют понад 28,00 грн за 1 долар США здійснюється перерахунок вартості виконаних робіт у гривнях за 1 тону. Розрахунки за цим договором здійснюються замовником у національній валюті України банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця.
Згідно п. 4.5. договору роботи оплачуються замовником із ПДВ згідно з виставленим рахунком від виконавця, надісланим на електронну пошту головного бухгалтера замовника gneiss_s@ukr.net протягом 3 банківських днів. Строк оплати виставлених рахунків від виконавця обчислюється з дати надсилання рахунка виконавцем на електронну пошту замовника. Оригінал рахунка виконавця надсилається листом через відділення Укрпошти на адресу замовника, зазначену у реквізитах цього договору. У разі несплати рахунка у встановлені договором строки може бути виставлений новий рахунок у випадку зміни курсу долара.
За порушення строків виконання грошових зобов'язань або строків виконання робіт із дроблення та просіювання гірської маси винна сторона несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,9% за кожний день прострочення, за весь період прострочення, але не більше за подвійну облікову ставку НБУ, передбачену ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (п.5.2. договору).
Нарахування штрафних санкцій, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, здійснюється за весь період прострочення зобов'язань з оплати за виконаної роботи, без обмеження строків, передбачених ч.6 ст.232 Цивільного кодексу України (п.5.3. договору).
При цьому, як встановлено п. 5.6. договору виконавець зобов'язаний зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної, складену у порядку, встановленому Податковим кодексом України та чинним законодавством України, не пізніше ніж за три доби до настання граничних строків, встановлених ПКУ та чинним законодавством України.
Крім того, даним пунктом сторони погодили, що у разі відсутності реєстрації або у разі відсутності розблокування ПН/РК протягом строків реєстрації ПН/РК, встановлених ПКУ, або у разі реєстрації ПН/РК на неправильну/неповну суму недоплачена заборгованість не підлягає сплаті виконавцю. При цьому, обсяги виконаних робіт виконавця, строки їх виконання та інші зобов'язання виконавця перед замовником за цим договором не договором не змінюються.
Відповідно до п. 8.2. цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 включно, а в частині грошових зобов'язань - до їх повного та належного виконання.
Договір на виконання робіт від 13.01.2022 № 13/01 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
В подальшому, в період дії договору на виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022, позивачем були виконані роботи згідно актів здачі-прийняття робіт та рахунків на оплату виконаних робіт, на суму 3 676 078,51 грн, доказом чого є підписані між сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, виставлені позивачем, а саме:
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 на суму 124392,24 грн та рахунок-фактура СФ-0000002 від 18.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 на суму 149213,23 грн та рахунок-фактура СФ-0000003 від 19.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003 на суму 123659,68 грн та рахунок-фактура СФ-0000004 від 20.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 на суму 153484,13 грн та рахунок-фактура СФ-0000005 від 21.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 на суму 117516,67 грн та рахунок-фактура СФ-0000006 від 22.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000006 на суму 8422,09 грн та рахунок-фактура СФ-0000008 від 24.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 на суму 12453,59 грн та рахунок-фактура СФ-0000009 від 25.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008 на суму 14759,02 грн та рахунок-фактура СФ-0000010 від 26.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 на суму 128969,57 грн та рахунок-фактура СФ-0000011 від 27.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 на суму 215503,09 грн та рахунок-фактура СФ-0000012 від 28.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 на суму 177103,33 грн та рахунок-фактура СФ-0000013 від 29.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000012 на суму 60501,17 грн та рахунок-фактура СФ-0000014 від 31.01.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 на суму 225210,77 грн та рахунок-фактура СФ-0000015 від 01.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 на суму 146857,54 грн та рахунок-фактура СФ-0000016 від 02.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015 на суму 67111,01 грн та рахунок-фактура СФ-0000017 від 03.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000016 на суму 103961,84 грн та рахунок-фактура СФ-0000018 від 04.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 на суму 121347,07 грн та рахунок-фактура СФ-0000019 від 05.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 на суму 84884,06 грн та рахунок-фактура СФ-0000020 від 07.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000019 на суму 50740,84 грн та рахунок-фактура СФ-0000021 від 08.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000020 на суму 72358,66 грн та рахунок-фактура СФ-0000022 від 09.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000021 на суму 61906,45 грн та рахунок-фактура СФ-0000023 від 10.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000022 на суму 51111,90 грн та рахунок-фактура СФ-0000024 від 11.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000023 на суму 104500,50 грн та рахунок-фактура СФ-0000025 від 12.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000024 на суму 43017,79 грн та рахунок-фактура СФ-0000026 від 13.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000025 на суму 98094,16 грн та рахунок-фактура СФ-0000027 від 14.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000026 на суму 30954,42 грн та рахунок-фактура СФ-0000028 від 15.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000027 на суму 123504,07 грн та рахунок-фактура СФ-0000029 від 16.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000028 на суму 84632,69 грн та рахунок-фактура СФ-0000030 від 17.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000029 на суму 92951,84 грн та рахунок-фактура СФ-0000031 від 18.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000030 на суму 12049,01 грн та рахунок-фактура СФ-0000032 від 19.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000031 на суму 97251,47 грн та рахунок-фактура СФ-0000033 від 21.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000032 на суму 133314,68 грн та рахунок-фактура СФ-0000034 від 22.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 на суму 175473,02 грн та рахунок-фактура СФ-0000035 від 23.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000034 на суму 199021,94 грн та рахунок-фактура СФ-0000036 від 23.02.2022;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000035 на суму 209844,97 грн та рахунок-фактура СФ-0000037 від 23.02.2022.
Свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, як вказує позивач, відповідач виконав частково, оплативши виконані позивачем роботи на суму 2 900 000,00 грн., і його заборгованість перед ТОВ «Агронерудпром» становить 776078,51 грн.
Також, між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, який підписано ТОВ «Агронерудпром» та від ТОВ «Гнейс-С», та скріплено печатками підприємств, з якого вбачається, що заборгованість ТОВ «Гнейс-С» перед ТОВ «Агронерудпром» станом на 23.02.2022 становить 776078,51 грн.
В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Гнейс-С», адресований ТОВ «Агронерудпром», де відповідач повідомив, що підприємство призупинило свою діяльність 26.02.2022 у зв'язку з бойовими діями на півдні України, зокрема в Миколаївській області, у зв'язку з чим зазначив про виконання своїх зобов'язань після закінчення військового стану на території країни.
За вказаних обставин, ТОВ «Агронерудпром» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Гнейс-С» про стягнення заборгованості, яка згідно заяви про збільшення позовних вимог складає 1 271 917,04 грн, що утворилася через неналежне виконання умов договору на виконання робіт №13/01 від 13.01.2022, також пені в сумі 129 062,92 грн., 3% річних в сумі 11 417,92 грн. та індексу інфляційних втрат - 115 458,12 грн.
Відповідачем зазначено, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру податкових накладних позивачем були зареєстровані податкові накладні за актами виконаних робі за період з 18.01.2022 по 31.01.2022 на суму 1 285 977,81 грн. При цьому, не зареєстрованим залишились податкові накладні ТОВ «Агронерудпром» за актами виконаних робіт за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 на суму 2 390 100,70 грн. Позивачем вказана обставина жодними належними та допустимими доказами не спростована.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
За ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ч.1 ст.204 ЦК України)
Статтею 207 ЦК, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст.902 ЦК України).
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 76 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
У той же час, ч. 1 ст. 77 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).
Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022.
В даному договорі (розділ 3) сторонами зафіксовано порядок приймання - передачі виконаних робіт.
Сторонами також зафіксований порядок розрахунків за виконані роботи (розділ 4 договору).
Судом встановлено, що акти виконаних робіт підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих робіт. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у встановлений вищевказаним договорами строк не розрахувався з позивачем, чим порушив умови договору.
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги/роботи відповідно до укладеного між сторонами договору. З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг/робіт не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг/робіт.
Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг/робіт. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.
Отже, з огляду на наведене вище, у відповідача наявний обов'язок сплатити на користь позивача заборгованість по наданих послугах/роботах згідно умовам укладеного договору. Відповідачем факт надання послуг на суму 776078,51 грн та не проведення оплати не заперечується та визнається.
Щодо тверджень відповідача про ненадання виконавцем замовнику рахунків на здійснення оплати, суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.
Крім того, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2018 по справі №910/19702/17, в якій суд зазначив, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.
При цьому, як встановлено судом, умовами договору встановлено обов'язок позивача реєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Податковим кодексом України.
В свою чергу, у разі відсутності реєстрації податкових накладних протягом строків реєстрації податкових накладних, встановлених ПКУ, або у разі реєстрації ПН/РК на неправильну/неповну суму договором передбачено, що недоплачена заборгованість не підлягає сплаті виконавцю.
Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Як вбачається з приписів ч.1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи (у т.ч. юридичні), які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною (певною дією, чи подією), щодо якої невідомо, настане вона чи ні, так званою «відкладальною обставиною».
Тобто, відкладальна обставина - це ситуація (умова/-и), з якої сторони правочину (договору) пов'язують настання певних наслідків (відвантаження товару, оплату ТМЦ - тощо).
Також, варто пам'ятати, що відкладальна обставина, для визначення строку виконання стороною своїх зобов'язань за укладеним договором, фактично унеможливлює виконання умов зобов'язання до моменту настання такої ситуації (умови).
Тобто, якщо не настає передбачена обставина - немає підстав для виконання договору і зобов'язання мають лише декларативний, а не реальний (обов'язок їх виконання) характер.
А Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20 вказав на те, що з аналізу приписів ч.1 ст. 212 ЦК України вбачається, що укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність (ймовірність). Відкладальна обставина може полягати в діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов'язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умови настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов'язків у обох сторін договору.
Відтак, замовник для укладення договору, зокрема про виконання робіт, може за необхідності передбачити та обумовити в проекті такого договору відкладальну та скасувальну обставини (умови) на підставі Цивільного кодексу України, оскільки такий договір укладають відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
А питання правочинів, щодо яких правові наслідки пов'язують з настанням певної обставини, регулює стаття 212 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість обумовлення відкладальної та скасувальної обставин.
Так, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої не відомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої не відомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Виходячи зі змісту норм Цивільного кодексу України, правочин вважається вчиненим з відкладальною умовою в разі, коли особи, що вчиняють його, обумовили такою умовою настання прав та обов'язків. Тобто права і обов'язки у сторін виникають не з моменту його вчинення, а відкладаються на майбутнє і пов'язуються з моментом настання обумовленої обставини, щодо якої не відомо, настане вона чи ні.
Сторонам договору слід також пам'ятати, що, згідно із Цивільним кодексом України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені сторонами, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, виходячи зі змісту статей 629 та 631 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. При цьому договір набирає чинності з моменту його укладення.
Своєю чергою Цивільний кодекс України визначає загальні умови виконання зобов'язання. Так, статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання потрібно виконувати належним чином, зокрема відповідно до умов договору.
Натомість розірвання договору можливе лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або Законом згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України.
Разом із цим умови, за яких укладають договір, слід відрізняти від строків дії договору та виконання зобов'язань.
Переважно виконання обов'язків, визначених договором, здійснюють у погоджений сторонами строк. При цьому, обумовлюючи відкладальну або скасувальну обставини, слід розрізняти безпосередньо умову, яка не відомо - станеться чи ні та спричиняє в такому разі настання або скасування прав і обов'язків, та строк, який неминуче настане, оскільки може визначатися зазначенням конкретної календарної дати, певного проміжку часу, події, щодо якої відомо, що вона обов'язково відбудеться з огляду на главу 18 Цивільного кодексу України, яка регулює питання визначення та обчислення строків.
Зважаючи на вищевикладене, замовник на етапі підготовки проекту договору може передбачити в проекті договору умову щодо настання прав та обов'язків з відкладальною обставиною та/або обумовити припинення таких прав і обов'язків скасувальною обставиною, у разі якщо виникає потреба пов'язати виникнення чи припинення таких прав та обов'язків з певною умовою, за якої сторонам не відомо, настане вона чи ні, керуючись статтею 212 Цивільного кодексу України.
При цьому слід враховувати, що частинами 3 та 4 статті 212 Цивільного кодексу України передбачені так звані засоби запобігання недобросовісному сприянню настання умов або створенню перешкод для настання умов. Так, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це не вигідно, то обставина вважається такою, що настала. Водночас якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, то обставина вважається такою, що не настала.
Натомість варто зазначити, що замовники не позбавлені права пов'язати виникнення чи припинення прав та обов'язків, що виникають з договору, з обставинами, стосовно яких достовірно відомо, що вони настануть.
Тлумачення ч.1,3 ст. 212 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в самому тексті закону з метою характеристики сутності умови в правочині вжито термін «обставина», а не «подія», що дозволяє вважати, що законодавець не обмежує коло умов виключно подіями. Тому допустимим є вчинення умовних правочинів, в яких умовою є дія/дії та/або волевиявлення сторін правочину і третіх осіб. Це слідує також із загально цивілістичного принципу свободи договору - якщо сторони бажають домовитися саме про таку умову в правочині, то немає жодних підстав їх в цьому обмежувати. Для сторони, яка недобросовісно перешкоджає настанню обставини, передбачено правовий наслідок у вигляді настання обставини.
Суд враховує, що правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України); а в силу статті 629 названого Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням наведених норм Закону відповідна умова договору, зазначена у підпункті 2.2.8 пункту 2.2 цього правочину, від виконання якої залежить можливість застосування п. 5.6., що є відкладальною обставиною для настання обов'язку замовника щодо здійснення оплати за цим договором до моменту одержання замовником таких документів та інформації, є обов'язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України, з урахуванням відсутності в матеріалах справи відомостей про припинення дії згаданого підпункту договору.
З урахуванням наведеного, надаючи оцінку обставинам виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих послуг, суд вказує наступне.
Як встановлено судом в процесі розгляду справи, та сторонами дана обставина не спростована, станом на момент розгляду справи податкові накладні, складені позивачем у період з 01.02.2022 по 23.02.2022 в рамках договору про виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022, зареєстровані не були.
Додатково суд зауважує, що судом не прийнято до уваги в якості належних та допустимих доказів надані позивачем копії податкових накладних, зареєстрованих у період з 18.01.2022 по 31.01.2022, копії відомостей про подачу на реєстрацію 5 податкових накладних 07.03.2022, зокрема, у зв'язку з неподанням їх у строк, встановлений процесуальним законодавством, та необґрунтованістю поважності пропуску такого строку.
За таких обставин, враховуючи, що станом на момент розгляду справи судом податкові накладні не зареєстровані, позов ТОВ «Агронерудпром» фактично є передчасним, оскільки з урахуванням погоджених сторонами умов договору, які є обов'язковими в силу ст.629 ЦК України, строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати наданих послуг (виконаних робіт) не настав.
При цьому, суд зазначає, що після реєстрації податкових накладних, у випадку не проведення відповідачем оплати наданих послуг, ТОВ «Агронерудпром» не буде позбавлено права звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості.
Окрім того, в подальшому позивачем заявлено до стягнення 1 217 971,04 грн. заборгованості за виконані ним роботи із посиланням на п. 2.3. договору.
При цьому, як зазначено і самим позивачем, умовами даного договору встановлено, що в разі не здійснення оплати рахунку в установлені договором строки, може бути виставлений новий рахунок, у випадку зміни курсу долара США. Водночас, позивачем до матеріалів справи не надано відповідних рахунків на перерахунок вартості виконаних робіт на вищевказану суму, як і не надано доказів надання таких рахунків відповідачу.
Враховуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з ТОВ «Гнейс-С» заборгованості у сумі 1 271 971,04 грн.
Оскільки вимоги позивача про стягнення 129062,92 грн пені, 115458,12 грн інфляційних збитків та 11417,92 грн 3% річних є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, у задоволенні якої судом відмовлено, вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
При цьому, враховуючи доводи позивача, суд вважає за необхідне відмітити, що наразі судом не надається оцінка порядку реєстрації податкових накладних в контексті податкового зобов'язання та можливості застосування відповідальності, за яке, як слушно зауважив позивач, покладено на органи ДФС відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Водночас, суд звертає увагу, що реєстрація податкових накладних є зобов'язанням позивача за договором, у залежність з невиконанням якого поставлено обов'язок, зокрема, сплати відповідачем наявної заборгованості.
Надаючи оцінку доводам позивача з посиланням на правові позиції Вищого господарського суду України у постановах від 11.10.2017 по справі № 908/3565/16, від 02.07.2016 по справі № 913/1045/15 та від 04.10.2017 по справі № 920/1190/16, суд зазначає, що положеннями ст.236 ГПК України унормовано необхідність врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, тоді як в даному випадку висновки, на які посилається позивач, сформульовані не Верховним Судом, а Вищим господарським судом України.
Обставини, встановлені у постанові у справі № 908/3565/16 не є релевантними обставинам даної справи, оскільки висновки суду ґрунтувались на неможливості притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій за обов'язки здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, навіть, якщо їх сплата передбачена у договорі.
З таких самих підстав, суд не приймає до уваги посилання позивача постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та постанову Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 918/216/17, оскільки обставини, що розглядались Верховним судом у даних справах, не є тотожними обставинам, встановленим у даній справі.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони відповідача.
Водночас, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, наявні в матеріалах справи докази, за наслідком аналізу наведених вище норм права та взятих судом до уваги тверджень сторін, суд зазначає про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з урахуванням погоджених сторонами умов договору щодо права замовника з оплати робіт після реєстрації податкових накладних, з огляду на що у задоволенні відповідного позову слід відмовити.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові - відмовити повністю.
2. Судові витрати по справі № 916/1223/22 покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» (03126, м. Київ, вул. Качалова, № 5-Д, код ЄДРПОУ 41593111).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Повний текст рішення складено 14 листопада 2022 р.
Суддя О.В. Цісельський