16 листопада 2022 року Справа № 915/354/22
Господарський суд Миколаївської області, який розташований у м. Миколаєві по вул. Фалєєвській, будинок 14, у складі головуючого судді Алексєєва А.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом фізичної особи-підприємця Гусак Олени Вікторівни ( АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до відповідача - Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (ДП «НАРП») (54037, м.Миколаїв, вул. Знаменська, буд. 4, код ЄДРПОУ 09794409, e-mail: office@narp.ua) про стягнення боргу, 3% річних та втрат від інфляції на загальну суму 79036,77 грн.
Позивач зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки, на виконання якого позивачем було поставлено відповідачу продукцію у певній кількості та певною вартістю. Відповідач фактично отримав продукцію у власність, проте оплати у визначений договором строк та обумовленому розмірі не здійснив. Таким чином, позивач вважає, що його право на своєчасне отримання повної оплати за поставлену продукцію є порушеним та таким, що підлягає захисту у судовому порядку.
Відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивачем всупереч умов договору поставки продукцію було поставлено частково, тому виходячи з умов договору у відповідача відсутні підстави для здійснення оплати як повної так і часткової. Просив відмовити у задоволенні позову.
19.09.2022 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
03.10.2022 року судом отримано відзив на позовну заяву від 03.10.2022 року.
11.10.2022 року судом отримано відповідь на відзив від 03.10.2022 року.
20.10.2022 року судом отримано заперечення від 17.10.2022 року.
11.10.2022 року від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються перелік обставин, які є предметом доказування у даній справі.
Такими обставинами у зазначеній справі є:
- укладення договору поставки;
- виконання позивачем та відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо поставки продукції та її оплати;
- порушення права позивача на своєчасну та повну оплату поставленої продукції.
Викладені у позові обставини позивач підтвердив наступними доказами:
- договором поставки №557А-21 від 27.12.2021 року;
- специфікацією до договору поставки №557А-21 від 27.12.2021 року;
- рахунком фактурою №0000023 від 10.01.2022 року;
- видаткою накладною №4 від 19.01.2022 року.
Відповідач фактів укладання договору поставки та приймання продукції за видатковою накладною №4 від 19.01.2022 року не заперечував.
На підтвердження своїх заперечень щодо дати здійснення поставки надав експрес накладну ТОВ "Нова пошта", якою відповідач підтверджує отримання продукції 20.01.2022 року. Повідомлення позивача про порушення умов договору відповідач підтвердив претензією №1919/ю від 30.09.2022 року.
З огляду на представлені сторонами докази і письмові пояснення у заявах по суті справи судом встановлені наступні обставини.
27.12.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №557А-21, який підписаний з боку постачальника фізичною особою-підприємцем Гусак О.В., а з боку покупця директором ДП "НАРП" Кирницьким В.П.
Відповідно до п.1.1 договору поставки позивач, як постачальник, зобов'язався згідно заявок відповідача, як покупця, поставити продукцію - статрозрядник 1.7601.7149.120.000, виріб 1 категорії, а покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною у кількості й в асортименті, зазначених у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до:
- п. 3.1 договору відвантаження продукції здійснюється у строки узгоджені сторонами, які зазначаються в Специфікації, після чого постачальник отримує оплату на розрахунковий рахунок;
- п. 3.2 договору покупець має право зменшити обсяги закупівлі продукції у зв'язку зі зменшенням виробничої потреби або фінансування;
- п. 4.2 вартість продукції, що поставляється за даними договором, не повинна перевищувати 86399,50 грн. без ПДВ;
- п. 5.1 порядок оплати - післяплата, у розмірі 100 % вартості продукції "Покупець" сплачує постачальнику протягом 15-х банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю.
До договору поставки додається специфікація, яка підписана представниками сторін: О.В. Гусак та В.П. Кирницьким.
Специфікацією передбачено поставку статрозрядника у кількості 22 одиниць на суму 86399,50 грн. без ПДВ та термін поставки - 10 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.
Факт поставки підтверджується видатковою накладною №4 від 19.01.2022 року, складання та підписання якої сторонами не заперечується.
Згідно зазначеної видаткової накладної позивач поставив відповідачу статрозрядник 1.7601.7149.120.000 у кількості 17 одиниць на суму 66763,25 грн. без ПДВ.
Зазначені докази суд вважає належними та допустимими.
З огляду на умови договору поставки та специфікації позивач, як постачальник зобов'язаний був поставити відповідачу, як покупцю кількість товару, яка обумовлена специфікацією, тобто 22 одиниці вартістю 86399, 50 грн. без ПДВ.
Відповідно до специфікації заявкою обумовлюється лише термін поставки, а не кількість продукції та її вартість.
Поставка продукції окремими партіями договором поставки, а саме розділом 3 "Умови і строки поставки продукції", не передбачена.
Доказів зменшення обсягу поставки продукції відповідачу з 22 одиниць до 17, або поставки продукції партіями позивачем не надано. Документально підтверджених змін до договору поставки та специфікації до позову не надається.
Таким чином, всупереч умовам договору поставки позивачем було виконане зобов'язання по поставці продукції частково.
Не дивлячись на часткове виконання зобов'язання позивачем, відповідач все ж таки здійснив приймання 17 одиниць продукції замість 22 одиниць. Тобто, відповідач допустив приймання виконання зобов'язання частинами (ч. 4 ст. 193 Господарського кодексу України).
Будь-яких зауважень або заперечень щодо часткового виконання позивачем свого зобов'язання по поставці продукції відповідачем при прийманні продукції не заявлялося.
З огляду на факт прийняття відповідачем продукції та умови п. 5.1 договору поставки відповідач мав оплатити 100 % вартості поставленої продукції протягом 15-х банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю.
Стосовно наданого відповідачем в якості доказу на підтвердження тієї обставини, що продукцію відповідачем було отримано саме 20.01.2022 року, а не 19.01.2022 року, то судом цей доказ сприймається критично з огляду на те, що з експрес-накладної, яка видана ТОВ "Новапошта", не вбачається даних, які ідентифікують продукцію у порівнянні із видатковою накладною № 4 від 19.01.2022 року.
Тому, з огляду на положення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України більш вірогідним доказом поставки товару саме 19.01.2022 року суд вважає видаткову накладну №4.
Суд критично оцінює факт сповіщення відповідачем позивача про відмову оплачувати часткову поставку продукції у підтвердження чого відповідачем надано претензію від 30.09.2022 року за №1919/Ю з огляду на те, що відповідач мав заявити про відмову приймати виконання зобов'язання частинами саме 19.01.2022 року під час приймання продукції.
Таким чином, строк на оплату поставленої позивачем продукції розпочався 20.01.2022 року і кінчився 09.02.2022 року.
Відповідно прострочення оплати продукції на суму 66763, 25 грн. розпочалося із 10.02.2022 року.
Не виконавши умови п. 5.1 договору поставки відповідач порушив право позивача на своєчасне та повне отримання оплати за поставлену продукцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1. ст. 174 Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною ч. 4 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України за загальним правилом господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу передбачено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема шляхом відшкодування збитків та іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, не виконавши умов договору поставки щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за отриману продукцію відповідачем завдано позивачу збитків в розмірі 66763, 25 грн.
Крім того, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення втрати від інфляції за період з лютого по липень у розмірі 11159,58 грн., а також 3% річних, які обраховані з 10.02.2022 року до 31.08.2022 року у розмірі 1113,94 грн.
Розрахунок зазначених сум суд вважає вірним, а вимога позивача про їх стягнення законною.
Таким чином, позовні вимоги підтверджені наданими доказами, є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №70 від 31.08.2022 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., то суд зазначає наступне.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Позивачем до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу додано завірені копії документів, якими позивач обґрунтовує заявлену до стягнення суму. Проте доказів направлення зазначеної заяви разом із додатками на адресу відповідача позивач судові не надав.
Керуючись ст. ст. 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов фізичної особи-підприємця Гусак Олени Вікторівни задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (ДП «НАРП») (54037, м.Миколаїв, вул. Знаменська, буд. 4, код ЄДРПОУ 09794409) на користь фізичної особи-підприємця Гусак Олени Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) 79036,77 (сімдесят дев'ять тисяч тридцять шість) гривень 77 коп., а також 2481 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному п.п.17.5. п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.П. Алексєєв