14 листопада 2022 року Справа № 915/1822/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; промзона, адреса ел. пошти: yv_tuchkova@sunpp.atom.gov.ua; ідентифікаційний код 20915546)
до відповідача: Комунального підприємства “ГРААЛЬ” Южноукраїнської міської ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт. Костянтинівка, площа Соборна, буд. 20; ідентифікаційний код 41340464)
про: стягнення 252766,59 грн.
15.12.2021 Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №32/1170 від 18.11.2021 (вх. № 18906/21), в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства “ГРААЛЬ” Южноукраїнської міської ради заборгованість на загальну суму 252766,59 грн., яка складається з: основного боргу за договором № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017 в розмірі 229759,20 грн., 3% річних в розмірі 1038,64 грн., 7% штрафу в розмірі 16083,14 грн., пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 5885,61 грн., а також судові витрати в розмірі 3791,49 грн.
Ухвалою суду від 20.12.2021 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
31.12.2021 до суду від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2021, надійшла заява про усунення недоліків № 32/1307 від 22.12.2021 (вх. № 19701/21).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
07.10.2022 на електронну адресу суду від Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” надійшла заява № 32/666 від 12.08.2022 (вх. № 4303/22) про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що після подання до суду позовної заяви відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 229759,20 грн., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1038,64 грн., 7% штрафу в розмірі 16083,14 грн., пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 5885,61 грн., а також судові витрати в розмірі 3791,49 грн. та повернути надмірно сплачений судовий збір у сумі 1310,49 грн.
21.10.2022 від позивача на електронну адресу суду та 27.10.2022 на поштову адресу суду надійшли додаткові пояснення №32/941 від 19.10.2022 (вх. №№ 4645/22, 4757/22) відносно раніше поданої заяви про зменшення позовних вимог, а саме про те, що після звернення позивача до суду Южноукраїнською міською радою було виділено грошові кошти в розмірі 3500000,00 грн. з цільовим призначенням погашення боргу відповідача перед позивачем, зокрема, сплачено суму основного боргу за рахунком №РС-21-1466 від 31.08.2021 у розмірі 229759,20 грн.
04.11.2022 від позивача на електронну адресу суду двічі надійшло клопотання № 32/1001 від 03.11.2022 (вх. №№ 5041/22, 5050/22) про зміну найменування Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” з 26.04.2022.
На підтвердження відповідних обставин заявником надано до суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З урахуванням наведеного, суд констатує у даній справі зміну назви позивача з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Так, ухвалою суду від 21.01.2022 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі - 01.02.2022, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400145330188.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 16.02.2022 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого щоразу подовжувався відповідними Указами Президента України та в останнє подовжено Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до положень статті 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Рішенням Ради Суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
02.03.2022 на офіційному веб-сайті Ради Суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з пунктом 5 яких судам рекомендовано, зокрема: по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних Сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
З початку військової агресії Російської Федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва.
Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.
04.03.2022 Верховним Судом на офіційному веб-сайті опубліковано рекомендації щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, за змістом яких учасникам справи, чиї справи, перебувають в провадженні судів, які не припинили здійснювати правосуддя, рекомендовано подати заяву про відкладення розгляду справ у зв'язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.
Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.
29.03.2022 відбувся ракетний обстріл будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, внаслідок якого відбулося руйнування центральної секції будівлі з 9 по 1 поверхи. На 8, 9 поверхах вказаної будівлі знаходився Господарський суд Миколаївської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22.
Господарським судом Миколаївської області вживаються заходи з налагодження роботи суду в новому приміщенні та упорядкування господарських справ, які знаходились у провадженні суду до припинення здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану та ракетного обстрілу будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якій знаходився Господарський суд Миколаївської області.
Господарський суд Миколаївської області працює з обмеженнями у здійсненні правосуддя та не має об'єктивної можливості для повноцінного, одночасного розгляду усіх справ, які перебувають у провадженні суду, в межах строку передбаченого ГПК України, оскільки на даний час на території Миколаївської області та міста Миколаєва ведуться активні бойові дії.
До того ж, суддя Адаховська В.С. перебувала у відпустці.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
01.11.2017 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (нині - Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція”), як постачальником, та Комунальним підприємством “ГРААЛЬ” Костянтинівської селищної ради (нині - Комунальне підприємство “ГРААЛЬ” Южноукраїнської міської ради), як абонентом, був укладений Договір на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 (код ДКПП 36.00) (далі - Договір), відповідно до предмета якого за цим договором постачальник взяв на себе зобов'язання відпускати абоненту (територія Костянтинівської селищної ради) питну воду (водопостачання) на господарські погреби, згідно з Державними санітарними нормами та правилами “Гігієнічні вимоги до води питної, призначені для споживання людиною” (ДСанПін 2.2.4-171-10), а абонент зобов'язався оплачувати за використану питну воду в кількості та розмірах, передбачених цим договором (а.с. 9-16).
Відповідно до п. 2.1.1 Договору, постачальник зобов'язаний, зокрема: забезпечити абонента питною водою згідно (ДСанПін 2.2.4-171-10), у кількості 235568,16 м3/рік, що є лімітом споживання води та підтверджується розрахунком-заявкою (Додаток № 2 до цього договору).
Відповідно до п. 2.1.6 Договору, щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, разом з абонентом складати акт про обсяг питної води, відпущеної абоненту за показниками приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності сторін.
Пунктом п. 2.2.8 Договору передбачено, що абонент зобов'язаний, зокрема, проводити оплату за відпущену постачальником питну воду в строки і порядку, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 3.3 Договору, оплату за фактично отримані послуги абонент проводить щомісячно на підставі пред'явлених постачальником рахунків на оплату протягом 14 календарних днів від дати одержання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник направляє абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред'явленому постачальником до оплати. При ненадходженні на поточний рахунок постачальника грошових коштів до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги, постачальник має право попередити абонента, про припинення йому постачання води, до повного погашення заборгованості, після чого постачання води буде відновлено тільки за письмовою згодою сторін.
За умовами п. 3.5 Договору, у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7%.
Відповідно до п. 6.1 Договору, договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписів печатками та діє до 31.10.2018 року включно в частині постачання питної води, а в частині розрахунків - до повного розрахунку. Постачальник відпускає абоненту питну воду з 01 листопада 2017 року. Відповідно до пункту 3 статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгований на наступний рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Судом встановлено, що на виконання умов вищенаведеного Договору, позивачем у серпні 2021 року було відпущено відповідачу питну воду в обсязі 19340,00 м3, що підтверджується копією Акту витрат питної води КП “ГРААЛЬ” за серпень 2021 року (а.с. 17).
Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення встановлені рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 19.05.2021 № 161, копія якого надана позивачем до позовної заяви (а.с. 23-25).
На підставі вищевказаних акту та рішення, позивачем направлявся відповідачу рахунок № РС,21-1466 від 31.08.2021 на суму 229759,20 грн. (а.с. 18).
Матеріали справи містять копії супровідного листа № 05/15280 від 06.09.2021 до вказаного рахунку на ім'я відповідача з описом вкладення у цінний лист, а також рекомендованого повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення, з якого вбачається, що КП “ГРААЛЬ” отримало зазначений рахунок 09.09.2021 (а.с. 19, 20).
За даними позивача, які не спростовані та не заперечені відповідачем, останній оплату відпущеної питної води, станом на день подання позову, не здійснив.
З метою досудового врегулювання спору позивач оформив на адресу відповідача претензію № 32/1123 від 09.11.2021, в якій просив перерахувати йому борг у розмірі 229759,20 грн. (а.с. 21, 22), але матеріали справи не містять доказів направлення вказаної претензії на адресу відповідача.
Заборгованість за Договором у сумі 229759,20 грн. не була оплачена відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за відпущену питну воду закон покладає на абонента.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором не представив, доводів позивача не заперечив.
Таким чином, відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором за спірний період.
Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за відпущену питну воду за Договором на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Щодо поданої позивачем до суду заяви про зменшення позовних вимог та додаткових пояснень до останньої, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із вимогами ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вже було зазначено вище, суд ухвалою від 21.01.2022 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, таким чином останній мав право подати заяву про зменшення позовних вимог включно до 21.02.2022 (з урахуванням вихідного дня), тоді як він подав її 07.10.2022.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що позивач звернувся із заявою про зменшення позовних вимог після закінчення строку визначеного законодавцем, отже така заява залишається без розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Оскільки в матеріалах справи містяться докази сплати відповідачем під час розгляду справи основного боргу за Договором у сумі 229759,20 грн. (копії службової записки позивача № 0042-74/724 від 10.08.2022 та банківської виписки від 01.08.2022), суд дійшов висновку, про відсутність в цій частині предмету спору, а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Крім того, внаслідок невиконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):
- 3% річних на суму 1038,64 грн. за період з 24.09.2021 по 17.11.2021;
- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 5885,61 грн. за період з 24.09.2021 по 17.11.2021;
- штраф в розмірі 7% на суму 16083,14 грн.
Так, умовами п. 3.3 Договору сторони передбачили, що оплата за фактично отримані послуги абонент проводить щомісячно на підставі пред'явлених постачальником рахунків на оплату протягом 14 календарних днів від дати одержання рахунку.
З матеріалів справи судом було встановлено, що відповідач копію спірного рахунку отримав 09.09.2021, а отже погоджений сторонами строк оплати для відповідача тривав до 23.09.2021. Тобто прострочення відповідача за Договором мало місце з 24.09.2021.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних.
Судом перевірено розрахунок суми 3% річних, заявленої до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає таке.
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 3.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7%.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
Судом перевірено розрахунок суми пені та штрафу, заявлених до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
Приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд відмічає, що позивач просив суд повернути надлишково сплачений судовий збір.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, враховуючи закриття судом провадження у справі в частині позовних вимог, суд вважає за можливе повернути позивачу з Державного бюджету України сплачений за відповідну частину вимог судовий збір у розмірі 3446,39 грн., перерахований згідно платіжного доручення № АЭС/8927 від 30.11.2021 на суму 3791,49 грн.
При цьому, оригінал платіжного доручення № АЭС/8927 від 30.11.2021 на суму 3791,49 грн. залишається в матеріалах господарської справи № 915/1822/21.
В іншій частині, судовий збір в сумі 345,11 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості за Договором на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017 за серпень 2021 року у розмірі 229759,20 грн. за відсутністю предмета спору.
3. Стягнути з Комунального підприємства “ГРААЛЬ” Южноукраїнської міської ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт. Костянтинівка, площа Соборна, буд. 20; ідентифікаційний код 41340464) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; промзона, ідентифікаційний код 20915546) 3% річних у розмірі 1038,64 грн., 7% штрафу в розмірі 16083,14 грн., пеню в розмірі 5885,61 грн., а також 345,11 грн. судового збору.
4. Повернути Державному підприємству “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; промзона, ідентифікаційний код 20915546) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3446,39 грн., перерахований згідно платіжного доручення № АЭС/8927 від 30.11.2021 на суму 3791,49 грн.
5. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 14.11.2022.
Суддя В.С. Адаховська