ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2022Справа № 910/8514/22
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Столиця"
вул. Леніна буд.31, оф.2, м. Київ, 02088
до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни
АДРЕСА_1
про стягнення 668 283,28 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Столиця" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни (далі-відповідач) про стягнення 668 283,28 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8514/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення №0105492738839 отримано відповідачем 22.09.2022. Отже останнім днем строку на подання відзиву на позовну заяву є 07.10.2022 року.
07.10.2022 на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву.
Водночас, суд зауважує, що вказане клопотання не містить електронного цифрового підпису представника відповідача.
Згідно зі ст. 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Як встановлено Судом, вищезазначені клопотання відповідача надійшло на електронну пошту суду без використання електронного цифрового підпису.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Стаття 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначає, що електронний підпис це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Клопотання Самарцева Я.Ю. про продовження процесуального строку на подання відзиву не скріплені електронними цифровими підписами Заявників, а отже воно є такими, що не підписано уповноваженою особою.
Відповідно до частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З огляду на вказане, суд повертає вказане клопотання без розгляду.
Судом встановлено, що відзив на позовну заяву направлений відповідачем засобами поштового зв'язку 03.11.2022 року за штриховим кодовим ідентифікатором 0100106509314, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Акціонерного підприємства "Укрпошта".
Суд не приймає до розгляду відзив на позовну заяву, як такий, що поданий до суду з порушенням встановленого судом строку.
Окрім того, суд зауважує, що подані разом із відзивом на позовну заяву докази не стосуються спірних правовідносин у справі №910/8514/22, оскільки стороною у них значиться не відповідач у справі ФОП Мельник Інна Володимирівна, а ОСОБА_1 .
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
01 січня 2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» та фізичною особою-підприємцем Мельник Інною Володимирівною було укладено договір поставки №39.
Відповідно до п.1.1. цього договору Постачальник (ТОВ «Ласка Столиця», позивач) постачає і передає у власність Покупцеві (ФОП Мельник І.В., відповідач), а покупець приймає та оплачує товари постачальника на умовах цього договору, згідно із замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої і підписаної уповноваженими представниками сторін та діючої на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни (п.1.2. договору поставки №39 від 01.01.2021р.)
Згідно п.п.2.2.2. договору поставки №39 від 01.01.2021р. постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару в асортименті, кількості і за цінами, що зазначені у погодженій сторонами специфікації.
П.2.3. договору поставки встановлено, що під час кожної поставки, разом з товаром, постачальник зобов'язаний передати покупцю всі документи, що стосуються товару, в тому числі супровідні документи (документи, що місять дані про товар, на підставі яких ведеться облік, здійснюється прийняття, передання товару), які повинні відповідати уніфікованим формам первинної облікової документації. Товар повинен супроводжуватися відповідною видатковою/товарно-транспортною накладною. В залежності від категорії товару, покупцю повинні передаватися відповідні документи, що підтверджують якість товару, його безпечність та походження, фітосанітарний стан, ветеринарно-санітарний стан, інші передбачені законодавством чи іншими нормативними актами документи.
Відповідно до п.2.12. договору поставки від 01.01.2021р. постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару виключно автотранспортом на умова DDP Інкотермс 2010.
Відповідно до п.2.15. постачальник буде вважатись таким, що виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар покупцю до місця визначеного у замовленні та за ціною, узгодженою в специфікації, з усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття товару було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умова замовлення та договору.
П.п.2.6.1 Договору поставки встановлено, що право власності і ризик загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари було поставлено покупцеві, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари було отримано покупцем.
На підставі договору №39 від 01.01.2021 позивач у період з 05.01.2021 по 04.11.2021 року систематично здійснював поставки товару на користь відповідача.
Всього відвантажено позивачем на користь відповідача за період дії договору на суму: 1 450 853,05 грн., проте сплачено відповідачем на користь позивача за період дії договору: 918 400,00 грн. та повернуто товару загалом на суму 8681,06 грн.
Усі вказані вище видаткові накладні з боку позивача були підписані відповідачем на підставі договору поставки №39 від 01.01.2021. Жодних претензій та зауважень до позивача щодо кількості, якості та порядку поставки товару у відповідача не було.
Таким чином, станом на 02.09.2022 року Відповідач заборгував Позивачу грошові кошти за поставлений Товар у загальному розмірі 523 771,99 грн.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
На виконання умов Договору та заявки позивач здійснив поставку товару на загальну суму 1 450 853,05 грн.
Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив у повному обсязі оплату поставленого Товару. У зв'язку з чим, у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 523 771,99 грн.
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання з оплати поставленого товару у розмірі 523 771,99 грн. відповідачем не виконано. Вказане відповідачем не заперечується.
Доказів оплати поставленого товару у сумі 523 771,99 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 523 771,99 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9298,75 грн. - 3 % річних та 87 549,29 грн. - інфляційних втрат.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9298,75 грн. - 3 % річних та 87 549,29 грн. - інфляційних втрат, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 47 663,25 грн. - пені, нарахованої за період 26.01.2022 - 26.07.2022.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по Договору щодо оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за яким сплачується пеня, від вартості поставленого Товару за кожний день прострочення оплати.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 47 663,25 грн., нарахованої за період 26.01.2022 - 26.07.2022.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Столиця" (вул. Леніна буд.31, оф.2, м. Київ, 02088; ідентифікаційний код 38567233) 523 771,99 грн. - заборгованості, 47 663,25 грн. - пені, 9298,75 грн. - 3 % річних та 87 549,29 грн. - інфляційних втрат та 10 024,25 грн. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов