ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2022Справа № 910/7003/22
За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 39136,25 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 39136,25 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажу, а саме прострочення строків доставки вантажу за залізничною накладною №0403192, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу у відповідному розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 відкрито провадження у справі №910/7003/22; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
29.08.2022 через канцелярію суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов, в якому відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок заявленої до стягнення неустойки.
Також 29.09.2022 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, в якій відповідач просить суд зменшити розмір неустойки до 0 грн.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.11.2021 на адресу одержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" відправником - Акціонерним товариством "Орлен Летува", зі станції "Бугяняй" (Литовська залізниця) на станцію призначення "Одеса-Застава 1" Одеської залізниці Акціонерного товариства "Українська залізниця" направлено вантаж, що підтверджується залізничною накладною №0403192.
Однак, за твердженнями позивача, відповідач порушив строки доставки вантажу за вказаною накладною, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" звернулось із вимогою про сплату штрафу у розмірі 39136,25 грн.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (ст.909 Цивільного кодексу України).
За змістом ч.2 ст.307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до частини 5 вищезазначеної статті умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Суд звертає увагу на те, що спірне перевезення здійснювалися у міжнародному сполученні, а відтак такі правовідносини регулюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Пунктом 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Угода про міжнародні вантажні сполучення (далі - УМВС) встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізничо - паромному сполученні (параграф 1 ст.3 УМВС ).
Параграфом 1 ст.14 УМВС передбачено, що у відповідності із договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Відповідно до параграфу 2 ст.24 УМВС термін доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм:
- для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;
- для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Також параграфом 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Згідно параграфу 5 ст.24 УМВС перебіг строку доставки вантажу починається з 0,00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 ст.24 УМВС).
Відповідно до ст.2 УМВС та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів", розділу 1 пункту 2.1. "відправка" - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Як вбачається із спірної залізничної накладної №0403192 термін доставки вантажу за нею було порушено.
Так, відстань перевезення від станції Бугяняй до станції Кяна становить 349 км, від станції Гудогай до станції Словечно - 544 км, від станції Бережесть до кінцевої станції призначення Одеса-Застава 1 - 869 км, що разом складає 1762 км.
Отже, термін доставки вантажу за залізничною накладною №0403192 не повинен був перевищувати 10 діб, проте фактично вантаж прибув на станцію призначення 06.12.2021, що на 10 діб більше.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, за визначенням ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань із своєчасної доставки вантажу по спірній залізничній накладній, факт чого Акціонерним товариством "Українська залізниця" не заперечується та не спростовано.
Також відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов'язань, винятковості даного випадку.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Параграфами 1, 2 ст.45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до ст.24 "строк доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.
Згідно параграфу 2 ст.45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Судом встановлено, що долучений позивачем до позовної заяви розрахунок неустойки є необґрунтованим, оскільки позивач здійснює зазначений розрахунок від загальної суми всіх платежів за перевезення (130454,15 грн), тоді як неустойка визначається виключно виходячи з суми провізної плати (116793,40 грн. - параграф 2 ст.45 УМВС).
Отже, здійснивши власний розрахунок неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною №0403192, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є розмір неустойки, що складає 35038,02 грн (116793,40 грн*30%), що узгоджується з розрахунком неустойки, наданим відповідачем.
Параграфом 1 ст.47 УМВС передбачено, що позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення претензії.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на виконання вимог УМВС, з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією №Пр-ОП-37 від 18.01.2022 про сплату штрафу за порушенням термінів доставки вантажу по спірній накладній на суму 39136,25 грн.
Параграфом 5 ст.46 УМВС передбачено, що до претензії долучаються документи передбачені Правилами перевезення вантажу.
Як вбачається з наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" копії претензії, позивачем було долучено до неї документи, які передбачені в додатку №1 УМВС "Правила перевезення вантажів", а саме: оригінал накладної, оригінал відомості вагонів, розрахунок суми претензії та засвідчена копія відомості плати за надані послуги, як цього вимагає параграф 5 ст.46 УМВС.
Параграфом 6 ст.46 УМВС передбачено, якщо претензія оформлена з порушенням дописів параграфів 3, 5 цієї статті, вона повертається в строк не пізніше 15 днів з дня її надходження з значенням причин її повернення, і інших підстав для повернення претензії УМВС не передбачає.
Отже, при пред'явленні претензії було дотримано вимоги параграфу 3 та параграфу 5 ст.46 УМВС, а тому підстав для повернення претензії позивача без розгляду у відповідача не було.
Відповідно до параграфу 7 ст.46 УМВС перевізник зобов'язаний у 180-денний термін з дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити особі, яка пред'явила претензію, належну суму.
Згідно з параграфом 1 ст.47 УМВС позов може бути пред'явлений тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію до перевізника.
Таким чином, відповідач повинен був розглянути претензію позивача протягом 180 днів з дня її отримання, проте станом на момент розгляду даної справи відповідач не повідомив позивача про повне або часткове відхилення його претензії, а тому позивач має право безпосередньо звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення штрафу.
Відповідно до параграфу 3 ст.41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за залізничною накладною №0403192.
За таких обставин, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення неустойки (штрафу) є обґрунтованими на суму 35038,02 грн.
Разом з тим, Акціонерним товариством "Українська залізниця" було подано клопотання про зменшення розміру неустойки, в якій відповідач просить суд зменшити розмір неустойки за несвоєчасну доставку вантажу до 0,00 грн.
Штрафними санкціями відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (за змістом ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у ст.233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів ст.551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки обґрунтовано тим, що основним видом діяльності відповідача є перевезення пасажирів та вантажів.
Через військову агресію росії, блокування експорту сільськогосподарської продукції, яка складала значний відсоток у перевезеннях, завдання пошкоджень залізничній інфраструктурі спостерігається значне падіння обсягів вантажних перевезень залізницею (на 70%), значне зниження обсягів та прибутковості від перевезення пасажирів залізницею.
При цьому, залізниця постійно здійснює евакуаційні перевезення пасажирів з території ведення активних бойових дій.
Наведені обставини свідчать про надскрутне становище залізниці, відсутність коштів на виплату заробітної плати працівника, що є підставами для зменшення неустойки.
Суд зазначає, що 24.02.2022 росією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим з 24.02.2022 згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.
Частиною 3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомість фактів російської військової агресії, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли росією об'єктів залізничної інфраструктури є загальновідомими обставинами, що силу приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.
Суд враховує, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності вказаних обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, у зв'язку з чим вважає за доцільне стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" неустойку у розмірі 3503,80 грн (10% від обґрунтованого розміру неустойки 35038,02 грн).
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" (65005, м.Одеса, вул.Степова, буд.23/25, ідентифікаційний код 43177272) штраф у розмірі 3503 (три тисячі п'ятсот три) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 2221 (дві тисячі двісті двадцять одна) грн. 20 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова