ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.11.2022Справа № 910/5013/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд" (Україна) (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 108 офіс,13)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (03680, м. Київ, провулок Охтирський, буд. 7, офіс 1-106)
про визнання додаткової угоди укладеною, визнання договору суборенди розірваним та стягнення 178 173,71 грн.
за участю представників
від позивача: Мамирбаєв Є.В.
від відповідача: Лубинець А.В.
У судовому засіданні 09.11.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд" (Україна) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" про визнання додаткової угоди укладеною, визнання договору суборенди розірваним та стягнення 178 173,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд" (Україна) (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (надалі - відповідач) укладено договір суборенди № 17942 від 20.05.2020 (надалі - договір) та сплачено гарантійний платіж у сумі 132 963, 02 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2579 від 25.05.2020. 16.03.2022 керуюсь п. 14.2 договору позивач направив відповідачу лист №75 від 16.03.2022 з повідомленням про настання форс-мажорних обставин та проханням не нараховувати плату за оренду та сервісні послуги, починаючи з 24.02.2022 до закінчення воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022. Листом № 79423 від 29.03.2022 відповідач повідомив, що не наполягає на сплаті орендної плати на час воєнних дій та був надісланий проект додаткової угоди № 1 від 28.02.2022 до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, що за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 (включно) нарахування та сплата орендної плати за договором не здійснюється. 13.04.2022 позивач направив лист № 76 з повідомленням про припинення договору. Таким чином, за доводами позивача, договір між сторонами був розірваний 13.04.2022 в порядку і у спосіб передбачений договором. Проте, листом № 79869 від 14.04.2022 відповідач повідомив про незгоду з розірванням договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про визнання додаткової угоди укладеною, визнання договору суборенди розірваним та стягнення з відповідача гарантійного платежу у розмірі 132 963,02 грн та сервісних платежів у розмірі 178 173,71 грн, які були сплачені згідно з рахунком-фактури № ФГУ00022330 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 та рахунком-фактури № ФГУ00022110 від 28.03.2022 за березень 2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд" було залишено без руху.
11.07.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.06.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/5013/22 та постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні, призначеному на 31.08.2022.
22.08.2022 до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що за відсутності належного документального підтвердження дії форс-мажору у відповідності до встановлених Договором умов, що були узгоджені сторонами при його укладенні, та діючим законодавством України, ТОВ «ФОРУМ ГРУП УКРАЇНА» не погоджується з позицією позивача щодо наявності в нього форс-мажору та підстав для укладення додаткової угоди та розірвання договору з огляду на п. 14.2. договору. Крім того, за доводами відповідача, відсутні правові підстави для застосування положень ст. 762 ЦК України до правовідносин, які встановлені договором, відповідно до яких позивач може бути звільнений від оплат послуг за договором оренди. Також відповідач зауважує, що оскільки позивач не оплатив штраф за дострокове розірвання договору, відповідач скористався своїм правом за договором та здійснив проведення відрахування коштів з суми Гарантійного платежу простроченої частини заборгованості суборендаря по штрафним санкціям, встановленим договором суборенди.
31.08.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів.
У судовому засіданні 31.08.2022 суд на місці ухвалив поновити відповідачу строк для долучення до матеріалів справи клопотання про приєднання додаткових письмових доказів, задовольнити усне клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, відклавши останнє на 14.09.2022.
09.09.2022 на електронний суд надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" не заперечувалися обставини непереборної сили, а прямо визнавались у листі вих.. №79423 від 29.03.2022.
У судовому засіданні 14.09.2022 суд на місці ухвалив поновити відповідачу строк для подання клопотання про долучення доказів, долучивши останні до матеріалів справи, та відкласти підготовче засідання на 21.09.2022.
15.09.2022 до канцелярії суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що посилання на лист вих. №79423 від 29.03.2022, підписаного представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" за довіреністю Скутською І.М., щодо звільнення від оплати орендних платежів, не є фактом звільнення суборендаря від таких оплат, з огляду на обмежені права такого представника та відсутності відображення змін у підписаній сторонами відповідній угоді до договору.
У судовому засіданні 21.09.2022 суд на місці ухвалив долучити подані письмові пояснення позивача, закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 12.10.2022.
12.10.2022 на електронний суд надійшло клопотання відповідача про подання доказів понесення судових витрат після ухвалення рішення у справі №910/5013/22.
У судовому засіданні 12.10.2022 судом заслухано представників сторін та оголошено перерву до 26.10.2022.
26.10.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 26.10.2022 суд на місці ухвалив частково задовольнити клопотання позивача та відкласти судове засідання на 09.11.2022.
У судовому засіданні 09.11.2022 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
25 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд" (Україна) (надалі - позивач, суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (надалі - відповідач, орендар) був укладений договір суборенди №17942 (надалі - договір).
Відповідно до п. 2.1. договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, орендар зобов'язується передати в суборенду, а суборендар зобов'язується прийняти приміщення та сплачувати орендну плату, інші платежі, передбачені договором.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що передача приміщення суборендарю в дату початку строку суборенди та його повернення орендарю в дату закінчення строку суборенди оформляється відповідним Актом прийому-передачі.
Сторони погодили, що строк суборенди приміщення становить: з 01.07.2020 (дата початку строку суборенди) до 31.05.2023 (дата закінчення строку суборенди) (п.3.1. договору).
Згідно з п. 4.1. договору орендна плата становить 55 401,26 гривень, крім того ПДВ 11 080,25 гривень, всього 66 481,51 гривень за один повний календарний місяць суборенди, що є еквівалентом 2484,77 доларів США з ПДВ по офіційному курсу НБУ 26,7556 гривень за 1 долар США (станом на 25 травня 2020 року).
Відповідно до п. 5.1. договору протягом п'яти банківських днів з початку строку суборенди, передбаченого п. 3.1. договору, суборендар зобов'язується перерахувати орендарю Гарантійний платіж: двомісячна орендна плата з урахуванням ПДВ, зазначена у п. 4.1 цього договору. На суму Гарантійного платежу не нараховується ПДВ.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що сплачений суборендарем Гарантійний платіж буде утримуватись орендарем протягом дії цього договору як забезпечення сплати суборендарем штрафних санкцій за цим договором, якщо інше сторони не погодять відповідною додатковою угодою до цього договору. Проценти по Гарантійному платежу не нараховуються. Гарантійний платіж буде повернуто суборендарю протягом 20 (двадцяти) банківських днів після закінчення дії цього договору при умові виконання суборендарем усіх вимог підпункту 5.3 цього договору.
Невикористана частина Гарантійного платежу підлягає поверненню суборендарю після припинення договору, та належного виконання суборендарем зобов'язань, встановлених даним договором, та за відсутності у орендаря будь-яких претензій до суборендаря (п.5.3. договору).
Згідно з пункту 5.4. договору орендар має право за власним рішенням в односторонньому порядку покрити прострочену заборгованість суборендаря по штрафним санкціям та пеням, встановленим цим договором, направивши суборендарю письмове повідомлення про проведення відрахування коштів з суми Гарантійного платежу. Цим суборендар погоджує такий порядок використання орендарем гарантійного платежу.
За умовами п. 7.1. договору понад орендну плату суборендар зобов'язаний здійснювати відшкодування вартості Сервісних послуг відповідно до умов даного договору. Оплата Сервісних послуг здійснюється суборендарем щомісячно, з 1 (першого) по 5 (п'яте) число наступного за розрахунковим місяцем, на підставі виставленого орендарем рахунку, в якому призначення платежу зазначається як відшкодування вартості сервісних послуг.
Оплата платежів згідно з цим договором здійснюється в гривнях, у зазначений строк, на банківський рахунок орендаря. Всі платежі, за винятком Гарантійного платежу, здійснюються на підставі рахунків, виставлених орендарем. Суборендар зобов'язаний щомісячно, до настання дати сплати відповідних платежів за цим договором, одержати у орендаря відповідні рахунки на сплату передбачених цим договором платежів. Неодержання суборендарем рахунків не є підставою звільнення його від зобов'язань щодо оплати послуг, відповідно до цього договору (п.6.2. договору).
Пунктом 12.3 договору передбачено, що у випадку дострокового припинення дії цього договору з ініціативи суборендаря, або у випадку дострокового припинення дії цього договору внаслідок порушення суборендарем своїх зобов'язань, встановлених цим договором, суборендар зобов'язується сплатити орендарю штраф в розмірі двомісячної орендної плати (з урахуванням ПДВ) за цим договором, яка буде діяти на момент припинення дії цього договору, з урахуванням п.4.3. цього договору.
Сума штрафних нарахувань, вказаних у розділі 12 цього договору, виставляється окремим рахунком та підлягає сплаті суборендарем протягом трьох банківських днів з дати виставлення такого рахунку. Орендар має право в односторонньому порядку погасити прострочену заборгованість суборендаря з оплати штрафних санкцій за рахунок Гарантійного платежу, у відповідності до розділу 5 цього договору (12.10. договору).
Пунктом 14.1. договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор).
Відповідно до п. 14.2 Договору під форс-мажором сторони розуміють будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і яких не можна було ні передбачити, ні уникнути розумним чином, включаючи воєнні дії, громадські заворушення, епідемії блокаду, землетруси, повені, пожежі, інші стихійні лиха.
Сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов'язання за цим договором внаслідок дії форс-мажору, повинна в триденний термін письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов'язань за цим договором.
Якщо форс-мажор діє протягом 1 (одного) місяця і не виявляє ознак припинення, цей договір може бути розірваний суборендарем або орендарем шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій стороні.
Пунктом 14.3. договору встановлено, що настання обставин форс-мажору має підтверджуватись сертифікатом виданим Торгово-промисловою палатою України або судом.
Договір набирає чинності з дати початку строку суборенди і діє до дати закінчення строку суборенди, визначених цим договором, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 10.1. договору).
Підпунктом «а» п. 15.3. договору передбачено, що договір може бути припинений в будь-який час до закінчення строку його дії шляхом односторонньої відмови орендаря від договору у випадку, якщо суборендар порушив строки сплати грошових зобов'язань, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 15.5 договору суборендар має право в односторонньому порядку припинити дію цього договору, з обов'язковим наданням орендарю письмового повідомлення за 3 (три) місяці до дня такого припинення та за умови сплати суборендарем штрафу в розмірі, визначеному п.12.3 цього договору. Повернення Приміщення здійснюється у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Всі додатки, зміни, доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та визнаються невід'ємною частиною договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін (п. 15.10. договору).
У п. 15.15. договору сторони домовились про ведення документообігу первинних облікових документів за даним договором, в тому числі рахунків, рахунків-фактур, Актів надання послуг, інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за даним договором (за виключенням Актів приймання-передачі) та застосовуються в бухгалтерському обліку, в електронній формі. Первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронних документообіг, визнаються сторонами як оригінали. На вимогу однієї із сторін первинні облікові документи можуть бути складені та підписані у паперовій формі.
На виконання умов договору орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 138,50 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, пр.-т Степана Бандери, 9, оф. 3(В)-401 (Ф), поверх 4, корпус 3, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачі приміщення від 01.07.2020.
16 березня 2022 року позивач, керуючись п. 14.2. договору, направив відповідачу лист №75 з повідомленням про настання форс-мажорних обставин та з проханням не здійснювати нарахування плати за оренду офісу та сервісні послуги, починаючи з 24.02.2022 до закінчення воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022.
Листом за вих. №79423 від 29.03.2022 відповідач повідомив, що у зв'язку з дією форс-мажорних обставин не наполягає на сплаті орендної плати на час воєнних дій, проте, просить сплачувати сервісні платежі, які надаються незалежно від присутності працівників в офісах. Відповідачем також була направлена позивачу Додаткова угода № 1 від 28.02.2022, відповідно до умов якої було передбачено, що сторони дійшли згоди, що за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року (включно) нарахування та сплата орендної плати за договором не здійснюється.
13 квітня 2022 року позивач на підставі п. 14.2. договору звернувся до відповідача з повідомлення №76 про припинення договору суборенди з 13 квітня 2022 року.
Листом за вих. №79869 від 14.04.2022 відповідач повідомив, що за відсутності документального підтвердження дії форс-мажору та у відповідності до умов договору, не може погодитись з пропозицією позивача щодо розірвання договору на підставі п. 14.2. договору.
15.04.2022 на електронну адресу позивача була направлена вимога-попередження вих.. №79884 про застосування оперативно-господарської санкції за договором суборенди, відповідно до якої відповідач просив сплатити заборгованість з орендної плати за березень-квітень 2022 року у розмірі 145 383,40 грн. У разі несплати наявної заборгованості до позивача будуть застосовані санкцій, передбачені положення п. 12.6 договору.
27.05.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №97, у якій просив останнього повернути незаконно утримуване майно, підписати Акт приймання-передачі приміщення, повернути гарантійних платіж та сплачені сервісні послуги у розмірі 4742,09 грн (за період з 24-28.02.2022) та у розмірі 40 468,60 грн (за березень 2022).
Листом вих. №81625 від 03.06.2022 відповідач повідомив позивача, що у разі непогашення заборгованості до 21.06.2022, дія договору буде припинена орендарем 30 червня 2022 року в односторонньому порядку на підставі пп. а) п. 15.3 договору.
Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що внаслідок досягнутих між сторонами домовленостей та з огляду на наявність форс-мажорних обставин, існують підстави для визнання додаткової угоди №1 від 28.02.2020 до договору суборенди укладеною, розірвання договору суборенди №17942 від 25.05.2020 з 13.04.2022, стягнення гарантійного платежу у сумі 132 963,02 грн та надмірно сплачених сервісних платежів у сумі 45 210,69 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором піднайму (суборенди).
За приписами частин 1 та 2 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використання орендарем отриманого у найм майна (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. У той же час дана норма права не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що листом №75 від 16 березня 2022 позивач звертався до відповідача з повідомленням про призупинення роботи підприємства у зв'язку з неможливістю знаходитись в орендованому офісі та здійснювати свою господарську діяльність, а також з проханням не здійснювати нарахування плати за оренду офісу та сервісні послуги, починаючи з 24.02.2022 до закінчення воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022.
У відповідь на вищевказаний лист відповідач повідомив, що не наполягає на сплаті позивачем орендної плати на час воєнних дій, проте, просить сплачувати сервісні платежі, які надаються незалежно від присутності працівників в офісах.
Крім наведеної відповіді, яка була оформлена листом вих. №79423 від 29.03.2022, на адресу позивача надійшла Додаткова угода № 1 від 28.02.2022 до договору суборенди, відповідно до умов якої було передбачено, що сторони дійшли згоди, що за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року (включно) нарахування та сплата орендної плати за договором не здійснюється.
За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Так, за умовами п. 15.10. договору сторони передбачили, що всі додатки, зміни, доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та визнаються невід'ємною частиною договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін (п. 15.10. договору).
При цьому, порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульований також статтею 188 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, частинами 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору, а частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.
Судом встановлено, що сторонами договору не було в належній формі досягнуто згоди щодо внесення змін до договору суборенди №17942 від 25.05.2020, шляхом підписання додаткової угоди до нього, яка б передбачала, що за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року (включно) нарахування та сплата орендної плати за договором не здійснюється.
Крім того, як встановлено судом та зауважено відповідачем, лист вих. №79423 від 29.03.2022 відправлявся від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" представником Скутською І.М., повноваження якої щодо прийняття рішень про звільнення суборендаря від оплати орендних платежів жодним чином не підтвердженні. Довіреності щодо уповноваження вищевказаної особи на прийняття такого рішення в матеріалах справи відсутня.
Також, зі змісту Додаткової угоди №1 від 28.02.2022 вбачається, що остання не була підписана уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна", як ініціатором внесення таких змін, при направленні її позивачу.
За загальним правилом, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, а також приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору суборенди, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо визнання Додаткової угоди №1 від 28.02.2022 укладеної та як наслідок задоволення позовних вимог в цій частині.
Що стосується позовних вимог в частині розірвання договору суборенди №17942 від 25.05.2020, суд зазначає наступне.
За умовами п. 15.5 договору суборендар має право в односторонньому порядку припинити дію цього договору, з обов'язковим наданням орендарю письмового повідомлення за 3 (три) місяці до дня такого припинення та за умови сплати суборендарем штрафу в розмірі, визначеному п.12.3 цього договору.
Також, умовами договору передбачено, що договір суборенди може бути розірваний суборендарем або орендарем шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій стороні, у випадку дії протягом 1 (одного) місяця форс-мажору, що не виявляє ознак припинення (п. 14.2. договору).
Судом встановлено, що 13 квітня 2022 року на електронну адресу відповідача надійшло повідомлення позивача №78 про припинення договору суборенди №17942 від 25.05.2020 з 13 квітня 2022 року, з огляду на положення п. 14.2. договору.
Так, у п. 14.2. договору визначено, що під форс-мажором сторони розуміють будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і яких не можна було ні передбачити, ні уникнути розумним чином, включаючи воєнні дії, громадські заворушення, епідемії блокаду, землетруси, повені, пожежі, інші стихійні лиха.
Сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов'язання за цим договором внаслідок дії форс-мажору, повинна в триденний термін письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов'язань за цим договором.
Пунктом 14.3. договору передбачено, що настання обставин форс-мажору має підтверджуватись сертифікатом виданим Торгово-промисловою палатою України або судом.
Частиною 1 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.
У позовній заяві та у відповіді на відзив позивач посилається на лист Торгово-промислової палати України, який був розміщений на сайті ТПП України 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 та з якого вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, за доводами позивача, обставини непереборної сили є загальновідомим фактом, який не потребує додаткового підтвердження жодними документами.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 у справі № 904/3886/21.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово- промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 N 44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до розпорядження ТТП України від 25.02.2022 N 3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за N 44 (5) (із змінами та доповненнями).
Суд звертає увагу, що надання Сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов'язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов'язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов'язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань).
Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов'язання є наслідком дії форс- мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Таким чином, позивач на підтвердження дії форс-мажорних обставин повинен був надати сертифікат Торгово-промислової палати України, а також підтвердження їх впливу на права та обов'язки сторін, які передбачені договором.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не було дотримано строку та порядку повідомлення про форс-мажорні обставини, а також не надано належного документального підтвердження дії форс-мажору у відповідності до встановлених договором умов та діючого законодавства України.
Тобто, у даному випадку повідомлення позивача за вих. №76 від 13.04.2022 розцінюється виключно як повідомлення про розірвання договору з ініціативи суборендаря згідно з п. 15.5. договору та з урахуванням п. 12.3 договору.
Так, за умовами п. 12.3 договору передбачено, що у випадку дострокового припинення дії цього договору з ініціативи суборендаря, або у випадку дострокового припинення дії цього договору внаслідок порушення суборендарем своїх зобов'язань, встановлених цим договором, суборендар зобов'язується сплатити орендарю штраф в розмірі двомісячної орендної плати (з урахуванням ПДВ) за цим договором, яка буде діяти на момент припинення дії цього договору, з урахуванням п.4.3. цього договору.
Судом встановлено, що листом за вих. № 79869 від 14.04.2022 відповідач повідомив позивача про свою згоду на розірвання договору, за умови виконання останнім належним чином всіх своїх зобов'язань за договором суборенди, зокрема, сплати рахунків за надані послуги до моменту звільнення приміщення з урахуванням п. 15.5 договору, сплати штрафу за дострокове розірвання договору та повернення приміщення в обумовленому договором стані.
Також, у вказаному листі відповідач зазначив, що з урахуванням положень п. 1.1, п. 3.2 договору та ч. 2 ст. 795 ЦКУ, дата припинення дії договору у будь-якому випадку не може передувати даті належного повернення суборендованого приміщення за відповідним двостороннім актом прийому-передачі, якщо інша дата не буде узгоджена окремо шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору.
Крім того, з метою виконання позивачем умов договору, відповідач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд" лист вих. № 81625 від 03.06.2022, з проханням: - здійснити погашення існуючої заборгованості у розмірі 72 691,70 грн. з орендної плати за березень; 72 691,70 грн з орендної плати за квітень; 72 691,70 грн з орендної плати за травень; 72 691,70 грн з орендної плати за червень; 28 829,11 грн вартості сервісних послуг за квітень та 29 349,79 грн вартості сервісних послуг за травень; - сплати штрафу, відповідно до п.12.3. договору у розмірі 145 383,40 грн; - укласти додаткову угоду про розірвання договору 21 червня 2022 року.
Даним листом відповідач також повідомив, що у разі неприйняття позивачем запропонованих вище умов, договір суборенди буде припинений 30 червня 2022 року на підставі підпункту«а» пункту 15.3. договору, а тому позивачу запропоновано забезпечити прибуття 30 червня 2022 року повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд" до бізнес-центру для повернення приміщення за Актом приймання-передачі приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в порушення умов договору не сплатив наявну у нього заборгованість та не забезпечив прибуття свого уповноваженого представника для підписання акту приймання-передачі, що стало наслідком визнання договору суборенди №17942 від 25.05.2020 розірваним з 30.06.2022 року.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, з огляду на те, що позивачем не доведено належного виконання умов договору, зокрема, в частині положень 14.2. договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору субпідряду з 13.04.2022 та необґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині.
Що стосується заявлених позовних вимог щодо стягнення гарантійного платежу у розмірі 132 963,02 грн та надмірно сплачених сервісних платежів у сумі 45 210,69 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до умов п.1.4. договору гарантійний платіж - це грошова сума, що вноситься суборендарем тості забезпечення сплати можливих штрафних санкцій за цим договором та/або забезпечення зобов'язань, якщо це передбачено умовами договору, та підлягає поверненню суборендарю ля припинення дії даного договору, в порядку та на умовах, визначених договором.
Як встановлено судом, гарантійний платіж за договором становить двомісячну орендну плату з урахуванням ПДВ, зазначену у підпункті 4.1. договору.
Приписами пунктів 5.2. та 5.3. договору передбачено, що гарантійний платіж утримується орендарем протягом дії цього договору, як забезпечення сплати суборендарем штрафних санкцій за договором, та повертається суборендарю протягом 20 (двадцяти) банківських днів після закінчення дії цього договору при умові належного виконання суборендарем зобов'язань, встановлених даним договором та за відсутності у орендаря будь-яких претензій до суборендаря.
У випадку дострокового припинення дії цього договору з ініціативи суборендаря, або у випадку дострокового припинення дії цього договору внаслідок порушення суборендарем своїх зобов'язань, встановлених цим договором, суборендар зобов'язується сплатити орендарю штраф в розмірі двомісячної орендної плати (з урахуванням ПДВ) за цим договором, яка буде діяти на момент припинення дії цього договору, з урахуванням п.4.3. цього договору (п. 12.3. договору).
Отже, з наведеного вбачається, що передбачений договором штраф у розмірі двомісячної орендної плати є свого роду грошовим забезпечення для орендаря від понесених збитків у випадку дострокового розірвання договору позивачем, оскільки при укладанні вказаного договору орендар сподівався на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд" умов договору протягом всього строку суборенди.
З матеріалів справи вбачається, що листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" вих. №81625 від 03.06.2022 позивача було повідомлено, що відповідно до приписів пунктів 5.2. та 5.3. договору Гарантійний буде утримуватись орендарем протягом дії цього договору як забезпечення сплати суборендарем штрафних санкцій, та буде повернуто суборендарю протягом 20 банківських днів після закінчення дії цього договору при умові припинення його дії, належного виконання суборендарем зобов'язань, встановлених даним договором, та за відсутності у орендаря будь-яких претензій до суборендаря.
Крім того, відповідно до п. 12.10. договору орендар має право в односторонньому порядку погасити прострочену заборгованість суборендаря з оплати штрафних санкцій, передбачених даним договором, за рахунок Гарантійного платежу, у відповідності до розділу 5 договору.
У вищевказаному листі відповідач також зауважив, що у разі не здійснення оплати штрафу та заборгованості до 30 червня 2022 року, суборендар, в порядку визначеному в п.5.4. договору, вважається письмово повідомленим про проведення орендарем відрахування коштів з суми Гарантійного платежу простроченої заборгованості суборендаря по штрафним санкціям, встановленими договором суборенди.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач в порушення умов п. 12.3. договору не здійснив оплати штрафу за дострокове розірвання договору, відповідач правомірно скористався своїм правом на проведення відрахування коштів простроченої частини заборгованості за штрафними санкціями з суми гарантійного платежу.
Що стосується сервісних послуг, то останні відповідно п. 1.10 договору є комунальними та експлуатаційними послугами, що надаються (надання яких забезпечується) орендарем, необхідні для управління, утримання та обслуговування будівлі та прилеглої території.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що понад орендну плату суборендар зобов'язаний здійснювати відшкодування вартості сервісних послуг відповідно до умов даного договору. Субрендарем щомісячно, з 1 (першого) по 5 (п'яте) число наступного за розрахунковим місяцем, на підставі виставленого орендарем рахунку, в якому призначення платежу зазначається як відшкодування вартості сервісних послуг.
Щомісячна сума відшкодування за комунальні послуги залежить від обсягу спожитих суборендарем у розрахунковому місяці послуг і тарифів (витрат) на відповідні послуги, та включає: вартість фактично спожитої електроенергії в Приміщення, з урахуванням технологічних втрат електроенергії в розподільчих електромережах, вартість фактично спожитої електроенергії площ спільного користування, вартість водопостачання та водовідведення в Приміщенні та площах спільного користування, вартість теплопостачання (опалення) Приміщення та приміщень спільного користування. Відшкодування вартості комунальних послуг здійснюється відповідно до показників лічильників, а в разі їх відсутності - пропорційно розмірам суборендованих площ.
З матеріалів справи вбачається, що згідно виставлених відповідачем рахунків-фактури №ФГУ00022330 від 28.02.2022 та № ФГУ00022110 від 28.03.2022, позивачем були сплачені сервісні послуги за період з 24.02.2022-28.02.2022 у розмірі 4742,09 грн та за березень 2022 року у розмірі 40 468,60 грн.
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, оплату усіх грошових зобов'язань, встановлених договором суборенди, позивач повинен здійснити до моменту належного повернення приміщення орендарю. Орендна плата та плата сервісних послуг нараховується до дати підписання Акту прийому-передачі (включно) (п. 8.9 договору).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.
За умовами договору суборенди, судом встановлено, що сервісні послуги нараховувались позивачу пропорційно розмірам суборендованих площ, тобто, останній зобов'язаний був оплачувати їх незалежно від перебування працівників у приміщенні до дати підписання Акту прийому-передачі приміщення, оскільки відповідач здійснював витрати на утримання та забезпечення приміщень всього бізнес-центру, в тому числі і за спірний період.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що оскільки позивачем не було належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доведено обставини неможливості використання орендованого приміщення у період з 24.02.2022 по 31.03.2022, обґрунтованих підстав для повернення сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд" сервісні послуг на суму 45 210,69 грн не вбачається.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993).
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, приймаючи до уваги положення вищевказаних статей, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
Отже, з огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивачем так і не було доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, чи на спростування наведених вище висновків, суд, з огляду на наявні у матеріалах справи докази та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, вважає заявлені позовні вимоги не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, в процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам позивача, надано можливість обґрунтувати свої правові позиції щодо позову, надавати додаткові докази та ґрунтовні розрахунки заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.11.2022
Суддя Л. Г. Пукшин