ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2022Справа № 910/8924/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Національного університету "Києво-Могилянська академія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор"
про стягнення 13 559,24 грн.,
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Національний університет "Києво-Могилянська академія" (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 13 559,24 грн., з яких: 8 727,35 грн. - основний борг за договором оренди нерухомого майна від 30.11.2012 року № 6316, 541,91 грн. - пеня, 471,92 грн. - 3 % річних, 2 246,08 грн. - інфляційні втрати, а також 889,20 грн. - заборгованість за послуги з експлуатаційного та господарського обслуговування за договором від 30.11.2012 року про відшкодування витрат орендодавцеві на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві (до Договору оренди № 6316 від 30.11.2012 року), 254,03 грн. - відшкодування плати за землю, 68,97 грн. - пеня, 65,39 грн. - 3 % річних, 294,39 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 30.11.2012 року № 6316 та договором від 30.11.2012 року про відшкодування витрат орендодавцеві на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві (до Договору оренди № 6316 від 30.11.2012 року), внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2022 року відкрито провадження у справі № 910/8924/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 16.09.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/8924/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65005, місто Одеса, вулиця Балківська, будинок 120/1, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105492904917.
Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0105492904917 вручене відповідачу не було.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.09.2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Судом також було враховано й те, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного, за твердженням позивача, виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати платежів за користування нерухомим майном, що знаходиться у місті Києві.
Відтак, оскільки до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про підсудність цієї справи господарському суду міста Києва.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
30.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву як орендодавцем було укладено договір оренди № 6316 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 4,32 м2, розміщене за адресою: місто Київ, Контрактова площа, 4 (частина стіни у холі на першому поверсі навчального корпусу № 3 площею 2,16 м2; частина стіни у коридорі на другому поверсі навчального корпусу № 3 площею 2,16 м2), що перебуває на балансі Національного університету "Києво-Могилянська академія" (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2012 року і становить 31 200,00 грн.
Означена угода, а також укладені у подальшому договори про внесення змін до Договору оренди від 11.12.2013 року № 6316/01, від 09.03.2016 року № 6316/02, від 28.03.2018 року № 6316/03 та від 17.04.2019 року № 6316/04, підписані уповноваженими представниками орендаря та орендодавця, а також скріплені відбитками печаток цих контрагентів.
За умовами пункту 1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення двох об'єктів внутрішньої реклами, інформаційних стендів (лайт-боксів) (інше використання).
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання означених положень Договору оренди 30.11.2012 року між сторонами цього правочину спільно з Балансоутримувачем (позивачем) було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передавання орендованого майна в оренду відповідачу.
Відповідно до пункту 3.1 Договору оренди (у редакції договору про внесення змін до нього від 17.04.2019 року № 6316/04) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2018 року: 1 296,12 грн.
Пунктом 3.6 Договору оренди (у редакції договору про внесення змін до нього від 28.03.2018 року № 6316/03) визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
За змістом пункту 3.7 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з пунктом 3.11 Договору оренди у разі розірвання за згодою сторін Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Пунктом 10.1 Договору (у редакції договору про внесення змін до нього від 17.04.2019 року № 6316/04) визначено, що останній продовжено строком на 1 (один) рік, що діє до 30.11.2019 року включно.
За умовами пункту 10.4 Договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, що зважаючи на належне виконання Договору оренди протягом його дії (до 30.11.2019 року), відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального мана", а також пункту 10.4 Договору оренди, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було продовжено термін дії вказаного договору на наступний термін (до 30.11.2020 року). Наведені обставини підтверджуються змістом адресованого орендодавцем Балансоутримувачу та орендарю листа від 10.12.2019 року № 30-06/10066, копія якого наявна у матеріалах справи.
Разом із тим, пунктом 5.11 Договору оренди встановлено, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Враховуючи наведені положення Договору оренди, 30.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" як орендарем та Національним університетом "Києво-Могилянська академія" як балансоутримувачем було укладено договір про відшкодування витрат орендодавцеві на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві (далі - Договір про відшкодування витрат), за умовами якого позивач забезпечує електро-, теплопостачанням та іншими комунальними послугами (далі - комунальні послуги) орендоване приміщення, а орендар відшкодовує НаУКМА всі витрати, що зазначені в цьому договорі, які має НаУКМА при передачі в оренду приміщень за адресою: місто Київ, Контрактова площа, 4, в приміщенні навчального корпусу № 3, загальною площею 4,32 м2 (частина стіни у холі на першому поверсі площею 2,16 м2 та частина стіни у коридорі на другому поверсі площею 2,16 м2), відповідно до Плану розташування приміщення, зазначеного в Звіті про незалежну оцінку вартості майна від 31.05.2012 року до Договору оренди № 6316 від 30.11.2012 року, з метою розміщення об'єктів внутрішньої реклами, інформаційного стенду (лайт-боксу).
Наведений правочин (з подальшими змінами) підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.
Відповідно до пункту 2.1.3 Договору про відшкодування витрат НаУКМА (Балансоутримувач) зобов'язується щомісяця, починаючи з дати підписання цього договору, надавати орендареві розрахунки витрат, рахунки та податкові накладні на відшкодування орендарем НаУКМА витрат за спожиті орендарем комунальні послуги.
За умовами пункту 2.1.5 Договору про відшкодування витрат НаУКМА зобов'язується щомісяця, починаючи з дати підписання Договору оренди, надавати орендареві розраховані за чинним порядком здійснення розрахунку податку на землю рахунки на відшкодування орендарем НаУКМА витрат щодо сплати податку за землю, зайняту орендованим приміщенням.
Пунктом 2.1.7 Договору про відшкодування витрат передбачено, що НаУКМА зобов'язується надавати орендареві розрахунки і рахунки експлуатаційних і господарських витрат, які матиме НаУКМА, згідно з додатком до цього договору (Калькуляція вартості експлуатаційного та господарського обслуговування). Здійснювати перерахунок експлуатаційних витрат у разі, якщо лайт-бокс не використовується для розміщення комерційної реклами, що підтверджується відповідним актом, який складає НаУКМА.
Згідно з пунктом 2.3.1 Договору про відшкодування витрат орендар зобов'язується щомісяця відшкодовувати НаУКМА, починаючи з дати підписання Договору оренди, плату за надані НаУКМА комунальні послуги, понесені експлуатаційні витрати (які матиме НаУКМА), витрати щодо сплати податку на землю за відповідними рахунками НаУКМА протягом трьох робочих днів з дати виписки такого рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок НаУКМА.
Сторони зобов'язуються при здійсненні розрахунку вартості комунальних послуг, податку на землю, експлуатаційних витрат застосовувати зміни відповідних цін, тарифів, коефіцієнтів, методик розрахунків з дати їх введення у дію. Такі зміни є обов'язковими для НаУКМА та орендаря і додаткової письмової згоди не потребують (пункт 2.5 Договору про відшкодування витрат).
Згідно з пунктом 5.1 Договору про відшкодування витрат останній набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до закінчення терміну дії Договору оренди.
З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку оренди за Договором оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було підписано відповідний акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна з оренди відповідача.
Отже, відповідач користувався об'єктом оренди на підставі Договору оренди у період, зокрема, з березня по листопад 2020 року включно.
У матеріалах справи наявні копії виставлених відповідачу Національним університетом "Києво-Могилянська академія" рахунків на оплату орендної плати протягом березня-листопада 2020 року за Договором оренди від 31.03.2020 року № 384 на суму 958,27 грн. (за березень 2020 року), від 30.04.2020 року № 440 на суму 965,94 грн. (за квітень 2020 року), від 31.05.2020 року № 523 на суму 968,84 грн. (за травень 2020 року), від 30.06.2020 року № 601 на суму 970,77 грн. (за червень 2020 року), від 31.07.2020 року № 627 на суму 964,95 грн. (за липень 2020 року), від 31.08.2020 року № 718 на суму 963,02 грн. (за серпень 2020 року), від 30.09.2020 року № 819 на суму 967,83 грн. (за березень 2020 року), від 31.10.2020 року № 927 на суму 977,51 грн. (за жовтень 2020 року) та від 30.11.2020 року № 1022 на суму 990,22 грн. (за листопад 2020 року) на загальну суму 8 727,35 грн.
Крім того, Національним університетом "Києво-Могилянська академія" до позовної заяви долучено копії виставлених орендарю протягом травня-листопада 2020 року рахунків на оплату передбачених Договором про відшкодування витрат видатків на плату за землю на загальну суму 254,03 грн. (рахунки від 31.05.2020 року № 472 на суму 36,29 грн., від 30.06.2020 року № 545 на суму 36,29 грн., від 31.07.2020 року № 548 на суму 36,29 грн., від 31.08.2020 року № 651 на суму 36,29 грн., від 30.09.2020 року № 759 на суму 36,29 грн., від 31.10.2020 року № 879 на суму 36,29 грн., від 30.11.2020 року № 947 на суму 36,29 грн.), а також відшкодування витрат на експлуатаційне та господарське обслуговування за травень-червень 2020 року на загальну суму 889,20 грн. (рахунки від 31.05.2020 року № 503 на суму 444,60 грн. та від 30.06.2020 року № 577 на суму 444,60 грн.).
Факт щомісячного направлення вищенаведених рахунків орендарю додатково підтверджується наявною в матеріалах справи копією пояснювальної записки провідного бухгалтера позивача Ноги К.В. від 09.02.2022 року та копіями відповідних фіскальних чеків і відомостей відправлень кореспонденції Національним університетом "Києво-Могилянська академія".
У позовній заяві Національний університет "Києво-Могилянська академія" також вказував на те, що у період дії карантину сторони здійснили перерахунок експлуатаційних витрат на підставі листів відповідача від 08.04.2020 року № 487 про зменшення оплати за період 01.04.2020 року - 30.04.2020 року; від 06.05.2020 року № 507 про зменшення оплати за період 01.05.2020 року - 31.05.2020 року; від 12.06.2020 року № 532 про зменшення оплати за період 01.06.2020 року - 30.06.2020 року; від 08.07.2020 року № 545 про зменшення оплати за період 01.07.2020 року - 31.08.2020 року; від 17.09.2020 року № 680 про зменшення оплати за період 01.09.2020 року - 31.09.2020 року.
На цій підставі позивач зменшив оплату за травень-червень 2020 року за послуги охорони та поточного ремонту підлоги - 444,60 грн. (370,50 грн. та ПДВ 20 % - 74,10 грн.), а за липень-листопад 2020 року взагалі припинив нарахування цих витрат (крім податку на землю).
Про належне виконання орендодавцем своїх зобов'язань за Договором оренди, а також належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором про відшкодування витрат свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем чи Балансоутримувачем відповідних зобов'язань за цими угодами.
Проте судом встановлено, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" протягом наведеного періоду належним чином своїх зобов'язань за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат не виконав, обумовлені означеними правочинами платежі за вищевказаними рахунками не оплатив.
Листами від 10.11.2020 року № 10/1117, від 08.12.2020 року № 10/1238, від 18.12.2020 року № 10/1295 та від 29.12.2020 року № 10/1340 позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" з вимогами про погашення наявної у відповідача перед Балансоутримувачем заборгованості за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат. Крім того, на адресу орендаря була направлена відповідна претензія позивача від 26.01.2021 року № 10/68.
Зважаючи на залишення відповідачем означених вимог позивача без відповіді та задоволення, Національний університет "Києво-Могилянська академія" звернувся до суду з означеним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України).
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті протягом спірного періоду 8 727,35 грн. основного боргу за Договором оренди, 889,20 грн. вартості послуг з експлуатаційного та господарського обслуговування та 254,03 грн. відшкодування плати за землю за Договором про відшкодування витрат, підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Національного університету "Києво-Могилянська академія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" про стягнення вказаних сум боргу, в зв'язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Зважаючи на неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати орендних платежів за Договором оренди та відшкодування витрат балансоутримувача за Договором про відшкодування витрат, позивач просив суд стягнути з відповідача 471,92 грн. 3 % річних та 2 246,08 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми заборгованості за Договором оренди у період з 11.04.2020 року по 31.05.2022 року, а також 65,39 грн. 3 % річних та 294,39 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми заборгованості за Договором про відшкодування витрат у період з 04.06.2020 року по 31.05.2022 року, згідно з наданим Національним університетом "Києво-Могилянська академія" розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 року в справі № 910/21564/16.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 65,39 грн. та інфляційних втрат в сумі 294,39 грн., нарахованих за Договором про відшкодування витрат, який не перевищує здійсненого судом власного розрахунку цих компенсаційних витрат, суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а відтак позовні вимоги Національного університету "Києво-Могилянська академія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" про стягнення означених сум компенсаційних виплат за Договором про відшкодування витрат підлягають задоволенню.
Разом із тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат за Договором оренди, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та кількості днів за такі періоди по кожному спірному місяцю окремо, що призвело до заявлення суми 3 % річних у завищеному розмірі.
Так, початковими датами періодів нарахування 3 % річних та інфляційних втрат по кожному спірному місяцю окремо за Договором оренди позивачем зазначено 11 число місяця, наступного за звітним (в якому були виставлені рахунки).
Проте, за умовами пункту 3.6 Договору оренди (у редакції договору про внесення змін до нього від 28.03.2018 року № 6316/03, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Отже, дійсним початковим періодом прострочення відповідачем сплати орендних платежів за Договором оренди у кожному спірному місяці є 16 число місяця, наступного за розрахунковим.
При цьому, слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення умов Договору оренди, за обрахунком суду є 468,23 грн.
Разом із тим, нарахована Національним університетом "Києво-Могилянська академія" сума інфляційних втрат у розмірі 2 246,08 грн. не перевищує розрахованої судом суми вказаних компенсаційних виплат за дійсний період прострочення.
Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів наданого позивачем розрахунку.
За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" на користь Національного університету "Києво-Могилянська академія" підлягає 3 % річних за порушення умов Договору оренди в розмірі 468,23 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 246,08 грн., тоді як у задоволенні вимог балансоутримувача про стягнення з орендаря 3,69 грн. 3 % річних за цією угодою слід відмовити.
Також, внаслідок неналежного виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати орендних платежів за Договором оренди та відшкодування витрат балансоутримувача за Договором про відшкодування витрат, позивач просив суд стягнути з відповідача 541,91 грн. пені, нарахованої на відповідні суми заборгованості за Договором оренди у період з 11.04.2020 року по 10.06.2021 року, а також 68,97 грн. пені, нарахованої на відповідні суми заборгованості за Договором про відшкодування витрат у період з 04.06.2020 року по 03.05.2021 року, згідно з наданим Національним університетом "Києво-Могилянська академія" розрахунком.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.
Наразі на всій території України триває карантин, який продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 року № 928) до 31.12.2022 року.
За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Як було зазначено вище, за змістом пункту 3.7 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
У той же час пунктом 3.3 Договору про відшкодування витрат встановлено, що при несвоєчасному відшкодуванні орендарем НаУКМА плати за комунальні послуги, податку на землю, експлуатаційних витрат орендар зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення, а НаУКМА має право припинити постачання комунальних послуг орендареві до повного відшкодування орендарем НаУКМА заборгованості.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 68,97 грн., нарахованої за Договором про відшкодування витрат, який не перевищує здійсненого судом власного розрахунку цієї штрафної санкції, суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства. Відтак, позовні вимоги Національного університету "Києво-Могилянська академія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" про стягнення означеної суми пені за Договором про відшкодування витрат підлягають задоволенню.
У той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведеної неустойки за Договором оренди, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених позивачем аналогічних методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та кількості днів за такі періоди по кожному спірному місяцю окремо, що призвело до заявлення суми пені за Договором оренди у завищеному розмірі.
За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" на користь Національного університету "Києво-Могилянська академія" підлягає пеня, нарахована за порушення умов Договору оренди, в розмірі 526,85 грн., тоді як у задоволенні вимог балансоутримувача про стягнення з орендаря 15,06 грн. пені за цією угодою слід відмовити.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аутдор" (65005, місто Одеса, вулиця Балківська, будинок 120/1; код ЄДРПОУ 32979455) на користь Національного університету "Києво-Могилянська академія" (04070, місто Київ, вулиця Григорія Сковороди, будинок 2; код ЄДРПОУ 16459396) 8 727 (вісім тисяч сімсот двадцять сім) грн. 35 коп. основного боргу за договором оренди нерухомого майна від 30.11.2012 року № 6316, 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 85 коп. пені за договором оренди нерухомого майна від 30.11.2012 року № 6316, 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 23 коп. 3 % річних за договором оренди нерухомого майна від 30.11.2012 року № 6316, 2 246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 08 коп. інфляційних втрат за договором оренди нерухомого майна від 30.11.2012 року № 6316, 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп. заборгованості за послуги з експлуатаційного та господарського обслуговування за договором від 30.11.2012 року про відшкодування витрат орендодавцеві на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві (до Договору оренди № 6316 від 30.11.2012 року), 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 03 коп. відшкодування плати за землю за договором від 30.11.2012 року про відшкодування витрат орендодавцеві на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві (до Договору оренди № 6316 від 30.11.2012 року), 68 (шістдесят вісім) грн. 97 коп. пені за договором від 30.11.2012 року про відшкодування витрат орендодавцеві на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві (до Договору оренди № 6316 від 30.11.2012 року), 65 (шістдесят п'ять) грн. 39 коп. 3 % річних за договором від 30.11.2012 року про відшкодування витрат орендодавцеві на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві (до Договору оренди № 6316 від 30.11.2012 року), 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 39 коп. інфляційних втрат за договором від 30.11.2012 року про відшкодування витрат орендодавцеві на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві (до Договору оренди № 6316 від 30.11.2012 року), а також 2 477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16.11.2022 року.
Суддя В.С. Ломака