ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
м. Київ
14.11.2022Справа № 910/8378/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 910/8378/22
за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
до 1) ОСОБА_1 (АДРЕСА_5; ідентифікаційний код НОМЕР_3 )
2) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 )
про визнання договору припиненим та стягнення 970 000, 00 USDT (токенізований долар), що еквівалентно 970 000, 00 доларів США
Представники сторін:
від позивача-1,2: Ліщишин Ігор
від відповідача-1: Гаврилюк Марина , Нікітчина Альона ,
від відповідача-2: Українець Микола
До господарського суду міста Києва зі спільним позовом звернувся ОСОБА_2 (далі за текстом - ОСОБА_2 , Позивач-1) та ОСОБА_3 (далі за текстом - ОСОБА_3 , Позивач-2) до ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Відповідач-1) та ОСОБА_4 (далі за текстом - ОСОБА_4 , Відповідач-2), в якому позивачі просять суд:
- визнати припиненим договір про спільну діяльність від 17.06.2019, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;
- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача-1 та Позивача-2 пропорційно 970 000, 00 USDT, що еквівалентно 970 000, 00 доларів США.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачам встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- доказів сплати судового збору в розмірі 534 554, 13 грн.;
- повної інформації щодо місцезнаходження чи місця проживання Відповідача-1 разом з доказами направлення копії позову з додатками на вірну адресу останнього.
Також на підставі даної ухвали вирішено звернутися до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Державної міграційної служби України із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання Відповідача-1 та Відповідача-2.
30.09.2022, 03.10.2022 та 05.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2022 надійшли відповіді на здійснені судом запити, з яких вбачається, що згідно даних Гусятинської селищної ради ОСОБА_1 не зареєстрований на території ради, а згідно даних Державної міграційної служби України та Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації адреса місця реєстрації ОСОБА_4 є - АДРЕСА_4 .
16.09.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява Позивачів про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче провадження призначено на 31.10.2022.
21.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).
25.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява Позивачів про витребування доказів.
27.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву Відповідача-1, письмове опитування до Позивачів у порядку статті 90 ГПК України та клопотання про зобов'язання Позивачів надати докази.
У підготовчому засіданні 31.10.2022, розглянувши клопотання Відповідача-1 про залишення позову без розгляду та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності належними доказами обставин, на які посилається Відповідач-1. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 31.10.2022.
У підготовчому засіданні 31.10.2022 судом оголошено перерву до 14.11.2022.
10.11.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача-1 про закриття провадження у справі.
11.11.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача-1 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
14.11.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача-1 про вступ у справу представника та клопотання Відповідача-1 про залишення без розгляду відповіді на відзив на позовну заяву № б/н від 11.11.2022.
14.11.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивачів щодо поставлених Відповідачем-1 питань в порядку письмового опитування у порядку статті 90 ГПК України, а також відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 14.11.2022 представник Позивачів зазначив про подачу відповіді на відзив на позовну заяву.
Представники Відповідачів просили суд залишити таку відповідь на відзив без розгляду з огляду на пропуск процесуального строку для подання такої заяви по суті.
Також у даному засіданні представник Відповідача-1 надав пояснення по суті поданого клопотання про залишення позову без розгляду, яке просив суд задовольнити.
Представник Позивачів заперечував щодо залишення позовної заяви без розгляду із зазначених Відповідачем-1 підстав.
Розглянувши клопотання Відповідача-1 про залишення позову без розгляду та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 14.11.2022.
Крім того, суд у даному засіданні перейшов до розгляду поданого Відповідачем-1 клопотання про закриття провадження у справі.
Представник Відповідача-1 надав пояснення по суті поданого клопотання та просив суд закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Представник Відповідача-2 підтримав клопотання про закриття провадження.
Представник Позивачів заперечував щодо закриття провадження у справі та просив суд оголосити перерву для подання доповнень/уточнень до позовної заяви.
Представники Відповідачів заперечували щодо оголошення перерви для надання Позивачам можливості змінювати/уточнювати позовні вимоги в межах даного провадження.
З поданого Відповідачем-1 клопотання про закриття провадження вбачається, що на думку останнього Позивачами при зверненні до господарського суду міста Києва не дотримано предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, закріплену статтею 20 ГПК України.
Так, Відповідач-1 зазначає, що у даній справі до господарського суду звернулись фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до фізичних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання договору укладеного між сторонами припиненим та стягнення криптовалюти.
Позовні вимоги обґрунтовані досягненням сторонами згоди щодо ведення спільної діяльності та здійсненням в подальшому помилкових операцій по перерахуванню криптовалюти з власного гаманця Позивачів на гаманець Відповідача - 1.
Водночас, у позовній заяві не визначено, що спільна діяльність сторін в рамках правочину здійснювалась ними у статусі суб'єктів господарюванням, як і не визначено Позивачами приналежність спірних правовідносин в рамках спільної діяльності саме до господарських.
Також Відповідач-1 вказує, що матеріали справи не містять і доказів того, що заявлена до стягнення криптовалюта використовувалась Позивачами у своїй господарській діяльності, і що вимога про її стягнення спрямована на відновлення порушеного права Позивачів саме як господарюючих суб'єктів, як обов'язкової підстави для здійснення розгляду спору в рамках господарського судочинства.
Додані ж до позову скріншоти переписки та роздруківки з сайтів не містять інформації, яка могла б ідентифікувати сторін спору як суб'єктів господарювання та/ або приналежність помилково проведених операцій до господарських.
Відтак, Відповідач-1 стверджує, що наведені вище обставини свідчать про те, що даний спір не пов'язаний із захистом господарських відносин, водночас стосується цивільних прав та інтересів Позивачів у сфері цивільних договірних та позадоговірних зобов'язань, що відповідно виключає можливість розгляду даного спору господарським судом міста Києва.
З огляду на викладене вище, враховуючи принцип змагальності сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, з огляду на вже наявне в матеріалах справи клопотання Відповідача-1 про закриття провадження, суд не вбачає підстав для задоволення усного клопотання Позивачів про відкладення підготовчого засідання для подання доповнень до позовної заяви/зміни позовних вимог, а натомість вважає за необхідне розглянути клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з чим зазначає наступне.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Крім того, пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України закріплено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, на яку також посилається Відповідач-1 у поданому клопотанні.
Дослідивши матеріали справи, а саме заявлений позов, позовні вимоги та обґрунтування останніх, суд дійшов висновку, що даний спір не містить ознак господарського спору з огляду на наступне.
Статтею 14 ГПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Позивачі звертаючись до суду з даним позовом просять суд визнати припиненим договір про спільну діяльність від 17.06.2019, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та стягнути пропорційно з Відповідачів 970 000, 00 USDT, що еквівалентно 970 000, 00 доларів США на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).
При цьому на третій сторінці позовної заяви Позивачами зазначається, що такий договір про спільну діяльність від 17.06.2019 припинив свою дію 08.11.2021.
Так, враховуючи положення статті 4 ГПК України, обґрунтування Позивачем вимоги немайнового характеру, судом не вбачається можливості встановити в чому саме (в цій частині) є порушення прав Позивачів, за захистом якого останні звертаються до суду.
Фактично дана вимога направлена на встановлення факту, який по суті ніким не заперечується.
Також, із наданого Позивачем скріншоту спірного договору не вбачається того, що його учасники уклали такий договір при здійсненні ними господарської діяльності або ж в результаті укладення такого договору сторони набули статусу учасників (засновників, акціонерів, членів) юридичної особи, оскільки відповідну юридичну особу (компанію, як це зазначається Позивачами) створено так і не було, з огляду на наявні в матеріалах справи докази.
При цьому, Позивачі зазначають (сторінка 4 позовної заяви абзац 4), що станом на дату перерахування коштів Позивачем-1 Відповідачу-1 між сторонами не існувало жодних правовідносин, за якими б у Позивачів виникло зобов'язання сплатити ОСОБА_1 спірні кошти.
Зазначене вище, на переконання суду, свідчить про те, що перерахування Позивачем-1 та Відповідачем-1 коштів, про що стверджується Позивачами, відбулося виключно як між фізичними особами та не має жодного відношення до здійснення господарської діяльності між сторонами, оскільки за сукупністю доказів у справі така діяльність відсутня.
Суд також погоджується з доводом Відповідача-1, що із наданих до позову скріншотів переписок та роздруківок не вбачається за можливе ідентифікувати сторін спору як суб'єктів господарювання та/або приналежність помилкового проведених операцій до господарських.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (частина 1 статті 55 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2021 у справі № 910/7223/21 Верховний Суд констатує, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Підсумовуючи викладене вище, доводи та пояснення сторін, враховуючи суб'єктний склад та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що такі відносини не виникли з корпоративних правовідносин та в ході здійснення суб'єктами господарської діяльності, а тому спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, а дане провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
Пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Разом з тим, частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 5 частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи відсутність клопотання Позивача про повернення судового збору суд наразі не вбачає підстав для його повернення.
Керуючись статтею 20, пунктом 1 частини 1 статті 231 та статтею 234 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 910/8378/22 - задовольнити.
2. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_5; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання договору припиненим та стягнення 970 000, 00 USDT (токенізований долар), що еквівалентно 970 000, 00 доларів США - закрити.
Ухвала набрала законної сили 14.11.2022 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали підписано: 15.11.2022.
Суддя Антон ПУКАС