ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.11.2022Справа № 910/1925/21
За позовомПриватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
доДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України"
простягнення збитків 7 224 514, 34 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Денисенко О.М. - представник за довіреністю;
від відповідача: Сидоренко Д.О. - представник за довіреністю.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1925/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення 7 224 514, 34 грн майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, ПрАТ "СК "Укррічфлот" було заподіяно майнової шкоди у вигляді витрат, пов'язаних із сплатою коштів у 2016-2018 роках за "послуги" з використання рейдового портового пункту № 2 (р-н "Дідової хати") для перевантаження вантажу силами і засобами клієнта на загальну суму 3 612 257,17 грн.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 10.11.2022.
10.11.2022 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
Безпосередньо в судовому засіданні 10.11.2022 представник позивача наполягав на задоволенні позову, а представник відповідача, натомість, - заперечував.
Судом було закінчено з'ясування обставин та перевірку їх доказами. Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Основним видом діяльності Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" є вантажний морський транспорт, КВЕД 50.20.
Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 12.10.2017 прийнято розпорядження № 60-р про початок розгляду справи за заявою Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (тип та найменування якого 22.12.2017 змінені на Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот") в особі філії "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот" від 16.08.2016 № 1125.
За результатами розгляду справи № 2-26.215/60-2017 Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №6-ріш, яким:
1) визнано дії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі також - МФ ДП "АМПУ", ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії, Філія), які полягають у створенні перешкод для проведення ПрАТ "СК "Укррічфлот" в особі філії навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт-борт" у березні квітні 2016 та непідтверджені у серпні 2016 заходу суден та плавзасобів вказаного суб'єкта господарювання до Миколаївського морського порту, з метою проведення таких робіт з підстав, не передбачених законодавством, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть призвести до обмеження конкуренції;
2) визнано Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» таким, що протягом 2016 - квітня 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання доступу до об'єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання, та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», в межах акваторії Миколаївського морського порту, оскільки на цьому ринку в нього не було (не має) жодного конкурента;
3) визнано дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», які полягали у висуванні протягом 2016-квітня 2019 років вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, споживачам, у тому числі Приватному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», що виявили намір використовувати об'єкти портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання, для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, у вигляді дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
4) за вчинення порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини вказаного рішення, накладено на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень;
5) зобов'язано Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» припинити порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини рішення, шляхом припинення висування вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, про що повідомити територіальне відділення, протягом двох місяців з дня одержання рішення у цій справі.
Антимонопольним комітетом за результатами перевірки рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення АМК України від 03.05.2019 № 6-ріш у справі № 2-26.215/60-2017, винесено рішення від 20.08.2020 № 539-р, яким скасовано п. 1 резолютивної частини рішення від 03.05.2019 № 6-ріш. Пункти 2-5 резолютивної частини рішення від 03.05.2019 № 6-ріш залишено без змін.
Позивач наголошує, що у 2016-2018 роках він сплатив на користь відповідача за послуги з використання рейдового портового пункту № 2 (р-н Дідової хати") для перевантаження вантажу силами і засобами клієнта 3 612 257,17 грн, з яких:
- в 2016 - 1 078 353,38 грн за 22-я суднами;
- в 2017 - 1 784 690,51 грн за 37-а суднами;
- в 2018 - 749 213, 28 грн за 17-а судами.
Посилаючись на обставини, встановленні рішенням Адміністративної колегії територіального відділення № 6-ріш від 03.05.2019 позивач просить стягнути з відповідача шкоду в розмірі 7 224 514,34 грн, керуючись положеннями ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошував, зокрема, на такому:
- заявлена позивачем сума коштів до стягнення не є шкодою, а є оплатою за надані послуги згідно умов договору, який є правомірним та не визнаний судом недійсним;
- позивач має довести, що при відповідних суднозаходах він сплатив одночасно і портові збори за використання портової акваторії, і послуги для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт-борт";
- позивач повинен довести відповідними платіжними дорученнями факти сплати корабельного збору (використання портової акваторії) та факти сплати за послугу для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт-борт" за одні і ті ж судно заходи, для того щоб довести подвійне стягнення з нього коштів за послуги, які вже включені в склад портових зборів;
- позивачем не доведено, що з нього стягувалися додаткові кошти, які по суті і можуть бути шкодою;
- враховуючи, що в діях ДП "АМПУ" відсутній факт протиправної поведінки, позивачем не доведено заподіяння йому шкоди, відповідно відсутній і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
При цьому, згідно з ч.ч.1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зазначені норми підлягають застосуванню разом із відповідними положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції", який не містить окремих (спеціальних по відношенню до Цивільного кодексу України) норм щодо визначення поняття шкоди та збитків.
Судом було встановлено, що дійсність рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.05.2019 №6-ріш підтверджено Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі № 910/17897/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2022.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Судом встановлено, що при розгляді справи № 2-26.215/60-2017 Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було встановлено наступні обставини.
Відповідно до п. 336 Рішення товаром, який розглядався MB АМКУ під час дослідження монопольного становища ДП «АМПУ», визначено послуги з надання Миколаївською філією ДП «АМПУ» доступу до об'єктів портової інфраструктури, яка використовується або може бути використана з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», зокрема, шляхом:
- використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами генекспедитора;
- організація НРР на внутрішньому рейді порту силами та засобами клієнта;
- використання рейдового портового пункту № 2 (р-н «Дідової хати») для перевантаження вантажу силами та засобами клієнта;
- організація НРР за схемою «борт-борт» біля причалів силами та засобами клієнта;
- використання у період з 23.03.2016 - 27.03.2016 року причалу № 12 для навантаження зернових вантажів на т/х «ANTEIA» за схемою «борт-борт».
Загальні висновки щодо зловживання відповідачем монопольним становищем зроблені MB АМКУ в п. 521 Рішення: «Ураховуючи вищезазначене, дії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії, які полягають у висуванні протягом 2016 - квітня 2019 років вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, споживачам, у тому числі Приватному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», що виявили намір використовувати об'єкти портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання, для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, у вигляді дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку».
Як було зазначено MB АМКУ у Рішенні (п.п. 93, 155 - 168) Заявник (позивач) є підприємством річкового транспорту та відповідно до укладених договорів надає послуги з навантажувально-розвантажувальних робіт та перевезення різного виду вантажів. Зокрема, заявник на підставі договору про надання послуг з перевалки вантажу від 28.12.2015 р. № 26-12-15 з TOB «МТА сервіс ЛТД» взяв на себе зобов'язання протягом дії договору власними силами виконувати перевантаження з суден та перевезення вантажу кокс з зовнішнього рейду або причалу Миколаївського морського торгового порту на склад на території Філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот». З метою виконання своїх договірних зобов'язань заявник здійснює заходи в Миколаївському морському порту та використовує його акваторію, яка є об'єктом портової інфраструктури загального користування згідно статті 1 Закону України «Про морські порти України».
Також, МВ АМКУ було з'ясовано, що МФ ДП «АМПУ» протягом березня - серпня 2016 року неодноразово створювались перешкоди в доступі плавзасобів заявника до акваторії Миколаївського морського порту (надалі - ММП). Так, Філія обумовлює доступ Заявника в ММП укладанням угод та прийняттям додаткових зобов'язань всупереч діючому законодавству. Зокрема, 21.03.2016 р. заявник листом № 21/03/42 звернувся до Головної диспетчерської МФ ДП «АМПУ» відносно підтвердження здійснення перевантаження вантажу «сорго» в кількості 8000 т на т/х «АNТНЕІА», ошвартованого біля причалу № 12 Миколаївського морського порту. При цьому, текст даного листа не містить жодної інформації щодо потреб Заявника у наданні будь-яких послуг з боку МФ ДП «АМПУ». Вантажні операції планувалось виконувати силами та засобами Заявника по схемі «борт-борт». Проте, листом від 21.03.2016 р. №18-14/13-70 Головна диспетчерська МФ ДП «АМПУ» інформувала Заявника, що між МФ ДП «АМПУ» та ПрАТ «СК «Укррічфлот» укладено договір від 30.12.2014 р. № 131-П-МИФ-14 на надання МФ ДП «АМПУ» послуг по організації навантажувально-розвантажувальних робіт силами та засобами ПрАТ «СК «Укррічфлот» тільки на рейдах морського порту Миколаїв. Враховуючи цю обставину, МФ ДП «АМПУ» у листі зазначає, що для здійснення НРР біля причалу № 12 (як було заплановано Заявником), Філії Миколаївського річкового морського порту необхідно укласти з МФ ДП «АМПУ» відповідний договір.
Тобто, за логікою МФ ДП «АМПУ», умовою виконання НРР біля причалу № 12 Миколаївського морського порту є наявність укладеного договору між Філією та Заявником. Листом від 21.03.2016 р. № 476-1 ПрАТ «СК «Укррічфлот» надав на адресу МФ ДП «АМПУ» власне обґрунтування щодо відсутності правових підстав укладання з Філією договору на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу.
При цьому, Правилами надання послуг у морських портах, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 р. № 348 передбачено, що обов'язок укладання договорів перевалки, або інших договорів про послуги ДП «АМПУ», покладається виключно на портових операторів та операторів терміналів. Перелік портових операторів, операторів терміналів у кожному морському порту, а також перелік послуг, які вони надають, визначено в Реєстрі морських портів України, ведення якого здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Як вбачається зданих Реєстру, Заявник не є портовим оператором чи оператором терміналу, а тому не зобов'язаний укладати договір на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу МФ ДП «АМПУ».
Крім того, оплата послуг з надання доступу до причалу здійснюється портовим оператором, який безпосередньо використовує причал. Заявник здійснює вантажні операції по схемі «борт-борт» без безпосереднього використання причалу, що додатково підтверджує неправомірність та безпідставність вимог щодо укладання договору саме на надання послуг МФ ДП «АМПУ» із забезпечення доступу до причалу.
У свою чергу, заявником було здійснено оплату на користь МФ ДП «АМПУ» портових зборів за захід суден, які були залучені до виконання НРР т/х «АNTHEІА». Відповідно до пунктів 5.1. та 5.4. Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. №316 причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу. У разі коли операція виконується за варіантом «судно-судно», ставка причального збору застосовується зі знижкою 50 %.
Листом від 23.03.2016 р. № 493 заявник повідомив МФ ДП «АМПУ» про захід суден ПрАТ «СК «Укррічфлот» в акваторію Миколаївського морського порту з метою перевантаження вантажу на т/х «АІМТНЕІА» біля причалу № 12 ДП МФ «АМПУ» силами та засобами Заявника за схемою «борт-борт» та вимушено гарантував укладення договору для тимчасового надання доступу до причалу Миколаївського морського порту.
В той же час, володіючи вказаною інформацією (лист ПрАТ «СК «Укррічфлот» від 22.03.2016 р. № 491) про планування проведення заявником НРР та захід у зв'язку з цим його суден та плавзасобів, МФ ДП «АМПУ» приймає Наказ від 23.03.2016 р. № 188 «Про затвердження та введення в дію вільної ціни (тарифу) на використання причалу № 12 для навантаження зернових вантажів на т/х «ANTHEIA» за схемою «борт-борт»», яким затверджено та введено в дію вільну ціну (тариф) на використання причалу № 12 для навантаження зернових вантажів на т/х «ANTHEIA» за схемою «борт-борт».
23.03.2016 р. між Адміністрацією МФ ДП «АМПУ» і позивачем був укладений Договір №42-П-МИФ-16 від 23.03.2016 р. предметом якого є надання Адміністрацією МФ ДП «АМПУ» заявнику послуг з використання причалу № 12 для навантаження зернових вантажів на т/х «ANTHEIA» за схемою «борт-борт».
Після повідомлення заявником 07.04.2016 листом № 4-4-1-13/72 Міністерству інфраструктури України про неправомірні дії МФ ДП "АМПУ", суднам заявника все ж було надано дозвіл на захід в Миколаївський морський торгівельний порт без укладення договору про доступ до причалу портового оператора. Таким чином, заявнику вдалося провести ННР т/х «ANTHEIA» за схемою "борт-борт" біля причалу № 12 власними силами та засобами. Разом з тим, заявником було здійснено оплату законодавчо визначених платежів у вигляді портових зборів за захід суден та інших плавзасобів, які були залучені для фактичного виконання робіт за т/х «ANTHEIA».
MB АМКУ в пунктах 212 - 213 Рішення зазначає, що комплексний аналіз усіх пояснень МФ ДП «АМПУ» свідчить, що основною метою надання послуги з організації НРР за схемою «борт-борт» біля причалу силами та засобами клієнта, є забезпечення Адміністрацією МФ безпеки судноплавства на судноплавних шляхах та документальне оформлення операцій з вантажами.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. № 316 «Про портові збори» затверджено «Порядок справляння та розміри ставок портових зборів», а також «Порядок обліку та використання коштів від портових зборів» (надалі - Порядок використання коштів від портових зборів).
Розділ II вказаного Порядку регламентує порядок використання коштів від портових зборів. Пунктом 2.1. цього розділу визначено, що кошти від корабельного збору використовуються зокрема на заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах.
Згідно з пунктом 2.2. розділу II Порядку використання коштів від портових зборів, кошти від причального збору використовуються, зокрема на утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій.
При цьому, слід зауважити, що законодавець передбачив особливості справляння причального збору під час проведення НРР за схемою «борт-борт», а саме: пунктом 5.4 Порядку справляння зборів визначено, що із суден групи В (за винятком буксирів, однак включаючи ліхтери, баржі) причальний збір справляється за кожну тонну навантаженого або розвантаженого вантажу за такими ставками:
- 0,19 долара США - із суден у закордонному плаванні;
- 0,019 долара США - із суден у каботажному плаванні.
Сплата причального збору здійснюється окремо за кожну операцію. У разі коли операція виконується біля необладнаного берега або за варіантом «судно-судно», ставка причального збору застосовується зі знижкою 50 відсотків.
Відповідно до пункту 5.5. Порядку справляння портових зборів судна, що стоять лагом до іншого судна, ошвартованого біля причалу, або ошвартовані біля причалу носом чи кормою, сплачують 50 відсотків ставки причального збору.
Отже, даними положеннями закріплено фінансування витрат власників причалів на їх утримання за рахунок судновласників, які використовують зазначені об'єкти портової інфраструктури для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, в тому числі за схемою «борт-борт» (п. 230 Рішення).
В пунктах 255-256 Рішення зазначено, що MB АМКУ, здійснивши комплексно-правовий аналіз встановлених обставин та фактів, інформації, отриманої в ході розгляду заяви та нормативно-правової бази, що регламентує вищенаведені питання, дійшло наступних висновків:
- ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії наділене особливими правами та повноваженнями згідно діючого законодавства, його статус має подвійну правову природу як суб'єкта владних повноважень, зокрема, щодо надання дозволу на вхід/вихід судна в порт, адміністрування портових зборів, так і суб'єкта господарювання, що має монопольну владу на ринку певних послуг, що надаються в Миколаївському морському порту. Відповідно, Філія, використовуючи ринкову та адміністративну владу, може диктувати свої умови при продажі таких послуг, нав'язувати споживачу невигідні для нього, непотрібні та нереальні умови, не допускати, усувати та обмежувати конкуренцію, зокрема, шляхом відмови у заході в порт та доступу до портової інфраструктури окремих суб'єктів господарювання;
- ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії обумовлює надання дозволу на захід судна (підтвердження прийому судна) до морського порту обов'язковим поданням суб'єктом господарювання заявки на послуги, які він не має бажання замовляти, оскільки не має у них потреби;
- відмова у видачі дозволу на захід до порту може мати місце виключно з підстав встановлених законодавством. Неподання заявки на послуги МФ ДП «АМПУ», в яких не має потреби, не визначено законодавством як підстава ненадання дозволу на захід до морського порту;
- ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії, використовуючи своє становище, тиснуло на Заявника, обумовлюючи надання дозволу на захід судна до морського порту Миколаїв, замовленням та оплатою додаткової послуги, яка вже була сплачена у складі портових зборів.
Як показує хронологічний аналіз вищенаведених обставин, Філія, користуючись своїм одноосібним правом надання доступу до Миколаївського морського порту (надання дозволу на вхід/вихід судна до морського порту) та наділеними владними повноваженнями, вчиняє дії, спрямовані на створення несприятливих та дискримінаційних умов діяльності Заявника, здійснює системний тиск та ущемляє його інтереси.
В пункті 419 Рішення вказано, що територіальне відділення щодо обґрунтованості надання МФ ДП «АМПУ» послуг з надання доступу до об'єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання, та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», які надаються Філією шляхом організації таких робіт біля причалів силами та засобами клієнта доходить наступних висновків:
- фактичні роботи, витрати на які були закладені МФ ДП «АМПУ» у вартість послуг по організації НРР за схемою «борт-борт» біля причалів силами та засобами клієнта, виконуються Філією незалежно від обраного вантажовласником (його агентом) способу проведення НРР (як біля причалу за схемою «борт-борт», так і за схемою «судно-причал»);
- за виконання вищенаведених робіт, які, головним чином, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства, диспетчерських функцій та функцій із обліку вантажів, за схемою «борт-борт» біля причалів силами та засобами клієнта, МФ ДП «АМПУ» вимагає їх додаткової оплати, у вигляді послуг по організації НРР за схемою «борт- борт» біля причалів силами та засобами клієнта (у період з 23.03.2016-27.03.2016 року - використання причалу № 12 для навантаження зернових вантажів на т/х «ANTHEIA» за схемою «борт-борт»), в той час, коли при здійсненні розвантаження судна за класичною схемою (судно-причал) Філією не висуваються вимоги щодо оплати таких робіт портовим оператором, судновласником або ж іншими суб'єктами господарювання;
- витрати на забезпечення безпеки судноплавства та використання причалів компенсуються за рахунок коштів від корабельного та причального зборів, які були оплачені, як судовим агентом суден, які планувались до розвантаження за схемою «борт- борт», так і Заявником, як власником суден, які були залучені до розвантаження морських суден у порту;
- обставини, встановлені територіальним відділенням, зокрема, які стосуються суті та характеру робіт, які виконуються МФ ДП «АМПУ» при наданні послуг по організації НРР за схемою «борт-борт» силами та засобами клієнта, не підтверджують необхідності їх виділення в окрему послугу, а навпаки, засвідчують необхідність їх фактичного виконання в силу вимог законодавства, яким врегульовані взаємовідносини в сфері обслуговування суден та проведення НРР у морських портах України.
В пункті 513 Рішення MB АМКУ зазначає, що відповідно до наданої інформації МРП АСК «Укррічфлот», Заявником було здійснено оплату на користь МФ ДП «АМПУ» за послуги з використання рейдового портового пункту № 2 (р-н «Дідової хати») для перевантаження вантажу силами та засобами клієнта:
- у 2016 року на загальну суму 1 078 353,38 грн. за 22-а суднами;
- у 2017 році на загальну суму 1 687 250,51 грн. за 37-ма суднами;
- у 2018 році на загальну суму 749 213,28 грн. за 17-ма суднами;
- у 2019 році (з січня - по 15.03.2019 року) на загальну суму 318 259,94 грн. за 4-ма суднами.
Оплата суб'єктами господарювання, які мають необхідність у використанні об'єктів портової інфраструктури з метою виконання НРР, додаткових необґрунтованих послуг призводить до понесення ними витрат, які, у свою чергу, мають негативний вплив на формування конкурентних переваг таких суб'єктів господарювання на ринку надання послуг з проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням об'єктів портової інфраструктури Миколаївського морського порту, замовниками яких виступають вантажовласники, експедиторські компанії тощо (п. 518 Рішення).
Із вказаним висновком погодився суд при розгляді справи № 910/17897/20, а відтак, в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що обставини про визнання того, що Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» таким, що протягом 2016 - квітня 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання доступу до об'єктів портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання, та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», в межах акваторії Миколаївського морського порту, оскільки на цьому ринку в нього не було (не має) жодного конкурента та визнання дій Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», які полягали у висуванні протягом 2016-квітня 2019 років вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, споживачам, у тому числі Приватному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», що виявили намір використовувати об'єкти портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання, для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт-борт», порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, є встановленими та повторному доведенню не підлягає.
Крім того, з метою підтвердження факту виставлення ДП "АМПУ" рахунків на оплату портових зборів з суден ПрАТ "СК "Укррічфлот", які заходили для виконання НРР за схемою "Борт-Борт" в РПП № 2 (р-н "Дідової хати"), та їх наступної оплати позивачем, до відповіді на відзив додано Реєстр виплат портових зборів за 2016-2018 роки. Також, долучені рахунки ДП "АМПУ" по портовим зборам та докази їх оплати з боку ПрАТ "СК Укррічфлот" за виконання НРР за схемою "борт-борт" т/х "Ludogorets" у грудні 2016, т/х "Halo" у грудні 2017, та т/х "Lita" у лютому 2018.
Суду доведено факт завдання позивачу шкоди та наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
- протиправна поведінка заподіювана шкоди (займання монопольного (домінуючого) становища та порушення Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» законодавства про захист економічної конкуренції, що встановлено Рішенням АМКУ від 03.05.2019 № 6-ріш),
- наявність шкоди (безпідставне справлення з позивача 3 612 257, 17 грн плати за послуги використання рейдового портового пункту № 2 (р-н "Дідової хати") для перевантаження вантажу силами і засобами клієнта;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, встановлені у рішенні АМКУ від 03.05.2019 № 6-ріш;
- вина заподіювача шкоди (презумпція вини особи, яка допустила порушення).
Так, статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Отже, в результаті вчинення відповідачем порушення, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суду доведено, та матеріалами справи підтверджено, що позивачу було завдано шкоди, яка полягає у тому, що за період з 2016 по 2018 відповідачем було справлено з позивача плату в розмірі 3 612 257, 17 грн за послуги використання рейдового портового пункту № 2 (р- "Дідової хати") для перевантаження вантажу силами і засобами клієнта.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оскільки, відповідачем вчинено порушення, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і позивачем доведена та встановлена судом наявність всіх складових елементів для відшкодування шкоди з відповідача, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно розраховує суму позову в подвійному розмірі завданої шкоди.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позовів не спростовує.
Таким чином, з огляду на наявні у матеріалах справи фактичні дані, з урахуванням доводів та доказів сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та про їх задоволення у повному обсязі.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) на користь Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, м. Київ, вул. Кудрявська, 11; код ЄДРПОУ 00017733) 7 224 514,34 грн майнової шкоди та 108 367,71 грн витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко