ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.11.2022Справа № 910/13550/20 (909/70/18)
За позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
в межах справи № 910/13550/20
За заявою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
про банкрутство
Суддя Івченко А.М.
Представники:
від позивача: Перетятько С.М.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/13550/20 за заявою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" про банкрутство.
В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
31.05.2019 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 19.06.2019 (ухвала від 31.05.2019).
Матеріали справи неодноразово направлялися на адресу апеляційної та касаційної інстанцій для перегляду ухвал Господарського суду Івано-Франківської області.
11.01.2021 матеріали справи № 909/70/18 повернулись до Господарського суду Івано-Франківської області (вх.№568/21).
13.01.2021 суд постановив поновити провадження у справі № 909/70/18 та призначити розгляд справи по суті у судове засідання на 01.02.2021 о 12:30 год, яке провести з використанням системи відеоконференцзв'язку.
21.01.2021 представник відповідача подав клопотання вх.№939/21 про передачу справи № 909/70/18 за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи про банкрутство № 910/13550/20 за заявою АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" до ТОВ "Станіславська торгова компанія".
01.02.2021 суд враховуючи те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/13550/20 оскаржена Національним банком України та перебуває на розгляді у Північному апеляційному господарському суді, з метою дотримання вимог ч. 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства постановив відкласти розгляд справи на 17.02.2021.
10.02.2021 представник відповідача подав клопотання вх.№2096/21 про передачу справи за підсудністю мотивуючи тим, що 09.02.2021 Північний апеляційний господарський суд у справі № 910/13550/20 постановив апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 про відкриття провадження про банкрутство залишити без змін.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2021 справу № 909/70/18 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах провадження у справі № 910/13550/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія".
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2021 справу № 910/13550/20 (909/70/18) передано судді Івченко А.М.
19.11.2020 справу № 910/13550/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" направлено до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 апеляційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення; ухвалу Господарського міста Києва від 07.10.2020 по справі №910/13550/20 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 02.12.2021 касаційну скаргу Національного банку України за вх. № 3392/2021(в) задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/13550/20 скасовано, справу № 910/13550/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 10.01.2022 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" за вх. № 3400/2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/13550/20 до оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту рішення у справі № 910/10956/15.
Станом на 13.07.2022 матеріали справи № 910/13550/20 не повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 прийнято заяву Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах справи № 910/13550/20; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 17.08.22; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 01.08.2022; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням ст. 166 ГПК України до 12.08.2022; запропоновано третій особі надати пояснення.
16.08.2022 від заявника надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 відкладено підготовче засідання на 28.09.22; запропоновано відповідачу надати відзив із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та запропонувати третій особі надати пояснення.
28.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 відкладено підготовче засідання на 19.10.22; запропоновано учасникам провадження у справі надати пояснення.
17.10.2022 від позивача надійшли заперечення щодо клопотання про передачу справи за підсудністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю відмовлено; закрито підготовче провадження з розгляду заяви Національного банку України про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах справи № 910/13550/20; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 09.11.22.
В судовому засіданні судом розглянуто позовну заяву по суті. Представник позивача надав пояснення по суті.
Розглянувши позовну заяву Національного банку України про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах справи № 910/13550/20 Господарський суд міста Києва
21.10.2019 р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
29 грудня 2009 року між ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» та Національним банком було укладено кредитний договір № 61/09 з додатковими угодами, а саме: від 09.04.2010, від 11.06.2010, від 07.10.2011, від 28.11.2011, від 07.06.2012, від 31.10.2012, від 28.11.2012, від 26.02.2014, від 01.12.2014, від 23.12.2014, від 26.02.2015, від 12.03.2015.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 800 000 000 (вісімсот мільйонів) гривень 00 копійок на строк з 29.12.2009 по 24.11.2010 за ставкою на рівні облікової ставки Національного банку, збільшеної на два відсоткових пункти (у розмір 12,25% річних), з таким графіком погашення кредиту: 29.10.2010 - 300,0 млн. грн., 24.11.2010 - 500,0 млн. грн. У разі зміни облікової ставки Національного банку плата за кредит відповідно змінюється.
Сторони неодноразово укладали додаткові угоди до Кредитного договору № 61/09, якими змінювали строки повернення кредиту та відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
Договором про внесення змін від 26.02.2014 сторони домовились викласти п. 1.1 (щодо розміру відсотків) Кредитного договору в наступній редакції:
«Процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс два процентних пункти. Станом на 26.02.2014 процента ставка за користування кредитом становить 8,5% (вісім цілих її ять десятих відсотків) річних (облікова ставка - 6,5%).
При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору Позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс два процентних пункти.»
Договором про внесення змін від 01.12.2014 сторони домовились викласти п.1.4 Кредитного договору в наступній редакції:
«Позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014».
Договором про внесення змін від 23.12.2014 Сторони домовились доповнити п. 1.4. розділу 1 «Предмет договору» Кредитного договору абзацом такого змісту:
«Позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 року - 27.02.2015, за лютий 2015 року - 27.03.2015.»
Договором про внесення змін від 26.02.2015 Сторони домовились викласти абзац другий пункту 1.1. розділу 1 «Предмет договору» Кредитного договору від 29.12.2009 № 61/09 у такій редакції: «Погашення кредиту здійснюється за наступним графіком: 10.06.2015 - 406 088 334,00 грн., 30.06.2015 - 67 838 000,00 грн, 31.07.2015 - 67 838 000,00 грн, 31.08.2015 - 67 838 000,00 грн, 30.09.2015 - 68 838 000,00 грн, 30.10.2015 - 67 838 000,00 грн, 30.11.2015-54 721 666,00 грн. Всього - 800 000 000,00 грн.
Сторони домовились викласти п. 1.4. розділу 1 «Предмет договору» Кредитного договору в такій редакції: « 1.4. Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.
Сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року».
Договором про внесення змін від 12.03.2015 Сторони домовились доповнити пункт 1.1. розділу 1 «Предмет договору» Кредитного договору від 29.12.2009 № 61/09 передостаннім абзацом такого змісту:
«На період з 02.03.2015 по 10.06.2015 процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 21,5 % (двадцять одна ціла п'ять десятих процентів) річних.»
Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що після підписання цього договору, та договорів забезпечення Кредитор зобов'язується перерахувати на рахунок Позичальника №13127000 кредит у сумі 800 000 000,00 грн.
На виконання п. 2.1. Кредитного договору Національним банком України перераховано кошти.
Відповідності до п. 3. ст. 7, п. 1 ст. 25 Закону України «Про Національний банк України» 13.05.2014 між Національним банком України (надалі - Позивач та/або кредитор та/або Національний банк) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (надалі за текстом - Третя особа. Позичальник, ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА») укладено Кредитний договорів № 12/09/5 з додатковими угодами до нього, а саме: 28.05.2014, 04.06.2014, 01.12.2014, 23.12.2014, 26.02.2015.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 2 000 000 000 (два мільярда) гривень 00 копійок на строк з 13.05.2014 до 30.12.2016 включно.
Процентна ставка за користування кредитом не підлягає коригуванню, її розмір встановлюється на рівні подвійної облікової ставки Національного банку та становить 19,0 % річних. Повернення кредиту здійснюється за графіком наведеним в Кредитному договорі (п.1.2.).
Додатковим договором № 1 від 28.05.2014 до Кредитного договору № 12/09/5 від 13.05.2014 сторони виклали абзац 2 п. 1.1. розділу 1 «Предмет Кредитного договору» Кредитного договору від 13.05.2014 № 12/09/5 у такій редакції: «Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється на рівні півтори облікової ставки Національного банку та становить 14,25 % річних».
Додатковим договором № 2 від 04.06.2014 до Кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 сторони виклали п. 1.2. розділу 1. «Предмет Кредитного договору» №12/09/5 від 13.05.2014 у наступній редакції: «Повернення кредиту у розмірі 2 000 000 000,00 грн здійснюється в повному обсязі 30.12.2016.»
Додатковим договором № 3 від 01.12.2014 до Кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 сторони домовились доповнити п. 1.4. розділу 1. «Предмет договору» Кредитного договору №12/09/5 абзацом такого змісту: «Позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014.»
Додатковим договором № 4 від 23.12.2014 до Кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 сторони домовились доповнити п. 1.4. розділу 1 «Предмет договору» Кредитного договору від 13.05.2014 № 12/9/5 абзацом такого змісту: «Позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 року - 27.02.2015, за лютий 2015 року - 27.03.2015.»
Додатковим договором № 5 від 26.02.2015 до Кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 сторони домовились викласти п. 1.4. розділу 1 «Предмет договору» Кредитного договору від 13.05.2014 № 12/9/5 в такій редакції: «Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту. Сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015року, квітень 2015року, травень 2015року.»
Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що після підписання цього Кредитного договору, перерахувати на рахунок Позичальника № 13224000, код Позичальника 380054, код за ЄДРПОУ 33299878 кошти відповідно до п. 1.1. цього Кредитного договору.
На виконання п. 2.1. Кредитного договору Національним банком України перераховано кошти.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1054 ЦК України грошові кошти за кредитним договором надаються банком позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
29.12.2009 в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (надалі - Відповідач та/або ТОВ «Станіславська ТК» та/або Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2363 зі змінами та доповненнями, а саме: Договір № 1 від 09.04.2010, Договір № 2 від 28.11.2012, Договір № 3 від 15.08.2014 (надалі - Договір іпотеки).
Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки (в редакції від 15.08.2014) цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з: Кредитного договору № 61/09 від 29.12.2009, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, та будь-яких додаткових правочинів, які можуть бути укладені після укладання цього Договору, з: повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені Кредитним договором; сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому Кредитним договором; Кредитного договору № 12/09/5 від 13.05.2014, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, та будь-яких Додаткових правочинів, які можуть бути укладені після укладання цього Договору, з: повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені Кредитним договором; сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому Кредитним договором.
Відповідно до п. 5.1 Договору іпотеки, в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно: Земельна ділянка площею 2,0549 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0150, яка розташована по вулиці Дачній в місті Яремче Івано-Франківської області.
Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування оздоровчого комплексу.
Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ІФ № 106352 виданий Яремчанським міським відділом земельних ресурсів 28.12.2005, Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020529800023.
Відповідно до Довідки № 857 виданої 24.12.2009 року Відділом Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області на земельну ділянку відсутні земельні сервітути та обмеження прав на земельну ділянку.
Згідно до п. 15.8.1. Договору іпотеки іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.
Відповідно до п. 15.8.2. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадках: порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору; прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію Іпотекодавця або Позичальника.
Згідно з частішою 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за правовою природою є кредитним договором, за яким, згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 299 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
В свою чергу, Публічним акціонерним товариством ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» зобов'язання за Кредитними договорами не виконано повністю, внаслідок чого станом на момент подання позову була сума заборгованості 3 013 517 808,21 грн.
Під час розгляду справи відповідачем сплачено частково заборгованість за кредитними договорами № 61/09 від 29.12.2009 та № 12/09/5 від 13.05.2014.
У зв'язку з вищевикладеними, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій, позивач вказує, що станом на 12.08.2022 загальна заборгованість за кредитними договорами №61/09 від 29.12.2009 та №12/09/5 від 13.05.2014, укладених між Національним банком та ПАТ « КБ «Фінансова ініціатива» становить 2 927 714 038 (два мільярди дев'ятсот двадцять сім мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч тридцять вісім) гривень 86 копійок, яка складається з наступного: заборгованість за Кредитним договором № 61/09 від 29.12.2009 у сумі 864 557 584 (вісімсот шістдесят чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 74 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 786 902 790,23 грн., сума заборгованості по процентам - 77 654 794,51 грн.; заборгованості за Кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014 у сумі 2 063 156 454 (два мільярди шістдесят три мільйони сто п'ятдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 12 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 927 293 440,42 грн., сума заборгованості по процентам - 135 863 013,70 грн.
В поданих відзивах відповідач заперечує щодо позовних вимог на підставі того, що ним не визнається оцінка іпотечного майна, яку вказує в позовній заяві позивач. Відповідач зазначає, що поданий позивачем Звіт з експертної оцінки земельної ділянки станом на 17.05.2017 є необґрунтованим та хибним.
Проте, суд зазначає, що позивачем 16.08.2022 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
На підставі чого, суд не розглядає вимогу позивача, яка була заявлена у позовній заяві від 26.01.2018 щодо встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 11 898 500,00 грн.
Відповідно до вимог статей 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частинами 1, 2 статті 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Згідно з частиною 2 статті 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
04.02.2019 набули чинності зміни до Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких статтю 39 доповнено частиною 2 наступного змісту - «У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».
21.03.2018 Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 235/3619/15ц, провадження № 14-11цс18 (ЄДРСРУ №73500804) досліджувала питання обов'язковості призначення по справі експертизи для визначення правильної початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні.
Суд вказав, що у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 №6-61цс15 міститься висновок про те, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України також в постанові від 07 жовтня 2015 року (справа № 6-1935цс 15), в постанові від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-1561 цс 15) та в постанові від 08 червня 2016 року (справа № 6-1239цс16).
Аналізуючи обґрунтованість підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду виходить з наступного.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».
Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.
Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 11 ГПК України).
Відтак, у разі задоволення позовних вимог, у резолютивній частині рішення суду не зазначається початкова ціна предмета іпотеки для подальшої її реалізації. Початкова ціна предмета іпотеки визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 3 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Статтею 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 (заява №38722/02).
В остаточному підсумку ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання відповідного відшкодування.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верхового Суду від 07.02.2018 року у справі №923/970/16).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. В рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (код ЄДРПОУ 33299878, 03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9) за Кредитним договором від 29.12.2009 № 61/09 з додатковими угодами та Кредитним договором від 13.05.2014 № 12/09/5 з додатковими угодами, перед Національним банком України (код ЄДРПОУ 00032106, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) в загальній сумі заборгованості (станом на 12.08.2022) 2 927 714 038 (два мільярди дев'ятсот двадцять сім мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч тридцять вісім) гривень 86 копійок, яка складається з наступного:
- заборгованість за Кредитним договором № 61/09 від 29.12.2009 у сумі 864 557 584 (вісімсот шістдесят чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 74 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 786 902 790,23 грн., сума заборгованості по процентам - 77 654 794,51 грн.;
- заборгованості за Кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014 у сумі 2 063 156 454 (два мільярди шістдесят три мільйони сто п'ятдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 12 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 927 293 440,42 грн., сума заборгованості по процентам - 135 863 013,70 грн.
звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2009 (зі змінами та доповненнями) укладений між Національним банком України (код ЄДРПОУ 00032106, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (код за ЄДРПОУ 32873692), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд JI.M. та зареєстрований в реєстрі за №2363 зі змінами та доповненнями (а саме: Договір № 1 від 09.04.2010, Договір № 2 від 28.11.2012, Договір № 3 від 15.08.2014), на Земельну ділянку площею 2,0549 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0150, яка розташована по вулиці Дачній в місті Яремче Івано-Франківської області.
Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (код за ЄДРПОУ 32873692, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9, 03150) на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) судовий збір у розмірі 178 477 (сто сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 50 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 16.11.2022
Суддя А.М.Івченко