ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.10.2022Справа № 910/6915/19
За позовом Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"
за участю третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національного банку України
за участю третьої особи - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України
за участю третьої особи - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 6 785 342,57 Євро, що еквівалентно 200 028 499,50 грн,
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до 1) Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"
про визнання недійсної банківської гарантії
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники:
від позивача -Гловацький О.С., Монастирський Д.О.
від відповідача - Суденко Р.В.
від третьої особи-1 - не з'явилися
від третьої особи-2 - не з'явилися
від третьої особи-3 - Лісовенко О.О.
від третьої особи-4 - Кібець Р.В.
У травні 2019 року Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (далі - Департамент, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк, відповідач) про стягнення 6 785 342,57 Євро.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2019 (суддя Пукшин Л.Г.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6915/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі - ТОВ "ШБ "Альтком", третя особа-1).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6915/19 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, первісний позов задоволено, стягнуто з Банку на користь Департаменту 6 785 342, 57 Євро. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/6915/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6915/19 в частині розгляду первісного позову Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 6 785 342,57 Євро скасовано, справу № 910/6915/19 в частині розгляду первісного позову направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 справу № 910/6915/19 прийнято до провадження судді Гумеги О.В., призначено підготовче засідання у справі на 06.12.2021 о 10:00 год.
26.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення разом з доданими до них додатками та доказами направлення даних пояснень учасникам справи.
30.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 клопотання відповідача про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву задоволено, продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 06.12.2021.
03.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У підготовче засідання, призначене на 06.12.2021, з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи-1 не з'явився.
У підготовчому засіданні 06.12.2021 представник відповідача надав письмові пояснення щодо заявленого клопотання про витребування доказів, яке було подане до Північного апеляційного господарського суду.
Представники позивача просили відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 06.12.2021 суд розглянув і відхилив клопотання відповідача про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 06.12.2021 представниками позивача заявлено усне клопотання про надання можливості ознайомитись з відзивом і подати відповідь на відзив. Судом усне клопотання представників позивача задоволено.
У підготовчому засіданні 06.12.2021 суд оголосив перерву до 17.01.2022 о 10:00 год.
14.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
17.01.2021 через відділ діловодства суд (засобами електронного зв'язку) від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
17.01.2021 через відділ діловодства суд (засобами електронного зв'язку) від відповідача надійшло аналогічного змісту клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання, призначене на 17.01.2022, з'явились представники позивача. Представники відповідача та третьої особи-1 не з'явились.
У підготовчому засіданні 17.01.2022 здійснювався розгляд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Судом задоволене зазначене клопотання.
У підготовчому засіданні 17.01.2022, суд оголосив перерву до 31.01.2022 о 14:00 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 призначено підготовче засідання у справі на 14.02.2022 о 12:30 год.
Підготовче засідання, призначене на 14.02.2022, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 призначено підготовче засідання у справі на 30.05.2022 о 09:40 год.
27.05.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про надання повного пакету Уніфікованих правил для гарантій за вимогою Міжнародної торговельної палати у редакції 2010 року, публікація №758 з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
27.05.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
У підготовче засідання, призначене на 30.05.2022, з'явились представники позивача. Представники відповідача та третьої особи-1 не з'явились.
У підготовчому засіданні 30.05.2022, суд оголосив перерву до 06.06.2022 о 14:20 год.
02.06.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання протокольної ухвали суду від 30.05.2022 з доданими до неї додатками.
06.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У підготовче засідання, призначене на 06.06.2022, з'явились представники позивача. Представники відповідача та третьої особи-1 не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 відкладено підготовче засідання у справі на 18.07.2022 о 10:00 год., залучено до участі у справі третю особу - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний банк України, третю особу - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, третю особу - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі відповідно - третя особа-2, третя особа-3, третя особа-4).
08.06.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання протокольної ухвали суду від 06.06.2022 з доданими до неї додатками.
14.06.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
17.06.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист на виконання протокольної ухвали суду від 06.06.2022 з доданими до нього додатками.
29.06.2022 через відділ діловодства суду від представника третьої особи - 4 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи з доданими до нього додатками.
30.06.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли пояснення з доданими до них додатками.
30.06.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
13.07.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення з доданими до них додатками.
18.07.2022 через відділ діловодства суду від представника третьої особи - 4 надійшли письмові пояснення з доданими до них додатками.
У підготовче засідання, призначене на 18.07.2022, з'явилися представники позивача, представник відповідача, представники третіх осіб - 3, 4. Представники третіх осіб - 1, 2 не з'явилися.
У підготовчому засіданні 18.07.2022 суд долучив до матеріалів справи всі подані учасниками справи заяви по суті спору та з процесуальних питань.
У підготовчому засіданні, призначеному на 18.07.2022, судом оголошено перерву до 19.09.2022.
18.08.2022 через відділ діловодства суду від представника третьої особи - 3 надійшли письмові пояснення з доданими до них додатками.
12.09.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення з доданими до них додатками.
16.09.2022 через відділ діловодства суду від представника третьої особи - 2 надійшли письмові пояснення з доданими до них додатками.
16.09.2022 через відділ діловодства суду від представника третьої особи - 2 надійшло клопотання.
У підготовче засідання, призначене на 19.09.2022 з'явилися представники позивача, представник відповідача, представники третіх осіб - 3, 4. Представники третіх осіб - 1, 2 не з'явилися.
У підготовчому засіданні 19.09.2022 суд долучив до матеріалів справи всі подані учасниками справи заяви по суті спору та з процесуальних питань.
У підготовчому засіданні, призначеному на 19.09.2022, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.10.2022 о 14:00 год.
12.10.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника позивача Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, призначене на 10.10.2022, не відбулося у зв'язку з серією ракетних ударів рф по Києву, задля збереження життя, здоров'я та убезпечення учасників судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 постановлено призначити судове засідання у справі на 31.10.2022 о 10:30 год.
У судове засідання, призначене на 31.10.2022, з'явилися представники позивача, представник відповідача, представники третіх осіб - 3, 4. Представники третіх осіб - 1, 2 не з'явилися.
У судовому засіданні 31.10.2022 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 31.10.2022 судом заслухане вступне слово представників позивача та відповідача та третіх осіб - 3, 4.
Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представники відповідача, третіх осіб-3, 4 заперечили проти задоволення позовних вимог.
З дозволу суду учасники справи ставили питання один одному.
У судовому засіданні 31.10.2022 судом з'ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів, в яких представники позивача, відповідача та третіх осіб - 3, 4 виступили з промовою (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 31.10.2022 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які посилались учасники справи як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, учасники справи обґрунтували відповідні обставини, суд
Сторонами спору за первісним позовом у справі № 910/6915/19 (далі - позов) є Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (далі - Департамент, бенефіціар, позивач) та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк, гарант, відповідач).
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що Банк видав Департаменту гарантію за вимогою на суму 6 785 342,57 Євро у забезпечення виконання ТОВ "ШБ "Альтком" (далі - боржник, третя особа-1) зобов'язань за укладеним з Департаментом Контрактом № EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013 (далі - Контракт). У зв'язку достроковим розірванням Контракту Департамент звернувся до Банку з вимогою про виплату гарантії, яка була відхилена останнім.
Позивач посилався на те, що відповідно до умов гарантії вона підлягає безумовному виконанню Банком, для чого достатньо факту звернення бенефіціара з вимогою, оформленою відповідно до умов гарантії. При цьому всі підстави для відхилення вимоги мали бути вказані Банком у першій відмові від виконання гарантії, що прямо передбачено Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою Міжнародної торговельної палати у редакції 2010 року, публікація №758 (далі - Уніфіковані правила №758). У період з 14.12.2017 по 07.03.2019 Банк сім разів відхиляв вимоги Департаменту щодо виконання гарантії, при цьому кожного разу вказував нові підстави для відхилення вимоги. З огляду на наведене, Департамент стверджував, що Банк безпідставно ухиляється від виконання зобов'язань за гарантією, чим порушує права Департаменту.
Відповідач проти позову заперечував, оскільки Департамент не підтвердив порушення божником зобов'язань за Контрактом, а отже і наявність підстав для виконання гарантії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, первісний позов задоволений, стягнуто з Банку на користь Департаменту 6 785 342, 57 Євро.
Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/6915/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6915/19 в частині розгляду первісного позову Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 6 785 342,57 Євро скасовано, справу № 910/6915/19 в частині розгляду первісного позову направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 910/6915/19 зазначив, зокрема, таке:
52. … звертаючись до Банку 06.12.2017 з вимогою про виконання гарантії, Департамент, ідентифікуючи таку вимогу, вказав на (1) лист замовника від 18.07.2017 №2-07/7574 про припинення Контракту та (2) засвідчений Інвойс від 30.10.2017 із вимогою до боржника здійснити платіж протягом 28 днів після отримання Інвойсу.
53. … суд першої інстанції не дослідив та не надав жодної оцінки документам, наведеним у вимозі Бенефіціара, які були долучені до матеріалів справи та необхідні для ідентифікації його вимоги відповідно до умов гарантії, що свідчить про передчасність висновку цього суду про настання гарантійного випадку, як необхідної передумови для виникнення обов'язку Банку з виконання гарантії.
54. … під час перегляду справи судом апеляційної інстанції відповідач заявив клопотання про витребування нових доказів, а саме документів щодо арбітражного провадження, ініційованого до ТОВ "ШБ "Альтком" щодо Контракту, вказуючи про те, що вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору. Однак вказане клопотання взагалі не було розглянуто судом апеляційної інстанції.
Згідно вказівок Верховного Суду у постанові від 13.10.2021 у справі № 910/6915/19, під час нового розгляду суду слід урахувати викладене, оцінити правомірність вимог сторін, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням, а отже встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення первісного позову.
Позиція учасників справи під час нового розгляду справи.
Позивач (Депаратамент) зазначив:
- Банк посилався на необхідність дослідження наявності чи відсутності виникнення гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), проте факт порушення боржником (ТОВ "ШБ "Альтком") виконання зобов'язання за Контрактом ні Банком, ні ТОВ "ШБ "Альтком" не спростований;
- позивач долучив до матеріалів справи "Додаток: 108 (сто вісім сторінок)", зазначений у повідомленні Департаменту від 30.10.2017 № 2-07/12194 про направлення засвідченого Інвойсу щодо Розірвання/Завершення Інженером відповідно до підпунктів 3.5, 15.2, 15.3 та 15.4 Загальних Умов Контракту;
- суди першої та апеляційної інстанції у справі № 910/6915/19 дослідили та надали оцінку документам, наведеним у вимозі бенефіціара від 06.12.2017;
- суди першої та апеляційної інстанції у справі № 910/6915/19 належним чином встановили наявність гарантійного випадку на основі досліджених ними письмових доказів ще до появи відповідно висновку Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19;
- законодавством та умовами гарантії не передбачено обов'язку позивача доводити Банку, в чому полягає порушення принципалом основного зобов'язання та надавати будь-які документи з цього приводу;
- Банк у своїх відмовах про здійснення платежу за гарантією не зазначав про необхідність надання документів з приводу деталізації порушення принципалом основного зобов'язання;
- на думку позивача, наявність арбітражу між позивачем та третьою особою не впливає на розгляд справи судом;
- позивач не погодився з доводами відповідача про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права з огляду на початок процедури ліквідації Банку та що задоволення вимог кредитора здійснюється у ліквідаційній процедурі, що є самостійною підставою для відмови в позові. Позивач зазначив, що у даній справі він звернувся з позовом до суду за три роки до введення процедури ліквідації відносно відповідача та суди різних інстанцій вже ухвалювали рішення у цій справі по суті заявлених позовних вимог, а тому позивач вважає підставним розгляд його вимог до Банку саме в межах розгляду даної справи, а обраний ним спосіб захисту - належним.
Відповідач (Банк) зазначив:
- пред'являючи вимоги до відповідача, позивач мав у обов'язковому порядку навести в них аргументацію, у зв'язку з чим відбулось порушення зобов'язань ТОВ "ШБ "Альтком" (третьої особи-1) за Контрактом, яке саме положення Контракту порушене та у чому таке порушення полягає;
- однак у вимогах позивача відсутнє будь-яке обгрунтування, яким чином третьою особою-1 було порушено свої зобов'язання за Контрактом;
- у вимогах, надісланих відповідачу, позивач не зазначив, яким чином вимога про здійснення платежу протягом 28 днів після отримання Інвойсу (направлена після припинення Контракту) пов'язана з невиконанням Контракту;
- у вимозі до відповідача від 06.12.2017 позивач посилався на п. 15.2 Контракту не конкретизуючи при цьому, в чому саме полягало порушення зобов'язання зі сторони принципала, та що саме свідчить про те, що гарантійний випадок настав;
- до своїх вимог відповідачу позивач не надав жодних документів, які б свідчили про настання гарантійного випадку (невиконання принципалом зобов'язань за Контрактом);
- таким чином, як вважає відповідач, позивач не довів, що ним було пред'явлено вимогу, яка відповідає законодавству (ч. 3 ст. 563 ЦК України, Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639), що, на думку відповідача, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;
- саме по собі посилання позивача на Повідомлення Замовника про розірвання Контракту, надіслане на адресу боржника, не свідчить про порушення боржником свого зобов'язання за Контрактом;
- питання порушення третьою особою-1 обов'язків за Контрактом є предметом спору у Міжнародному арбітражному суді у м. Париж, Франція, саме у зв'язку з чим відповідач і наполягав на витребуванні інформації про хід та результати розгляду цього спору, адже вважає, що лише за наслідками вирішення такого спору може бути достеменно встановлено наявність чи відсутність факту порушення Контракту зі сторони третьої особи-1;
- відповідач критично ставиться до додатків до Інвойсу від 30.10.2017 як до доказів наявності гарантійного випадку у вигляді порушення третьою особою-1 обов'язків за Контрактом, оскільки такі документи сформовані позивачем в односторонньому порядку, жодний з таких документів не надавався відповідачу при зверненні з вимогою по гарантії;
- таким чином, позивачем при пред'явленні ним вимог до відповідача не була доведена підстава (гарантійний випадок у розумінні п. 2 розділу І Положення № 639) стягнення по гарантії;
- відповідач не погодився з твердженнями позивача, що оскільки Банк у першій відмові від виконання гарантії від 14.12.2017 не вказав всі розбіжності та підстави для відхилення такої вимоги, то останній, в силу положень ст. 24 (f) Правил № 758, був позбавлений права в майбутньому робити посилання, що вимога бенефіціара не є належною вимогою та не підлягає виконанню. Відповідач вважає, що без дотримання обов'язкової письмової форми та усіх реквізитів, надіслана відповідачу вимога від 06.12.2017, не може вважатись належним зверненням, що не зобов'язувало відповідача до вчинення будь-яких дій, у тому числі відхилення цієї вимоги із зазначенням кожної розбіжності, на підставі якої гарант її відхиляє;
- відповідач повідомив, що на підставі рішення правління Національного банку України №90-рш/БТ від 25.02.2022 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №130 від 25.02.2022 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк";
- законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється, шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи;
- відповідач стверджує, що відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є самостійною підставою для відмови у позові у даній справі;
- спосіб захисту, що обрав позивач є неефективним.
Третя особа-2 (Національний банк України) просила вирішити спір відповідно до законодавства України на підставі обставин (фактів), які будуть встановлені під час розгляду справи.
Третя особа-3 (Кабінет Міністрів України) вважає, що вимога позивача про виконання гарантії не є достовірною та належно представленою, оскільки не містить обгрунтування порушення зобов'язань принципалом для настання гарантійного випадку. Третя особа-3, враховуючи, що з 25.02.2022 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та зважаючи на зміст позовних вимог, вважає відсутніми підстави для задоволення позову.
Третя особа-4 (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) зазначила про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та пріоритетність норм спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у спірних правовідносинах, що унеможливлює стягнення з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Третя особа-4 вважає, що вимога про стягнення коштів з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не відповідає ефективному способу захисту, оскільки у разі її задоволення, вона не може бути виконана примусово. Третя особа-4 також вказала на відсутність підстав для виконання банком вимоги позивача про сплату коштів за гарантією.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із статтями 509, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За умовами частини першої та другої статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Відповідно до частини 1 статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, які є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17.
При вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією (постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2013 між Департаментом (замовник) та ТОВ "ШБ "Альтком" (підрядник) укладено Контракт №EWHG/CW/ICB-01 на виконання робіт з будівництва ділянки дороги Самтредія - Гріголеті Лот 1 - км. 0+000-км.11+500 (далі- Контракт).
Відповідно до пункту 4.2 Контракту підрядник отримує (за свій рахунок) забезпечення виконання Контракту для належного виконання зобов'язань на суму, зазначену у Відомостях про Контракт, та у валюті(-ах) Контракту або у вільно конвертованій валюті, прийнятій для Замовника. Якщо сума не вказана у Відомостях про Контракт, цей пункт не застосовується. Підрядник надає забезпечення виконання Контракту Замовнику протягом 28 днів після отримання листа про прийняття і надсилає копію Інженеру. Забезпечення виконання Контракту видається банком або фінансовою установою, що мають високу репутацію, обраними Підрядником, і складається за формою, до додається до Спеціальних умов, як передбачено Замовником у Відомостях про Контракт, або в іншій формі, затвердженій Замовником.
11.12.2013 Банк (гарант) видав Департаменту (бенефіціару) Гарантію за вимогою № GА/13/2103/SS зі строком дії до 24.01.2018 на забезпечення виконання підрядником зобов'язань за Контрактом №EWHG/CW/ICB-01 (далі - Гарантія).
Додатком № 1 до Гарантії від 17.03.2017 Банк продовжив строк дії гарантії до 24.07.2019.
Відповідно до умов Гарантії гарант безвідклично зобов'язується виплатити бенефіціару (Департаменту) у Євро будь-яку суму або суми, що не перевищують 6 785 342,57 Євро (словами: шість мільйонів сімсот вісімдесят п'ять тисяч триста сорок два Євро 57 центів), 3 392 671,29 Євро (словами: три мільйони триста дев'яносто дві тисячі шістсот сімдесят один Євро 29 центів) та євро-еквівалент 7 674 900, 98 Ларі (словами: сім мільйонів шістсот сімдесят чотири тисячі дев'ятсот Ларі 98 тетрі), така сума підлягає сплаті у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту, після одержання банком належної вимоги бенефіціара, що підтверджується заявою бенефіціара, або в самій вимозі, або в окремому підписаному документі, що підтверджує або ідентифікує вимогу про те, що принципал порушив своє(ї) зобов'язання за Контрактом, при цьому бенефіціар не зобов'язаний доводити чи обґрунтовувати свою вимогу або зазначені в ній суми. Ця гарантія регулюється Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою у редакції 2010, публікація МТП №758, окрім того, що підтверджуюча заява на підставі Статті 15 (а) виключається з тексту цієї гарантії.
06.12.2017 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/14094 про виконання гарантії на загальну суму 6 785 342,57 Євро, посилаючись на те, що "Принципал/Підрядник порушив зобов'язання за Контрактом, на підставі чого Контракт було припинено Замовником". Ідентифікуючи таку вимогу, бенефіціар вказав те, що "Контракт було припинено відповідно до Повідомлення Замовника про Припинення, наданого на підставі п. 15.2, лист за реєстраційним номером №2-07/7574 від 18 липня 2017 року. 30 жовтня 2017 року Замовник надіслав Підряднику засвідчений Інвойс про Припинення/Завершення Інженером, із вимогою до Підрядника здійснити платіж протягом 28 днів після отримання Інвойсу. Із дати доставки вищезгаданого Інвойсу пройшло більше 28 днів, але Підрядник досі не надав … підтвердження здійснення платежу".
14.12.2017 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-2/2-147, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на використання бенефіціаром факсимільного підпису при оформленні вимоги за гарантією.
27.12.2017 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/15220 про виконання гарантії на загальну суму 6 785 342, 57 Євро із використанням власноручного підпису уповноваженої особи бенефіціара.
09.01.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-2/2-4, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують повноваження особи, яка підписала вимогу за гарантією.
02.02.2018 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/1018 про виконання гарантії на загальну суму 6 785 342,57 Євро, яка була підписана власноручним підписом особи, уповноваженої діяти від імені бенефіціара, та супроводжувалась документами, що підтверджують автентичність підпису та повноваження даної особи представляти бенефіціара.
12.02.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-2/2-32, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, аргументуючи це тим, що (і) сума Гарантії в Євро визначена як сума 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі, розрахований за курсом Ларі/Євро на відповідну дату; (іі) якщо у результаті таких розрахунків перевищено суму 6 785 342,57 Євро, то максимальна сума, що виплачується за Гарантією, становитиме 6 785 342,57 Євро; (ііі) сума 6 785 342,57 Євро, зазначена у вимозі про сплату, не відповідає сумі, що може вимагатися за Гарантією, якщо розрахована як вказано вище.
20.02.2018 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/1740 з відкорегованим текстом, згідно якої вимагав, щоб гарант сплатив бенефіціару суму у розмірі 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900,98 Ларі відповідно до прийнятного курсу згідно з Гарантією та Уніфікованими правилами №758. Дана вимога була підписана власноручним підписом особи, уповноваженої діяти від імені бенефіціара, та супроводжувалась документами, що підтверджують автентичність підпису та повноваження даної особи представляти бенефіціара.
01.03.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-2/2-39, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, посилаючись на те, що (і) умовами Гарантії встановлено, що частина зобов'язань, виражених у Євро, становить 3 392 671,29 Євро; (іі) сума 3 392 671,29 Євро, зазначена у вимозі про сплату, не відповідає сумі взятих зобов'язань, що може вимагатися за Гарантією; (ііі) нотаріальний документ, що підтверджує справжність власноручного підпису підписанта на вимозі про сплату, містить неузгодженості в імені особи, справжність підпису якої засвідчується, між грузинською та англійською мовами.
15.03.2018 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/2313, згідно якої вимагав, щоб гарант сплатив бенефіціару суму у розмірі 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі відповідно до прийнятного курсу згідно з Гарантією та Уніфікованими правилами №758. Дана вимога була підписана власноручним підписом особи, уповноваженої діяти від імені бенефіціара, та супроводжувалась документами, що підтверджують автентичність підпису та повноваження даної особи представляти бенефіціара.
27.03.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-2/2-55, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, з посиланням на те, що (і) сума Гарантії у Євро визначена як сума у розмірі 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900,98 Ларі, розрахований за курсом Ларі до Євро на відповідну дату; (іі) якщо у результаті таких розрахунків сума у Євро перевищує 6 785 342,57 Євро, то максимальна сума, що виплачується за Гарантією, становитиме 6 785 342,57 Євро; (ііі) оскільки умовами Гарантії не передбачено прийнятний курс для платежу євро-еквіваланту суми 7 674 900,98 Ларі, Банк не може визначити суму, що підлягає сплаті за пред'явленою вимогою про сплату.
11.06.2018 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/6717, згідно якої вимагав, щоб гарант сплатив бенефіціару суму у розмірі 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900,98 Ларі відповідно до прийнятного курсу валют 2,2622. В обгрунтування застосування курсу 2,2622 для визначення євро-еквіваленту суми 7 674 900,98 Ларі, бенефіціар вказав, що "така сума підлягає сплаті у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту. Відповідно до частини Контракту - Перелік валют платежу, курс валют (місцева валюта (Ларі) відносно одиниці іноземної валюти (Євро) становить 2,2622". Крім того, посилаючись на зазначений курс 2,2622, бенефіціар звернув увагу, що, даний курс використовувався також і для розрахунку підрядником та гарантом суми Гарантії на забезпечення виконання зобов'язань. У якості додатку до цієї вимоги бенефіціар додав "Таблицю С. Перелік валют платежу".
20.06.2018 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15-23/78, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, з посиланням на те, що (і) поняття "пропорція" (у якій здійснюється платіж у різних валютах) та "встановлені курси валют" (що застосовуються до розрахування платежів) є різними поняттями; (іі) оскільки положення Гарантії "у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту" не передбачають курс валют, прийнятний для сплати євро-еквіваленту суми у Ларі, Банк не може визначити суму, що підлягає сплаті за Гарантією та вимогою про сплату відповідно.
26.02.2019 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою № 2-10/1960, згідно якої вимагав сплатити повну суму за Гарантією, що становить 6 785 342,57 Євро (3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент 7 674 900, 98 Ларі), при цьому зазначив, що суми у євро-еквіваленті мають розраховуватись за зазначеним у Контракті курсом валют, який було прямо застосовано для розрахунку суми, вказаної у Гарантії виконання зобов'язань, тобто 2, 2622. Крім того, бенефіціар посилався на положення Гарантії, відповідно до яких бенефіціар не зобов'язаний доводити чи обґрунтовувати свою вимогу або зазначені в ній суми.
07.03.2019 Банк направив бенефіціару повідомлення № 15/23-33, яким відповідно до ст. 24 (а) Уніфікованих правил №758 відхилив вищенаведену вимогу за гарантією, з посиланням на те, що (і) оскільки умовами Гарантії не передбачено порядок конвертації у євро частини зобов'язання за Гарантією, вираженої в грузинських ларі, Банк не може визначити євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі; (іі) в контрактній документації розрізнено поняття "пропорція" (у якій здійснюється платіж у різних валютах) та "встановлені курси валют" (що застосовуються до розрахування платежів); (ііі) оскільки положення Гарантії "у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту" не передбачають курс валют, прийнятний для сплати євро-еквіваленту суми у Ларі, Банк не може визначити суму, що підлягає сплаті за Гарантією та вимогою про сплату відповідно.
Департамент (бенефіціар) вважає, що Банк безпідставно ухиляється від виконання зобов'язань за гарантією, чим порушує права Департаменту, а тому звернувся з позовом до суду з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 6 785 342,57 Євро (сума за Гарантією).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Отже, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" грошових коштів за банківською гарантією.
Під час нового розгляду справи судом встановлено, що з 25 лютого 2022 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
Так, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №19 "Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану" Національний банк України має право прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, що перебуває під контролем держави-агресора.
Відповідно до відомостей про структуру власності Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") станом на 01.01.2022 власником 99,772644% акцій ПАТ "Промінвестбанк" була Державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ", Російська Федерація.
Акціонером та власником 100% статутного капіталу (тобто контролером) Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" є Російська Федерація. Державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ" (далі - ВЕБ.РФ) створена Російською Федерацією на підставі спеціального Федерального закону "Про банк розвитку". Статутний капітал ВЕБ.РФ не розділений на акції (долі учасників), особи, які розпоряджаються на будь-якій підставі акціями ВЕБ.РФ, відсутні.
Відповідно, контролером ПАТ "Промінвестбанк" є опосередковано через Державну корпорацію розвитку "ВЕБ.РФ" Російська Федерація, яку визнано державою-агресором.
Враховуючи зазначене, керуючись вимогами статті 15 Закону України "Про Національний банк України", пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 19 "Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану", Правлінням Національного банку України прийнято рішення №90-рш/БТ від 25.02.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
На підставі наведеного рішення Правління Національного банку України №90-рш/БТ від 25.02.2022 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №130 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Частиною другою статті 6 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" визначено, що особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до частини 5 статті 77 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:
1) повідомляє про це банк, учасників банку та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та особам, які провадять клірингову діяльність;
2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про прийняте Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з частиною 6 статті 77 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Пунктом 8 "Прикінцевих і перехідних положень" вказаного Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16 викладено такий правовий висновок: відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах (п. 6.6 вказаної постанови ВП ВС).
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами та вкладниками, рівно як і здійснення своїх повноважень Фондом, норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, оскільки цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури ліквідації банку:
- припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;
- банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
- строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 3 статті 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду, крім організації реалізації майна банку, що ліквідується, та звернення з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), зазначеними у частинах п'ятій та десятій статті 52 цього Закону. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає межі повноважень кожної з них.
Статтею 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так, згідно з частиною 1 наведеної статті Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Процедура заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується, передбачена частиною 1 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Частинами 4, 6, 8 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в черговості, передбаченій цією статтею.
Отже, відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 20.03.2018 у справі № 910/3226/17, від 29.08.2018 у справі 910/3361/17.
За таких обставин, на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури Банку в окремому позовному провадженні.
При цьому вищезазначені обмеження стосуються всіх без виключення вимог кредиторів банку, що ліквідується, не залежно від моменту виникнення відповідного грошового зобов'язання останнього. У зв'язку з чим доводи позивача про те, що з позовом до суду він звернувся за три роки до введення процедури ліквідації відносно відповідача, є безпідставними.
Доводи позивача про те, що суди різних інстанцій вже ухвалювали в межах даної справи рішення по суті заявлених позовних вимог суд відхиляє, оскільки постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у даній справі № 910/6915/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6915/19 в частині розгляду первісного позову Департаменту до Банку про стягнення 6 785 342,57 Євро скасовано, а справу № 910/6915/19 в частині розгляду первісного позову направлено на новий розгляд. Отже, станом на день початку процедури ліквідації Банку, у справі № 910/6915/19 відсутні рішення по суті заявлених Департаментом позовних вимог, які набрали законної сили.
Щодо належності обраного позивачем способу захисту суд зауважує наступне.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.
Відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходить із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього задоволенню не підлягають.
Позивач при зверненні з позовом до суду у травні 2019 року обрав спосіб захисту порушеного права шляхом примусового виконання обов'язку в натурі (стягнення грошових коштів з відповідача), Такий спосіб захисту передбачений законом, однак після початку процедури ліквідації банку відповідача (з 25.02.2022), враховуючи, що всі майнові вимоги кредиторів до банку пред'являються виключно в межах ліквідаційної процедури та у порядку, передбаченому спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вищезазначений спосіб захисту не є ефективним у спірних правовідносинах. Так, з урахуванням приписів статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", задоволення вимог кредиторів, які не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають. Також суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 4, 11 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача поза межами ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", а тому у позові Департамента автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 6 785 342,57 Євро належить відмовити.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати сторін по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладаються на осіб, які понесли відповідні витрати.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 124, 129, 165, 173, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 14.11.2022
Суддя Оксана ГУМЕГА