ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2022Справа № 910/2450/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Сервіс"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про стягнення 7126813,11 грн.
за участі представників:
від позивача: Авраменко Ю.М., адвокат,
від відповідача: Дружко В.М., самопредставництво, Коцюба В.О., адвокат,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення за договором оренди від 31.05.2018 № 8896-ДС/А-2018 основного боргу в розмірі 7040951,69 грн., інфляційних втрат у розмірі 23897,34 грн. та трьох процентів річних у розмірі 61964,08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою суду від 08.09.2022 задоволено клопотання сторін про відкладення засідання для мирного врегулювання спору. Разом із цим, у подальшому сторони згоди щодо мирного врегулювання спору не дійшли.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що між сторонами не було укладено додаткових угод щодо продовження строку дії договору та останній є припиненим з 01.08.2018 року. Натомість, позивачем не вживалися заходи щодо отримання майна з оренди після закінчення строку дії договору, у той час як відповідач направляв вимоги щодо прийняття майна з оренди разом із актами приймання-передачі.
У відповіді на відзив позивач наголосив, що відповідач після закінчення строку дії договору не заперечував проти його продовження та не припинив користування орендованим майном, у зв'язку з чим договір неодноразово продовжувався. Відтак, оскільки орендна плата сплачується по день фактичного повернення майна з оренди, відповідач зобов'язаний сплатити заборгованість за весь час користування майном. Крім того, відповідач здійснював закупівлю охоронних послуг за адресою орендованого майна.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» (орендодавець, ТОВ «ДТЕК Сервіс») та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (орендар, КП «Київтеплоенерго») укладено договір оренди № 8896-ДС/А-2018 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове оплатне користування об'єкт нерухомості, код згідно ДКПП 68.20- Послуги оренди та експлуатування власної або взятої у лізинг нерухомості (далі - об'єкт) та складові нерухомого майна (далі - майно), код згідно ДКПП 77.39 - Послуги оренди та лізингу інших машин, устаткування та майна, перелік, площа і балансова вартість яких вказана в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору орендар у свою чергу, бере на себе зобов'язання прийняти об'єкт і майно, своєчасно здійснювати оплату в порядку, передбаченому цим договором і по закінченню терміну оренди повернути об'єкт і майно з оренди з урахуванням їх природного зносу.
У пункті 1.4 договору передбачено, що факт передачі об'єкту та майна в оренду і факт повернення з оренди оформляються відповідними актами прийому-передачі об'єкта та майна в оренду/з оренди, із зазначенням коду ДКПП, які повинні бути підписані уповноваженими представниками обох сторін. Дата початку терміну оренди об'єкта і майна - дата передачі об'єкта і майна орендарю, зафіксована в акті прийому-передачі об'єкта і майна в оренду.
Згідно з п. 2.1.1 договору орендодавець зобов'язаний передати об'єкт і майно відповідно до умов цього договору, у тимчасове користування орендарю з обов'язковим оформленням відповідного двостороннього акту прийому-передачі об'єкта і майна в оренду.
За змістом пункту 2.3.1 договору орендар зобов'язався прийняти об'єкт та майно, що передається йому в оренду і здійснювати орендну плату на поточний рахунок орендодавця в розмірі та в терміни, обумовлені в розділі 4 цього договору.
Протягом п'яти днів після закінчення терміну оренди або у разі дострокового припинення дії договору, орендар зобов'язаний звільнити об'єкт від свого майна, повернути об'єкт і майно орендодавцю, передати всі ключі і погасити всі заборгованості (п. 9.1. договору).
Відповідно до п. 9.2. договору протягом строку, встановленого у п. 9.1. договору сторони зобов'язані підписати акт приймання-передачі об'єкта та майна, що і вважатиметься моментом своєчасного звільнення орендарем об'єкту.
Згідно з пунктом 9.3. договору обов'язок щодо складання акту приймання-передачі майна згідно п. 9.2. договору покладається на орендодавця.
У пункті 11.4 договору сторони погодили, що згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України договір поширює свою дію на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.05.2018.
Пунктом 11.3 договору визначено, що договір може бути продовжений за погодженням сторін, про що сторонами укладається додаткова угода до договору.
У додатку № 1 до договору сторони визначили, що в оренду передається нежитлова будівля загальною площею 2854,4 кв. м, розташована за адресою: м. Київ, вул. Курганівська, 4, а також майно у кількості 27 найменувань, перелік якого наведений у цьому додатку № 1.
За актом приймання-передавання об'єкту та майна від 01.05.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлову будівлю загальною площею 2854,4 кв. м, розташована за адресою: м. Київ, вул. Курганівська, 4 та визначене умовами договору майно.
Із матеріалів справи слідує, що позивач листами з вересня 2018 року по червень 2019 направляв відповідачу рахунки та акти здачі-приймання робіт з проханням оплатити послуги оренди.
У свою чергу, 24.09.2018 відповідач направив позивачу лист № 32АУ/6/3/1632, в якому повідомив про закінчення строку дії договору 31.07.2018 та запропонував надати для підписання акт прийому-передачі об'єктів та майна з оренди.
У відповідь на вказаний лист позивач листом № 07/6-702/2018 від 11.10.2018 повідомив відповідача про те, що об'єкт оренди не звільнено, майно не передано, заборгованість не погашена.
Відповідно до листа відповідача № 32/АУ/6/1/1997 від 23.10.2018 останній повторно просив орендодавця надіслати йому для підписання акт приймання-передачі об'єкта та майна з оренди.
14.11.2018 позивач листом № 07/6-760/2018 повідомив відповідача, що акт прийому-передачі орендованого майна з оренди оформлюється та підписується сторонами за умови звільнення орендарем об'єкту оренди та виконання інших зобов'язань, передбачених п. 9.1. договору в повному обсязі, що і є правовою підставою для припинення договору.
Звернувшись із даним позовом до суду, позивач зауважив, що договір неодноразово поновлювався починаючи з 01.08.2018 відповідно до вимог ст. 764 Цивільного кодексу України, та майно продовжує знаходитися у фактичному користуванні відповідача. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача за період з січня 2019 року по травень 2019 року заборгованість у сумі 7040951,69 грн. зі сплати орендної плати.
У свою чергу, відповідач наголошував на припиненні дії договору ще 31.07.2018, у зв'язку з чим правові підстави для стягнення нарахованої за договором орендної плати відсутні.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
У частині 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За змістом ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Разом із цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дтек Сервіс» зверталося до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення 7 238 129,45 грн. заборгованості за договором оренди № 8896-ДС/А-2018 від 31.05.2018 за період з липня 2018 року по грудень 2018 року, з урахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 910/13504/21 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дтек Сервіс» задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дтек Сервіс» 1 157 469 грн 94 коп. основного боргу, 2 949 грн 17 коп. 3% річних, 17 406 грн 29 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в первісному позові відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 910/13504/21 залишено без змін.
Як встановлено судами в межах розгляду справи № 910/13504/21, сторонами до договору оренди № 8896-ДС/А-2018 від 31.05.2018 не було укладено додаткових угод щодо продовження строку його дії, у зв'язку з чим строк дії договору оренди припинився 01.08.2018 року. При цьому правовідносини щодо подальшого користування майном після припинення договору оренди не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим сума заборгованості з орендної плати з серпня по грудень 2018 року, а також нараховані на цю плату суми 3% річних та інфляційних втрат не відповідають правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, судовими рішеннями у справі № 910/13504/21 встановлено припинення договору оренди № 8896-ДС/А-2018 від 31.05.2018 з 01.08.2018, та відповідна обставина для даної справи є преюдиціальною.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18.
Відтак, розглядаючи позовні вимоги про стягнення орендної плати за період з січня 2019 року по травень 2019 року та нарахованих на цю плату суми 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням обставини щодо припинення договору оренди з 01.08.2018, суд дійшов висновку про наступне.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Даний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Верховним Судом у постанові від 18.01.2022 у справі № 925/181/20(925/411/21) викладено правову позицію про те, що перебування орендованого майна у орендаря, зокрема, протягом дії договору оренди (без повернення цього майна орендодавцю) покладає на орендаря відповідний обов'язок сплачувати орендну плату (стаття 762 ЦК України, стаття 286 ГК України), а після припинення дії договору оренди - інший обов'язок, що визначений правилами частини другої статті 785 ЦК України.
Отже, нарахування орендної плати поза строком дії спірного договору, враховуючи те, що об'єкт оренди не повернуто орендодавцю, є необґрунтованим, оскільки у даному випадку у орендодавця виникає право на нарахування неустойки у порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Приймаючи до уваги, що нарахування позивачем орендної плати за договором оренди № 8896-ДС/А-2018 від 31.05.2018 здійснено за період з січня 2019 року по травень 2019 року, тобто після припинення дії договору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача орендної плати за цей період на підставі статті 762 ЦК України, статті 286 ГК України.
Оскільки позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості з орендної плати, мають похідний характер від основної вимоги про стягнення боргу, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні даних похідних вимог.
Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Сервіс" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 14.11.2022 року.
Суддя К.В. Полякова