ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.11.2022Справа № 910/5445/22
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»
до Приватного акціонерного товариства «Веско»
про стягнення 65 890,00 грн.,
Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (надалі - АТ «Українська залізниця») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Веско» (надалі - ПП «Веско») про стягнення 65 890,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, як відправником вантажу згідно залізничної накладної №52500113, невірно зазначено масу вантажу, що у відповідності з вимогами ст. 118, 122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 65 890,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
13.09.2022 через канцелярію суду від ПП «Веско» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір штрафу на 95%, а також зазначає, що для належного виконання своїх зобов'язань, у тому числі для правильного зазначення маси вантажу, відповідачем вчинялись всі необхідні заходи, зокрема, відповідач зазначив масу вантажу відповідно до протоколів залізничних ваг, які повірені АТ «Українська залізниця» відповідно до вимог чинного законодавства, тобто, маса зазначена у накладній відповідала результатам зважування на вагах, проте внаслідок військової агресії російської федерації відповідач не має фізичного доступу до ваг та до програмного забезпечення, а тому немає можливості надати протоколи зважування, а маса вантажу, на думку відповідача, збільшилась після їх відправки внаслідок погодних умов - опадів.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
У грудні 2021 року зі станції Дружківка Донецької залізниці відповідачем згідно із залізничною накладною №52500113 було здійснено відправлення вантажу до станції призначення Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці у вагоні №63843452.
29.12.2021 на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці було проведено зважування вантажу, зокрема, вагону №63843452 та складено комерційний акт №450003/896 від 29.12.2021.
Згідно з вказаним комерційним актом під час переважування вагону виявлено, що маса вантажу у вагоні, що фактично склала 73 300 кг, не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, де зазначено, що маса вантажу становить 70 000 кг, тобто на 3 300 кг менше.
У зв'язку з тим, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, АТ «Українська залізниця» звернулось до суду з позовом про стягнення з ПП «Веско» штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати, а саме 65 890,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх - обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову. При цьому, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Судом встановлено, що накладна №52500113 містить, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, тарифу тощо.
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Згідно з пунктом 28 Правил №861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.
Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до статті 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Положеннями статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
З огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.
Водночас, відповідачем при заповненні залізничної накладної №52500113 було допущено помилку у масі вантажу у вагоні №63843452, що підтверджується комерційним актом №450003/896 від 29.12.2021.
Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.
Згідно з нормами статті 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.
За змістом статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У відповідності до накладної №52500113 розмір провізної плати за вагон №63843452 становить 13 178,00 грн.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Підсумовуючи викладене, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник. При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, надано: накладну №52500113; акти загальної форми ГУ-23 №1987, 30020, 22; комерційний акт №450003/896 від 29.12.2021; технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №052-Е.
Дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що він є таким, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованим та арифметично вірним.
Доводи відповідача про те, що комерційний акт №350002/87 від 25.09.2021 складено і підписано особами, які не мають відповідних повноважень визнаються судом необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідного пункту 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Враховуючи викладене, оскільки факт невідповідності маси вантажу, зазначеної у перевізному документі підтверджується комерційним актом №450003/896, відповідачем не подано належних та допустимих доказів на спростування вказаного факту, вимоги позивача про стягнення з відповідача 65 890,00 грн. штрафу є правомірними та обґрунтованими.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу на 95% від суми позову, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Судом також враховано, що перевезення здійснювалось у грудні 2021, тобто до початку введення воєнного стану в Україні.
Отже, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за невірно зазначену масу вантажу в залізничній накладній, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, зокрема розмір нарахованого штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ПП «Веско» на користь АТ «Українська залізниця» штрафу у розмірі 65 890,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Веско» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, будинок 12Б; ідентифікаційний код 00282049) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) штраф у розмірі 65 890 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий