ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.11.2022Справа № 910/21078/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна група "Арей" (м. Київ)
до Міністерства оборони України (м. Київ)
про розірвання державного контракту,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Спиридонова К.С.
Від відповідача: Кривошея Д.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерна група "Арей" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про розірвання державного контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр "Вавілон" за державним оборонним замовленням №403/2/18-3 від 03.12.18.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов зазначеного контракту, яке призвело до завданню збитків ТОВ "Інженерна група "Арей".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.21. відкрито провадження у справі №910/21078/21, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.02.22.
01.02.22. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом.
21.01.22. від Міністерства оборони України надійшло клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.22. задоволено вказане клопотання Міністерства оборони України та вирішено розгляд справи № 910/21078/21 здійснювати в закритому судовому засіданні.
03.02.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 01.03.22.
21.02.22. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує з підстав його необґрунтованості, а також просив встановити новий строк для його подання.
Підготовче засідання, призначене на 01.03.22., не відбулось у зв'язку із веденням на території Київської області бойових дій та загрозою для життя і здоров'я громадян.
Ухвалою від 19.04.22. підготовче засідання призначено на 24.05.22.
24.05.22. суд протокольною ухвалою відмовив у задоволення клопотання відповідача від 21.02.22. про встановлення нового строку для подання відзиву, продовжив відповідачу строк для подання відзиву до 21.02.22. за ініціативою суду та долучив відзив до матеріалів справи.
24.05.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 09.06.22.
09.06.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.07.22.
27.06.22. від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому наведені доводи на спростування тверджень відповідача.
05.07.22. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
05.07.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 02.08.22.
02.08.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 30.08.22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.22. у зв'язку з відпусткою судді Ващенко Т.М. призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.09.22.
13.09.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 11.10.22.
На час призначеного судового засідання 11.10.22. у місті Києві тривала повітряна тривога та загроза ракетного обстрілу міста, що унеможливило знаходження представників учасників судового процесу та працівників суду в приміщенні Господарського суду міста Києва, тож судове засідання 11.10.22. не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.22. судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.11.22.
У судовому засіданні 08.11.22. представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 08.11.22. по виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
03.12.18. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерна група "Арей" (Виконавець) та Міністерством оборони України (Замовник) було укладено державний контракт на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр "Вавілон" за державним оборонним замовленням №403/2/18-3 (далі - Контракт), з подальшими змінами, внесеними відповідними додатковими угодами.
Згідно з п. 1.1. якого позивач зобов'язався за завданням Замовника виконати дослідно-конструкторську роботу (далі - ДКР) та передати Замовнику науково-технічну продукцію, отриману за результатами виконання ДКР (етапів ДКР) (далі - НТП), а Замовник - прийняти повністю завершену ДКР (етапи ДКР) та НТП і оплатити їх. Виконання та приймання ДКР (етапів ДКР) здійснюється згідно з Календарним планом виконання робіт за Контрактом (додаток 1 до Контракту).
Відповідно до п. 4.1 Контракту терміни виконання етапів ДКР визначаються Єдиним наскрізним планом (далі - ЄНП).
27.03.19. Сторонами було затверджено ЄНП, де визначено терміни виконання етапів ДКР.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Інженерна група "Арей" зазначає, що ним у відповідності до умов Контракту виконано два етапи ДКР: Етап 1 "Технічний проект" та Етап 2 "Розроблення робочої конструкторської документації для виготовлення дослідного зразка".
Згідно із затвердженим відповідачем Єдиним наскрізним планом, Етап 3 "Виготовлення дослідного зразка та проведення попередніх випробувань" мав розпочатись на наступний день після закриття/здачі Етапу 2, тобто з 18.11.20.
Проте, за доводами позивача, виконання Етапу 3 з вини відповідача не розпочалось і до теперішнього часу, позивач простоює з листопада 2020 року та несе значні збитки.
Відповідно до п. 4.2. Контракту (в редакції Додаткової угоди № 5 від 02.06.20.) строк виконання ДКР (етапів) може бути скорегований сторонами в обґрунтованих випадках на підставі спільного рішення. У той же час, сторонами не приймалось жодних рішень про зміну строків виконання ДКР чи його окремих етапів, у зв'язку з чим відповідач своїми діями призвів до порушення строків виконання ДКР без жодних правових підстав і без жодного повідомлення про їхнє перенесення чи припинення Контракту.
Позивач вказує, що він вчинив усі необхідні дії для виконання ДКР в цілому, у тому числі й робіт за Етапом 3 та укладення відповідної Додаткової угоди на виконання Етапу 3, що підтверджується висновками 1285 військового представництва Міністерства оборони України щодо спроможності ТОВ "Інженерна група "Арей" виконати роботи за Контрактом. Проте, відповідачем в односторонньому порядку було припинено та заблоковано подальше виконання ДКР.
Відповідач не підписав з позивачем Додаткову угоду на виконання Етапу 3 та не надав жодних повідомлень/пояснень про причини непідписання такої угоди; не забезпечив сплату авансового платежу для виконання Етапу 3; не погодив обов'язкові для виконання Етапу 3 та визначення його орієнтовної ціни документи, у які відповідач вимагав внести зміни.
Через зупинення відповідачем виконання Контракту позивачу завдано шкоду, шляхом завдання прямих збитків та упущеної вигоди.
Зазначене, за доводами позивача, є істотним порушенням умов Контракту та є підставою для його розірвання в судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що він вчиняв дії щодо продовження строку дії Контракту, у його діях відсутні порушення умов даного правочину, позивачем не було дотримано процедури розірвання Контракту.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.
Статтею 893 ЦК України передбачено, що виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 898 ЦК України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умовами Контракту передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.19. строк дії Контракту може бути продовжений Сторонами (п. 11.1. Контракту).
Зміни до Контракту можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін шляхом оформлення додаткової угоди до Контракту. Додаткові угоди до Контракту укладаються в письмовій формі та підписуються Сторонами і є його невід'ємними частинами (п. п. 11.3., 11.4. Контракту).
Додатковою угодою № 3 до Контракту сторони продовжили строк його дії до 31.12.20.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що строк дії Контракту було продовжено до 31.12.21. Проте, відповідна додаткова угода в матеріалах справи відсутні.
Також, відповідачем до матеріалів справи надано підписаний ним примірник додаткової угоди № 7 про продовження строку дії Договору до 31.12.22.
Проте, доказів підписання цієї додаткової угоди матеріали справи не містять.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.
Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних.
Порядок судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів визначається законом.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Судом встановлено, що строк дії Контракту, тобто час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, закінчився. Доказів досягнення сторонами домовленості про його продовження матеріали справи не містять.
У той же час зміна умов договору або його розірвання можливі виключно під час дії відповідного правочину.
Отже, у даному випадку між сторонами відсутній укладений правочин, який може бути розірвано в судовому порядку.
Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.18. у справі № 338/180/17 та від 07.11.18. у справі № 488/5027/14-ц.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).
Виходячи з фактичних обставин справи та правовідносин, які склались між сторонами, суд встановив, що вимога про розірвання Контракту, строк дії якого закінчився, не є належним та ефективним способом захисту прав позивача.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане в сукупності суд встановив відсутність порушених прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, які можуть бути захищені в обраний позивачем спосіб та з підстав, викладених у позовній заяві, тож у задоволенні позову слід відмовити.
Інші доводи і твердження сторін не приймаються судом до уваги як такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору і прийняте судом рішення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.11.22.
Суддя Т.М. Ващенко