ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2022Справа № 910/8008/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат по справ
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", м.Київ
про стягнення 218 616,80 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про стягнення 218 616,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виникнення у відповідача обов'язку зі сплати за користування вагонами за період їх затримки згідно складених залізницею актів загальної форми.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8008/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 29.08.2022 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що залізницею не було своєчасно повідомлено одержувача про прибуття вантажу у спосіб, визначений договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яким передбачено використання контрагентами електронного документообігу. Означені обставини, на думку відповідача, вказують на наявність підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" від внесення плати за користування вагонами і збереження вантажу. Також відповідачем наголошено, що згідно Правил оформлення перевізних документів відомості про повідомлення одержувача про прибуття вантажу зазначаються саме залізницею в графі 49 перевізного документа. Одночасно, у відзиві відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за участі представника відповідача. Вказане клопотання було залишено судом без задоволення.
Рішенням від 31.10.2022 в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовлено.
09.11.2022 представником відповідача було направлено суду клопотання про розподіл судових витрат, а саме покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 803,18 грн.
У ст.244 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо доцільності ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат без виклику учасників справи у судове засідання.
Розглянувши подану позивачем заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 23803,18 грн відповідачем представлено до матеріалів справи: ордер на надання правової допомоги серії СА №1008174 від 08.09.2022; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; договір про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси", про надання правової допомоги; акт виконаних робіт №17/01/106 від 08.09.2022 виконання робіт (наданих послуг) на суму 8000 грн; рахунок на оплату №17-01/106 від 08.09.2022 на суму 8000 грн; платежі не доручення №6867 від 09.09.2022 на суму 8000 грн; акт виконаних робіт №17-01/117 від 04.11.2022 на суму 15 803,18 грн; рахунок на оплату №17-01/117 від 04.11.2022 на суму 15 803,18 грн; платіжне доручення №6933 від 04.11.2022 на суму 15803,18 грн.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Одночасно, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
09.11.20222 представником позивача було подано заперечення проти задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій відповідачем вказано, що заявлена сума витрат не відповідає принципам співмірності, реальності, є необґрунтованою та непропорційною з ціною позову. Крім того, на думку позивача, гонорар успіху є безпідставно нарахованим, оскільки рішення суду не набуло законної сили.
Оцінюючи доводи сторін судом враховано таке.
За приписами ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 по справі №910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказувалось вище, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи, в тому числі, акт виконаних робіт №17/01/106 від 08.09.2022 виконання робіт (наданих послуг) на суму 8000; акт виконаних робіт №17-01/117 від 04.11.2022 на суму 15 803,18 грн.
Зокрема, зі змісту акту №17-01/117 від 04.11.2022 вбачається, що за останнім прийнято послуги з правового аналізу заперечення Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на відзив у справі та складання клопотання про розподіл судових витрат. Одночасно, у п.2 акту зазначено, що вартість послуг у п.1 цього акту складає: 500 грн - 30 хвилин, витрачених на підготовку справи до розгляду та складання процесуальних документів; 15303,18 грн - гонорар успіху в розмірі 7% ціни позову.
В контексті наведеного акту суд погоджується із запереченнями позивача, оскільки у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Одночасно, щодо витрат в сумі 500 грн на підготовку справи до розгляду та складання процесуальних документів, суд зазначає, що справа №910/8008/22 була розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників учасників судового справу. Суд зауважує, що процесуальні документи у межах розгляду справи складаються саме судом, а не відповідачем.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що належним чином доказово підтвердженими, обґрунтованими та співмірними із предметом позову є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з висновків суду стосовно відмови в задоволенні позовних вимог, витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 8000 грн. покладаються на позивача.
Керуючись приписами ст.ст.123, 126, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,
1. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул.Єжи Гедройця, будинок 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вул.Івана Федорова, будинок 32 літера А, 3-й поверх, ЄДРПОУ 41564379) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн.
2. Судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 803,18 грн залишити за відповідачем.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 14.11.2022.
Суддя В.В. Князьков