ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2022Справа № 910/8807/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 25 223,97 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 25 223,97 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу (вугілля кам'яного) під час здійснення його перевезення, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 25 223,97 грн. вартості нестачі вугілля.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2022 року відкрито провадження у справі № 910/8807/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.
03.10.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 27.09.2022 року № НЮ-1/2654 на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти вимог позивача з огляду на те, що при видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів, завантажених у вологому стані. Проте, в порушення наведених правил позивач здійснював обрахунок заявленої до стягнення суми грошових коштів з урахуванням норм природної втрати у розмірі 1 %. Також відповідач вказав про безпідставність тверджень позивача про вжиття відправником усіх заходів, які забезпечували б збереження вантажу на всьому шляху слідування та наявність ознак, що вказують на втрату вантажу саме під час перевезення. Крім того, Акціонерне товариство "Українська залізниця" зазначило про відсутність у матеріалах справи доказів оплати спірного вантажу за ціною відправника, наявності завданої позивачу шкоди, а також вини відповідача у неналежному виконанні договірних зобов'язань по договору перевезення.
Крім того, 03.10.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 27.09.2022 року № НЮ-1/2655, в якому останній просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" та Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів забезпечення), результат аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35, що містять інформацію про відсоток вологості вугілля, яке перевозилося за спірними залізничними накладними; оригінали договору від 27.01.2016 року № 1-1-2016/006 з усіма додатками до нього, що підтверджують кількість та вартість відправленого вантажу за залізничною накладною № 52454741, а також платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджують оплату Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" вартості поставленого вугілля за наведеною залізничною накладною; інформацію щодо виробника спірної вугільної продукції та докази її придбання.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
За умовами частини 2 наведеної статті у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Слід зазначити, що відомості щодо вологості вугілля, яке перевозилось відповідачем, вказані у залізничній накладній № 52454741. При цьому, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) обраховується з урахуванням приписів пункту 27 Правил видачі вантажів (статті 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць України).
Крім того, предметом даного позову є стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок втрати вантажу при його залізничному перевезенні, тому докази: посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, які відповідають типовій формі УПД-35 "Посвідчення про якість", інформація про виробника спірної вугільної продукції, не стосуються предмета спору в даній справі.
Відповідно до абзацу 1 пункту 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
У той же час позивачем разом із позовною заявою надано довідку про вартість кам'яного вугілля за спірною залізничною накладною.
Щодо вимог відповідача про витребування у позивача оригіналу договору від 27.01.2016 року № 1-1-2016/006 з усіма додатками до нього, що підтверджують кількість та вартість відправленого вантажу за залізничною накладною № 52454741, суд зазначає, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" не було доведено підстав, з яких випливає, що цей доказ має Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є стороною правовідносин, які виникли з договору від 27.01.2016 року № 1-1-2016/006. Разом із тим, кількість прийнятого відповідачем до перевезення вантажу вказана безпосередньо у вищезазначеній залізничній накладній.
Разом із тим, відповідачем у встановленому законом порядку не було надано суду належних доказів на підтвердження обґрунтованості його клопотання в частині витребування в Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" вказаних Акціонерним товариством "Українська залізниця" документів, оскільки заявником не подано доказів вжиття ним відповідних заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання доказів; причин неможливості отримати означені докази самостійно.
Враховуючи необґрунтованість клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про витребування доказів від 27.09.2022 року № НЮ-1/2655, а також зважаючи на те, що витребування доказів є правом, а не обов'язком суду, суд дійшов висновку, що вищевказане клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Інших клопотань чи заяв, зокрема по суті справи, від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" відповідно до Технічних умов по накладній № 52454741 завантажило вугілля кам'яне марки Г (Г1) (0-100) (вологість 0%) у вагони № 56198146 у кількості 68700 кг, № 63485528 у кількості 70000 кг та № 56872476 у кількості 71000 кг, та передало вказаний вантаж для перевезення Акціонерному товариству "Українська залізниця". Згідно з наведеною накладною, навантаження вище рівня бортів, поверхня вантажу маркована чотирма повздовжніми борознами.
Водночас на станції Покровськ Донецької залізниці було проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено нестачу вантажу у вагонах № 56198146, № 63485528 та № 56872476, про що складено відповідні комерційні акти.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, вказував на те, що відповідач як перевізник вантажу належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження вищенаведеного вантажу під час його перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді вартості недостачі вантажу, яка за розрахунком позивача, з урахуванням норм природної втрати у розмірі 1 %, становить 25 223,97 грн.
При цьому, позов заявлено вантажовідправником відповідно до вимог статті 133 Статуту залізниць України, оскільки після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право пред'явлення претензій та позову до залізниці вантажовідправнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на підставі переуступного напису.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 307 Господарського кодексу України).
При цьому, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (частина 2 статті 307 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 475, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 2.1 Правил оформлення перевізних документів.
Як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" відповідно до Технічних умов завантажило у вагони вугілля кам'яне марки Г (Г1) та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці по накладній 52454741.
У свою чергу, відповідач прийняв у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень, а також зобов'язався доставити його на станцію призначення отримувачу - АТ "ДТЕК Західенерго" ("Добротвірська ТЕС").
Виходячи з вищевикладеного, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.
За приписами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (частина 2 статті 308 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (частина 1 статті 110 Статуту залізниць України).
Як вбачається з матеріалів справи, під час перевезення залізницею було проведено перевірку маси вантажу на справних 150-тонних статичних вагах та виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає фактичній масі, вказаній у накладній, про що перевізником складено відповідні комерційні акти.
Так, на станції Покровськ Донецької залізниці було складено комерційний акт від 26.12.2021 року № 482004/616/79, згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 56198146 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 65700 кг, що менше вантажного документу на 3000 кг. Поверхня вантажу вище бортів приблизно 20 см, вкатана, зі скосами до торців, маркування поздовжніми борознами; виїмки над 1-7 люками зліва приблизно 1050см*80см*60см. Вагон бездвірний, люка зачинені, течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний.
На станції Покровськ Донецької залізниці було складено комерційний акт від 26.12.2021 року № 482004/616/80, згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 63485528 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 68450 кг, що менше вантажного документу на 1550 кг. Поверхня вантажу вище бортів приблизно 20 см, вкатана, зі скосами до торців, маркування поздовжніми борознами; виїмки над 1-7 люками зліва приблизно 1050см*80см*60см. Вагон бездвірний, люка зачинені, течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний.
На станції Покровськ Донецької залізниці було складено комерційний акт від 26.12.2021 року № 482004/616/81, згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 56872476 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 66950 кг, що менше вантажного документу на 4050 кг. Поверхня вантажу вище бортів приблизно 20 см, вкатана, зі скосами до торців, маркування поздовжніми борознами; виїмки над 5-7 люками зліва приблизно 450см*80см*50см. Вагон бездвірний, люка зачинені, течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний.
Згідно з частинами 1, 2 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Надані з позовом комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній № 52454741, фактичній масі вантажу.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (частина 2 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та стаття 113 Статуту).
Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (стаття 114 Статуту залізниць України).
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. У той же час відповідач, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим Акціонерним товариством "Українська залізниця" у комерційних актах, не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків, у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Крім того, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.
Так, заперечуючи проти позову, Акціонерне товариство "Українська залізниця" посилалося на положення пунктів 3.20, 3.21 роз'яснення Президії ВГС України від 29.05.2002 року № 04-5/601, відповідно до яких у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.
Пунктом 3 статті 27 Статуту залізниць України передбачено, що під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів.
Разом із тим, доказів відмови залізниці у перевезенні вантажу за спірною накладною внаслідок, зокрема, невжиття відправником заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, відповідачем суду надано не було.
Наведені обставини спростовують вищенаведені заперечення відповідача, які зводяться до відсутності вини перевізника у втраті вантажу.
Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням такого вантажу під час його перевезення.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач передав право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничною накладною 52454741 вантажовідправнику - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувача.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідку вантажовідправника про вартість вугільної продукції, яка в силу положень частини 3 статті 314 Господарського кодексу України та статей 114, 115 Статуту є належним та допустимим доказом визначення вартості вантажу.
Суд також звертає увагу на те, що за змістом статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу може бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас, ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов'язкової форми щодо такого документу, у тому числі, необхідність його підписання саме головним бухгалтером.
Відповідно до пункту 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", на яке посилався відповідач, зокрема у клопотанні від 27.09.2022 року № НЮ-1/2655, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Разом із тим, у вказаному роз'ясненні наведено невичерпний перелік документів відправника, якими може підтверджуватися вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу, про що свідчить вставне слово "зокрема".
Як було зазначено, згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України, статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. При визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, необхідно застосовувати норми Статуту залізниць України, якими встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року в справі № 916/4345/14).
У цій справі документами, які підтверджують вартість втраченого вантажу, є довідки відправника про вартість 1 тони вугілля, які видані щодо спірної залізничної накладної.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2021 року в справі № 910/118/20.
Так, згідно з довідкою вантажовідправника - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", яка підписана директором і начальником відділу планування та інвестицій, ціна 1 т відвантаженого вугілля за залізничною накладною № 52454741 становить 3877,13 грн. з ПДВ.
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом "г" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Як вбачається з пункту 20 залізничної накладної № 52454741, вантаж (вугілля кам'яне) було відвантажено у твердому стані, вологість - 0 %.
За таких обставин та з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься, зокрема, до перевезення мінерального палива (вугілля кам'яного), вологість якого складає 0 %.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема: від 21.06.2018 року в справі № 910/435/17, від 26.06.2018 року в справі № 910/5497/17, від 24.07.2018 року в справі № 910/22325/16, від 07.08.2019 року в справі № 910/23346/16, від 10.08.2018 року в справі № 910/22324/16, від 16.10.2019 року в справі № 910/16904/18 та від 05.02.2020 року в справі № 910/3868/19.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу, судом встановлено, що сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 25 223,97 грн.
У свою чергу, контррозрахунку заявленої до стягнення суми грошових коштів або доказів, що підтверджують заперечення щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків, відповідачем надано не було.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах № 56198146, № 63485528 та № 56872476; завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 25 223,97 грн. та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вказаних вагонах сталась не з вини Акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до статті 127 Статуту залізниць України.
Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини нестачі частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при його перевезенні, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (85621, Донецька область, Мар'їнський район, село Вовчанка (п), вулиця Нагорна, будинок 1А; код ЄДРПОУ 33959754) 25 223 (двадцять п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 97 коп. вартості нестачі вантажу, а також 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.11.2022 року.
Суддя В.С. Ломака