ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2022Справа № 910/4477/22
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Головний сервісний Центр МВС
про стягнення 833 268,70 грн
Суддя Удалова О.Г.
Секретар судового засідання Бенчук О.О.
За участю представників сторін:
від позивача Михайлов В.В.
від відповідача Вінниченко О.О.
від третьої особи не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 7463 від 08.07.2016 в частині своєчасного внесення орендної плати у встановлений таким договором строк, а також неповерненням майна після закінчення строку дії договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 залишено позовну заяву без руху, встановлено позивачу п'ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня вручення цієї ухвали шляхом подання до суду уточнення ціни позову.
20.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивачем долучено примірник позовної заяви, в якій позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 450 179,43 грн заборгованості з орендної плати, 13 505,38 грн штрафу, 34 695,06 грн пені, 24 518,79 грн втрат від інфляції, а також 310 370,04 грн неустойки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 постановлено задовольнити клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відстрочення сплати судового збору 12 499,03 грн; відкрити провадження у даній справі; розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; призначено проведення судового засідання на 14.07.2022; встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
13.07.2022 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 14.07.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 02.08.2022.
26.07.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, заяву про залучення у даній справі третьої особи.
Ухвалою суду від 02.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 11.08.2022.
11.08.2022 позивачем подано відповідь на відзив, а також письмові пояснення з запереченнями проти розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.08.2022 відкладено судове засідання на 23.08.2022, а також залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головний сервісний Центр МВС (04071, місто Київ, вул. Лук'янівська, буд 62, код 40109173).
18.08.2022 від відповідача через електронну пошту суду надійшов відзив на позов.
22.08.2022 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 23.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 08.09.2022.
25.08.2022 від третьої особи через електронну пошту суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке в подальшому надійшло поштою 31.08.2022.
Ухвалою суду від 08.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 29.09.2022.
Ухвалою суду від 29.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 06.10.2022.
У судовому засіданні 06.10.2022 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
08.07.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (орендар) укладено договір оренди № 7463 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 349,10 кв.м., розміщені за адресою: м.К иїв, вул. Академіка Туполєва, 19 літ. Ч (реєстровий номер 24523569.2.ОЧШПЖФ652), що перебуває на балансі УДАІ ГУМВС України в м. Києві.
Згідно з п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення приватного закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
За змістом п. 3.1., п. 3.3. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2016 року 65 166,67 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п. 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Відповідно до положень п. 3.6 договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Згідно з пунктом 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 08.07.2016 по 08.07.2026 включно (пункт 10.1 договору).
За змістом п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Відповідно до п. 10.10 договору майно вважається поверненим орендодавцю/ балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Згідно з п. 10.11 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 08.07.2016 позивачем передано, а відповідачем прийнято майно, яке було предметом вищевказаного договору, що підтверджується актом приймання-передавання.
Договором про внесення змін від 05.09.2019 сторонами погоджено змінити балансоутримувача вказаного майна з «УДАІ ГУМВС України в м. Києві» на Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві.
11.09.2021 позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 30-06/7225 від 10.09.2021, в якому вимагав протягом трьох робочих днів з дня отримання вказаного повідомленням повернути балансоутримувачу майно, передане згідно з договором № 7463 від 08.07.2016.
Вказане повідомлення отримано відповідачем 24.09.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103278921291.
Крім того, 15.02.2022 між сторонами укладено договір про внесення змін, яким визначено, що майно перебуває на балансі Головного сервісного центру МВС (код 40109173).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 у справі № 910/2068/21 за позовом Заступника керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про стягнення заборгованості позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" в дохід Державного бюджету України 494 268,56 грн основного боргу, 10 266,49 грн пені, 14 828,06 грн штрафу, 7 092,82 грн інфляційних втрат. В решті суми вимог відмовлено.
При цьому прокурором заявлено вимоги про стягнення заборгованості з внесення орендної плати за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року.
Також присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 7 896,84 грн.
Вказане рішення суду скасовано постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 та закрито провадження у справі № 910/2068/21.
Постанова мотивована тим, що скаржником сплачено суми, які були присудженні оскаржуваним судовим рішенням, до моменту набрання ним чинності.
Крім того, судом встановлено, що рішенням суду від 28.10.2021 у справі № 910/13166/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, про розірвання договору та примусове виселення позов задоволено повністю.
Розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 08 липня 2016 року № 7463, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР", та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" у примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 349,10 кв. м., які розміщені за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19 літ. Ч, реєстровий номер 24523569.2.ОЧШПЖА652, що перебувають на балансі Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві.
Вказане рішення суду залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з внесення орендної плати починаючи з жовтня 2020 року по вересень 2021 року, нарахованої на вказану заборгованість пені, штрафу та інфляційних втрат, а також неустойки в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за період з 25.09.2021 по 31.12.2021.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що в період з 25.09.2021 по 31.12.2021 рішення суду про розірвання договору № 7463 від 08.07.2016, яке б набрало законної сили, було відсутнє, отже, у відповідача не виникла право на нарахування неустойки. Також позивач посилається на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені та штрафу, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог у даній справі.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд керувався таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Положеннями ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України на орендаря покладений, зокрема, обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Як визначено ст. 7852 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Проте, згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Водночас, згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» норми якого в даному випадку є спеціальними (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 вказаного Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
З розрахунку розміру заборгованості з орендної плати вбачається, що позивач нарахував відповідачу орендну плату за період з жовтня 2020 року (після ухвалення рішення суду у справі № 910/2068/21) по вересень 2021 року (24 дні).
Відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів оплати орендної плати в розмірі 450 179,43 грн.
Відтак, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів в розмірі 450 179,43 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 13 505,38 грн штрафу та 34 695,06 грн пені, нарахованої за період з 22.07.2021 по 17.01.2022.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 3.7 п. 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати та із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Тобто сторонами в даному пункті договору погоджено нарахування пені по день оплати, а отже, змінено загальне правило встановлене ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Пунктом 3.8. договору сторони узгодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд зазначає, що відповідні нарахування здійснені позивачем арифметично вірно та відповідно до норм законодавства.
Щодо посилань позивача на сплив строку позовної давності для заявлення таких вимог, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Поряд з цим, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2020 № 211 з 12.03.2020 установлено карантин по всій території України (дія вказаної постанови продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021) та дія вказаного карантину триває і на даний момент.
Отже, строки, встановлені, зокрема, ст. 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії такого карантину, а відтак позивачем не пропущено строку позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені та штрафу, нарахованих на заборгованість зі сплати орендних платежів.
За вказаних обставин, суд вважає вимог позивача про стягнення з відповідача 13 505,38 грн штрафу та 34 695,06 грн пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 24 518,79 грн втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає, що такий розрахунок виконано арифметично вірно, відтак вимоги в частині стягнення 24 518,79 грн втрат від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 310 370,04 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 25.09.2021 по 31.12.2021, суд зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення суду від 28.10.2021 у справі № 910/13166/21, яким задоволено вимоги позивача у даній справі до відповідача про розірвання договору оренди № 7463 від 08.07.2016 та виселення останнього з орендованого майна, оскаржено ТОВ "Лаян Віннер" в апеляційному порядку та, відповідно, набрало законної сили 06.07.2022.
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України саме з 06.07.2022 договір оренди № 7463 від 08.07.2016 є розірваним у судовому порядку.
Поряд з цим, нарахування неустойки в розмірі подвійної щомісячної плати позивачем в даній справі здійснено в період з 25.09.2021 по 31.12.2021, тобто до того моменту, коли рішення суду від 28.10.2021 у справі № 910/13166/21 набрало законної сили.
При цьому, судом не беруться до уваги й посилання позивача про можливість нарахування такої неустойки у зв'язку з отриманням відповідачем 24.09.2021 повідомлення від 10.09.2021 № 30-06/7225 про відмову від договору.
Оскільки, як зазначено вище, одностороння відмова від договору оренди не допускається, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України з додержанням вимог ст. 188 Господарського кодексу України.
Так, як встановлено судом, 11.08.2021 позивач у даній справі звернувся до відповідача з позовом про розірвання договору оренди № 7463 від 08.07.2016 та примусове виселення відповідача з орендованого приміщення (справа № 910/13166/21), тобто таке звернення позивача з позовом було реалізоване раніше, ніж датоване та надіслане повідомлення від 10.09.2021 № 30-06/7225 про відмову від договору.
За вказаних обставин, позивач вирішив реалізувати своє право на розірвання договору оренди у зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати саме шляхом звернення до суду з позовом про розірвання договору та виселення.
Проте, рішення суду у даній справі набрало законної сили 06.07.2022, тобто в період з 25.09.2021 по 06.07.2022 користування відповідачем орендованим майном здійснювалось саме на підставі договору № 7463 від 08.07.2016, строк чинності якого між сторонами погоджено до 08.07.2026 (тобто 10 років) та такий договір відповідно до норм законодавства не був розірваним, відповідно було користування предметом оренди відповідачем правомірним.
Водночас нарахування неустойки, передбаченої ст. 785 Цивільного кодексу України, можливе саме у зв'язку з неправомірним користування предметом оренди.
Крім того, п. 10.10 договору сторонами передбачено можливість нарахування такої неустойки саме у зв'язку з неповернення майна у разі припинення/розірвання договору за рішенням суду.
Проте, враховуючи, що рішення суду у справі № 910/13166/21 набрало законної сили 06.07.2022 та відповідно саме з цієї дати договір оренди № 7463 від 08.07.2016 є розірваним за рішенням суду, нарахування позивачем неустойки за період з 25.09.2021 по 31.12.2021, тобто в проміжок часу, коли дія договору не була припинена та такий договір не був розірваним, є безпідставним.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктринаcontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non conceditcontra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.
Якщо особа, яка має право на оскарження документа чи юридичного факту, безпосередньо висловилася або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати таке право, така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба згодом реалізувати право на оскарження суперечитиме попередній поведінці та має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц).
Вказаний висновок міститься в постанові Великої Падати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.
Тобто, звернувшись з позовом у справі № 910/13166/21, позивач у процесі розгляду вказаної справи та до ухвалення в ній рішення надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору в позасудовому порядку, що не може розцінюватись як добросовісна поведінка, оскільки відмова від договору та розірвання договору має різні підстави та правові наслідки.
Крім того, суд зазначає, що 15.02.2022 між учасниками даної справи досягнута згода щодо внесення змін до даного договору щодо заміни балансоутримувача орендованого майна (додаткова угода № 7463/02 від 15.02.2022), що не узгоджується з позицією позивача про відмову від договору, оскільки внесення змін до договору можливе в разі його чинності.
При цьому, ініціатором таких змін був саме позивач, що підтверджується листом останнього № 30-06/1168 від 15.02.2022.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 310 370,04 грн необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 450 179,43 грн основного боргу, 13 505,38 грн штрафу, 34 695,06 грн пені та 24 518,79 грн втрат від інфляції, в решті позовних вимог суд відмовляє.
Стосовно розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає про наступне.
Як зазначалось вище, ухвалою суду від 22.06.2022 у даній справі судом поміж іншого задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відстрочення сплати судового збору в розмірі 12 499,03 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у даній справі, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, стягненню з позивача до Державного бюджету підлягає судовий збір в розмірі 4 655,55 грн за вимогу, в задоволенні якої відмовлено (310370,04/100*1,5), а також стягненню з відповідача до Державного бюджету підлягає судовий збір за задоволені позовні вимоги в розмірі 7 843,48 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (04073, м. Київ, Проспект Степана Бандери, буд. 16-А, код 35007886) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 50-Г код 19030825) 450 179,43 грн (чотириста п'ятдесят тисяч сто сімдесят дев'ять грн 43 коп.) заборгованості з орендної плати, 13 505,38 грн (тринадцять тисяч п'ятсот п'ять грн 38 коп.) штрафу, 34 695,06 грн (тридцять чотири тисячі шістсот дев'яності п'ять грн 06 коп.) пені, 24 518,79 грн (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять тисяч 79 коп.) втрат від інфляції.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (04073, м. Київ, Проспект Степана Бандери, буд. 16-А, код 35007886) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA918999980313191206083026001; код класифікації доходів бюджету: 22030101) 7 843,48 грн (сім тисяч вісімсот сорок три грн 48 коп.) судового збору.
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 50-Г код 19030825) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA918999980313191206083026001; код класифікації доходів бюджету: 22030101) 4 655,55 грн (чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять грн 55 коп.) судового збору.
5. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.11.2022.
Суддя О.Г. Удалова