Справа № 909/943/22
про відмову у видачі судового наказу
16.11.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" б/н від 20.10.2022 (вх. № 14907/22 від 15.11.2022) до боржника - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором № 195902-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2021 у розмірі 31 694, 26 гривень, з яких: 15 674, 56 гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 16 019, 70 гривень - сума прострочених платежів по процентах,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про видачу судового наказу б/н від 20.10.2022 (вх. № 14907/22 від 15.11.2022) за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 195902-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2021 у розмірі 31 694, 26 гривень, з яких: 15 674, 56 гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 16 019, 70 гривень - сума прострочених платежів по процентах.
При вирішенні питання щодо видачі судового наказу суд керується таким.
Відповідно до частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України встановлено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Пунктом 4 частини 3 означеної статті встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
У заяві про видачу судового наказу заявник вказує на те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов'язання за договором № 195902-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2021.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і породжені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом із тим, з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги у позивача, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів передачі боржнику в кредит грошових коштів.
Додана до заяви довідка № 3187/40.3.3. від 16.02.2022, видана Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК", за підписом Голови Правління, містить відомості про проведення платежів - 23.01.2021 на суму 10 000, 00 гривень та 20.03.2021 на суму 10 000, 00 гривень за призначенням: "Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. № 195902-КС-001 від 23.01.2021", не може, за висновком суду, вважатися доказом надання боржнику грошових коштів в кредит.
Згідно з пунктом 22.1. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів. Такий же перелік розрахункових документів, з доданням інкасового доручення (розпорядження) передбачено і в п. 1.13. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004.
Крім того, пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Однак, заявником на підтвердження обставин перерахування боржнику коштів у кредит, не надано передбаченого законодавством розрахункового документа або виписки з банківського рахунку. Довідка № 3187/40.3.3. від 16.02.2022, видана Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК", не є передбаченими законодавством розрахунковими документами про переказ коштів в Україні та не підтверджують операції по банківському рахунку заявника. Зазначені довідки не є також і документами, що підтверджують проведення касових операцій з видачі боржнику грошових коштів в кредит.
Положеннями статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За відсутності належних та допустимих доказів надання боржнику в кредит грошових коштів, суд позбавлений можливості дійти висновку, що на час звернення з заявою про видачу судового наказу у заявника виникло або порушено право грошової вимоги до боржника.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 195902-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2021 у розмірі 31 694, 26 гривень, з яких: 15 674, 56 гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 16 019, 70 гривень - сума прострочених платежів по процентах, на підставі пункту 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України).
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частина 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 147, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 195902-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2021 у розмірі 31 694, 26 гривень, з яких: 15 674, 56 гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 16 019, 70 гривень - сума прострочених платежів по процентах.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
3. Повний текст ухвали складено - 16.11.2022.
Суддя В. В. Михайлишин