Справа № 909/178/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10.11.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву вх№14089/22 від 26.10.2022 ТОВ "Глянц" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2022 у справі
за позовом: Надвірнянської міської ради,
вул. Гетьмана Мазепи, 29, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянц",
вул. Побутова, 6, м. Івано-Франківськ, 76018;
про стягнення 69 758, 90 грн,
за участю:
від позивача: Синяк О.Б.
від відповідача: Кондур Х.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глянц" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою вх№14089/22 від 26.10.2022 про розстрочку виконання рішення від 09.06.2022. Заява в порядку частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України призначена до розгляду в судовому засіданні.
Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у заяві вх№14089/22 від 26.10.2022. Звертає увагу суду на те, що відповідач має намір добровільно виконати рішення суду, проте перебуває у скрутному фінансово-економічному становищі, через вплив війни в України, масовані ракетні обстріли нафтопереробних заводів, відсутність палива для придбання та реалізації, небезпеку здійснення торгівлі пальним на АЗС, що стало наслідком неможливості здійснення господарської діяльності з березня 2022 по липень 2022 та відповідно призвело до неодержання прибутку. Сказане підтверджує фінансовими, бухгалтерськими та податковими документами ТОВ "Глянц". У зв"язку з цим, просить суд розстрочити виконання рішення від 09.06.2022 терміном на десять місяців, зі сплатою рівними платежами по 6 975,89грн.
Представник позивача в судовому засіданні категорично заперечив проти поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення. Вказує, що ТОВ "Глянц" не наведено суду жодних об"єктивних обставини, які б істотно ускладнювали чи унеможливлювали виконання рішення. Зазначає, що станом на сьогоднішній день Уряд забезпечив стабільність та наявність нафтопродуктів на АЗС, скасував державне регулювання цін, максимально спростив операторам ринку умови імпорту та логістику, а тому твердження відповідача про нездійснення господарської діяльності через воєнний стан в Україні та відсутність палива для придбання та реалізації - вважає безпідставними (письмові пояснення вх№15083/22 від 07.11.2022).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, всебічно та повно з"ясувавши обставини на яких ґрунтуються вимоги заяви вх№14089/22 від 26.10.2022 та заперечення, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2022 такою, що не підлягає задоволенню.
На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2022, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянц" на користь Надвірнянської міської ради 69 758, 90 грн - безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, 2 481,00грн - судового збору, Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ від 29.09.2022.
Приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України надають право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення судового рішення, суд враховує: ступінь вини у виникненні спору; стосовно фізичної особи-тяжке захворювання її самої або членів її сім"ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Виходячи із вищенаведеного розстрочка виконання судового рішення у судовому порядку, повинна бути пов"язана з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне його виконання.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Така ж правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.
Судом встановлено, що згідно з відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянц" є торгівля пальним. В цьому спірному випадку, заявником не наведено перед судом обґрунтованих доводів та не подано в підтвердження жодного доказу, в підтвердження того, що воєнний стан в Україні, позбавив можливості відповідача здійснювати господарську діяльність та одержувати прибуток від реалізації пального, з огляду на реальну поточну обстановку, що склалась у нашому регіоні - Івано-Франківській області. Разом з тим, суд звертає увагу ТОВ "Глянц" на те, що скрутне фінансове статновище не є тією виключною обставиною в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, необхідною для розстрочення виконання судового рішення, позаяк підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку; підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (статей 42, 44 Господарського кодексу України). Більше того, з моменту ухвалення рішення суду - 09.06.2022 відповідачем не вчинено жодних дій щодо сплати Надвірнянській міській раді коштів за користування земельною ділянкою за період з 04.11.2020 до 31.12.2021 в розмірі 69 758, 90 грн (сума не є надмірно високою), на які позивач правомірно очікує та законно сподівається з листопада 2020 року, натомість понесено додаткові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Приписами статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 18, 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
Водночас судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка згідно з статтею 11 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовується судами, як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, яке захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
У рішенні від 17.05.2005 "Чижов проти України" Європейський Суд з прав людини вказує, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012, пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).
Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Себто вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен взяти до уваги такі ж негативні наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення Європейського Суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви").
З урахуванням вищесказаного суд дійшов висновку, що підстави для розстрочки виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2022 у цьому випадку відсутні, а заява вх№14089/22 від 26.10.2022 ТОВ "Глянц" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 42, 44 Господарського кодексу України, статтями 18, 73, 74, 77, 86, 234, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
в задоволенні заяви вх№14089/22 від 26.10.2022 ТОВ "Глянц" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2022 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.Кобецька