ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.11.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/146/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Матіяш М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", вул.Зелена,4, м. Львів, 79017;
до відповідача Фізичної особи - підприємця Андрійчука Віктора Федоровича, АДРЕСА_1 ;
про виконання умов договору
за участі:
Від позивача: Локатир Юрій Васильович;
Від відповідача: Говзан Микола Миколайович;
встановив: Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача фізичної особи - підприємця Андрійчук Віктора Федоровича про виконання умов договору, а саме просить зобов'язати фізичну особу - підприємця Андрійчука Віктора Федоровича здійснити поставку товару - бульдозер Т-130 ЛМКП "Львівводоканал".
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2022 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
05.05.2022 до суду надійшло клопотання (вх. № 5101/22) від Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", в якому останній просить суд проводити судові засідання у справі № 909/146/22 з повідомленням сторін та за участі позивача.
Ухвалою суду від 10.05.2022, судом постановлено: перейти до розгляду справи №909/146/22 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.
05.07.2022 від фізичної особи-підприємця Андрійчук Віктор Федорович до суду надійшов відзив на позовну заяву від 05.07.2022 (вх.№ 8301/22).
18.08.2022 від Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до суду надійшли заперечення по справі (вх.№10750/22).
30.08.2022 від Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до суду надійшли письмові пояснення по справі від 26.08.2022 (вх.№11344/22).
06.10.2022 в судовому засіданні представником Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" подано письмові пояснення по справі від 26.08.2022 (вх.№13417/22).
В судовому засіданні 06.10.2022, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.11.2022.
В судовому засіданні 04.11.2022 розгляд справи по суті завершено, після виходу з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 03-722 ДТ від 31.07.2019 про закупівлю щодо поставки бульдозера Т-130 позивачу. Зазначає, що 12.08.2019 відповідно до п. 6.1 договору, платіжним дорученням № 7563 позивачем сплачено на рахунок відповідача передоплату в розмірі 50 % від загальної вартості - 130000 грн. Після передоплати на адресу позивача було доставлено бульдозер, але у відповідальних працівників позивача при його огляді виникли сумніви у комплектності та якості товару. За результатами вказаного огляду працівниками позивача було складено Акт технічного огляду бульдозера Т-130, яким було встановлено, що технічний стан ходової частини не відповідає стану перед закупівлею. Привідні зірочки зношені і не придатні до експлуатації, втулки гусеничного полотна зношені (в окремих втулках скрізні отвори) і не придатні до експлуатації.
Також, зазначає, що п. 3.8. договору передбачено, що у випадку відсутності належно заповнених учасником супроводжувальних документів на товар замовник має право не приймати товар. Пунктом 4.2. договору передбачено, що учасник повинен надати у розпорядження замовника документи, що підтверджують гарантійний термін на товар. Таких документів відповідачем надано не було, а відтак позивач мав право відповідно до п. 3.8. не приймати товар.
18.08.2022 працівниками ЛМКП “Львівводоканал” здійснено поїздку до м. Івано-Франківськ для повторного огляду бульдозера, за результатом огляду технічного стану бульдозера Т-130 у м. Івано-Франківськ складено акт про невідповідність бульдозера стану перед закупівлею.
Позиція відповідача.
Позовні вимоги заперечує. У відзиві на позов зазначає про те, що 02.06.2022 Західний апеляційний господарський суд в справі №909/904/20 за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до відповідача фізичної особи - підприємця Андрійчука Віктора Федоровича про стягнення 130000 грн виніс постанову про відмову у задоволенні позову.
В даній справі не підлягають доказуванню та обставина, що фізична особа - підприємець Андрійчук Віктор Федорович виконав умови договору про закупівлю №03-722 ДТ від 31.07.2019 в частині поставки товару.
При здійсненні поставки товару з Івано-Франківська до міста Львова і назад, було понесено суттєві витрати, котрі були включені в ціну договору. Враховуючи, що витрати на поставку є суттєві, то здійснювати її декілька разів ФОП Анрійчук В.Ф. не має можливості, та й договірний обов'язок з поставки уже відсутній.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" (замовник/позивач) та фізичною особою-підприємцем Андрійчуком Віктором Федоровичем (учасник/відповідач) укладено договір про закупівлю №03-722 ДТ від 31.07.2019.
Відповідно до умов цього договору учасник зобов'язався передати у власність замовника бульдозер Т-130, вартістю 260000 грн, що був у вжитку, а замовник взяв на себе обов'язок прийняти товар та своєчасно оплатити його (пункти 1.1., 2.4.договору).
Пунктом 6.1. сторони обумовили, що замовник сплачує учаснику передоплату у розмірі 50% від загальної вартості товару, а решту коштів - протягом 10 днів з моменту постачання шляхом перерахування відповідної суми на банківський рахунок учасника.
Пунктами 3.4, 3.5. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється учасником протягом 5 днів з моменту здійснення передоплати замовником. Датою виконання учасником зобов'язань щодо поставки товару, вважається дата отримання товару замовником, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною, підписаною особою, уповноваженою у встановленому порядку замовником на отримання даного товару.
Згідно п. 3.8. договору, у випадку відсутності належно заповнених учасником супроводжувальних документів на товар замовник має право не приймати товар, а всі витрати та ризики, зокрема, пов'язані з простоєм транспорту, що здійснює доставку товару, несе учасник.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що якість товару, що поставляється учасником за цим договором, повинна відповідати вимогам замовника.
Згідно п. 4.2. договору, учасник повинен надати у розпорядження замовника документи, що підтверджують гарантійний термін на товар. Учасник несе відповідальність за достовірність наданих документів та гарантує відповідну якість товару.
Згідно 4.3. договору, учасник зобов'язаний відшкодувати замовнику вартість проведення досліджень та/або експертизи якості поставленого ним товару, якщо такі дослідження та/або експертиза підтвердять невідповідність якості цього товару.
Згідно із п. 5.2. договору, у разі виявлення при прийманні товару невідповідності якості (явні недоліки: пошкодження тари, упакування, пломб (якщо вони мали бути), ознаки ушкодження та псування товару тощо) замовник складає відповідний акт у двох примірниках (по одному для кожної із сторін) про невідповідну якість отриманого товару. Учасник зобов'язаний замінити неякісний товар якісним впродовж 3 (трьох) календарних днів від дати отримання акта або, за погодженням з замовником, здійснює іншу компенсацію вартості неякісного товару. Повернення неякісного товару здійснюється силами і за рахунок учасника.
Пунктами 5.3., 5.4. договору сторони передбачили, що претензії по якості поставленого товару можуть бути пред'явлені учаснику замовником впродовж всього строку придатності товару за умови належного його зберігання замовником. В окремих випадках, у разі виявлення невідповідності якості при поставці високотехнологічного товару, замовник скеровує учаснику письмове повідомлення з цього приводу, а учасник направляє свого представника до замовника впродовж 2 доби для складання акта про невідповідність якості товару. Якщо представник учасника не прибуває до замовника впродовж встановленого строку, замовник складає такий акт одноособово, а претензії замовника приймаються учасником беззастережно.
Згідно п. 5.5. договору, строк пред'явлення учаснику претензій щодо асортименту, кількості, комплектності поставленого товару - 20 календарних днів з дати отримання товару, а у випадку виділення прихованих недоліків, внутрішньо тарної невідповідності - 40 календарних днів з дати отримання товару.
Як встановлено судом з пояснень представників сторін, закупівля бульдозера Т-130 відбулася в порядку передбаченому Законом України “Про публічні закупівлі”.
В день укладення договору про закупівлю №03-722 ДТ 31.07.2019 працівниками Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", а саме заступником начальника АТК Євчука Ю.М. та трактористом Лема І.О. було проведено детальний огляд бульдозера Т-130 у м. Івано-Франківськ, за результатами якого складено службову записку за №1895 від 31.07.2019 на ім'я в.о. директора ЛМКП “Львівводоканал” про те, що ходова частина бульдозера у задовільному стані, двигун після капітального ремонту, гідравлічна система у задовільному стані, кабіна відновлена і пофарбована, відвал у задовільному стані. В службовій записці зазначено: “Згідно вищенаведеного просимо Вас провести закупівлю”.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжним дорученням №7563 від 12.08.2019 перерахував на рахунок ФОП Андрійчук В.Ф. кошти сумі 130000 грн за бульдозер Т-130 б/в - СФ-КОС, згідно договору № 03-722 від 31.07.2019.
Після внесення передоплати відповідачем було доставлено бульдозер Т-130 на адресу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал".
Однак, позивачем не було прийнято бульдозер Т-130, оскільки у відповідальних працівників позивача при його огляді виникли сумніви у комплектності та якості товару. При цьому, представниками позивача не було складено акт про невідповідну якість отриманого товару як це передбачено п. 5.2. договору.
В подальшому, за результатами огляду проведеного у серпні 2019 року працівниками позивача: Начальником служби МТЗ ОС Дичком З.Т., заступником начальника АТК Євчуком Ю.М., бульдозеристом Лемою І.О. складено Акт технічного огляду бульдозера Т-130, яким було встановлено, що технічний стан ходової частини не відповідає стану перед закупівлею, а саме: привідні зірочки зношені і не придатні до експлуатації, втулки гусеничного полотна зношені (в окремих втулках скрізні отвори) і не придатні до експлуатації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення п.п. 3.8., 4.2. договору, відповідачем не було надано позивачу супроводжувальних документів на бульдозер, зокрема, гарантійного листа.
12.10.2020 Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал” звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Андрійчук Віктора Федоровича про стягнення сплаченої за бульдозер Т-130 передоплати в розмірі 130000 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2020 року у справі №909/904/20 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Андрійчук Віктора Федоровича на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" - 130 000,00 грн. заборгованості, 2 102,00 грн. судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2020 року у справі № 909/904/20 скасовано, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Західного апеляційного господарського суду у справі № 909/904/20 від 02.06.2022, встановлено наступні обставини.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №5968-20 від 30.06.2020 про розірвання договору та повернення попередньої оплати в сумі 130000 грн. із змісту даної вимоги вбачається, що підставою для повернення попередньої оплати коштів за товар, слугувало виявлення працівниками Водоканалу при доставці бульдозера, а саме при його огляді сумнівів у комплектності та якості товару, через що накладних не було підписано та товар не прийнято (тобто позивач визнав факт поставки товару). Акт про невідповідність якості товару не складено, оскільки не було повноважних представників зі сторони ФОП Андрійчука В.Ф., а був лише водій фірми, у якій замовлено доставку товару.
Водночас, колегія суддів зазначає, що порядок прийняття-передачі товару чітко передбачено умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю № 03-722 ДТ від 31.07.2019 року, зокрема пунктами 5.2, 5.4 договору сторони погодили, що у разі виявлення при прийманні товару невідповідності якості (явні недоліки: пошкодження тари, упакування, пломб (якщо вони мали бути), ознаки ушкодження та псування товару тощо) Замовник (позивач) складає відповідний акт у двох примірниках (по одному для кожної із сторін) про невідповідну якість отриманого товару. Учасник (відповідач) зобов'язаний замінити неякісний товар якісним впродовж 3 (трьох) календарних днів від дати отримання акта або, за погодженням з Замовником, здійснює іншу компенсацію вартості неякісного товару. Повернення неякісного товару здійснюється силами і за рахунок Учасника. В окремих випадках, у разі виявлення невідповідності якості при поставці високотехнологічного товару, Замовник (позивач) скеровує Учаснику (відповідачу) письмове повідомлення з цього приводу, а Учасник направляє свого представника до Замовника впродовж 2 доби для складання акту про невідповідність якості товару. Якщо представник Учасника не прибуває до Замовника впродовж встановленого строку, Замовник складає такий акт одноособово, а претензії Замовоника приймаються Учасником беззастережно.
Тобто, умовами договору сторони обумовили, що при виявленні недоліків при прийманні товару невідповідності якості Замовник (позивач) складає відповідний акт у двох примірниках про невідповідну якість отриманого товару, а у разі виявлення невідповідності якості при поставці товару, Замовник (позивач) скеровує Учаснику (відповідачу) письмове повідомлення з цього приводу, а Учасник направляє свого представника до Замовника впродовж 2 доби для складання акту про невідповідність якості товару. Разом з тим, в матеріалах даної господарської справи відсутній акт невідповідності якості товару.
При прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що укладений сторонами договір про закупівлю № 03-722 від 31.07.2019 передбачає чітко визначений порядок приймання-передачі товару (бульдозера Т-130), якого Замовником у відповідності до умов договору дотримано не було, як і не навів жодного доказу, котрим би позивач при заявленні даних позовних вимог доводив факт несправності транспортного засобу.
За наведених встановлених Західним апеляційним господарським судом обставин у справі №909/904/20, постановою від 02.06.2022, апеляційним судом скасовано судове рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Після звернення позивача до суду з даним позовом (справа №909/146/22), 18.09.2022 працівниками позивача було складено акт про те, що 18 серпня 2022 року у м. Івано-Франківську на території Радіозаводу оглянуто бульдозер марки Т-130, його технічний стан, його дефекти, поломки і виявили слідуюче: трактор Т-130 стоїть на травяній площадці; на обидвох гусеницях виробіток становить 75% по висоті, втулки башмаків вироблені, отвори розбиті; обидві приводні зірочки вироблені,необхідна заміна; у двох гідроциліндрів керування відвалом штоки замазані консистентною замазкою, яка покрилася пилюкою (скрито вмятини і корозію штоків); вісь приводної зірочки заварена до гайки, заміна не можлива; масляний радіатор двигуна протікає; на траві під бортовим редуктором велика калюжа нігролу, сильно протікає; необхідна заміна гумових рукавів, мають багато тріщин; про стан двигуна-невідомо. Відсутні акумуляторні батареї; фарбування проводилось в 2021 році пензликом,фарба вигоріла, втратила товарний вигляд.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з приписами статей 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
При цьому, як унормовано статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Судом встановлено, що пунктами 5.2., 5.3., 5.4., 5.5. договору, сторонами передбачено умови приймання-передачі товару, зокрема у разі виявлення замовником невідповідності якості товару.
Однак, позивачем вказані умови договору виконані не були, доказів вчинення дій у разі виявлення замовником невідповідності якості та комплектності товару, передбачених вказаними умовами договору суду не надано.
Обставини щодо невиконання позивачем передбаченого договором порядку приймання-передачі товару, встановлені Постановою Західного апеляційного господарського суду у справі № 909/904/20 від 02.06.2022.
Згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За вказаного, суд дійшов до висновку, що обставини, встановлені Постановою Західного апеляційного господарського суду у справі № 909/904/20 від 02.06.2022 мають преюдиціальне значення, та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанови Верховного Суду України від 26.11.2019 по справі №902/201/19, від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).
Також у постанові від 24.05.2018 (§ 34 44) у справі № 922/2391/16 Верховний Суд (Касаційний господарський суд) ґрунтовно розтлумачив норми процесуального закону стосовно преюдиції. Відзначаючи преюдиціальні факти серед підстав звільнення від обов'язку доказування, він водночас вказав на те, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суд у цій постанові наголосив на тому, що суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють дотриманню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з погляду процесуальної економії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14-ц розтлумачила правила про преюдицію таким чином: "Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи" (пункт 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17).
Концепція справедливого судового розгляду включає вимогу правової певності. Одним із аспектів правової певності є те, що сторони можуть покластися на остаточне рішення суду і діяти відповідним чином. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" зазначив, що одним із основних аспектів права є принцип правової певності, який, крім іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не піддавались сумнівам. Практика Європейського суду з прав людини відповідно до ст. 17 Закону України, від 23.02.2006, N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 у справі №909/904/20, судом встановлено, що укладений сторонами договір про закупівлю № 03-722 від 31.07.2019 передбачає чітко визначений порядок приймання-передачі товару (бульдозера Т-130), якого замовником у відповідності до умов договору дотримано не було.
Таким чином, встановлені вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили обставини щодо недотримання позивачем умов договору щодо приймання-передачі бульдозера Т-130 мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи та не може ставитися судом під сумнів.
Як встановлено судом, договір поставки товару укладено за результатами проведення процедури закупівлі в порядку передбаченому Законом України “Про публічні закупівлі”. Однак позивачем не надано суду тендерної документації, технічної специфікації до предмета закупівлі, тому суд позбавлений можливості досліджувати які вимоги ставилися до предмету закупівлі.
Доводи позивача про відсутність супроводжувальних документів на товар, що у відповідності до п. 3.8. договору надає право замовнику не приймати товар, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що підставою не прийняття товару було саме те, що при огляді товару у відповідальних працівників позивача виникли сумніви у комплектності та якості товару. При цьому, представниками позивача не було складено будь-яких актів про відсутність супроводжувальних документів на товар.
Натомість, Акт технічного огляду бульдозера Т-130, складений в серпні 2019 року, стосується технічного стану бульдозера Т-130, та не містить зауважень щодо відсутності супроводжувальних документів при його поставці. Будь-які доказів, що підтверджували б, що саме відсутність супроводжувальних документів була підставою неприйняття товару позивачем у матеріалах справи відсутні.
Також, як вбачається з Постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 у справі №909/904/20, підставою звернення до суду з позовом про повернення попередньої оплати в сумі 130000 грн слугувало також виявлення працівниками Водоканалу при доставці бульдозера сумнівів у комплектності та якості товару.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Слід зазначити, що в господарський процес впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, у позові слід відмовити.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, судовий збір слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до фізичної особи - підприємця Андрійчука Віктора Федоровича про виконання умов договору - відмовити.
Судовий збір залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.11.2022
Суддя Неверовська Л.М.