пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
про закриття провадження у справі
09 листопада 2022 року Справа № 903/725/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Грачука В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №903/725/22
за позовом Ковельської міської ради Волинської області, м. Ковель
до Фізичної особи-підприємця Єрдякова Максима Станіславовича, м. Ковель
про зобов'язання демонтажу тимчасової споруди,
за участю представників:
від позивача: Назарчук А.Г. (дов. №6.09/2 від 04.01.2021),
від відповідача: Ковальчук В.С. - адвокат (ордер серії №АС №1046429),
19.09.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №6.09/55 від 15.09.2022 Ковельської міської ради Волинської області, в якій міська рада просить зобов'язати Фізичну особу-підприємця Єрдякова Максима Станіславовича провести демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: бульвар Лесі Українки в м. Ковелі, Волинської області, яка встановлена на земельній ділянці кадастровий номер 0710400000:01:012:0020.
Ухвалою суду від 26.09.2022 було прийнято позовну заяву Ковельської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 19.10.2022; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 17.10.2022.
В судовому засіданні 19.10.2022 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. ст. 231 ГПК України. На обгрунтування клопотання посилається на те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, вважає, що спори щодо виконання суб'єктами владних функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно - правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
З метою забезпечення позивачу права на ознайомлення з клопотанням представника відповідача про закриття провадження у справі та подачі письмових пояснень на них ухвалою від 19.10.2022 підготовче засідання було відкладено на 09.11.2022; запропоновано позивачу подати суду письмові пояснення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
24.10.2022 позивач надіслав до суду пояснення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в яких не погоджується з доводами представника відповідача про те, що спір має розглядатись у порядку адміністративного судочинства, вважає їх помилковими.
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України підлягає до задоволення.
Причиною виникнення спору у справі №903/725/22 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання відповідача демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності за адресою: бульвар Лесі Українки в м. Ковелі, Волинської області, яка встановлена на земельній ділянці кадастровий номер 0710400000:01:012:0020.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім цього, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсним актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС країни) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Згідно з приписами пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність суб'єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах управлінських функцій.
Закон України «Про благоустрій населених пунктів» визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до статті 12 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Статтею 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Таким чином, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №914/1092/18.
У розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об'єкту благоустрою території).
З огляду на викладене, Ковельська міська рада наділена контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, в тому числі вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою.
Відповідно до наведених приписів законодавства спори щодо виконання суб'єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №914/1092/18.
Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень щодо демонтажу тимчасових споруд у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога щодо демонтажу тимчасових споруд - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами вчинення відповідних дій у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про здійснення демонтажу тимчасових споруд можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про здійснення демонтажу тимчасових споруд є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень щодо такого демонтажу.
Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок розміщення тимчасових споруд не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності.
Для розміщення тимчасової споруди за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов'язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб'єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.
Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16.
У справі, що розглядається, предметом спору є зобов'язання відповідача демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності м. у місті Ковелі на бульварі Лесі Українки, оскільки, за твердженням позивача, тимчасова споруда була розміщена відповідачем з порушенням паспорту прив'язки: суттєве відхилення площі встановленого торгового павільйону від проектних. У зв'язку з цим відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради прийняв наказ №73 від 18.02.2013, яким анулював дію паспорта прив'язки розміщення автобусної зупинки з тимчасовим торговим павільйоном на бульварі Лесі Українки (привокзальна площа) № 119 від 15.11.2012, виданого підприємцю Єрдякову М.С.. Згідно з актом обстеження від 17.06.2022 відповідач не виконав вимоги виконкому Ковельської міської ради від 13.05.2021 №3026/3.25/2-21, від 08.02.2022 №629/3.15/2-22 щодо демонтажу тимчасової споруди, встановленої на земельній ділянці площею 40 кв.м (кадастровий номер 0710400000:01:012:0020) на бульварі Лесі Українки (біля автостанції) в місті Ковелі, Волинської області
Вимога позивача стосується здійснення контролю за станом благоустрою території міста Ковеля, забезпечення в ньому чистоти і порядку, усунення порушень, допущених, за твердженням позивача, відповідачем. Земельна ділянка при цьому не є предметом спору у цій справі; між сторонами немає спору щодо права на тимчасову споруду, оскільки відповідач не оскаржує право на тимчасову споруду.
За таких обставин, вирішення спору про зобов'язання демонтажу названої тимчасової споруди, не впливає на обсяг прав і обов'язків ні позивача, ні відповідача щодо відповідної земельної ділянки, ні права власності на тимчасову споруду, оскільки предмет спору не стосується ані правомірності набуття цими особами відповідної земельної ділянки, ані правомірності її використання, ані права власності чи користування тимчасовою спорудою.
З огляду на викладене, Ковельська міська рада звернулась до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю у сфері благоустрою міста, оскільки відповідач не демонтував спірну тимчасову споруду в добровільному порядку.
Відтак, орган місцевого самоврядування наділений контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою. Спори щодо виконання суб'єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою є публічно-правовими й мають розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
За встановлених судом у справі №903/725/22 обставин не можна погодитись з доводами відповідача, викладеними у письмових поясненнях №6.09/57 від 20.10.2022, про те, що спір, який виник між позивачем і відповідачем щодо демонтажу тимчасової споруди, слід вирішувати в порядку господарського судочинства.
Отже, зважаючи на суб'єктний склад та характер правовідносин у цій справі, спір щодо зобов'язання відповідача демонтувати тимчасову споруду на бульварі Лесі Українки у м. Ковелі має вирішуватись в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.
Під час розгляду цієї справи суд враховує висновки Верховного Суду, як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, висновки якого щодо застосування норм права враховуються іншими судами при застосуванні норм права (стаття 36 та частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №914/1092/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За змістом ч.2 ст.231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
На підставі ч.2 ст.231 ГПК України суд роз'яснює позивачу, що розгляд справи за позовом Ковельської міської ради, Волинської області до фізичної особи-підприємця Єрдякова Максима Станіславовича про зобов'язання провести демонтаж тимчасової споруди відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Судові витрати.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, сплачена сума судового збору може бути повернута за письмовим клопотанням позивача. Проте, станом на 09.11.2022 таке клопотання позивач не заявляв. Оскільки відповідне клопотання відсутнє, судом не вирішується питання повернення судового збору.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
провадження у справі №903/725/22 за позовом Ковельської міської ради до фізичної особи-підприємця Єрдякова Максима Станіславовича про зобов'язання провести демонтаж тимчасової споруди закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Відповідно до ч.5 ст.231 ГПК України ухвалу про закриття провадження у справі може бути оскаржено.
Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду впродовж 10 днів з дня її проголошення (ст.ст.256, 257 ГПК України).
Повний текст ухвали виготовлено та ухвалу підписано 14.11.2022.
Суддя І. О. Якушева