вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову у відстроченні або розстроченні виконання судового рішення
"08" листопада 2022 р. Cправа № 902/1054/21
Суддя Господарського суду Вінницької області Яремчук Ю.О., розглянувши матеріали заяви (вх. № канц. 01-37/55/22 від 21.10.2022) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про відстрочку виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр. Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065)
до:Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012)
про стягнення 10194586,1 грн
Секретар судового засідання Манзюк Х.О.
позивача: Пилипчук В.Є.
відповідача: Бабійчук О.А.
27.10.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Вінницягаз" про стягнення 10194586,10 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1054/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 27.10.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/1054/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.11.2021 р.
26.01.2022 у даній справі прийнято рішення, яким в позові відмовлено повністю.
21.10.2022 до Господарського суду Вінницької області від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" надійшла заява (вх. № канц. 01-37/55/22 від 21.10.2022) про відстрочку виконання рішення суду у даній справі.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до супровідного листа від 11.03.2022 № 902/1054/21/271/22 матеріали справи №902/1054/21 направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду та станом на 24.10.2022 до Господарського суду Вінницької області не поверталась.
Ухвалою суду від 24.10.2022 відкладено вирішення питання про розгляд заяви (вх. № канц. 01-37/55/22 від 21.10.2022) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про відстрочку виконання рішення у даній справі до повернення матеріалів справи № 902/1054/21 до Господарського суду Вінницької області.
Станом на 28.10.2022 матеріали справи перебувають в Господарському суді Вінницької області.
В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 31.10.2022 призначено судове засідання з розгляду заяви (вх. № канц. 01-37/55/22 від 21.10.2022) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про відстрочку виконання рішення суду у справі на 08.11.2022.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача (стягувача) проти заяви відповідача (боржника) заперечив.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, заява боржника про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 902/1054/21 терміном на 1 рік до 05.10.2023 мотивована наступним:
- важким фінансовим станом відповідача, що унеможливлює сплату заборгованості;
- відповідач є соціально значимим підприємством, що надає споживачам Вінницької області з послуг розподілу природного газу;
- листом від 28.02.2022 вих. №2024/02.0-7.1 ТПП України підтвердила факт настання форс-мажорних обставин як для суб'єктів господарювання так і для населення, а відтак, переважна більшість споживачів перестала розраховуватися з Вінницягаз за фактично отримані послуги з розподілу природного газу;
- примусове ж виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 по справі №902/1054/21 унеможливить виконання Вінницягаз своїх певних фінансових зобов'язань та як наслідок може призвести до припинення діяльності Товариства;
- Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», яким встановлено можливість врегулювання заборгованості операторів газорозподільних систем, що унеможливлює стягнення заборгованості в примусовому порядку.
В матеріалах справи міститься заперечення на заяву АТ "Вінницягаз" про відстрочення виконання рішення суду, в якому зазначено наступне:
- невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортування природного газу №2002000095 від 04.02.2022 в частині своєчасної сплати вартості перевищення замовленої договірної потужності виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 331 ГПК України.
- щодо підстав відстрочення виконання рішення суду із зазначенням важкого фінансового стану, позивач зазначає, що в контексті даної справи вказані доводи не є беззаперечними, а надані Вінницягаз докази належними доказами неплатоспроможності відповідача, оскільки, реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках боржника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів; доказами того, що задоволення вимог позивача призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами (і довести ці обставини Відповідач має належними доказами) тощо;
- зауважує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов'язання є обставини, які перебувають поза його волею, а також, що виконання законної та обґрунтованої постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 по справі №902/1054/21 перетворюється у несправедливо непомірний тягар для Відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства;
- зазначає, що Вінницягаз застосувавши через суд інститут відстрочення/розстрочення виконання судового рішення хоче обмежити Оператора у праві на своєчасне отримання грошових коштів, які останнім скеровуються для забезпечення надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи, яка на праві власності належить державі Україна, що в свою чергу надає можливість споживачам (фізичним особам та юридичним особам) отримувати обсяги природного газу для своїх власних потреб, зокрема для опалення приміщень, забезпечення діяльності виробничих об'єктів тощо, що в умовах військової агресії проти держави Україна є неприпустимим та може призвести до істотних негативних наслідків, зокрема враховуючи зупинення транзиту природного газу через ГС «Сохранівка» та прикордонну компресорну станцію (КС) «Новопсков», що знаходяться на окупованій території;
- вказує, що відповідачем не вчинено жодної дії, передбаченої умовами договору, зокрема не повідомлялось Оператору ГТС про наявність у нього форс-мажорних обставин та не надавались відповідні докази на підтвердження цього (сертифікат ТПП України). Аналогічні докази не містяться і у матеріалах Заяви Боржника;
- до своєї заяви відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що будь-яким споживачем, приєднаним до його мережі та яким він розподіляє природний газ. Відповідач повідомлявся та надавався відповідний сертифікат про настання форс-мажорних обставин, внаслідок яких споживачі не змозі оплатити на його користь грошові кошти за фактично отримані послуги.
- лист ТПП України від 28.02.2022 на який посилається Боржник не є сертифікатом в розумінні ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», відповідно не є і не може бути доказом, яким може встановлюватись наявність форс-мажорних обставин. Тобто, наразі відсутні будь-які належні та допустимі докази, які свідчать про виникнення у Боржника форс-мажорних обставин;
- крім того, між фактом початку військової агресії Російської Федерації проти України 24.02.2022 та фактом неможливості (на думку Боржника) виконання зобов'язання по сплаті за перевищення замовленої договірної потужності за січень-лютий 2021 (та виконанням судового рішення) відсутній причинно-наслідковий зв'язок;
- відомості щодо включення Вінницягаз до Реєстру, як це прямо передбачено Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» відсутні, а відтак підстав вважати, що відповідач підпадає під дію Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та має право на врегулювання заборгованості, в тому числі на списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на даний час немає, крім того, навіть включення до Реєстру не свідчить про здійснення погашення заборгованості.
Враховуючи наведене, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Положеннями частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Таким чином, розстрочення виконання рішення суду є процесуальним інститутом наслідком реалізації якого є відкладення (перенесення) виконання рішення суду на інший строк у зв'язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
Поряд з тим, суд наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Вирішуючи питання про розстрочку (відстрочку) судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Суд виходить з того, що диспозиція ч. 4 ст. 331 ГПК України чітко розділяє коло суб'єктів до яких застосовуються ті чи інші обставини.
Відповідно до положень частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Що ж до юридичної особи, то частина 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України чітко визначає випадки, які суд повинен врахувати при винесенні судового акту про розстрочку виконання рішення суду (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права) відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).
Враховуючи вищенаведене суд констатує, що відстрочув виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, саме відповідачем порушено зобов'язання, тобто через його винні дії виник спір, при цьому відповідачем під час розгляду справи не було доведено, що порушення зобов'язання сталося внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Не надано відповідачем і належних та допустимих доказів, які-б доводили наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі або роблять його неможливим, зокрема про важкий фінансовий стан відповідача, відсутності коштів на банківських рахунках підприємства, майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, у даному випадку, обставини щодо неплатоспроможності відповідача, стосовно того, що причиною прострочення виконання грошового зобов"язання є обставини, які перебувають поза волею останнього, а також стосовно того, що виконання рішення (постанови) у даній справі стане непомірним тягарем для відповідача та може спричинити повне зупинення його господарської діяльності є недоведеними, належні докази в їх обґрунтування не надані.
При цьому слід зазначити, що відсутність у відповідача необхідних коштів, у тому числі, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання оскаржуваного рішення в розумінні ст. 331 ГПК України.
Водночас, тяжке фінансове становище підприємства (на що посилається боржник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.
Суд також враховує, що військова агресія РФ проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення на усіх суб'єктів господарювання.
З урахуванням вищенаведеного, інші доводи, викладені відповідачем у заяві, зокрема щодо розгляду Верховною Радою України проекту Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" також не свідчать про наявність підстав для її задоволення.
Отже, суд встановив, що доводи наведені в обґрунтування заяви відповідача не підкріплені належними доказами та не підтверджують наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судової постанови, у зв'язку з чим вважає, що підстави для задоволення заяви відсутні з огляду на її необґрунтованість.
Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р.). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини для відстрочення виконання рішення, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду (постанови), тому не можуть розцінюватись як виняткові обставини для відстрочки виконання судового рішення.
Таким чином, клопотання боржника (заявника) про відстрочку виконання постанови Північно - західного апеляційного господарського суду у справі №902/1054/21 від 05.10.2022 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Вінницягаз" про відстрочку виконання постанови Північно - західного апеляційного господарського суду у справі №902/1054/21 від 05.10.2022 - відмовити.
2. Згідно з приписами ст.235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
3. За приписами п.24 ч.1 ст.255, ч.7 ст.331 ГПК України ухвалу щодо відстрочення виконання судового рішення може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.
4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного тексту ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси:позивача-info@tsoua.com; відповідача-office@vngas.com.ua.
Дата складання повного тексту ухвали 11.11.2022
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (пр. Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065)
3 - відповідачу (пров. Костя Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012)