03.11.2022 року м.Дніпро
Справа № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019))
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
секретар судового засідання: Михайлова К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 (прийняте суддею Первушиним Ю.Ю., повне судове рішення складено 11.12.2020) у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019))
за позовом ОСОБА_1
до відповідача-1: Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕЛІТ СЕРВІС", м.Дніпро
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ", м.Дніпро
відповідача-4: ОСОБА_2 , м. Дніпро
відповідача-5: Публічне акціонерне товариство КБ "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро
третя особа-1: Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради
третя особа-2: ОСОБА_3 , м. Дніпро
про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна,-
1. Короткий зміст заявлених вимог.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс" (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (відповідач-3), третя особа: Служба у справах дітей Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради про визнання недійсним прилюдних торгів.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2013, визнання недійсним протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 з реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. від 18.02.2013 - відмовлено; провадження в частині позовних вимог щодо витребування у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) трикімнатної квартири загальною площею 75,9 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об'єкта нерухомого майна 85025312101, та визнання недійсним договір іпотеки від 26.04.2016, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк" - закрито.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що малолітній син ОСОБА_4 не мав і не має права власності на спірну квартиру. Він лише набув права користування житлом, - зазначеною квартирою, як член сім'ї власника відповідно до статті 405 Цивільного кодексу України, статті 18 Закону України “Про охорону дитинства”, та зберігає це право протягом часу перебування квартири в заставі.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги в частині визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013 та визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2013, визнання недійсним протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 з реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. від 18.02.2013 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність майнового критерію, тобто спір не стосується майна боржника/відповідача-3 (ТОВ "Ключове рішення"), оскільки власником спірного майна є ОСОБА_2 , а також відсутній суб'єктний критерій, тобто боржник/відповідач-3 (ТОВ "Ключове рішення") не є стороною у цьому спорі, а тому виключає можливість залучення спірного майна до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
За наведених умов, у господарського суду відсутні правові підстави для розгляду позовної заяви в частині позовних вимог про витребування у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) трикімнатної квартири загальною площею 75,9 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об'єкта нерухомого майна 85025312101, та визнання недійсним договору іпотеки від 26.04.2016, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ “Приватбанк” в межах провадження у справі №904/5868/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення".
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсними протоколу переоцінки, протоколу торгів та акту, складеного за результатами прилюдних торгів, задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю; скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки та витребування квартири, направити справу в частині цих вимог для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що спірна квартира була придбана в період шлюбу з ОСОБА_3 за рахунок кредиту, отриманого в АБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Приватбанк". Вказана квартира була передана в заставу банку.
В подальшому, під час примусового виконання виконавчого листа № 2-1984/11, виданого Кіровським районним судом міста Дніпропетровська, на майно ОСОБА_1 , як боржника, було накладено арешт, в тому числі й на спірну квартиру.
Спірна квартира була реалізована з прилюдних торгів, які відбулися 18.02.2013, переможцем торгів визнано ТОВ "Ключове рішення".
За результатами прилюдних торгів, між ТОВ "Ключове рішення" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Зазначений договір укладено 20.04.2016 та нотаріально посвідчено.
В подальшому, між ПАТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 369 від 26.04.2016, предмет якого є спірна квартира.
Апелянт вважає, що процедура проведення прилюдних торгів була порушена, зокрема, не було повідомлено боржника та потенційних покупців про час та дату проведення торгів, так як в розміщеному електронному повідомленні було зазначено, що торги відбудуться 11.03.2013, замість 11.01.2013, це істотно вплинуло на результати перших торгів, які визнані такими, що не відбулися, що в подальшому призвело до протиправної уцінки вартості майна на 25% і, як наслідок, до реалізації майна за заниженою вартістю на повторних торгах 18.02.2013.
Також, скаржник стверджує, що станом на дату реалізації квартири з прилюдних торгів в квартирі проживав та був зареєстрованим його малолітній син ОСОБА_4 .
Скаржник зазначає, що вказана квартира АДРЕСА_2 була єдиним та постійним житлом для малолітнього сина позивача, внаслідок чого в силу положень діючої на той час інструкції про порядок вчинення виконавчих, дій державний виконавець мав отримати дозвіл на реалізацію вказаної квартири у органі опіки та піклуванні, чого зроблено не було.
На думку скаржника, вказані вище порушення свідчать про наявність правових підстав для визнання недійсними прилюдних торгів, зокрема, визнання недійсним протоколу № 04-0385/12-а-2Н-2 від 14.02.2013 та акту проведення прилюдних торгів від 18.02.2013.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
В поданому відзиві на апеляційну скаргу Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. В обґрунтування зазначає, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на примусовому виконанні у відділі у період з 19.08.2011 по 18.03.2013 перебувало виконавче провадження №28277757 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1984/11 виданого 27.07.2011 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПриватБанк" боргу в загальному розмірі 404 886,86 грн.
Державним виконавцем 18.03.2013 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з недостатністю коштів від реалізації майна для задоволення вимог стягувача. Після чого виконавче провадження було передано на зберігання до архіву.
Відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, виконавче провадження №28277757 з примусового виконання виконавчого листа №2-1984/11 виданого 27.07.2011 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПриватБанк" боргу в розмірі 404 886,86 грн, строк зберігання якого закінчився, було знищено, про що свідчить акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 03.01.2017.
Виконавчий відділ зазначає, що проведеною у відділі перевіркою номенклатур справ встановлено, що 26.04.2013 до відділу надійшла заява Прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська від 23.04.2013 №29 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій державного виконавця та скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця від 26.02.2013. Відповідно до яких, Позивачем ОСОБА_1 відзначено, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавчий лист №2-1984/11 виданий 27.07.2011 Кіровським районним судом м. Дніпропетровськ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПриватБанк" боргу в загальному розмірі 404 886,86 грн. та 14.02.2013 відбулася реалізація майна. Вищевказане вказує, що позивач на момент написання скарги, тобто 26.02.2013, знав про можливе порушення своїх прав.
Також, відповідно до наданої Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відповіді від 29.04.2013 вих. № 17958/7 до відділу 28.01.2013 надійшла заява від боржника про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, того ж дня йому було надано таке право, про що свідчить відмітка про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження боржника на самій справі, інших заяв або скарг від боржника станом на 15.03.2013 до відділу не надходило. Вищевказане свідчить, що позивач під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, тобто 28.01.2013, знав про можливе порушення своїх прав.
За доводами виконавчого відділу, позивачем пропущено строк для подання даного позову, адже станом на 28.01.2013 він знав про можливе порушення свого права та мав звернутися до суду з відповідним позовом в межах строків, встановлених чинним ЦК України, тоді як відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2017 по справі №202/5001/16-ц у липні 2016 року представник позивача звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з відповідним позовом.
При цьому, виконавчий відділ вважає, що в поданій позовній заяві позивач не вказав, які порушення вплинули на результати торгів, не надав доказів на підтвердження того, що права позивача були порушені діями відповідача, тобто позивач не довів позовних вимог, що є його процесуальним обов'язком.
Також представник виконавчого відділу вважає, що законодавство України не містить порядку надання органами опіки та піклування згоди на здійснення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, та переліку документів, за умови подання яких органами опіки та піклування надається така згода. Пункт 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 визначає лише, що органи опіки та піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла.
Крім того, виконавчий відділ зазначає, що ОСОБА_1 28.01.2013 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить відмітка про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження боржника, на самій заяві.
Отже, з 28.01.2013 позивач - ОСОБА_1 був обізнаний про здійснення переоцінки та уцінення державним виконавцем арештованого майна на 25%, що склала 343 722,00 грн та міг скористатися своїм правом на оскарження результатів оцінки майна до передачі майна на реалізацію.
Але, як свідчить з матеріалів справи, ОСОБА_1 не оскаржував результати оцінки майна.
Виконавчий відділ вказує, що позивач ОСОБА_1 посилається на те, що в повідомленні про проведення торгів є описка в даті проведення торгів, що міститься, а саме вказана дата проведення торгів - 11.03.2013 замість 11.01.2013.
Порядком реалізації арештованого майна передбачено, що для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора
В Повідомленні про проведення торгів, в тому в якому є описка щодо, дати проведення торгів, вказано строк оплати гарантійного внеску - до 08.01.2013. Але, у визначений в оголошенні період жодна особа не вносила гарантійного внеску.
Отже, відсутність зареєстрованих покупців вказує на відсутність осіб, права яких могли б бути порушені у зв'язку з опискою в Акті.
Виходячи з того, що торги не відбулися в зв'язку відсутністю зареєстрованих покупців (що вбачається з Акту переоцінки нереалізованого майна від 18.01.2013) очевидно, що описка у витягу, явно не вплинула на результат публічних торгів, так як в призначений строк - до 08.01.2013 бажаючих зареєструватись не було. Отже, торги не відбулися дійсно з причин, вказаних в акті виконавця - відсутність зареєстрованих осіб. І цей факт ніяким чином не порушує права Позивача.
Описка в даті проведення торгів, могла порушити права тільки учасників торгів, проте позивач не є учасником прилюдних торгів, так як не здійснював авансового внеску за участь у прилюдних торгах, а тому, у позивача відсутнє порушення права як учасника оскаржуваних прилюдних торгів.
Також Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відзначає, що позивач ОСОБА_1 придбав спірну квартиру за кредитні кошти. В забезпечення основного зобов'язання кредитного договору позивач ОСОБА_1 уклав Договір застави нерухомого майна, відповідно до якого спірна квартира передана банку в заставу.
Під час оформлення Договору застави в спірній квартирі ані позивач ані дружина з малолітнім сином не були зареєстровані. Тобто, неповнолітній син позивача на час укладення договору застави не користувався цією квартирою.
Згідно довідки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елісон" № 7 від 16.02.2019 неповнолітнього сина ОСОБА_4 зареєстровано у цій квартирі 11.05.2006, тобто після укладення договору застави.
Отже, малолітній син ОСОБА_4 не мав і не має права власності на спірну квартиру. Він лише набув право користування житлом, - зазначеною квартирою, як член сім'ї власника відповідно до статті 405 Цивільного кодексу України, статті 18 Закону України "Про охорону дитинства", та зберігає це право протягом часу перебування квартири в заставі.
Згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву ОСОБА_2 зазначає, що порядком реалізації арештованого майна передбачено, що для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора. В Повідомленні про проведення торгів, в тому в якому є описка щодо дати проведення торгів, вказано строк оплати гарантійного внеску - до 08.01.2013 року. В зазначений період жодна особа не вносила гарантійного внеску. Що свідчить про відсутність осіб, права яких могли б бути порушені у зв'язку з опискою в Акті. Таким чином, посилання позивача на вірогідність порушення прав учасників торгів, якщо б такі учасники були - має характер припущення. Виходячи з того, що торги не відбулися в зв'язку відсутністю зареєстрованих покупців (що вбачається з Акту переоцінки нереалізованого майна від 15 січня 2013 року (том 1 аркуш 179) - очевидно, що описка у витязі, явно не вплинула на результат публічних торгів, так як в призначений строк - до 08.01.2013 бажаючих зареєструватись не було. Отже, торги не відбулися дійсно з причин, вказаних в акті виконавця - відсутність зареєстрованих осіб. І цей факт ніяким чином не порушує права позивача.
ОСОБА_2 вважає, що факт наявності описки у витязі не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними без доведеності порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, тобто позивача.
Також ОСОБА_2 зазначає, що позивач придбав спірну квартиру за кредитні кошти. В забезпечення основного зобов'язання кредитного договору позивач уклав Договір застави нерухомого майна №NDR0G062310717, відповідно до якого спірна квартира передана банку в заставу. Під час оформлення Договору застави в спірній квартирі ніхто не був зареєстрований, це вбачається з наданих позивачем документів відповідачу-5, що підтверджується наданими письмовими поясненнями Відповідача-5, копіями паспортів Позивача та ОСОБА_3 , що є дружиною.
Також за даними паспортів була заповнена Анкета-заявка, відповідно до якої місце реєстрації: позивач зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3 ; Дружина позивача зареєстровано в квартирі АДРЕСА_4 .
Відповідно до п.12.8. зазначеного Договору застави: "Заставодавець зобов'язується не подавати до відповідних державних установ документи з метою прописки (реєстрації) за місцем знаходження майна, будь яких фізичних осіб, у тому числі членів сім'ї Заставодавця".
Тобто, позивач був обізнаний про те, що реєструвати дитину в квартирі, за яку він не сплачував кредит (що встановлено Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-1984/11) - не можна. Більше того, позивач взяв на себе зобов'язання не вчиняти дії по реєстрації в квартирі членів своєї родини, що передбачено Договором застави.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2022 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2022 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 21.07.2022 о 14:30 год.
В судовому засіданні 21.07.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) в судове засідання до 25.08.2022 о 14:00 год., про що колегією суддів постановлено ухвалу.
05.08.2022 до апеляційного суду Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подано клопотання, в якому просить змінити Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
В судовому засіданні 25.08.2022 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 06.10.2022 о 16:00 год.
В судовому засіданні 06.10.2022 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 03.11.2022 о 15:00 год.
У судовому засіданні 03.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
Позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до відповідачів Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс" (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (відповідач-3), третя особа: Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визнання недійсним прилюдних торгів.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.11.2019 ухвалено цивільну справу №202/5001/16-ц (провадження 2/202/45/2019) передати до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ".
18.12.2019 до Господарського суду Дніпропетровської області з Індустріального районного суду міста Дніпропетровська надійшла цивільна справа №202/5001/16-ц (2/202/45/2019) за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпропетровськ до відповідача 1: Ленінського Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕЛІТ СЕРВІС", м. Дніпропетровськ, відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ", м. Дніпропетровськ, третьої особи: Служби у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визнання недійсними прилюдних торгів.
10.11.2003 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 17200,00 дол. США на купівлю квартири зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом (том-1, арк.с. 244-245), відповідно до Анкети на оформлення кредитних коштів (том-1, арк.с. 241).
10.11.2003 ОСОБА_1 за кредитні кошти придбано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі - продажу (том-1, арк.с. 233).
В забезпечення основного зобов'язання по кредитному договору позивач уклав з Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” Договір застави нерухомого майна №N01100062310717, відповідно до якого спірна квартира передана банку в заставу (том-1 арк.с. 80-81, та 239).
Також, 28.09.2005 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №DNHDAE00002029 про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 59950,00 дол. США на купівлю автомобіля, шляхом надання готівки через касу та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,96% річних на суму залишку заборгованості за кредитом (підтверджується рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська по справі №2-1984/11).
27.07.2011 Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська по справі №2-1984/11 стягнуто з ОСОБА_1 (Позивач) на користь АТ КБ “ПриватБанк” (Відповідача-5) борг в розмірі 404886,86 грн за неналежне виконання зобов'язань позивачем за кредитним договором.
На виконання рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська по справі №2-1984/11 видано виконавчий наказ (том-1, арк.с. 78).
19.08.2011 Ленінським ВДВС Дніпропетровського міського округу міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження за №28277757, відповідно до Виконавчого листа виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська №2-1984/11 на примусове виконання рішення суду від 27.07.2011 про стягнення заборгованості (том -1 аркуш 76).
В ході проведення виконавчих дій 12.02.2012 заступником начальника складено акт опису й арешту майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_2 (том-1, арк.с. 83-84).
Заступником начальника 26.07.2012 винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_5 для участі у виконавчому провадженні (том-1, арк.с. 90).
Суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання надано звіт щодо вартості арештованого майна боржника, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка склала 458 296, 00 грн (том-1, 107-126).
26.07.2012 подана заявка на реалізацію арештованого майна боржника Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, а саме: квартири АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належала ОСОБА_1 до ГУЮ в Дніпропетровській області (том-1, арк.с. 173).
Відповідно до договору № 04-0385/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 24.12.2012 укладеного між Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ та ТОВ ТД “Еліт Сервіс”, вищевказане арештоване майно боржника передано на реалізацію останньому (том-1, арк.с. 179).
Згідно повідомлення ТОВ ТД “Еліт Сервіс” прилюдні торги по реалізації арештованого майна боржника призначені на 11.01.2013 (том-1, арк.с. 182).
14.01.2013 Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ отримано повідомлення від ТОВ ТД “Еліт Сервіс” про те, що прилюдні торги не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців (том-1, арк.с. 183).
11.01.2013 за вих. №33/7 старшим державним виконавцем направлено повідомлення сторонам по виконавчому провадженню та торгівельній організації про те, що 18.01.2013 в приміщенні Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ буде здійснена переоцінка нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника (арк.с. 178).
Старшим державним виконавцем 18.01.2013 складений акт переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника, та відповідно майно боржника було уцінено державним виконавцем на 25 %, вартість майна склала 343 722,00 грн. (том-1, арк.с. 179).
28.01.13 ОСОБА_1 звернувся до Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (том-1, арк.с. 180).
Позивач - ОСОБА_1 28.01.2013 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить відмітка про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження боржника, на самій заяві (том-1, арк.с. 180).
Отже, з 28.01.2013 позивач - ОСОБА_1 був обізнаний про здійснення переоцінки та уцінення державним виконавцем арештованого майна на 25%, вартість якого склала 343 722,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах відбулася 14.02.2013, під час проведення повторного аукціону (прилюдних торгів).
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження вбачається, що арештоване майно, спірна квартира, була реалізована на прилюдних торгах та переможцем торгів стало ТОВ “Ключове рішення” (Відповідач-3), що підтверджується Протоколом №04-0361/12-1-2Н-1 від 14.02.2013 з ціною продажу майна 343900, 00 грн. (том-1, арк.с. 201-202).
18.02.2013 складено акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затверджений начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. (том-1, арк.с. 199).
18.02.2013 державним виконавцем складено Акт №04-0385/12 приймання - передачі наданих послуг по реалізації арештованого майна (том-1, арк.с. 203-204).
Відповідно до Свідоцтва про право власності від 17.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, Каримовою Н.С. власником на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано ТОВ “Ключове рішення” (том-2, арк.с. 126).
В подальшому 20.04.2016 між ТОВ “Ключове рішення” (відповідач-3) та ОСОБА_2 (відповідач-4) укладено Договір купівлі-продажу, квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (том-2, арк.с. 124).
Із витягу з реєстру прав власників вбачається, що право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу реєстр. №353 від 20.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М. (том-2, арк.с. 131-133).
26.04.2016 на вказану квартиру був укладений іпотечний договір №369 від 26.04.2016 між ОСОБА_2 (Відповідач-4) та ПАТ КБ “Приватбанк” (Відповідач-5), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М. (том-2, арк.с. 134-136).
Станом на день прийняття рішення право власності на спірне нерухоме майно, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (Відповідач-4).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2013, визнання недійсним протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 з реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. від 18.02.2013 - відмовлено; провадження в частині позовних вимог щодо витребування у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) трикімнатної квартири загальною площею 75,9 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об'єкта нерухомого майна 85025312101, та визнання недійсним договір іпотеки від 26.04.2016, укладених між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк" - закрито.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 у цій справі апеляційну скаргу задоволено частково; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) скасовано в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки і витребування квартири; в скасованій частині справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду; в іншій частині апеляційну скаргу залишено без задоволення, оскаржуване рішення в цій частині залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 без змін - скасовано; справу № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)) в скасованій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Приймаючи вказану постанову Верховний Суд зазначив, що досліджуючи питання порушення встановлених законодавством правил проведення торгів під час апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції встановлено наступне: суд першої інстанції не надав належну оцінку наявним у справі доказам та обставинам дотримання при реалізації майна боржника вимог Тимчасового положення; суд першої інстанції не надав оцінку суперечливості наданих суду доказів, зокрема:14.01.2013 Ленінським ВДВС отримано повідомлення від ТОВ "ТД Еліт Сервіс" про те, що прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1 - Квартири 11.01.2013 не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців, однак 11.01.2013, до отримання відповідного повідомлення від організатора аукціону, старшим державним виконавцем направлено повідомлення сторонам виконавчого провадження та торгівельній організації про те, що 18.01.2013 в приміщенні Ленінського ВДВС буде здійснена переоцінка не реалізованого з прилюдних торгів майна боржника.
Також Верховний Суд зазначив, що висновки апеляційного суду в частині застосування наслідків пропуску позовної давності є передчасними, зробленими з неповним дослідженням матеріалів справи та встановленням фактичних обставин, що призвело до невірного застосування норм матеріального права.
Крім того, Верховний Суд наголосив на тому, що у порушення наведених норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки аргументам позивача про відсутність дозволу органу опіки та піклування на продаж квартири, в якій був зареєстрований та проживав малолітній син позивача, обмежившись лише зазначенням того, що суд не надає оцінку наведеним доводам, оскільки встановлено інші процедурні порушення, які призвели в подальшому до порушення строків проведення повторних торгів.
Оскільки постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2022 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 без змін - скасовано, а справу № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)) в скасованій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду, тому справа щодо вимог про визнання недійсним договору іпотеки і витребування квартири не є предметом апеляційного перегляду під час нового розгляду апеляційної скарги.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Розглянувши клопотання Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про заміну сторони, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 5 ст. 41 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (ч.ч. 3,4 ст. 45 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 52 ГПК України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Відповідно до п. 2 Наказу Міністерства юстиції України "Про реорганізацію деяких відділів, державної виконавчої служби у Дніпропетровській області Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)" №2429/5 від 15.06.2022 утворений Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), реорганізувавши шляхом злиття Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та Чечелівський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі-Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Також, згідно п. 5 Наказу Міністерства юстиції України "Про реорганізацію деяких відділів державної виконавчої служби у Дніпропетровській області Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)" №2429/5 від 15.06.2022 встановлено, що новоутворені відділи державної виконавчої служби є правонаступниками відповідних реорганізованих відділів державної виконавчої служби.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе клопотання Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про заміну сторони задовольнити.
Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.
Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).
Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Для визнання судом прилюдних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Торги можуть бути визнані недійсними у разі встановлення порушень процедури їх проведення, що впливають на результати торгів, і порушуватимуть права та законні інтереси особи, яка оскаржує ці торги.
Згідно з пунктом 3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, в редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів (далі - Тимчасове положення № 68/5), спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення повторних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.
Згідно повідомлення ТОВ ТД “Еліт Сервіс” прилюдні торги по реалізації арештованого майна боржника були призначені на 11.03.2013 (том-1, арк.с. 182).
Разом з тим, 14.01.2013 Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ отримано повідомлення від ТОВ ТД “Еліт Сервіс” про те, що прилюдні торги не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців (том-1, арк.с. 183).
Виконавчий орган стверджує, що у повідомлені було допущено описку та вказані торги було призначено на 11.01.2013.
Проте, у даній справі інформаційне оголошення опубліковано ТОВ "ТД Еліт Сервіс" 28.12.2012 і погодитись з тим, що в даті призначення торгів наявна описка неможливо, оскільки в такому випадку торги призначені з порушенням 15-ти денного строку, передбаченого пунктом 3.5. Тимчасового положення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 11.01.2013 за вих. №33/7 старшим державним виконавцем направлено повідомлення сторонам по виконавчому провадженню та торгівельній організації про те, що 18.01.2013 року в приміщенні Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ буде здійснена переоцінка не реалізованого з прилюдних торгів майна боржника (арк.с. 178).
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Тимчасового положення оскільки торги були призначені з порушенням 15-ти денного строку.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Отже, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результати торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.
Проте, позивачем не доведено порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ці порушення могли вплинути на результат торгів.
Порядком реалізації арештованого майна передбачено, що для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора
Із матеріалів справи вбачається, що у повідомленні про призначення аукціону було зазначено про кінцевий термін реєстрації на участь в аукціоні - 08.01.2013, разом з тим, до цього часу бажаючих взяти участь у аукціоні так і не виявилось, у тому числі, не виявив бажання взяти участь у аукціоні і позивач.
Отже, відсутність зареєстрованих покупців вказує на відсутність осіб, права яких могли б бути порушені у зв'язку з опискою в Акті.
Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку призначення дати проведення аукціону не впливає на дату кінцевого терміну реєстрації аукціону та з урахуванням того, що позивач не виявив бажання взяти участь в аукціоні до цієї дати, відповідно, призначення дати аукціону з порушенням терміну не порушує його прав.
При цьому, посилання позивача на вірогідність порушення прав учасників торгів, якщо б такі учасники були - має характер припущення.
Також враховуючи наведене вище, апеляційний суд не вважає, що суперечливість наданих суду доказів, (зокрема:14.01.2013 Ленінським ВДВС отримано повідомлення від ТОВ "ТД Еліт Сервіс" про те, що прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1 - Квартири 11.01.2013 не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців, однак 11.01.2013, до отримання відповідного повідомлення від організатора аукціону, старшим державним виконавцем направлено повідомлення сторонам виконавчого провадження та торгівельній організації про те, що 18.01.2013 в приміщенні Ленінського ВДВС буде здійснена переоцінка не реалізованого з прилюдних торгів майна боржника) порушує права позивача.
Щодо доводів скаржника про відсутність дозволу органу опіки та піклування на продаж квартири, в якій був зареєстрований та проживав малолітній син позивача, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".
У пунктах 42-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) зазначено, що:
"кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (частини перша та третя статті 47 Конституції України).
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї (далі також - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України).
Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (частина друга статті 6 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України).
Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання (частина третя статті 17 Закону про охорону дитинства).
Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (частини перша та третя статті 18 Закону про охорону дитинства).
Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (стаття 12 Закону про основи соцзахисту)".
У пунктах 50-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) вказано, що:
"оскільки в цій конкретній справі, що розглядається, спірна квартира не є об'єктом іпотеки, а реалізовується в рахунок погашення солідарного зобов'язання заявниці, яке виникло відповідно до умов статей 553-554 ЦК України, сформована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду виключна правова проблема в частині звернення стягнення на предмет іпотеки виходить за межі розгляду даної справи. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути виключну правову проблему в контексті необхідності отримання державним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, оскільки загальне вирішення поставленого питання має значення як і для цієї справи, так і для формування єдиної правозастосовчої практики.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 19 СК України регулює участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Частина шоста цієї статті СК України визначає співвідношення повноважень цього органу та суду, встановлюючи, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Виконавець у виконавчому провадженні відповідно до законодавства України подібними повноваженнями не наділений.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації майна у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Згідно із абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку реалізації майна Реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом про іпотеку.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про існування неоднорідної судової практики з приводу того чи є відсутність згоди органу опіки та піклування при примусовому виконанні судового рішення шляхом продажу нерухомого майна у вигляді житла, право на користування яким мають діти, з прилюдних торгів підставою для висновку про неможливість державного або приватного виконавця вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна.
ЄСПЛ неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитини, статтею 12 Закону про основи соцзахисту, від можливого порушення.
Якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов'язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов'язані з можливими об'єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону про виконавче провадження визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. А відтак проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону.
Разом з тим повноваження Держвиконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов'язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов'язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями Держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, Держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань Держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
Тому Держвиконавець не може самотужки забезпечити той самий рівень захисту відповідних прав неповнолітніх дітей, який може забезпечити суд реалізуючи, наприклад, статтю 39 Закону про іпотеку.
В зв'язку з цим, враховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15). Цей висновок зводиться зокрема до того, що сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Пункт 1 частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризуються чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У справі, що переглядається:
Під час оформлення Договору застави в спірній квартирі ані Позивач ані дружина з малолітнім сином не були зареєстровані. За даними паспортів була заповнена Анкета-заявка (том-1 арк.с. 241), відповідно до якої місцем реєстрації зазначено: Позивач зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3 ; Дружина Позивача зареєстровано в квартирі АДРЕСА_4 .
Тобто, неповнолітній син позивача на час укладення договору застави не користувався цією квартирою. Крім того, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів що до дій виконавчої служби з приводу незаконного виселення або зняття з реєстрації позивача та членів його сім'ї.
Згідно довідки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елісон" № 7 від 16.02.2019 (том-4, арк.с. 180) неповнолітнього сина ОСОБА_4 зареєстровано у цій квартирі 11.05.2006, тобто після укладення договору застави.
Відповідно до пункту 12.8. зазначеного Договору застави: “Заставодавець зобов'язується не подавати до відповідних державних установ документи з метою прописки (реєстрації) за місцем знаходження майна, будь яких фізичних осіб, у тому числі членів сім'ї ОСОБА_6 ”.
Таким чином, договором застави заборонено заставодавцю вчиняти будь-які дії щодо реєстрації у спірній квартирі місця проживання інших осіб без дозволу банку і матеріали справи не містить доказів, які б підтверджували факт звернення боржника до банку з відповідною заявою. Реєстрація у даній квартирі малолітньої дитини відбулася пізніше моменту укладення самого договору іпотеки. Тому боржник, діючи недобросовісно та порушуючи умови договору іпотеки, після його укладення, без згоди банку, зареєстрував в іпотечній квартирі неповнолітню дитину.
Отже, право на користування квартирою у неповнолітніх дітей виникло після укладення договору іпотеки з огляду на недобросовісні дії боржника щодо реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей з метою перешкоджання зверненню стягненню на майно в рамках виконавчого провадження.
За змістом статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах це обов'язок батьків, а додаткові засоби контролю з боку держави, передбачені статями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», покликані забезпечити належне виконання саме батьками своїх обов'язків.
Тобто, виключно на батьків як законних представників дитини покладено обов'язок діяти в її інтересах та вживати необхідних заходів з метою максимального забезпечення прав та інтересів дитини, тоді як такий обов'язок не може перекладатися на інших осіб, зокрема у цій конкретній справі - на кредитора шляхом обмеження його можливості задовольнити свої вимоги шляхом продажу майна переданого у заставу, до набуття малолітньою права користування цим майном.
У зв'язку із цим дії боржника вчинені з порушенням підпункту 12.8. зазначеного Договору застави та є недобросовісними, тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження даної квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, не потрібен.
За наведеного, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Щодо питанні спливу позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята статті 267 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява позивача б/н від 25.01.2016 була направлена до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська засобами поштового зв'язку, при чому на конверті проставлений вихідний штемпель оператора поштового зв'язку з датою відправки 25.01.2016 (а.с. 8, т.с. 1). Крім того, позовна заява зареєстрована в Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська 05.08.2016 за вх. № 16943, про що свідчить вхідний штемпель суду (а.с. 1, т.с. 1).
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08.08.2016 було залишено позовну заяву без руху (а.с. 10-11, т.с. 1), за тим ухвалою того ж суду від 29.08.2016 було відкрито провадження у цій справі (а.с. 17, т.с. 1).
Колегія суддів враховує, що позов у справі було подано та прийнято до розгляду в порядку цивільного судочинства (за тим, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.11.2019 ухвалено цивільну справу № 202/5001/16-ц (провадження 2/202/45/2019) передати до Господарського суду Дніпропетровського області для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "Ключове рішення").
Відповідно до частини шостої статті 70 ЦПК України (в редакції, чинній на дату звернення з позовом до цивільного суду) строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Таким чином, у вказаній справі позивачем позовну заяву подано у встановлений Законом строк.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Замінити відповідача-1 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на його правонаступника -Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2013, визнання недійсним протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 з реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. від 18.02.2013 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.11.2022.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко