03.11.2022 року м.Дніпро Справа № 904/23/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2022 (суддя Бєлік В.Г., повний текст рішення складено 24.06.2022) у справі
за позовом комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради, м.Павлоград, Дніпропетровська область
до державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення збитків у загальному розмірі 7 954 657,02 грн
І. Короткий зміст і підстави позовних вимог
Комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" збитки у сумі 6507818,75 грн, 3% річних у сумі 424 345,77 грн, інфляційні втрати у сумі 1 022 492,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за період з грудня 2018 року по червень 2020 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти за спожиті згідно договору про надання послуг з централізованого водопостачання № 01030708 від 23.01.2008 послуги в сумі 50 797 270,74 грн, у тому числі ПДВ 8 466 211,79 грн. У свою чергу, відповідач зареєстрував частину податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 11750 358,24 грн, однак в порушення вимог пунктів 201.1, .201.7, 201.10 статті 201 і пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 39 046 912,50 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 6 507 818,75 грн, в результаті чого позивач позбавлений права на отримання належного йому податкового кредиту в сумі 6507818,75 грн, що збільшило суму податкового боргу позивача на вказану суму.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2022 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано посиланням на наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
В той же час позивачем не надано доказів розміру понесених збитків. На підтвердження розміру понесених збитків до матеріалів справи надано порівняльну таблицю виписаних та зареєстрованих податкових накладних яка складена в односторонньому порядку лише позивачем та реєстр податкових накладних також підписаний лише позивачем. Квитанції про відмову реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з липня 2017 року по червень 2020 року також не містять розміру суми ПДВ, на яку такі податкові накладні оформлювались. Акти наданих послуг з централізованого водопостачання за спірний період позивачем до матеріалів справи не надані. Тоді як саме в таких актах сторони мали зафіксувати обсяг та вартість наданих послуг з урахуванням ПДВ.
ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із вказаним рішенням комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що відповідач визнав факт нездійснення реєстрації податкових накладних на суму 39 046 912,50 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 6507818,75 грн, що підтверджується, зокрема, відповіддю на претензію від 17.08.2021 за вих.№176А, додатками до зазначеної відповіді. Окрім цього, під час розгляду справи сторонами не оспорювався розмір (обсяг) збитків; згідно заяв по суті справи відповідачем оспорювалися виключно підстави для стягнення збитків, а не їх розмір.
Позивач вважає, що питання загального обсягу (суми) грошових зобов'язань позивача за договором про надання послуги з централізованого водопостачання №01030708 від 23.01.2013, своєчасності виконання таких зобов'язань позивачем, правильності ведення бухгалтерського обліку сторін спору, тощо, на підтвердження яких потребується надавати акти виконаних послуг, про які зазначив суд першої інстанції - не є предметом розгляду даної справи. Факт визнання обсягу несвоєчасно зареєстрованих податкових зобов'язань відповідачем є достатньою підставою для повного і всебічного розгляду справи і задоволення позову в силу приписів ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
3.2 Доводи інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції, відповідач посилається на те, що ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" вчасно та в повному обсязі подані на реєстрацію податкові накладні до Єдиного реєстру податкових накладних. Але такі податкові накладні не були прийняті ДПС України через те, що сума ПДВ в документів не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування.
Недостатність суми ПДВ на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування обумовлена діями КП "Павлоградводоканал", яке не виконує належним чином свої договірні зобов'язання перед ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим сума заборгованості позивача перед відповідачем на момент реєстрації податкових накладних складала понад 10 000 000,00 грн.
Таким чином, у діях відповідача відсутні ознаки протиправної поведінки чи порушення зобов'язання, які б привели до завдання збитків позивачу.
Відповідач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.216, ч.1 ст.218, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України вимога належним чином скласти та зареєструвати податкові накладні - не обов'язок, передбачений податковим законодавством. Ця вимога не може вважатися господарським зобов'язанням, що виключає відповідальність, у тому числі щодо відшкодування збитків, за невиконання такого обов'язку.
Позивачем не було надано відповідних заяв із скаргами, а отже, не були надані докази щодо використання всіх передбачених податковим законодавством засобів для реалізації права на податковий кредит, тобто вжиття заходів, передбачених ст.201.10 Податкового кодексу України - подання скарги на контрагента разом з декларацією з ПДВ.
Таким чином, на думку відповідача, з боку позивача не було використано всі можливі способи для реалізації та захисту свого права на податковий кредит, які передбачені податковим законодавством.
Позивач має можливість отримати податковий кредит у повному обсязі, однак всупереч тому, щоб скористатися такою можливістю, позивач покладає відповідальність за негативні наслідки у вигляді недоотриманого податкового кредиту на відповідача.
Відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення інфляційних збитків та відсотків річних за ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки присуджена судом до стягнення сума не є грошовим зобов'язанням, а є відповідальністю.
ІV. Апеляційне провадження
4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2022 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О. (доповідач), судді: Чередко А.Є., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 відкладено вирішення питання щодо прийняття процесуального рішення з розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради на на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2022 до надходження на адресу Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/23/22.
25.07.2022 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 25.07.2022, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Кузнецова В.О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022 для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Розпорядженням керівника апарату суду від 01.08.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Коваль Л.А. (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2022 для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2022.
Розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді доповідача Кузнецова В.О., за наслідком якого визначено колегію суддів у складі головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.
Розпорядженнями керівника апарату суду від 16.08.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді Коваль Л.А. та перебуванням у відпустці судді Чередка А.Є., за наслідком якого визначено колегію суддів у складі головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.08.2022 прийнято до свого провадження справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2022; призначено справу до розгляду на 22.09.2022 на 11 годин 15 хвилин.
22.09.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.11.2022 на 10:00 годин.
03.11.2022 у судове засідання з'явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення.
03.11.2022 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
Відповідно до статуту комунального підприємства “Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Павлоградської міської ради, позивач є комунальним підприємством, засновником та власником якого є територіальна громада міста Павлограда в особі Павлоградської міської ради.
23.01.2008 між державним міжрайонним підприємством водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (виробник) та комунальним підприємством “Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Павлоградської міської ради (споживач) укладено договір про надання послуги з централізованого водопостачання №01030708, за умовами якого виробник зобов'язався надати споживачу послугу з централізованого водопостачання у періодах та об'ємах обумовлених цим договором, а споживач сплачувати отриману послугу за діючими тарифами у встановлений даним договором строк.
Вартість послуги виробника з централізованого водопостачання не визначається за згодою сторін, а встановлюється в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.3.1 договору).
З дати укладення договору і до моменту складання даного позову позивач постійно закуповує у відповідача послуги з централізованого водопостачання, за що сплачує грошові кошти згідно встановленими договором тарифами.
За період з грудня 2018 року по червень 2020 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти за спожиті відповідно до договору послуги в сумі 50 797 270,74 грн, у тому числі ПДВ 8 466 211,79 грн.
У свою чергу, відповідач зареєстрував частину податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 11 750 358,24 грн, однак не зареєстрував податкові накладні на суму 39 046 912,50 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 6 507 818,75 грн.
Факт нездійснення реєстрації податкових накладних на суму 39 046 912,50 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 6 507 818,75 грн, визнаний відповідачем, що підтверджується, зокрема, відповіддю на претензію від 17.08.2021 вих.№176А, додатками до зазначеної відповіді (копіями квитанцій про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з липня 2017 року по червень 2020 року, порівняльною таблицею, випискою з електронного кабінету платника податків щодо зареєстрованих податкових накладних).
У відповіді на претензію відповідач зазначив, що отримував грошові кошти від позивача з урахуванням ПДВ, у встановлений законодавством строк він здійснював заходи з реєстрації податкових накладних, проте зазначені податкові накладні не були прийняті ДФС через те, що у сума ПДВ в документів не може перевищувати суму ПДВ на яку продавець має зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування.
Відповідач отримавши від позивача грошові кошти на загальну суму 39 046 912,50 грн, які містили у собі належну до сплати суму ПДВ в розмірі 6 507 818,75 грн, в порушення вимог пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 і пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України не здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, в результаті чого позивач позбавлений права на отримання належного йому податкового кредиту в сумі 6 507 818,75 грн, що збільшило суму податкового боргу позивача на вказану суму.
Позивач зазначає, що зазначені обставини мають усі складові елементи для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення з відповідача збитків у сумі 6 507 818,75 грн згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України.
Відповідач ухиляється від самостійного погашення збитків, тому позивач, крім завданих збитків, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 424 345,77 грн та інфляційні втрати в сумі 1 022 492,50 грн за період з грудня 2018 року по листопад 2021 року.
4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами ст.269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За приписами ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 статті 179 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 Господарського кодексу України).
Аналогічна норма закріплена у статті 638 Цивільного кодексу України, за якою договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
Укладений між сторонами договір № 01030708 від 23.01.2008 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Умовами договору сторони не узгодили яка сторона повинна здійснювати реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН). Однак чинне законодавство передбачає, що таку реєстрацію податковий накладних у ЄРПН здійснює платник податку.
Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН споживачем послуг, тому колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на державне міжрайонне підприємство водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас".
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Як було зазначено, згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Водночас, судом першої інстанції правомірно зазначено, що звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від
05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Відповідно до частин 1,2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст.223 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не виконав вимоги п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 6 507 818,75 грн.
При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Отже має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що податкові накладні не були прийняті ДПС України через те, що сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування, оскільки вказане не спростовує факт відсутності реєстрації таких накладних.
При цьому відповідач не був позбавлений можливості оскаржити дії податкового органу щодо відмови у реєстрації податкових накладних.
Відповідно до ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
На підтвердження розміру понесених збитків до матеріалів справи надано порівняльну таблицю виписаних та зареєстрованих податкових накладних, а також реєстр податкових накладних. Вказані документи складені позивачем в односторонньому порядку та підписані лише позивачем. Квитанції про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з липня 2017 року по червень 2020 року також не містять розміру суми ПДВ, на яку такі податкові накладні оформлювались.
Відповідно до п.2.1 договору кількість отриманої споживачем води визначається за показниками, повіреного у встановленому порядку, контрольного засобу обліку виробника, розташованого в місці зазначеному в додатку № 1 до даного договору.
Зняття контрольних показників контрольного засобу обліку за місячний період здійснюється щомісячно 25 числа облікового місяця повноваженими представниками сторін, про що складається двосторонній акт про кількість наданих послуг у двох автентичних примірниках по одному для кожної сторони (п.2.2 договору).
Акти наданих послуг з централізованого водопостачання за спірний період позивачем до матеріалів справи не надані. Разом з цим, саме в таких актах сторони мали зафіксувати обсяг та вартість наданих послуг з урахуванням ПДВ.
Як вже зазначалося, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, позивач повинен обґрунтувати розмір спричинених збитків.
Позивач посилається на приписи ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи сторонами не оспорювався розмір (обсяг) збитків; згідно заяв по суті справи відповідачем оспорювалися виключно підстави для стягнення збитків, а не їх розмір. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем визнається розмір спричинених збитків, а тому ці обставини не потребують доказування.
Колегія суддів вважає, що таке твердження скаржника є помилковим. Сама лише відсутність заперечень учасника справи стосовно тих чи інших обставин не тотожна визнанню таких обставин і не означає їх визнання. "Мовчазного" визнання обставин учасником справи процесуальний закон не передбачає, - натомість, як вказано у ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, що визнаються, зазначаються у певних процесуальних документах або в поясненнях, поданих учасником справи (його представником).
У даному випадку, відповідач не направляв до місцевого господарського суду будь-яких заяв по суті справи, в яких би визнавав здійснений позивачем розрахунок розміру збитків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів розміру понесених збитків, спричинених діями відповідача щодо неналежної реєстрації податкових накладних за період з липня 2017 року по червень 2020 року на загальну суму 6 507 818,75 грн.
Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду надані позивачем суду апеляційної інстанції акти наданих послуг за договором, оскільки позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Наданий позивачем протокол обшуку від 21.01.2021 не є таким доказом, оскільки копія цього протоколу є нечитабельною, з його тексту неможливо встановити які саме акти надання послуг були вилучені. Крім того, протокол обшуку від 21.01.2021 існував на момент прийняття оскаржуваного рішення, а тому відповідач не був позбавлений можливості надати його суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 424345,77 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 1 022 492,50 грн.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для стягнення збитків у розмірі 6 507818,75 грн, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні додаткових позовних вимог (стягнення інфляційних втрат та річних відсотків), які є похідними від основної вимоги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.
4.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради відмовити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2022 у справі №904/23/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 14.11.2022.
Головуючий суддя В.О. Кузнецов
Суддя В.Ф.Мороз
Суддя Л.А.Коваль