31 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 922/4121/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - адвоката Орлова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (вх.№802Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2022
у справі №922/4121/20 (суддя Аріт К.В., повний текст складено та підписано 03.02.2022 у м.Харкові)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", м. Харків
що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", м.Харків
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Куликівська Брама”, м.Харків
про стягнення 3.252.370,25 грн штрафу
Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом у справі №922/4121/20 про стягнення з ТОВ “Завод “Будінвест” штрафу, оскільки вважає, що ТОВ «Завод «Будінвест» було порушено п. 4.1.4. договору іпотеки. Дане порушення, на думку позивача, полягає в укладенні договору оренди нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя, відповідальність за що передбачена п.7.2 договору іпотеки у вигляді штрафу (25% від загальної вартості предмета іпотеки, визначеної у пункті 1.3. договору).
Справа №922/4121/20 неодноразово була предметом розгляду судів різних інстанцій.
Після розгляду Верховним Судом, справу №922/4121/20 направлено до Господарського суду Харківської області на новий розгляд, за результатами якого прийнято рішення від 25.01.2022, яким в позові частково відмовлено. Стягнуто ТОВ "Завод "Будінвест" на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" штраф у розмірі 641.617,75 грн за порушення пункту 4.1.4. договору іпотеки, що полягає в укладенні договору оренди нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя, відповідальність за що передбачена пунктом 7.2. договору іпотеки, а також 9.624,27 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Завод "Будінвест" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- з урахування того, що предмет іпотеки є складним та складається з 5-х предметів, сторони домовились про те, що відповідальність передбачена п. 7.2 договору іпотеки настає лише у випадку передачі в оренду всього предмета іпотеки, тобто одночасно усіх п'ятьох предметів іпотеки. Договором не передбачена відповідальність за здачу в оренду частини однієї зі складових предмету іпотеки;
- судом не надано належної оцінки аргументам відповідача та взагалі не вирішувалося питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з боржника;
- поведінка позивача у правовідносинах із відповідачем є недобросовісною, а організація 12 судових процесів є прямим наслідком недобросовісної реалізації позивачем своїх прав і повноважень як кредитора.
- суд першої інстанції, всупереч ч.4 ст.236 ГПК України не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №922/3436/20.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2022 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Завод "Будінвест" залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ТОВ “Завод “Будінвест” ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду. Позивачу встановлено строк для надання суду відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.
Позивач, ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю погоджується з рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2022, просить залишити його без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа по справі не скористалася процесуальним правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу станом на момент розгляду справи не надала та не висловила своїх міркувань з приводу апеляційної скарги.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.
Крім того, сторін повідомлено про хід справи з використанням альтернативних способів, зокрема: шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи, а також розміщено відповідне оголошення на офіційній сторінці Східного апеляційного господарського суду веб-порталу «Судова влада України».
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення сторін про судове засідання.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- 06.12.2019 укладення кредитного договору №23019/ЮКР/0 між ТОВ "Завод Будінвест" (позичальник за договором, відповідач по справі) та АТ "Акціонерний банк "Радабанк" (первісний кредитор за договором, позивач по справі), за умовами якого кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується на умовах цього договору надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8.400.000,00 грн, зі зменшенням ліміту кредитування згідно з п.1.2 цього кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних в порядку, визначеному даним договором" (п.11). Видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту або його окремої частини на поточний рахунок позичальника (п. 3.1). Кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору позичальник надає згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення позичальником не потрібне (п. 12.3).
Первісним кредитором виконано зобов'язання з надання кредиту, шляхом перерахування на належний відповідачу поточний рахунок грошові кошти в сумі 8.326.130,12 грн, що підтверджується меморіальним ордером №38949 від 06.12.2019.
- 06.12.2019 укладення іпотечного договору №23019/ЮКР/0-І-1/02-1 між ТОВ «Завод Будінвест» (іпотекодавець за договором, відповідач по справі) та АТ «Акціонерний банк «Радабанк» (іпотекодержатель за договором), відповідно до умов якого цей договір є договором наступної іпотеки та забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодержатель надає іпотекодавцю кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8.400.000,00 грн на строк до 04.12.2020 та на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання, а іпотекодавець зобов'язується повернути кредит, сплатити нараховані проценти, комісію та штрафні санкції в строки та на умовах, передбачених основним договором та цим договором.
За іншими умовами іпотечного договору:
в іпотеку надано 5 нежитлових будівель, загальною вартістю 13.009.481,00 грн; предмет іпотеки є складним (таким, що складається з декількох складових), а саме з 5 предметів іпотеки, кожен з 5 предметів іпотеки є нежитловою будівлею вказаної в договорі площі, які розташовані на земельній ділянці з вказаним в договорі кадастровим номером. В якості предмета іпотеки - 4 вказана нежитлова будівля літ.«У-2», площею 1606,9 кв.м. за адресою м.Харків, вул.Велозаводська, 1, розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 6310138500:12:004:0023 загальною площею 9,1414 га. Вартість предмета іпотеки - 4 згідно з п.1.3. - 2.566.471,00 грн (п. 1.2, 1.3 іпотечного договору);
іпотекодавець зобов'язаний без отримання попередньої письмової згоди від іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в спільну діяльність, ОРЕНДУ, найом, лізинг, не передавати в наступну іпотеку тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб (п. 4.1.4. іпотечного договору );
в разі порушення іпотекодавцем умов п.п.4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.8, 4.1.10, 4.1.11, 4.1.12 цього договору, іпотекодавець зобов'язаний сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 25% від вартості предмета іпотеки, визначеної в п.1.3 цього договору, за кожний випадок (п. 7.2 іпотечного договору).
- 26.06.2020 укладення договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст між АТ «АБ «Радабанк» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» (новий кредитор, Позивач), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну договору (вартість відступлених прав) та прийняти в повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до боржника, іпотекодавця та поручителя, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, іпотекодавця та поручителя або які зобов'язані виконати їх обов'язки, за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, іпотекодавцем та поручителем зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому (п. 1.1).
За відступлення права вимоги в обсязі, встановленому п.1.3 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну договору (вартості відступлених прав) за домовленістю сторін у розмірі 9.238.656,49 грн (п. 3.1).
Позивачем здійснено повну оплату за договором відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.06.2020. В той же день, первісний кредитор за актом приймання-передачі передав позивачеві документи, що підтверджують право вимоги до відповідача.
- 26.06.2020 укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором №23019/ЮКР/0-І-1/02-1 між АТ «АБ «Радабанк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» (новий іпотекодержатель), відповідно до умов якого новий іпотекодержатель одержує право замість первісного іпотекодержателя вимагати від іпотекодавця належного виконання всіх зобов'язань за договором іпотеки, оскільки новий іпотекодержатель набуває статусу іпотекодержателя за договором іпотеки, що забезпечує виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором (п. 1.5).
Права за договором іпотеки вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору. З моменту передання (відступлення) прав за договором іпотеки, новий іпотекодержатель замінює первісного іпотекодержателя у правовідносинах, які склалися між ним та іпотекодавцем за договором іпотеки (п.п. 2.1, 2.2).
16.07.2020 позивачем листом №1607 повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні та про платіжні реквізити для погашення кредиту, сплати процентів та інших платежів.
- 02.09.2020 укладення договору оренди № Апп 8.20 між ТОВ "Завод "Будінвест" та ТОВ "Куликівська Брама" (3-тя особа) та складання акт передачі приміщень, де в якості об'єкту оренди вказані: нежитлові приміщення виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв.м. за адресою: м.Харків, вул. Велозаводська, 1; нежитлове приміщення №1 площею 16,2 кв.м., яке розташоване на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» за адресою: м.Харків, вул.Велозаводська, 1.
При цьому, будівля літ. «У-2», площею 431,9 кв.м. за адресою: м.Харків, вул. Велозаводська, 1, належить на праві власності ТОВ "Завод "Будінвест", що зазначено в договорі іпотеки та підтверджується техпаспортом і витягом з ЄДР речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.06.2017.
А нежитлова будівля літ. «У-2» за адресою: м.Харків, вул.Велозаводська, 1 є предметом іпотеки №4, розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 6310138500:12:004:0023, площею 9,1414 га, як і всі інші будівлі, передані в іпотеку (предмет іпотеки № 1,2,3,5), про що також зазначено в договорі іпотеки.
З інформації з сайту "Публічна кадастрова карта України" (https://map.land.gov.ua/) вбачається наступне: "Інформація про ділянку. Кадастровий номер: 6310138500:12:004:0023. Тип власності: Комунальна власність. Цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для експлуатації та обслуговування адміністративної, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд. Площа: 9.1414 га...".
Матеріалами справи підтверджується співпадіння кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташовані орендовані приміщення, що є об'єктом оренди, з земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки №4.
За договором оренди передано в оренду частину приміщень, загальною площею 448,1 кв.м., з яких: 431,9 кв.м. (цех на 1-му поверху) та 16,2 кв.м. (кабінет на 2-му поверху) нежитлової будівлі літ. «У-2», загальна площа якої складає 1606,9 кв.м. та знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Велозаводська, 1, розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 6310138500:12:004:0023 загальною площею 9,1414 га, що входять до предмета іпотеки №4. Реєстраційний номер об'єкту нерухомості нежитлової будівлі літ. «У-2» №1273931563101.
Також, судом першої інстанції під час розгляду справи було досліджено оригінал договору оренди, договір іпотеки з актом передачі приміщень №1, технічним паспортом будівлі літ. «У-2», в т.ч. технічні паспорти будівель, які є предметом іпотеки, зокрема предмета іпотеки №4, та приміщень, що є об'єктом оренди, в результаті чого встановлено їх співпадіння з приміщеннями, що є складовою частиною предмета іпотеки №4 і це не заперечується учасниками справи.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що в оренду передано частину приміщень, які розташовані в будівлі літ.«У-2» за адресою: м.Харків, вул.Велозаводська, 1, яка є предметом іпотеки №4.
Таким чином, відповідачем не заперечується, що ним здано в оренду частину приміщення будівлі літ. «У-2», яка є предметом іпотеки №4, без повідомлення та відповідно без згоди іпотекодержателя.
При цьому, договір оренди укладено під час дії кредитного та іпотечного договорів, кредит на час укладання договору оренди, тобто 02.09.2020, не був повністю погашений, що підтверджується платежами по кредиту, які здійснювались після 02.09.2020, та відповідно, станом на 02.09.2020 й іпотека не була припинена, іпотечний договір був чинним, в судовому порядку недійсним, розірваним, припиненим, тощо не визнаний. Непогашення в повному обсязі кредиту та чинності іпотеки на час укладення договору оренди сторонами також не заперечується.
Позивач, вважаючи, що ТОВ «Завод «Будінвест» було порушено п. 4.1.4 договору іпотеки, яке полягає в укладенні договору оренди нерухомого майна, що є предметом іпотеки, без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя, відповідальність за що передбачена п. 7.2 договору іпотеки у вигляді штрафу (25 відсотків від вартості предмета іпотеки, визначеної у пункті 1.3. договору за кожний випадок), звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. При цьому, розраховуючи суму штрафу, позивач виходив з вартості всіх будівель
Відповідач проти позову заперечував, обгрунтовуючи свою позицію тим, що порушенням п.4.1.4. договору іпотеки є передача в оренду саме всього предмету іпотеки (всіх об'єктів), а надання в оренду лише частини приміщень предмету іпотеки на його думку не є порушенням п.4.1.4. та не тягне відповідальності за п.7.2. Відповідальності за відчуження частини договору іпотеки договором не передбачено. Крім того, відповідач просив зменшити штраф до 100,00 грн у разі задоволення позову, посилаючись на постанову суду апеляційної інстанції по справі №922/3436/20.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, зазначив, що відповідачем передані в оренду нежитлові приміщення будівлі літ."У-2", загальною площею 448,1 м.кв., за адресою: м.Харків, вул.Велозаводська,1, які є складовою частиною предмета іпотеки №4, який в свою чергу є складовою загального предмету іпотеки, а положення п.4.1.4 договору іпотеки поширюється й на надання в оренду частини приміщень, що входять до предмету іпотеки. При цьому, розраховуючи розмір штрафу, суд виходив з того, що п.1.3 договору іпотеки, який покладено в основу розрахунку штрафу, зазначена не лише загальна вартість всіх 5 предметів іпотеки, які складають загальний предмет іпотеки, а й кожного окремо, беручи до уваги, що предмет договору іпотеки є складним, а розмір штрафу відповідно до п.7.2. залежить від вартості саме предмету, а не предметів іпотеки, враховуючи принцип розумності та справедливості, штраф має обраховуватись від вартості конкретного предмету іпотеки щодо якого вчинено порушення умов договору, а не від загальної вартості всіх 5 предметів іпотеки. Що ж до клопотання відповідача стосовно зменшення розміру штрафу до 100,00 грн, то суд в своєму рішенні дійшов висновку про необгрунтованість такого клопотання, оскільки відповідачем не надано жодного підтвердження щодо об'єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків з позивачем та винятковості обставин.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Викладене кореспондується зі змістом частин 2 та 3 ст.180 ГК України, згідно з якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, беручи до уваги приписи наведених статей, сторони, укладаючи кредитний договір, погодили істотні умови договору, в тому числі і нарахування штрафних санкцій за порушення п.4.1.4. договору іпотеки.
Статтею 512 ЦК України також передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Так, за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі.
Тобто після укладення між АТ "Радабанк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-капітал" договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст, підприємство позивача - ТОВ "Завод "Будінвест" - продовжило залишатися зобов'язаною особою за договором іпотеки №23019/ЮКР/0-І-1/02-1 від 06.12.2019. При цьому, умовами договору не передбачено обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 16.07.2020 позивач листом №1607 повідомив ТОВ "Завод "Будінвест" про укладення зазначеного договору та заміну кредитора у зобов'язанні, а також платіжні реквізити для погашення кредиту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст. 572, 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.
Отже, відповідно до ст. 593 ЦК України, ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека, як забезпечувальне зобов'язання, що має похідний характер від основного зобов'язання, зокрема, припиняється у разі припинення виконанням зобов'язання, виконання якого забезпечене іпотекою.
В той же час, главою 50 Цивільного кодексу визначені умови припинення зобов'язання. Так, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (ст.599 ЦК України).
За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання.
Проте, в даному випадку, має місце непогашеність кредиту відповідачем на час укладання договору оренди, в зв'язку з чим діючими є як кредитний договір так й договір іпотеки, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно чт. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в оренду.
Отже, Законом України «Про іпотеку» законодавець передбачив обмеження іпотекодавця у праві власності на своє майно, а саме у праві розпорядження іпотечним майном, норми ч.7 ст. 179, ч.1 ст. 181 ГК України, ч.1 ст.12, ч.1 ст. 13, ч.1 та ч.2 ст. 14 ЦК України, ст.ст. 319-321 ЦК України передбачають, що будь-яке обмеження права власності, у тому числі права розпорядження своїм майном можливе лише у тому випадку, коли заборона прямо передбачена законодавством або чітко встановлена договором.
В даному випадку така заборона прямо передбачена і в Іпотечному договорі і в Законі України «Про іпотеку».
У даній справі спір між сторонами виник з приводу різного тлумачення умов іпотечного договору, зокрема п.4.1.4 договору іпотеки: на думку позивача, з якою погодився суд першої інстанції, надання хоча б частини 1-го з предметів іпотеки в оренду є таким порушенням, а відповідач вважає, що відчуження всього Предмету іпотеки (саме всіх 5-ти предметів іпотеки, що складають загальний предмет іпотеки), є порушенням, а надання в оренду одного з предметів іпотеки (його частини) взагалі не підпадає під дію п.4.1.4 договору іпотеки та не є порушенням.
Колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що ані умови Іпотечного договору, ані норми Закону України «Про іпотеку» не містять умов, які б дозволяли іпотекодавцю розпоряджатись своїм майном переданим в іпотеку частково, що підтверджується нижченаведеним.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені також частиною першою статті 611 цього Кодексу, відповідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України та ч.1 статті 230 ГК України, неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.230 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості робіт, послуг).
Як вже зазначалось, сторони погодили штрафні санкції у п.7.2 договору іпотеки, відповідно до якого у разі порушення іпотекодавцем умов п.4.1.4, іпотекодавець зобов'язаний сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 25% від вартості предмета іпотеки, визначеної в.п.1.3 цього договору, за кожний випадок.
Пунктом 4.1.4. договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний без отримання попередньої письмової згоди від іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в спільну діяльність, оренду, найом, лізинг, не передавати в наступну іпотеку тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб.
Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції було ретельно досліджено питання, що за укладеним відповідачем договором в оренду були передані приміщення, які є складовою частиною предмета іпотеки №4, без отримання згоди іпотекодержателя на це, і цей факт не заперечується сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Беручи до уваги те, що відповідачем передані в оренду нежитлові приміщення будівлі літ."У-2", загальною площею 448,1 м.кв., за адресою: м.Харків, вул.Велозаводська,1, які є складовою частиною предмета іпотеки №4, який в свою чергу є складовою загального предмету іпотеки, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що положення п.4.1.4 договору іпотеки поширюється й на надання в оренду частини приміщень, що входять до предмету іпотеки, з чим погоджується колегія суддів.
Таким чином, надання в оренду частини приміщень предмету іпотеки №4, який є складовою Предмету Іпотеки відповідно до п.1.2. договору іпотеки, без згоди іпотекодержателя є порушенням п.4.1.4. договору іпотеки та ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку».
В свою чергу, відповідач погоджуючи та розуміючи умови іпотечного договору, усвідомлював, що за порушення п.4.1.4 Іпотечного договору він несе відповідальність згідно п. 7.2 вказаного договору, іншого сторонами договору не передбачено та не погоджено.
Щодо розміру штрафу, передбаченого п.7.2. договору іпотеки, то сторони договору і тут по різному тлумачать яку саме базу для розрахунку штрафу зазначено в даному пункті: про загальний предмет іпотеки (і, відповідно, загальну вартість всіх будівель), про той з п'яти предметів іпотеки, щодо якого вчинене можливе порушення або про ту частину одного з п'яти предметів іпотеки, яку і було здано в оренду.
Як вже зазначалось, в період дії кредитного та іпотечного договорів, та існування обов'язку іпотекодавця не передавати без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя в оренду предмет іпотеки, відповідачем здійснено передачу у користування третій особі частину предмета іпотеки №4; згоду іпотекодержателя на передачу майна в оренду, як того вимагає п.4.1.4. іпотечного договору, відповідачем не отримано.
Згідно п.1.2 Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме:
- предмет іпотеки-1 - нежитлова будівля літ. «Ф-1», загальною площею 449,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1;
- предмет іпотеки-2 - нежитлова будівля літ. «Б/1-1», загальною площею 689,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1;
- предмет іпотеки-3 - нежитлова будівля літ. «А/1-2», загальною площею 1675,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1;
- предмет іпотеки-4 - нежитлова будівля літ. «У-2», загальною площею 1606,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1;
- предмет іпотеки-5 - нежитлова будівля літ. «Б-2», загальною площею 3714,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1.
Тобто, предмет іпотеки є складним.
В пункт 1.3 договору іпотеки сторони встановили як загальну вартість всіх 5 предметів іпотеки, так і вартість кожного з предметів іпотеки (будівель) окремо. Як вже зазначалось, вартість загального предмета іпотеки, що складається з 5 предметів іпотеки, дорівнює 13.009.481,00 грн, в той час як вартість предмета іпотеки №4 складає 2.566.471,00 грн. В іпотеку надано 5 будівель загальною площею 8145,4 кв.м., а об'єктом оренди є два приміщення загальною площею 448,1 кв.м., які є частиною предмета іпотеки №4.
При цьому, умов щодо пропорційного розрахунку розміру штрафу в залежності від площі (частини) одного з п'яти предметів іпотеки, яку і було здано в оренду без згоди іпотекодержателя, п.7.2 Договору іпотеки не містить, як і інші пункти договору.
Таким чином, зважаючи на те, що предмет іпотеки є складним та на те, що в п.1.3 договору іпотеки, який покладено в основу розрахунку штрафу, зазначена не лише загальна вартість всіх 5 предметів іпотеки, а й кожного окремо, враховуючи принцип розумності та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку штраф має обраховуватись від вартості конкретного предмету іпотеки щодо якого вчинено порушення умов договору, а не від загальної вартості всіх 5 предметів іпотеки, тобто до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено штраф у розмірі 641.617,75 (25% від вартості предмета іпотеки №4).
Відповідач звертався до господарського суду з клопотанням про зменшення розміру штрафу до 100,00 грн посилаючись на положення статті 551 ЦК України, яке не було задоволено судом першої інстанції з чим також погоджується апеляційний господарський суд з огляду на таке.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом суду, передбаченим статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України. Так, частинами першою та другою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Колегія суддів зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Так, укладаючи іпотечний договір №23019/ЮКР/0-І-1/02-1 від 06.12.2019, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення відповідачем певних зобов'язань, та беручи на себе відповідні зобов'язання ТОВ "Завод "Будінвест", діючи вільно і на власний розсуд, мало усвідомлювати наслідки невиконання п.4.1.4. іпотечного договору.
Як вже зазначалось, справа №922/4121/20 неодноразово була предметом розгляду судів різних інстанцій і відповідач під час кожного розгляду справи в суді першої інстанції звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафу, проте, кожного разу не довів наявності виключних обставин для зменшення штрафних санкцій, не надав жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища та відсутності на рахунку ТОВ "Завод "Будінвест" коштів необхідних для проведення розрахунків з позивачем.
Зменшення штрафу до 100,00 грн не узгоджується з приписами статті 551 ЦК України, статті 223 ГК України щодо врахування інтересів кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій), оскільки таким чином відповідач майже повністю звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань.
В обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, ТОВ Завод "Будінвест" також посилається на рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013. Колегія суддів, проаналізувавши вищезазначене рішення зазначає, що, по-перше, воно стосується споживчого кредиту та стягнення пені, по-друге, заявником у даній справі є фізична особа в той час, як у даному випадку, іпотечний договір було укладено між банком та юридичною особою - ТОВ "Завод "Будінвест", яке погодилось із умовами укладеного договору та взяло на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору, в тому числі і на сплату штрафних санкцій в разі порушення його умов.
Посилання відповідача на справу №922/3436/20 також не можуть братись до уваги, оскільки обставини справи №922/3436/20 абсолютно відрізняються від обставин справи у справі №922/4121/20., оскільки предметом розгляду у справі №922/3436/20 було стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 420.000, 00 грн. за порушення умов Кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, а саме п. 6.8 кредитного договору.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного не враховано положення ст. 551 ЦК України, не надано належної оцінки аргументам відповідача та взагалі не вирішувалось питання щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій та про те, що судом першої інстанції не враховано позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України у справі №7-рп/2013 від 11.07.2013, колегія суддів зазначає, що вони є тотожними доводам, які покладені відповідачем в обґрунтування відзиву на позовну заяву. Вказані доводи були проаналізовані як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції та їм надана відповідна правова оцінки, а мотиви їх відхилення зазначені вище.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського суду, визначені статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ “Завод “Будінвест” не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі №922/4121/20 слід залишити без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” постановлено часткову зміну статті Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 “2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 15.08.2022 №2500-ІХ, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, - оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі №922/4121/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути скаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.11.2022
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка