14 листопада 2022 року м. Харків Справа № 917/381/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
розглянувши апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (вх. № 868П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 у справі № 917/381/22, ухвалене у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Білоусовим С.М.
за позовною заявою ФОП Суховерхова Юрія Анатолійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03365854
про стягнення грошових коштів
Фізична особа - підприємець Суховерхов Юрій Анатолійович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою за вх. № 414/22 від 21.04.2022 до Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради про стягнення 209 465,26 грн. заборгованості з оплати виконаних проектних робіт за договором № 19 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Малорудчанської у місті Полтава" від 27.03.2020 року.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували в договірних відносинах, проте, відповідач порушив свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати проектної документації.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 у справі № 917/381/22 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03365854) на користь фізичної особи - підприємця Суховерхова Юрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості з оплати виконаних проектних робіт за договором № 19 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Малорудчанської у місті Полтава" від 27.03.2020 року в розмірі 209 465, 26 грн., 3 141, 98 грн. витрат зі сплати судового збору та 3 500, 00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що між сторонами 01.07.2021 складено акт № 19 здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт. Даний акт підписано та засвідчено печаткою зі сторони замовника (відповідача) без заперечень та зауважень, з акту вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв проектну документацію, виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником. Разом з цим, жодних доказів оплати наданих послуг на суму 209 465,26 грн сторонами не подано та матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції також встановив, що позивачем надані докази фактичного понесення позивачем витрат за Договором про надання правової допомоги: квитанцію №19/М від 04.04.2022 на суму 3 500,00 грн.
Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким в задоволенні позову відмовити. Стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у відповідача відсутній оригінал акту, на який посилається позивач, та відсутня проектно-кошторисна документація. Зазначений факт, як зазначає апелянт, підтверджується результатами проведеної інвентаризації у 2021 році.
Разом з тим, як вважає апелянт, копія акту не є підставою для здійснення розрахунку з позивачем.
Також, на думку апелянта, неможливо ідентифікувати достовірність підпису, що міститься на копії акту із підписом колишнього начальника управління Сінельнікова С.В. за умови відсутності проектно-кошторисної документації.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування у позивача самої проектно-кошторисної документації, звіту вишукувальних та додаткових робіт.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано обмежив доступ відповідачу до правосуддя та не провів розгляд справи в загальному провадженні із викликом сторін. Апелянт вважає, що у судове засідання необхідно було викликати та отримати пояснення колишнього головного бухгалтера Ю. Рижій, яка була відповідальною особою за відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій, та неодноразово повідомляла про факт відсутності в Управлінні проектно-кошторисної документації.
Також апелянт вважає, що суд першої інстанції у розгляді справи не застосував законодавчі норми, що підлягали застосуванню, а саме, норми Бюджетного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до прийняття неправильного рішення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2022, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (вх. № 868П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 у справі № 917/381/22 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 16.10.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту.
Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження були надіслані сторонам на їх адреси, зазначені в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
13.10.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про те, що відсутність у відповідача оригіналів проектно-кошторисної документації та акту свідчить лише про неналежну організацію роботи Управління.
Як зазначає позивач, 23.12.2021 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про оплату виконаної роботи по договору № 19 від 27.03.2020 і тому відповідач будучи обізнаним про наявність заборгованості, і вважаючи її безпідставною - не виконаною, мав всі можливості направити додаткову угоду про розірвання договору № 19 від 27.03.2020. Але жодних дій щодо припинення, на думку відповідача не виконаного договору, не здійснено, в тому числі не реалізував своє процесуальне право щодо заявлення клопотання щодо проведення експертизи маючи сумніви щодо автентичності підпису та печатки на акті виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду від 28.06.2022 - залишити без змін.
Одночасно ФОП Суховерхов Ю.А. заявляє про понесені витрати на правничу допомогу у зв'язку із апеляційним розглядом справи в сумі 2500 гривень та просить їх додатково стягнути за рахунок відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 27.03.2020 між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (замовник) та фізичною особою-підприємцем Суховерховим Юрієм Анатолійовичем (підрядник) укладено договір № 19 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Малорудчанської у місті Полтава" за умовами якого, замовник доручив, а підрядник зобов'язався відповідно до діючих державно-будівельних норм та державних стандартів України, законодавчих та нормативно-правових актів розробити проектну документацію на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Малорудчанської у місті Полтава", відповідно до вимог чинного законодавства.
Додатковою угодою № 1 від 24.12.2020 та додатковою угодою № 2 від 13.09.2021 сторонами були внесені зміни та доповнення до договору № 19 від 27.03.2020 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Малорудчанської у місті Полтава".
До додаткової угоди № 1 від 24.12.2020 сторонами підписано кошторис на проектні роботи "Капітальний ремонт вулиці Малорудчанської у місті Полтава", за яким загальна вартість проектних робіт складає 209 465,26 грн.
За умовами п. 5.2. договору строк закінчення робіт - 30.12.2020. Термін закінчення робіт може бути перенесений за згодою сторін у випадку збільшення строків проходження проектної документації погоджувальних інстанцій з причин, що не залежать від підрядника та замовника (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 12.1. договір набуває чинності строк з дня його підписання і діє по 30.12.2020, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.
Додатковою угодою № 1 сторони продовжили термін виконання договору та виклали п. 5.2. в наступній редакції:
«закінчення робіт - 08.10.2021».
Крім того, додатковою угодою № 1 від 24.12.2020 продовжено термін дії договору № 19 від 27.03.2020 у зв'язку з чим пункт 12.1. виклали в наступній редакції:
« 12.1. договір набуває чинності строк з дня його підписання і діє по 08.10.2021, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.»
Додатковою угодою № 2 від 13.09.2021 внесені зміни до п. 5.2. та п. 12.1 в частині зміни строків виконання робіт та строку дії договору, якими їх визначено по 31.12.2021.
За умовами п. 2.3. договору за розробку проектної документації замовник перерахує кошти підряднику на підставі акту(-ів) здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації, рахунку(-ів).
Підпунктом 3.3.3. п. 3.3. договору передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи.
Згідно з п. 4.1. договору по завершенню робіт з розробки проектної документації підрядник передає замовнику проектну документацію та акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної продукції, рахунок.
Згідно з п. 4.3. договору роботи (їх етапи) вважаються виконаними підрядником та прийнятими замовником з моменту підписання замовником відповідного акту здачі-приймання робіт. По кожному етапу робіт складається відповідний акт приймання виконаних робіт.
Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що замовник на протязі 10 днів з дня отримання проектної документації, при відсутності зауважень зі сторони замовника, повинен підписати акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації та здійснити оплату за виконані роботи.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, виконав передбачені в договорі роботи загальною вартістю 209 465,26 грн., проте, відповідач за здійснені проектні роботи не розрахувався, у зв'язку з чим ФОП Суховерхов Ю.А. надіслав Управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради за супровідним листом № 167-10 вимогу про оплату виконаної роботи, до якої додав копію договору № 19 від 27.03.2020, копію акту здачі-приймання виконаних робіт № 19 від 01.07.2021, примірник рахунку-фактури № 19.
Відповідач на вимогу жодним чином не відреагував, грошові кошти не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради про стягнення 209 465,26 грн. заборгованості з оплати виконаних проектних робіт за договором № 19 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Малорудчанської у місті Полтава" від 27.03.2020.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.
Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором підряду на проектні та пошукові роботи.
Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Обов'язок підрядника передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт передбачений пунктом 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.
У спірних правовідносинах сторонами у справі відповідно до умов укладеного договору складено та підписано акт № 19 здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт, за яким представники сторін визначили, що виконані позивачем роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником (відповідачем). Сторони претензій одна до одної не мають.
Акт підписаний представниками сторін, підписи скріплені печатками.
Однак, як зазначає апелянт, у нього відсутня виконана та передана позивачем проектна документація, а також оригінал акту № 19, що підтверджується результатами проведеної інвентаризація.
Колегія суддів апеляційного господарського суду критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прийняття відповідачем виконаної позивачем проектної документації за актом №19, і відсутність її у відповідача на момент проведення інвентаризації, як і відсутність оригіналу акту № 19 не є підставою для невиконання своїх зобов'язань за договором щодо здійснення оплати за отриману проектну документацію.
В цілому судова колегія розцінює доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача проектно-кошторисної документації та акту на підтвердження її виконання позивачем і прийняття відповідачем як намагання ухилитись від зобов'язання за договором з оплати переданої за актом здачі-приймання виконаної проектної документації.
Судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта щодо неможливості ідентифікувати достовірність підпису, що міститься на копії акту із підписом колишнього начальника управління Сінельнікова С.В. за умови відсутності проектно-кошторисної документації.
По-перше, у матеріалах справи наявний акт №19, і відповідач, маючи відповідні процесуальні права, жодним чином не ініціював питання приналежності підпису на акті №19 колишньому начальнику управління Сінельнікову С.В. І, по-друге, матеріалами справи, а саме, наданим позивачем актом №19, підтверджується прийняття відповідачем проектної документації. Натомість, доказів іншого відповідачем суду не надано.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Такий правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Судова колегія наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відтак, самі по собі посилання апелянта на відсутність у нього проектної документації за наявності у матеріалах справи належним чином складеного та підписаного акту № 19 про прийняття її відповідачем як замовником не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
За статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, згідно умов пункту п. 2.3. договору за розробку проектної документації замовник перерахує кошти підряднику на підставі акту(-ів) здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації, рахунку(-ів).
Підпунктом 3.3.3. пункту 3.3. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи.
Позивач виконав замовлені роботи, розробив обумовлений проект на капітальний ремонт об'єкту та результати передав Замовнику, а Замовник 01.07.2021 прийняв роботу, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт та не спростовано відповідачем. Акт приймання Замовник підписав без претензій та зауважень.
Відповідач жодними належними доказами не підтвердив невиконання позивачем робіт на заявлену до стягнення суму основної заборгованості.
Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що підписанням відповідачем акту здачі-приймання виконаних робіт з посиланням на Договір №19 від 27.03.2020 підтверджуються позовні вимоги позивача.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування у позивача самої проектно-кошторисної документації, звіту вишукувальних та додаткових робіт, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У спірних правовідносинах саме акт виконаних робіт є підставою для здійснення відповідачем розрахунку з позивачем. У матеріалах справи наявний акт, підписаний представником відповідача як замовником за договором, відтак, позивачем доведено наявність підстави для задоволення позовних вимог.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що незастосування судом першої інстанції законодавчих норм Бюджетного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки спірним правовідносинам місцевим господарським судом вірно та обґрунтовано надано правову кваліфікацію. У даному випадку підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України; і апелянт не наводить суду незастосування якої саме конкретної норми Бюджетного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» призвело до прийняття неправильного рішення.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано обмежив доступ відповідачу до правосуддя та не провів розгляд справи в загальному провадженні із викликом сторін. Апелянт вважає, що у судове засідання необхідно було викликати та отримати пояснення колишнього головного бухгалтера Ю. Рижій, яка була відповідальною особою за відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій, та неодноразово повідомляла про факт відсутності в Управлінні проектно-кошторисної документації.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України («Допустимість доказів»), обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У матеріалах справи наявний акт виконаних робіт, складений сторонами відповідно до умов договору; відповідно, самі по собі пояснення посадової особи відповідача щодо її відсутності в Управлінні об'єктивно не можуть спростувати підписання сторонами акту.
Поряд з цим, відповідач не був позбавлений права та можливості надати відповідні пояснення в письмовому вигляді і без участі в судовому засіданні.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справа №917/381/22 є малозначною, з огляду на ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та незначної складності, з огляду на незначний обсяг доказів, які потребують дослідженню.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції правомірно розглянуто справу в спрощеному порядку; і апеляційним господарським судом не встановлено порушення прав апелянта.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 у справі №917/381/22 - без змін.
Виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Щодо судових витрат, понесених позивачем під час розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.
Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 3 141,98 грн. слід покласти на відповідача.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 3 500,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегією суддів встановлено, що 21.02.2022 між адвокатом Сучковою Юлією Олександрівною та ФОП Суховерховим Ю.А. укладено договір № 19/М про надання правової допомоги за умовами якого адвокат зобов'язалася надавати правову допомогу клієнту, а саме: опрацювання документів на предмет можливості підготовки, складання та подання позову до Господарського суду Полтавської області про стягнення заборгованості з Управління ЖКГ ВК Полтавської області.
Як доказ надання юридичних послуг до матеріалів справи залучено: квитанцію №19/М від 04.04.2022 на суму 3 500,00 грн., свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 23.01.2018, акт наданих послуг №19/М від 04.04.2022.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, колегія суддів встановила, що розмір витрат на професійну правову допомогу є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, понесених ним у зв'язку з апеляційним розглядом справи, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Матеріали справи свідчать, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем наведено розрахунок судових витрат та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат надані докази: копія додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №19/М від 21.09.2022, копія акту наданих послуг №19/М-АП від 10.10.2022, копія квитанції №19/М-АП від 10.10.2022.
Із даних доказів вбачається, що за додатковою угодою №1 від 21.09.2022 до договору про надання правової допомоги від 21.02.2022 адвокат Сучкова Юлія Олександрівна зобов'язалася надавати правову допомогу клієнту (ФОП Суховерхову Ю.А.), а саме: опрацювання документів на предмет можливості підготовки, складання та подання позову до господарського суду Полтавської області про стягнення заборгованості з Управління ЖКГ ВК Полтавської області та в разі виникнення необхідності супроводження порушеної справи в судах різних інстанцій.
Сторони домовились, що в разі супроводження (представництва клієнта) справи в суді апеляційної інстанції фіксований гонорар адвоката складає 2 500, 00 грн.
Згідно акту наданих послуг, загальна вартість послуги складає 2 500, 00 грн, які були сплачені позивачем відповідно до копії квитанції №19/М-АП від 10.10.2022.
Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з виконаними адвокатом роботами (послугами), тому витрати позивача, понесені ним у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2 500, 00 грн підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на рішення господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 у справі № 917/381/22 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 у справі № 917/381/22 залишити без змін.
Стягнути з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, ідентифікаційний код 03365854 (вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020) на користь фізичної особи - підприємця Суховерхова Юрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2500, 00 (дві тисячі п'ятсот) грн витрат, понесених на правову допомогу.
Повернути справу № 917/381/22 до господарського суду Полтавської області для видачі відповідного судового наказу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко