03 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 922/838/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Істоміна О.А.
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.
та представників учасників справи:
від прокуратури - Горгуль Н.В.; від відповідача 1 - не з'явився; від відповідача 2 - Головко А.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.06.2022 року у справі №922/838/22,
за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури,
до - 1.Харківської міської ради м. Харків,
2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Ісполін” м.Харків
про - скасування додатку до рішення, визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави (далі-Позивач, Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (далі-Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін"(далі-Відповідач-2), за змістом якої просив суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 32 додатку 1 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 №49/21.
- визнати недійсним договір від 12.05.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 1,4844 га, з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051, по вул. Новгородській, 87 в м. Харкові, укладений між Відповідачами;
- зобов'язати Відповідача-2 повернути Відповідачу-1 земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051 площею 1,4844 га розташовану за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 87, з одночасним приведенням її у попередній придатний для використання стан, який існував до укладання договору оренди земельної ділянки від 12.05.2021, включаючи знесення будь-яких об'єктів будівництва, а також поновлення стану земельної ділянки після проведених земельних робіт (в тому числі закопування котловану).
З метою забезпечення вищезазначеної позовної заяви одночасно з нею Позивачем було подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої останній просив суд:
- заборонити Відповідачу-2 та іншим особам проведення будівельних робіт шляхом зобов'язання не здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи на земельній ділянці (кадастровий номер 6310136300:07:019:0051) загальною площею 1,4844 га за адресою: м. Харків, вул. Новгородській, 87 до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили;
- зупинити дію дозволу на виконання будівельних робіт (реєстраційний номер ІУ013220126827), виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України 27.01.2022 року до вирішення спору по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Позивачем було зазначено, що всупереч вимогам ст. ст. 124, 134, 135 ЗК України Відповідачем - 2 отримано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:07:019:0051) площею 1,4844 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по вул. Новгородській, 87 у місті Харкові, без проведення земельних торгів.
Враховуючи те, що Відповідач - 2 набув дозвільні документи для початку будівельних робіт на спірній земельній ділянці, а Прокурор оскаржує законність набуття права користування зазначеною земельною ділянкою, останній вважає, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду (шляхом заборони ТОВ "Будівельна компанія "Ісполін" вчиняти будь-які підготовчі, будівельні, демонтажні, земельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051, площею 1,4844 га по вул. Новгородській, 87, в м. Харкові) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених права територіальної громади міста Харкова на законне використання земель комунальної власності.
Позивач наголошував, що здійснення будівельних робіт на спірній земельній ділянці з будівництва житлового комплексу, яке вже відбувається на даний час, унеможливить в подальшому не тільки виконання рішення суду, але й взагалі призведе до неможливості поновлення порушених інтересів держави через повернення незаконно наданої земельної ділянки.
Позивач вважає, що в силу об'єктивних обставин існує ймовірність забудови спірної земельної ділянки Відповідачем-2, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв'язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2022 року у справі №922/838/22 у задоволенні означеної заяви про забезпечення позову було відмовлено за мотивами недоведеності того, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення прав або інтересів заявника (Позивача), за захистом яких він звернувся до суду.
Позивач, не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив оспорювану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам викладеним у заяві про забезпечення позову та зводяться до безпідставності відмови у задоволенні означеної заяви, оскільки закінчення в період розгляду спору з будівництва житлового комплексу унеможливить в подальшому виконання рішення суду у даній справі та призведе до неможливості поновлення порушених інтересів держави через повернення незаконно наданої земельної ділянки, а також буде неможливим без нових звернень Позивача з відповідними заявами до суду, що також ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення прав та інтересів держави.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 року, з поміж іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.06.2022 року у справі №922/838/22 та призначено розгляд означеної справи на 03.10.2022 року.
До Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшли клопотання про розгляд означеної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.
До Східного апеляційного господарського суду від Відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача, за змістом якого Відповідач-2 просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорювану ухвалу господарського суду Харківської області від 01.06.2022 року у справі №922/838/22 - без змін. Також, Відповідачем-2 у додатках до відзиву, з поміж іншого, зазначено про висновок комплексної експертизи з питань землеустрою та земельно - технічної експертизи №15604/17969-117981 від 31.08.2022 року, проте клопотання про долучення означеного документу до матеріалів справи разом з відповідною аргументацією Відповідачем-2 не надано.
Позивач в судовому засіданні в режимі відеоконференції надав пояснення та доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оспорювану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Представник Відповідача-2 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а оспорювану ухвалу господарського суду - без змін.
Представник Відповідача-1 в судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїм правом, передбаченими статтею 42 ГПК України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, надавши належну процесуальну оцінку діям суду при постановленні зазначеної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Обрання належного, відповідного до предмета спору заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Судова колегія зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Оскільки предметом спору у даній справі є вимоги немайнового характеру, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Наведена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 року у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі №916/3245/19 та від 14.04.2021 року у справі №910/11177/20.
Підставою позову Прокурор зазначає протиправність набуття Відповідачем права оренди та укладення спірного Договору поза процедурою проведення відкритих торгів, всупереч вимогам ст. ст. 124, 125, 135 ЗК України, лише формально використовуючи наявність власного нерухомого майна на зазначеній земельній ділянці.
У якості основної підстави забезпечення позову, що викладена у відповідній заяві, Прокурор зазначає ту обставину, що уразі здійснення Відповідачем зазначеного будівництва житлового комплексу, він отримає можливість реального продажу права власності на житлові кватири необмеженому колу осіб, а позивач не зможе захистити та поновити права держави в межах лише даного судового провадження без нових звернень до суду, а також призведена до знівелювання вимог закону в частині обов'язковості надання земельних ділянок через процедуру відкритих торгів.
Судова колегія зазначає, що внаслідок можливого задоволення перших двох позовних вимог рішення суду (скасування додатку до рішення та визнання договору недійсним) не вимагатиме примусового виконання, водночас, остання вимога - зобов'язання вчинити певні дії - підлягатиме примусовому виконанню.
Щодо вимоги зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт в заяві про забезпечення позову, то судова колегія вважає, що жодного обґрунтування необхідності вжиття такого виду забезпечення позову саме в світлі заявлених позовних вимог Позивач не наводить, бо жодних вимог щодо протиправності дозволу на будівництво чи похідних від цього вимог не заявлено.
Більш того, будь-які позовні вимоги щодо зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт взагалі не підлягають розгляду у порядку господарського судочинства, вимогами ст. 137 ГПК України такого заходу забезпечення позову не передбачено, а доводи Позивача про необхідність зупинення дії відповідного дозволу, оскільки він зберігає для Відповідача-2 «чинність удаваного права на виконання будівельних робіт і введення багатоповерхового будинку в експлуатацію» - базується на помилковому трактуванні змісту вищенаведеної норми в частині мети вжиття відповідних заходів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та наданих Позивачем доказів, зокрема, довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягів з Державного земельного кадастру та проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, на момент її відведення та укладення договору оренди (п.3 договору) на земельній ділянці були розташовані приблизно тринадцять об'єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень, власником яких був Відповідач-2, за рахунок подальшого знесення яких Відповідач-2 мав намір побудувати житловий комплекс.
Як стверджував Позивач, на момент звернення його в суд, спірні будівлі Відповідача-2 вже були знесені та будівництво було розпочато, але щодо ступеню виконання цього будівництва Позивач не зазначає.
Отже повернення спірної земельної ділянки в разі можливого задоволення позову саме в тому вигляді, який вона мала на момент набуття Відповідачем-2 права на оренду відповідно до оспорюваного рішення Відповідача-1 та договору оренди - об'єктивно не є можливим, отже додатковому вирішенню між сторонами буде підлягати питання щодо приведення ділянки у стан, що забезпечить дотримання та відновлення прав територіальної громади у разі встановлення такого порушення.
Враховуючи вищезазначене, а також керуючись принципом диспозитивності та змагальності господарського судочинства (ст.ст.13,14 ГПК України), судом першої інстанції правомірно зазначено про відсутність в даній спірній ситуації належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтувань того, що невжиття заходів щодо заборони будівництва на спірній земельній ділянці призведе до ускладнення чи взагалі зробить неможливим виконання судового рішення в частині знесення об'єкту будівництва та повернення земельної ділянки, у разі виникнення такої необхідності.
При цьому таке знесення буде відбуватися за рахунок встановлених судом винних осіб, що, в будь-якому випадку, незалежно від етапу будівництва (зокрема, кількості поверхів будівлі), не призведе до збільшення витрат Позивача чи управнених осіб, пов'язаних із виконанням рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Крім того, виходячи зі змісту позовних вимог, підставою до звернення Прокурора до суду є лише порушення Відповідачами загального порядку передачі права на земельну ділянку комунальної власності для нового будівництва, тобто передачу її Відповідачу-2 поза конкурентною процедурою, наявністю інших підстав Прокурор позовні вимоги не обґрунтовує.
Доводи Позивача щодо необхідності запобіганню безконтрольного розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору у разі передачі права власності на квартири у запланованому будинку, то, по-перше, дослідження відповідних правовідносин не охоплюється межами спору, по-друге - досягнення відповідного результату зумовлює заявлення інших заходів забезпечення позову, зокрема - забороною відчуження відповідного майна, якщо воно буде створено.
Посилання Позивача при цьому на правову позицію Верховного суду в постановах від 16.08.2018 року у справі №910/5916/18 та від 19.12.2018 року у справі №910/9254/18 є недоречним, оскільки в зазначених постановах йде мова про інші заходи забезпечення, які не передбачають втручання в господарську діяльність.
Як вбачається з наданих Прокурором копій правовстановчих документів Відповідача-2, видами діяльності останнього є купівля та продаж власного нерухомого майна (основний), а також, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, організація будівництва будівель та інше.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактична заборона Відповідачу-2 ведення одного з видів його економічної діяльності при відсутності встановлення на те законних підстав на даний момент (організація будівництва будівель), може призвести до зупинення господарської діяльності останнього та завдання збитків, що не відповідає критерію збалансованості інтересів сторін.
Означене спростовує твердження заявника про відсутність можливих збитків для Відповідача-2 та відсутність підстав для зустрічного забезпечення, яке може гарантувати останньому відшкодування збитків, завданих зупиненням проведення будівельних робіт.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що забезпечення позову за зазначених обставин вочевидь призведе до недотримання балансу інтересів обох сторін за відсутності можливості відшкодування збитків, завданих вжитими заходами забезпечення позову, у разі їх наявності, за рахунок Позивача.
Судова колегія наголошує, що лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акту, в тому числі, й прийнятого за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.
Щодо доводів Позивача про необхідність взяти до уваги саме захист інтересів держави в особі територіальної громади, судова колегія наголошує, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування та інших обставин, отже надання переваги в спірних відносинах будь-якій стороні не є можливим.
За таких підстав судова колегія вважає, що Позивачем не доведена обґрунтованість тверджень про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або його законних інтересів.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не є підставою для скасування оспорюваної ухвали суду.
Судова колегія зазначає, що в ході перегляду спірної ухвали господарського суду будь-яких порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції встановлено не було, а отже й не встановлено законних підстав для скасування означеної ухвали.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги у вигляді судового збору відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.06.2022 року у справі №922/838/22 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.06.2022 року у справі №922/838/22 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на заявника апеляційної скарги.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 03.10.2022 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану, фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду та відпустки члена судової колегії, повний текст постанови складено та підписано 15.11.2022 року.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.А. Істоміна