печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22006/22-к
27 жовтня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2,
при секретарі судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням Т.в.о. директора ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» про скасування арешту у кримінальному провадженні № 12020220000001481 від 25.11.2020,
25.08.2022 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 надійшло клопотання Т.в.о. директора ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 у справі №757/11179/22-к, в межах кримінального провадження № 12020220000001481 від 25.11.2020, серед іншого, на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ - 38194448) на рахунку № НОМЕР_1 (українська гривня) в АТ «ОТП БАНК» для оплати суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.) згідно податкового повідомлення-рішення № 0093080902 від 06.12.2021, виданого Головним управлінням ДПС у Полтавській області.
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, що арешт накладений на грошові кошти на рахунках заявника, є передчасним та необґрунтованим, призводить до безпідставного обмеження та зупинення підприємницької діяльності ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» та до невиконання підприємством законних вимог контролюючих органів, а також накладений з порушенням встановленого процесуального порядку. Наразі, ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» внаслідок блокування банківськими установами видаткових операцій в результаті накладення арешту на грошові кошти підприємства, що розміщені на банківських рахунках, відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 по справі №757/11179/22-к, об'єктивно не має можливості виконати законні вимоги контролюючого органу - Головного управління ДПС у Полтавській області, про сплату штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення. 08.12.2021 на адресу ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшло податкове повідомлення-рішення №0093080902 від 06.12.2021 (далі - ППР №0093080902 від 06.12.2021) про застосування до суб'єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 000,00 грн.(сорок тисяч гривень 00 копійок).
У судове засідання представник власника майна не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином. Однак, 27.10.2022 до суду надійшла заява, за підписом представника ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» - ОСОБА_4, про розгляд клопотання у її відсутність, вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Слідчий/прокурор в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомлено. 27.10.2022 прокурор ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, проти задоволення клопотання заперечує, оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 у справі №757/11179/22-к дозволено здійснювати обов'язкові платежі до бюджету.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020220000001481 від 25.11.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 273, ч. 3 ст. 110-2 КК України.
Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12020220000001481 від 25.11.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 273, ч. 3 ст. 110-2 КК України.
17.05.2022 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020220000001481 від 25.11.2020, а саме: на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ФІЛІЯ-ПОЛТАВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 331467) відкрито рахунки: НОМЕР_2 (номер рахунку у старому форматі НОМЕР_11)-(російський рубль, Українська Гривня, долар США, Евро), АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528) відкрито рахунки: НОМЕР_3 (номер рахунку у старому форматі НОМЕР_12) (УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), НОМЕР_4 (номер рахунку у старому форматі НОМЕР_17) (УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), НОМЕР_5 (номер рахунку у старому форматі НОМЕР_14) (російський рубль, ДОЛАР США, ЕВРО, УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), НОМЕР_6 (номер рахунку у старому форматі НОМЕР_13) (УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805) відкрито рахунки: НОМЕР_7 (номер рахунку у старому форматі 26008617738) (російський рубль), НОМЕР_8 (номер рахунку у старому форматі 26003617733) (ДОЛАР США), НОМЕР_9 (номер рахунку у старому форматі НОМЕР_15) (ДОЛАР США), НОМЕР_10 (номер рахунку у старому форматі НОМЕР_16) (УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), що належать ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 38194448).
Заборонено службовим особам та працівникам ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 38194448) їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що вищезазначене майно має доказове значення у кримінальному провадженні та, що на даному етапі досудового розслідування була необхідність у забезпеченні збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки незастосування арешту могло призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави для накладення арешту на вказане майно в цій частині, яке перебуває у власності заявника. Підозра заявнику не пред'явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, а саме сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.) згідно податкового повідомлення-рішення № 0093080902 від 06.12.2021, виданого Головним управлінням ДПС у Полтавській області, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12020220000001481 від 25.11.2020, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.
Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.
Враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник органу досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження в цій частині, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б забороняли здійснення обов'язкових платежів до бюджету, у зв'язку з чим вважає за доцільне частково скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження в цій частині.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Скасувати частково арешт грошових коштів та заборону на видаткові операції, застосовані ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 по справі №757/11179/22-к, а саме на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ - 38194448) на рахунку № НОМЕР_1 (українська гривня) в АТ «ОТП БАНК» для оплати суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.) згідно податкового повідомлення-рішення № 0093080902 від 06.12.2021, виданого Головним управлінням ДПС у Полтавській області.
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_2