Номер провадження 2/754/4801/22
Справа №756/9846/21
Іменем України
10 листопада 2022 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборгованості за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника -Адвоката Костюка І.В. звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом. Позовна заява обґрунтована тим, що 07 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, на підтвердження укладення якого відповідачем була надана розписка про отримання грошових коштів в розмірі 4000,00 (чотири тисячі) доларів США. Відповідно до умов договору, викладених в борговій розписці, позичальник зобов'язався повернути позикодавцю борг до 07 березня 2017 року. Позикодавець виконав умови договору, надавши позичальнику грошові кошти, позичальник в свою чергу не виконав свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів у визначений строк, вимогу позивача повернути йому грошові кошти ігнорує, внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, укладеного у вигляді боргової розписки, а також 3 % річних внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 08.07.2021 вищезазначену справу було передано до Деснянського районного суду м. Києва - для розгляду за підсудністю.
01.09.2021 справа надійшла до Деснянського районного суду м. Києва.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розгляд даної справи визначено Головуючому судді Зотько Т.А.
Ухвалою Деснянського районного суд м. Києва від 06.09.2021 року у вказаній вище справі вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03.10.2021 року у вказаній вище справі вирішено стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 510 доларів США, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 210, 00 грн..
Відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Кізік А.М. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03.10.2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді від 31.08.2022 року заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03.10.2021 року було скасовано та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.09.2022 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Кізік А.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог та вказала на те, що позивачем було пропущено строки позовної давності. Просила суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Разом із відзивом подала заяву про розподіл судових витрат.
04.10.2022 на адресу суду від представника позивача - адвоката Костюка І.В. надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу посилаючись на те, що такий розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних робіт, та не підлягає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію їх розміру.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.
Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей та є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
07.03.2015 року між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір позики, який сторони оформили розпискою в порядку, передбаченому ст. 1047 ЦК України. За договором позики відповідач отримав у власність від позивача грошові кошти в сумі 4 000, 00 доларів США.
Вказані обставини підтверджуються оригіналом розписки про отримання коштів від 07.03.2015 року, долученої судом до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до умов, визначених в борговій розписці, сума боргу 4 000, 00 доларів США повинна була бути повернута позивачу до 07 березня 2017 р., однак до теперішнього часу борг повернуто не було.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). При цьому, підставою для застосування позовної давності слугує відповідна заява відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Строк повернення грошових коштів за борговою розпискою на 4 000, 00 тис. доларів США встановлений до 07.03.2017 року, позивач в свою чергу звернувся з позовною заявою в червні 2021 року.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що строком виконання відповідачем зобов'язань за договором позики від 17 березня 2015 року було визначено 07.03.2017 року, а відтак, саме з 08.03.2020 року почався перебіг строку позовної давності.
Суд приходить до висновку, що строк позовної давності відносно вимог позивача за договором позики, укладеного у вигляді боргової розписки від 17.03.2015, відповідно до якої ОСОБА_2 взяв у борг грошові кошти в сумі 4 000, 00 доларів США сплив 08.03.2020, разом з тим позов було подано до суду 25.06.2021 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, про застосування якого просив представник відповідача, при цьому позовна заява не містить зазначення причин пропущення вказаного строку позивачем та відповідного клопотання про визнання їх поважними, а тому суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності, щодо стягнення грошових коштів в сумі 4 000, 00 тис. доларів за борговою розпискою від 17.03.2015 та відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог. Доказів переривання встановленого строку також суду не надано.
Питання щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами, вирішується судом відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, а саме виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації, суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано договір №21/06/22 про надання правничої допомоги від 21.06.2022 року; Акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги №21/06/22 від 21.06.2022 та від 10.09.2022; копія меморіального ордеру №364737080 від 08.09.2022 року.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.141 ЦПК України, надані стороною відповідача письмові докази, суд вважає понесені відповідачем витрати є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а тому приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3300 грн..
При цьому, суд не погоджується з запереченнями представника позивача, щодо відмови у відшкодуванні даних витрат з тих підстав, що відповідач не заперечує сам по собі факт отримання позики, а таким чином фактично визнає, що порушив права позивача за захистом яких той вимушений був звернутись до суду, з тих підстав, що вказані витрати згідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню судом, а сторони не були обмеженні у доведенні перед судом своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до вимог статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.252-255, 257, 259, 261, 267, 526, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 15, 16, 76, 77-81, 89, 141, 247, 265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборгованості за договором позики - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 3300,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 15.11.2022.
Суддя: