Справа 752/1734/19
провадження № 2/752/719/22
09.11.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Міністерство юстиції України про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків, -
В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Міністерство юстиції України про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків.
В листопаді 2022 року відповідач подала до суду клопотання, в якому просила:
- визнати зловживанням процесуальними правами дії позивача, що суперечать завданню цивільного судочинства з огляду на існування вже в суді іншого спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав;
- витребувати від позивача ряду документів, в т.ч. копії його дійсного паспорта, копії дійсного дозволу на проживання позивача в Республіці Франція, копії документу на підтвердження реєстрації і проживання позивача у Франції, а також судові рішення Суду Великої інстанції м. Париж по справі ініційованій позивачем проти відповідача у Республіці Франція, оскільки, зазначені докази є важливим для розгляду даного спору по суті пред'явлених позовних вимог;
- зупинити провадження у даній справі до подання позивачем рішення Суду Великої інстанції м. Парижу у справі № RG/20/0642 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав, оскільки, без зазначеного рішення подальший розгляд справи є неможливим.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Суду подав заяву, в якій не заперечував проти проведення судового засідання без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Судом про розгляд справи повідомлялась належним чином. Суду подала письмову заяву про відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився. Суд подав заяву про проведення судового засідання без його участі.
Представник третьої особи Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином.
З огляду на викладене, а також з огляду на розумні строки розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити клопотання сторони відповідача без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Міністерство юстиції України про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків.
Підготовче засідання у справі не закінчено, та сторони у справі подають суду докази та клопотання на підтвердження своїх вимог та заперечень.
В обґрунтування клопотання в частині визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, відповідач серед іншого посилається на те, що позивачем подано завідомо безпідставний позов, який має очевидно штучний характер.
Перевіряючи обґрунтованість вимог клопотання в цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Слід зазначити, що проаналізувавши доводи сторони відповіжача, - обставини, які встановлені в ст. 44 ЦПК України та вчинені стороною відповідач, - встановлені не були, а тому суд не бере до уваги посилання сторони відповідача про наявність ознак зловживання позивачем процесуальними правами, оскільки на час розгляду справи відсутні такі обставини, на підставі яких суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що прямо чи опосередковано суперечить завданню цивільного судочинства.
З огляду на хід проведення у справі підготовчого судового засідання та подачі сторонами доказів, клопотань, суд не вбачає суттєвих порушень позивачем норм ЦПК України та доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про, зокрема, зловживання стороною позивача своїми правами.
Під час проведення підготовчого судового засідання у даній справі, дотримуючись завдань та основних засад судочинства, судом, в межах повноважень, що виписані в ЦПК України, здійснюються відповідні процесуальні дії щодо вирішення таких клопотань сторін саме по суті спору в межах заявлених вимог.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, зокрема, те, що обставини, на які посилається відповідач, як на підставу про визнання зловживанням процесуальними правами дії позивача не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що клопотання в цій частині є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
В частині вимог клопотання про витребування від позивача ряду доказів суд зазначає наступне.
У вересні 2022 року до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача ряду документів, в т.ч. копії його дійсного паспорта, копії дійсного дозволу на проживання позивача в Республіці Франція, копії документу на підтвердження реєстрації і проживання позивача у Франції, копії документу на підтвердження наявності житла у Франції, тощо. В обґрунтування клопотання було зазначено, що з метою доведення безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, в т.ч. і щодо вимог позивача про вивезення дитини до Республіки Франції в м. Ліон кожного року на період із 01 по 30 липня, що є правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, у справі слід витребувати зазначені докази, в зв'язку з чим сторона відповідача вимушена звернутись до суду із даним клопотанням.
Крім того, відповідач подала до суду клопотання про витребування доказів, в якому просила суд витребувати від Державної прикордонної служби України витяг із наявної у базі інформації щодо перетинання державного кордону України громадянином Аргентини ОСОБА_1 у період із 12.09.2017 р. і до дати запиту інформації, а також витребувати від Міністерства юстиції України інформацію про стан виконання справи із витребування аліментів на території Республіки Франція з громадянина Аргентини ОСОБА_1 на користь малолітнього громадянина України ОСОБА_2 і пояснення щодо причин невиконання рішення України у справі № 752/16443/16-ц із 2017 року.
Ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 06.09.2022 року, в задоволенні зазначених клопотань відповідача про витребування доказів у даній справі було відмовлено.
З мотивувальної частини зазначених ухвал суду вбачається, що стороною відповідача не доведено та достатньо не обґрунтовано необхідність та доцільність витребування наведеної в клопотаннях інформації, та зважаючи на предмет, підстави та суть позовних вимог, а також те, що ці докази фактично виходять за межі предмету доказування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань сторони відповідача про витребування цих доказів в межах розгляду даної справи.
В листопаді 2022 року відповідач повторно подала до суду клопотання про витребування від позивача ряду документів, в т.ч. копії його дійсного паспорта, копії дійсного дозволу на проживання позивача в Республіці Франція, копії документу на підтвердження реєстрації і проживання позивача у Франції, а також судові рішення Суду Великої інстанції м. Париж по справі ініційованій позивачем проти відповідача у Республіці Франція, оскільки, зазначені докази є важливим для розгляду даного спору по суті пред'явлених позовних вимог
Суд вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до вимог частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).
Варто вказати, що відповідач вже зверталась із клопотанням про витребування доказів, та ухвалою суду вимоги її клопотання були вирішені у відповідності до вимог закону.
Згідно із п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав.
З огляду на те, що судом вже вирішувалось аналогічне клопотання сторони відповідача про витребування доказів у справі, за результатами розгляду якої судом було постановлено ухвалу, та повторне клопотання відповідача є по суті аналогічного змісту першому клопотанню про витребування доказів, а тому суд розцінює подання повторного клопотання про витребування доказів, як зловживання відповідачем належними їй процесуальними правами.
Враховуючи викладене, а також те, що судом вже було вирішено клопотання відповідача про витребування доказів у справі, за результатами розгляду якої судом було постановлено вмотивовану ухвалу, та дії відповідача щодо повторної подачі фактично аналогічного клопотання про витребування доказів свідчать про зловживання належними відповідачу процесуальними правами, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду клопотання відповідача в частині витребування доказів від позивача.
В частині вимог клопотання про зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.
Заявляючи клопотання про зупинення провадження у даній цивільній справі до надання позивачем рішення суду по іншій справі, сторона відповідача зазначала про те, що розгляд даної цивільної справи є неможливим без отримання рішення Суду Великої інстанції м. Парижу у справі № RG/20/0642, яке має важливе значення для розгляду даної цивільної справи.
Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу сторони позивача на те, що відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатись на об'єктивну неможливість розгляду справи і у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Передбачена законом необхідність у зупиненні розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що в іншій справі можуть бути встановлені або спростовані факти, що матимуть значення для вирішення цієї справи та які можуть вплинути на наявність підстав для задоволення позову повністю або частково, або відмови у ньому, або якщо ці справи є взаємовиключними.
Разом з тим, стороною відповідача в клопотанні в цій частині не наведено переконливих мотивів, фактів, які можуть бути встановлені або спростовані за наслідками розгляду справи іншим судом, та їх вплив на вирішення цієї справи.
Окрім того, слід звернути увагу на те, що стороною відповідача достатньо не обгрунтовано чи є спільним предмет доказування в обох справах та чи є вимоги в цих справах такими, що нерозривно пов'язані між собою, що давало б підстави встановити об'єктивну неможливість розгляду цієї справи без отримання рішення суду в іншій справі.
Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із роз'ясненнями п. 33 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування судом норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК України (в редакції закону, що діяв до 15 грудня 2017 року) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати , що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в клопотанні відсутні переконливі посилання на неможливість розгляду даної справи, зібрання у ній доказів, тощо, а відтак обґрунтованих та достатніх підстав, які б давали можливість зупинити провадження у даній справі відсутні, в зв'язку з чим в задоволенні клопотання в цій частині слід також відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 44, 77, 148, 251 ЦПК України, суд, -
В задоволенні клопотання відповідача в частині визнання дій позивача зловживання своїми процесуальними правами, поданого в рамках розгляду справи за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Міністерство юстиції України про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків, - відмовити.
Клопотання відповідача в частині витребування доказів, подане в рамках розгляду справи за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Міністерство юстиції України про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків, - залишити без розгляду.
В задоволенні клопотання відповідача в частині зупинення провадження у справі, поданого в рамках розгляду справи за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Міністерство юстиції України про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.П. Чередніченко