Справа № 752/13589/22
Провадження №: 3/752/7362/22
04 листопада 2022 року м.Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Токман Ю.Ф., при секретарі Плюті Д. Ю., за участю прокурора Сказко Р. І., в режимі відео конференції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Василечко Н. В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань у Львівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст.172 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого професором кафедри Українського католицького університету, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 298 від 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 , займаючи з 08.12.2020 по 31.01.2022 посаду заступника директора з наукової роботи Інституту програмних систем Національної академії наук України (далі - Інститут), будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону не повідомив у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів при виданні наказу від 22 грудня 2020 року № 80 «Про преміювання» за успішне виконання завдань у грудні 2020 року, зокрема преміював свого батька - ОСОБА_2 , як заступника завідувача відділу, у розмірі 6 800 грн, а також себе особисто, як провідного наукового співробітника, у розмірі 12 050 грн та, як заступника директора з наукової роботи, у розмірі 5 000 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 299 від 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 , займаючи з 08.12.2020 по 31.01.2022 посаду заступника директора з наукової роботи Інституту, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, у порушення вимог пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону прийняв рішення та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів при виданні наказу від 22 грудня 2020 року № 80 «Про преміювання» за успішне виконання завдань у грудні 2020 року, зокрема преміював свого батька - ОСОБА_2 , як заступника завідувача відділу, у розмірі 6 800 грн, а також себе особисто, як провідного наукового співробітника, у розмірі 12 050 грн та, як заступника директора з наукової роботи, у розмірі 5 000 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
В судовому засіданні прокурор Сказко Р. І. вказав на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст.172 КУпАП, та просив накласти на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив свою винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень. Вказав, що під час підписання подань про преміювання реальний конфлікт інтересів був відсутнім, а тому він не повідомляв про такий конфлікт та не вчиняв дій в умовах реального конфлікту інтересів. Зазначив, що не визначав розмір премії ні собі, ні батьку, натомість підписав наказ на підставі рішення вченої ради та пропозицій начальників відділів.
Захисник Василечко Н. В. просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень. Вказала на відсутність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів під час прийняття рішення про підписання та підписання наказу про преміювання. Повідомила, що процес розподілу премій в Інституті чітко врегульований. Розподіл премії здійснюється завідувачем відділу і доводиться до відома на зборах працівників колективу, підставою для преміювання є рішення вченої ради Інституту, подання про преміювання розглядається на засіданні директорату Інституту, розмір премії кожному працівнику підрозділу визначається керівником цього підрозділу, узгоджується зборами трудового колективу підрозділу і оформляється у виді доповідної записки. На думку захисника, ні директор Інституту, ні особа, яка підписує відповідний наказ по Інституту про преміювання, не має жодної прямої чи непрямої можливості впливати як на визначення працівників, які преміюються, так і на розмір премії. Підписуючи відповідний наказ, ОСОБА_1 не оцінював ні свої здобутки, ні свого батька. Зазначила про порушення уповноваженими особами строку, визначеного ст. 254 КУпАП на складання протоколу про адміністративне правопорушення з моменту виявлення особи, яка його вчинила, що на думку захисника є підставою для визнання доказів недопустимими. Послалась на безпідставне складання двох окремих протоколів про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 фактично вчинив одну дію.
Судом досліджено наступні документи: протоколи про адміністративні правопорушення № 298 та № 299 від 26.09.2022; письмові пояснення в якості свідка начальника відділу кадрів Інституту ОСОБА_3 щодо поряду призначення премій працівникам Інституту, лист в.о. керівника Департаменту запобігання конфлікту інтересів Національного агентства з питань запобігання корупції Стадлера А. про те, що повідомлень від заступника директора з наукової роботи Інститут ОСОБА_1 про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів у період з 01.01.2020 по 31.01.2022 до Національного агентства не надходило, письмові пояснення ОСОБА_1 , лист в.о. директора Інституту Сініцина І. про те, що повідомлень про наявний конфлікт інтересів за період з 01.12.2020 по 31.01.2022 від заступника директора Інституту ОСОБА_1 не було, копії документів про прийняття на роботу, переведення на посаду заступника директора з наукової роботи та про звільнення ОСОБА_1 з вказаної посади, довідку про доходи ОСОБА_2 за 2020 рік, довідку про доходи ОСОБА_1 за 2020 рік, копію наказу № 80 від 22.12.2020 за підписом заступника директора ОСОБА_1 про преміювання працівників Інституту у грудні 2020 року, копію доповідної записки в.о. завідувача відділом Дорошенка А. Ю. про встановлення премії в грудні 2020 року працівникам науково-дослідного відділу, в тому числі провідному науковому співробітнику ОСОБА_1 , копію доповідної записки в.о. завідувача відділом Сініцина І. П. про встановлення премії в грудні 2020 року працівникам науково-дослідного відділу, в тому числі заступнику завідувача відділу ОСОБА_1., копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 з відомостями про батьків, копії наказів директора Інституту про розподіл обов'язків між членами дирекції, копію статуту Інституту, копію колективного договору Інституту, копію положення про порядок встановлення і виплати надбавок і доплат до посадових окладів працівникам Інституту, копію положення про преміювання працівників Інституту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що в якості підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП особа, яка склала протокол, послалась на неповідомлення ОСОБА_1 у встановленому порядку свого безпосереднього керівника чи Національне агентство з питань запобігання корупції про реальний конфлікт інтересів, який виник у зв'язку з виданням наказу про преміювання за успішне виконання завдань у грудні 2020 року, зокрема свого батька - ОСОБА_2 , як заступника завідувача відділу, у розмірі 6 800 грн, а також себе особисто, як провідного наукового співробітника, у розмірі 12 050 грн та, як заступника директора з наукової роботи, у розмірі 5 000 грн, а також прийняття ОСОБА_1 рішення та вчинення вказаних дій, пов'язаних з виданням наказу, в умовах реального конфлікту інтересів.
Перевіривши зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність у діянні, що згідно протоколів про адміністративні правопорушення ставиться ОСОБА_2 у провину, складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ст. 172-7 КУпАП настає у випадку неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (ч. 1 ст. 172-7 КУпАП), а також у випадку вчинення особою дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (ч. 2 ст. 172-7 КУпАП).
Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у ст. 3 Закону.
У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Згідно з підпунктом «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 , як посадова особа юридичної особи публічного права, обіймаючи посаду заступника директора з наукової роботи Інституту, був суб'єктом адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-7 КУпАП, тому для висновку про склад адміністративних правопорушень, необхідно встановити наявність у діянні інших ознак вказаних правопорушень.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, характеризується сукупністю таких ознак: наявність у особи реального конфлікту інтересів; неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, характеризується сукупністю таких ознак: наявність у особи реального конфлікту інтересів; вчинення особою дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Реальним конфліктом інтересів є суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Тобто, для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням і така суперечність реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання особою повноважень.
Встановлення цих фактів має бути відображено у протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, та знайти своє підтвердження під час розгляду справи по суті.
Між тим, при посиланні у протоколі про адміністративні правопорушення на наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу на отримання премії ним особисто та його батьком, наявність службових повноважень на підписання наказу про преміювання, що утворює суперечність між службовими повноваженнями і приватним інтересом, протокол не містить чіткого формулювання того, яким чином вказана суперечність реально, а не теоретично, вплинула на об'єктивність чи неупередженість дій ОСОБА_1 при підписанні наказу про преміювання. Матеріали справи не містять доказів на спростування тверджень сторони захисту про те, що підставою для преміювання працівників Інституту, в даному випадку, не було одноособове рішення ОСОБА_1 , котрий підписав відповідний наказ про преміювання, натомість преміювання здійснювалось на підставі рішення вченої ради Інституту, відповідні подання про преміювання розглядались на засіданні директорату Інституту, розмір премії кожному працівнику підрозділу визначався керівником цього підрозділу та узгоджувався зборами трудового колективу.
Посилання у протоколі на відсутність у ОСОБА_1 змоги об'єктивно оцінити роботу свого батька та себе особисто під час видання наказу про преміювання ґрунтується на припущеннях та не може служити єдиною підставою для висновку про наявність у його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки об'єктивних даних, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону в умовах реального, а не потенційного конфлікту інтересів, матеріали справи не містять.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що при виданні наказу про преміювання ОСОБА_1 усвідомлював про наявність у нього конфлікту інтересів і при цьому умисно не вжив заходів щодо його врегулювання, що є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу вказаних правопорушень.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку про відсутність діянні ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись статтями 9, 172-7, 221, 247, 276, 283, 284, 289 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ю. Ф. Токман