Справа № 727/8122/22
Провадження № 2/727/1696/22
(повний текст)
10 листопада 2022 року
Шевченківський районний суд міста Чернівці в складі:
головуючої - судді Бойко М.Є.,
за участю секретаря - Стефанчук О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
встановив :
У вересні 2022 року позивачка звернулась до суду із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його вимоги наступними обставинами.
Судовим наказом Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 01.09.2020 року з відповідача на її користь на утримання дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , були стягнуті аліменти в твердій грошовій сумі, а саме: в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. З огляду на те, що право вибору способу стягнення аліментів належить їх одержувачу, просить суд змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від доходу ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, позивачка просила суд вирішити питання розподілу судових витрат, зазначивши у позові, що її витрати на правничу допомогу складають 1500 грн.
Ухвалою суду від 21.09.2022 року у справі відкрито провадження, постановлено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, її представник - адвокат О.Загарія письмово просив розгляд справи проводити без його участі та без участі ОСОБА_1 , позов пітримав та просив його задовольнити.
Відповідач до суду надав заяву, відповідно до якої позовні вимоги щодо зміну способу стягнення аліментів визнає та також просить розглянути справу без його участі.
За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутність сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - за правилами ч. 2ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини пов'язані із зміною способу стягнення аліментів, зокрема з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів.
Так, відповідач сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно згідно з наказом Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 01.09.2020 року (а.с.6).
За змістом ст. 51 Конституції України дитинство є об'єктом охорони держави.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідност.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно дост.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Статтями183,184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином, законодавець чітко визначив, по-перше, що аліменти стягуються або у частці, або у твердій грошовій сумі. По-друге, правом вибору виду аліментів (частка чи грошова сума) наділений той з батьків, з ким проживає дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З правового аналізу вищезазначених норм вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленимист. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини.
У будь-якому випадку, відповідно до ч. 3ст. 181 СК України, право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.
Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначивши способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того,закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.
Вирішуючи питання щодо зміни способу стягнення аліментів суд також бере до уваги, що відповідач визнав позов та не заперечує щодо зміни способу стягнення з нього аліментів, ця зміна у даному випадку не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище, відтак приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів та стягнення їх у частці від заробітку (доходу) відповідача.
Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Стосовно вимог ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Договір про надання правової допомоги та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, та їх розрахунок матеріали справи не містять та позивачкою і її представником суду не надані.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу в зв'язку із необґрунтованістю цих вимог та їх недоведеністю.
Проте, відповідно до ст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн., від сплати якого позивачка звільнена.
Керуючись ст.ст.12,13,76,81,259,263-265,268, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі судового наказу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 01.09.2020 року по справі № 723/3411/20 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на 1/ 4 частку від заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даного рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 992 ( дев'ятсот дев'яносто дві ) грн. 40 коп. судового збору.
У стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 15 листопада 2022 року.
Ознайомитись з текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України.
Суддя М. Є. Бойко