Справа № 715/1910/22
Провадження № 2/715/418/22
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2022 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі головуючого судді Цуренка В.А.
секретар судового засідання Майщук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Сторожинецької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, у позовній заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась її дочка - ОСОБА_3 і ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка - ОСОБА_4 . Батьком цих дітей є відповідач - ОСОБА_2 , про що свідчить запис у актових записах про народження дітей. Із ОСОБА_2 у шлюбі вони не перебували ні на час народження дітей, ні тепер. Фактично відповідач виконував свої батьківські обов'язки після народження дітей, хоча часто з примусу членів їхньої сім'ї. Однак, в подальшому відповідач поступово почав самоусуватись від виконання своїх прямих батьківських обов'язків. Почав зловживати алкогольними напоями, вести розгульний спосіб життя. В той же час абсолютно перестав цікавитися життям їхніх спільних дітей.
За період з 2020 року і по даний час ОСОБА_2 не піклувався про дочок, не бачив та не відвідував їх, не цікавився їх життям, психологічним та духовним розвитком, не забезпечував належні умови навчання, лікування та харчування, не приймав участі у їх особистому житті. Сімейний лікар вказує на те, що діти оглядались у присутності матері, тато до лікаря з приводу здоров'я дітей не звертався. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов та довідки про склад сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають із мамою та перебувають на її утриманні. У інформації Сторожинецького закладу дошкільної освіти «Сонечко» вказується на те, що ОСОБА_2 контакту із садочком не підтримує, успішністю доньок не цікавиться, з вихователями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Фактично увесь тягар з виховання дітей, забезпечення їх усім необхідним, їх духовного і морального розвитку несе вона самостійно. Про відповідача їй на разі нічого (де проживає, чи працює, чим займається) не відомо вже тривалий час. Він і надалі не приймає будь-якої участі у житті дітей. Будь-яка комунікація між ним і дітьми відсутня близько двох років.
Просить суд, ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його дочок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, проте направила до суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити повністю, справу розглядати без її участі.
Вiдповiдач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомив і не просив суд відкласти розгляд справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. П'яченца (провінція П'яченца), її батьками вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. П'яченца (провінція П'яченца), її батьками вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .
Згідно довідки №36 від 08 липня 2022 року виданого Сторожинецьким закладом дошкільної освіти «Сонечко» ОСОБА_8 , батько неповнолітніх дітей, не приймає участі у вихованні дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не приводить і не забирає з дитячого садочка, не відвідує батьківських зборів та не цікавиться життям дітей.
Відповідно до виписок із медичної картки амбулаторного, стаціонарного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діти на диспансерному обліку не перебувають. Профілактичні огляди проходять регулярно. Вакцинації отримують згідно календаря щеплень. З дітьми на прийом до лікаря приходить мама. Тато з дітьми на прийом до лікаря не приходив (2021-2022 роки).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №472 від 07 липня 2022 року, ОСОБА_1 , 1995 року народження проживає в АДРЕСА_1 , до складу її сім'ї входять ОСОБА_6 , 2016 року народження та ОСОБА_7 , 2018 року народження - доньки.
Згідно рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області №220 від 27.09.2022 року затверджено висновок органу опіки і піклування, яким орган опіки і піклування вважає за недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 останні роки не турбується про своїх дітей, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постійно проживають із своєю мамою ОСОБА_1 , яка забезпечує їх життя, дбає про фізичний та моральний розвиток.
Висновок органу опіки та піклування Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 27.09.2022 року має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).
Суд не погоджується з наданим висновком в частині не можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки в даному висновку наведені обставини, які також зазначає позивачка в позові, а саме,- «При бесіді з дітьми, вони повідомили, що пам'ятають свого батька ОСОБА_9 , але він з ними на даний час не проживає. Діти розповіли, що батько до них не телефонує, не вітає з днями народження, не дарує подарунків, не гуляє, не приїздить в гості. Діти також повідомили, що на даний час проживають з мамою ОСОБА_10 та вітчимом…….. Службою у справах дітей були проведені заходи щодо встановлення місця проживання ОСОБА_2 , а саме надіслано запит в службу у справах дітей Глибоцької селищної ради з метою з'ясування причин невиконання батьком батьківських обов'язків та доцільності позбавлення його батьківських прав. Однак, за повідомленням Служби у справах дітей Глибоцької селищної ради, при виїзді по місцю можливого проживання ОСОБА_2 , виявилось, що це гуртожиток, мешканці якого повідомили, що ніколи не знали таку особу, та не бачили, щоб він проживав за вищезгаданою адресою. Сусіди також не могли надати жодної інформації про місцезнаходження ОСОБА_2 . Зі слів самої позивачки, ОСОБА_2 - громадянин Республіки Молдова і зараз нібито перебуває за кордоном.». Орган опіки та піклування у своєму рішенні підтверджує факт не виконання ОСОБА_2 своїх батьківських прав і його свідомого ухилення від цього, представником органу опіки та піклування не було надано суду доказів, які б підтверджували бажання ОСОБА_2 відновити свої стосунки з дітьми.
Суд вважає, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є недостатньою і взагалі відсутньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні статті 164 СК України.
Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.
Таким чином, врахувавши конкретні обставини справи, якнайкращі інтереси дітей, а також те, що відповідач фактично не виконує свої батьківські обов'язки тривалий проміжок часу, суд дійшов висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.
ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.
За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Аналізуючи всі обставини справи, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про ухилення відповідача від обов'язків по вихованню дитини та, з урахуванням наведених конкретних обставин справи, є достатньо підстав для застосування до відповідача вказаного крайнього заходу впливу у виді позбавлення батьківських прав.
Згідно з п. 2 ст.166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як передбачено статтею 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст.184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення потреб та інтересів дитини, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, розміру мінімальної заробітної плати та обставини, які зазначені в ст. 182 СК України, а саме те, що відповідач є здоровим, може надавати утримання своїй дитині, розмір аліментів слід визначити у розмірі 1 500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Як передбачено ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно громадянки України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та громадянки України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканки АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, 00 копійок щомісячно на кожну дитину, що підлягає індексації відповідно до вимог чинного законодавства, починаючи з 21 липня 2022 року до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 на користь держави суму судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні, 40 копійок.
На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Повний текст судового рішення виготовлено 16 листопада 2022 року.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: